Решение № 140880604, 16.10.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1121/26

Провадження №2-о/594/46/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

представника заявника адвоката Денисової Т.С.

представника органу опіки та піклування Паламарчук Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Борщеві, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Борщівська міська рада, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилається на те, що між ним та матір`ю дитини ОСОБА_4 16 листопада 2017 року рішенням суду шлюб розірвано. Відповідно до розпорядження голови Борщівської РДА від 01 грудня 2017 року № 391-од визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою проживання батька - АДРЕСА_1 . Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2018 року у справі №594/59/18 затверджена мирова угода за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Борщівська районна державна адміністрація Тернопільської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини, відповідно до умов якої: ОСОБА_2 погодилась на те, щоб її малолітній син ОСОБА_3 до закінчення дитячого садка «Срібна росинка» та на час літніх канікул, а саме, до вересня 2019 року, проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання в АДРЕСА_1 . При вирішенні питання щодо подальшого місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , тобто після вересня 2019 року, сторони будуть враховувати бажання та думку дитини. Заявник зазначає, що після вересня 2019 року місце проживання дитини не змінювалось. Син ОСОБА_5 зареєстрований та проживає з ним в селі Озеряни вул.Кут.2. 07 червня 2024 року він звернувся до Борщівського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав, який було задоволено судом. Проте постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 травня 2025 року рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2025 року про задоволення позову, скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , поклавши на Службу у справах дітей Борщівської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням материнських обов`язків ОСОБА_2 . Оскільки станом на сьогодні в Україні введено військовий стан та оголошено мобілізацію, то саме в інтересах сина він звертався до суду із позовом про позбавлення його матері батьківських прав, адже наявність такого рішення давала йому право оформити відстрочку від мобілізації. В даний час без підтвердження факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 він у будь-який час може бути мобілізований, а відповідно син залишиться один.

Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 06.08.2026 подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що на момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану. Заявник звертається до суду з позовною заявою про визнання факту самостійного виховання та утримання з метою подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У якості обґрунтування позовних вимог Заявник наводить інформацію про те, що мати його сина нібито не бере участі у вихованні дитини, не надає коштів для його утримання. Проте, ця інформація спростовується постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 травня 2025 року по справі № 594/837/24 та Постановою Верховного Суду України від 30 вересня 2025 року по справі 594/837/24. Зокрема, у зазначених рішеннях вищих судів викладені установлені судами факти на підтвердження того, що колишня дружина Заявника та мати його сина ОСОБА_3 , спілкується зі своєю дитиною, телефонує та виходить на зв`язок через застосунки, надсилає дитині подарунки, одяг, кошти на утримання. Крім того, це підтверджує та не заперечує сам Заявник. Також, надані Заявником відомості та документи, як то розрахунок заборгованості зі сплати аліментів підтверджують те, що мати ОСОБА_3 сплачує аліменти на утримання дитини, хоча інколи допускає формування заборгованості. Слід звернути увагу на ту обставину, що надані Заявником до суду документи, підтверджують факт спільного проживання, участі у житті дитини, що не є тотожним факту утримання дитини. Участь у витратах, забезпечення матеріальних потреб дитини має бути підтверджена належними та допустимим доказами, а такими

можуть бути докази періодичних платежів, будь-які інші платіжні, фінансові документи, що підтверджують повне систематичне фінансове, матеріальне забезпечення потреб дитини. Зокрема, у наданих Заявником документах зазначено, що він не працює. У змісті позовної заяви Заявник прямо зазначає, що не має офіційної роботи, оскільки при працевлаштуванні, роботодавець повідомляє ТЦК та СП та Заявнику може прийти повістка про виклик. Тобто, Заявник свідомо уникає виконання обов`язків із захисту Батьківщини та з метою цього не працевлаштовується. Отже, у Заінтересованої особи виникають обґрунтовані сумніви у достовірності тверджень Заявника про його утримання сина ОСОБА_3 не виконує обов`язків по утриманню, вихованню та участі у розвитку своєї дитини, та доказів того, що все це здійснює виключно Заявник. До того ж, обставина ніби то самостійного виховання та утримання дитини за умови не позбавлення матері батьківських прав, не може вважатися сталою та не змінною.

Заявник та його представник - адвокат Денисова Т.С. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просять їх задовольнити з підстав, наведених у заяві. Пояснили, що мати дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 з 2023 року не з`являлася в Україні. З сином вона спілкується тільки за допомогою смс-повідомлень, коли вітає його з днем народження. Востаннє телефонувала до сина ще під новий рік. На даний час у неї є заборгованість зі сплати аліментів за два місяці. Дитина ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 , який його утримує, у зв`язку з чим він звернувся до суду для отримання відстрочки від призову на військову службу, щоб у подальшому мати змогу виконувати цей обов`язок щодо утримання та виховання сина.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини нявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Представник заінтересованої особи - Борщівської міської ради в особі органу опіки та піклування Паламарчук Л.Л. в судовому засіданні не заперечує щодо заявлених вимог заявника ОСОБА_1 та підтримує заяву. Зазначила, що ситуацію заявника орган опіки та піклування вивчав неодноразово. У 2024 та 2025 роках цікавились життям цієї сім`ї. Вдома за місцем проживання заявника та дитини створені належні умови для проживання. Дитина до батька ставиться дуже добре.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, зареєстрованому 01 березня 2013 року Озерянською сільською радою Борщівського району Тернопільської області, актовий запис № 02, який було розірвано рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2017 року. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_7 змінено на ОСОБА_8 (справа № 594/1230/17 (а.с.10)).

Як встановлено зі змісту рішення суду про розірвання шлюбу причиною розірвання шлюбу стало те, що ОСОБА_9 залишила сім`ю, перейшла жити до іншого чоловіка, з яким мала намір створити нову сім`ю, про що повідомила присутня на розгляді справи про розірвання шлюбу 16 листопада 2017 року ОСОБА_2 . Окрім того, ОСОБА_2 не заперечувала факту, про який стверджував ОСОБА_1 у позовній заяві про розірвання шлюбу, а саме, що їхній спільний син ОСОБА_5 на час подання позову про розірвання шлюбу проживав з ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Озеряни Борщівського району Тернопільської області і його батьками є ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.8).

Відповідно до розпорядження голови Борщівської РДА від 01 грудня 2017 року № 391-од (а.с.11), визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою проживання батька ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Зобов`язано батька ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкування матері з дитиною.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2018 року (а.с.12) у справі №594/59/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Борщівська районна державна адміністрація Тернопільської області, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини, затверджено мирову угоду відповідно до умов якої ОСОБА_2 погодилась на те, щоб її малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закінчення дитячого садка «Срібна росинка» та на час літніх канікул, а саме - до вересня місяця 2019 року - проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання - в АДРЕСА_1 . При вирішенні питання щодо подальшого місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , тобто після вересня 2019 року, сторони будуть враховувати бажання та думку дитини.

Як встановлено з витягів з реєстру Борщівської міської територіальної громади (а.с.7,9) та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої старостою Озерянського старостинського округу Борщівської міської ради за №06-11-11/230 від 13 липня 2026 року (а.с.40) заявник ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за однією адресою в АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Озерянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борщівської міської ради № 68 від 12 травня 2026 року (а.с.43), ОСОБА_3 зарахований до Озерянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 30 серпня 2019 року. Учень 7-го класу ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття в школі, бере активну участь у шкільних змаганнях (з волейболу та військово-патріотичних іграх). Дитина завжди охайна, доглянута, гарно вихована. Батько дитини спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини, регулярно відвідує батьківські збори. Мати ОСОБА_2 контакту із школою, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується. Дитину до школи приводить батько.

Як встановлено з долученої до матеріалів справи копії рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2025 року у справі 594/837/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав (а.с.13- 22) позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Як встановлено зі змісту цього рішення суду підставою звернення до суду ОСОБА_1 із позовом про позбавлення батьківських прав стало те, що ОСОБА_2 самоусунулась від виконання своїх материнських обов`язків щодо виховання та утримання сина, син перебував на його повному утриманні, і вихованням сина займався лише він. Про місце проживання ОСОБА_2 йому не було відомо.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 травня 2025 року (а.с.24-28) рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2025 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , та покладено на Службу у справах дітей Борщівської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням материнських обов`язків ОСОБА_2 .

Судами встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 з січня 2022 року проживає за межами України, а саме в Республіці Італія, де ІНФОРМАЦІЯ_6 народила дитину. Останній раз ОСОБА_2 була в Україні у вересні 2023 року.

З огляду на мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_2 інколи телефонує сину, спілкується з ним по відеозв`язку. На ім`я ОСОБА_1 ОСОБА_2 здійснила 2 грошові перекази по 100 євро, а саме 24.12.2022 та 26.04.2023.

Постановою Верховного Суду України від 30 вересня 2025 року у справі 594/837/24 (а.с.29 -36) постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 травня 2025 року залишено без змін.

Судовим наказом Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2025 року (а.с.37) з ОСОБА_2 в користь заявника ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20 жовтня 2025 року.

Державним виконавцем Борщівського відділу державної виконавчої, служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відкрито виконавче провадження постановою від 04 лютого 2026, винесеною при примусовому виконанні судового наказу № 594/1306/25 від 28 жовтня 2025 року, виданого Борщівським районним судом Тернопільської області (а.с.38. на звороті)

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року (а.с.39) встановлено, що ОСОБА_2 почала сплачувати аліменти з лютого 2026 року.

Відповідно до Акту обстеження житлових умов заявника ОСОБА_1 № 46 від 08 травня 2026 року (а.с.41) заявник ОСОБА_1 з 2018 року самостійно виховує малолітнього сина ОСОБА_3 , 2013 року народження, для якого створені належні умови для проживання, навчання та дозвілля. Мати ОСОБА_3 участі у вихованні та навчанні сина не бере, знаходиться за межами України.

З довідки Озерянської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Борщівської міської ради від 12 травня 2026 року №40, встановлено, що на щорічні профілактичні огляди і профілактичні щеплення, на прийом до сімейного лікаря дитина з`являється у супроводі батька.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що проживає по сусідству з заявником ОСОБА_1 в с.Озеряни і підтвердив, що малолітній син заявника ОСОБА_5 проживає разом з ОСОБА_1 , який самостійно займається вихованням сина, ходить з ним на річку готує їсти, тощо. Матір дитини залишила сина ОСОБА_5 , коли йому було 4 роки.

Допита в судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 пояснила, що працює в Озерянській ЗОШ І-ІІІ ступенів і є класним керівником дитини ОСОБА_3 від 5-го класу, який зараз навчається у 8-му класі. Вихованням ОСОБА_5 займається батько,з яким дитина живе. Матір дитини до школи не приходить. За роки навчання ОСОБА_5 у школі вона не бачила його матері. ОСОБА_12 відомо, що мати ОСОБА_5 живе в Італії та має іншу сім`ю. ОСОБА_5 є активним учнем, займається спортом та є старостою класу цього року. Вона увесь час спілкується із батьком дитини. Для дитини створені усі умови. ОСОБА_5 акуратний, вихований, добрий. Батько цікавиться дитиною постійно, дуже добре ставиться до нього, є для нього авторитетом.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що є троюрідним братом заявника ОСОБА_1 і перебуває з ним у добрих стосунках. ОСОБА_1 виховує сина ОСОБА_5 , з тих пір, коли сину виповнилось 4,5 років, і до тепер. Матір залишила сина та виїхала в ОСОБА_14 , вийшла там заміж, має іншу сім`ю. ОСОБА_1 живе з сином ОСОБА_5 у хороших умовах, між ними дуже добрі стосунки. Витрати на утримання сина несе батько. ОСОБА_5 неодноразово висловлювався про те, що хоче жити саме з батьком.

У судовому засіданні з`ясовано думку дитини ОСОБА_3 , який пояснив, що навчається в Озерянській ЗОШ І-ІІІ ступенів і є учнем 8-го класу. Народився він у м.Бучач, проте з 2-4-х років проживає у селі Озеряни. З матір`ю він спілкується рідко на свята, дні народження. Його матір живе в Італії. Вона йому у 2023 2024 роках пропонувала їхати до неї, проте він відмовився, бо бажає жити в Україні, оскільки в нього тут друзі, навчання. Останній раз бачив маму в Україні у 2023 році. Усім його побутом та здоров`ям займається батько. Мама рідко присилає подарунки до свят, днів народжень. Основні витрати несе батько. З батьком у нього прекрасні відносини.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою посилається на те, що син ОСОБА_5 неповнолітній і потребує його участі у житті, вихованні та утриманні. Саме він щоденно піклується про сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток, дбає про те, щоб син був відповідно до сезону одягнений та взутий, щоб у нього було повноцінне харчування, допомагає в навчанні, забезпечує необхідний медичний догляд і лікування дитини, дбає про його дозвілля, як складові частини виховання, забезпечує весь процес виховання та життя дитини матеріально. Сплачені ОСОБА_2 аліменти в розмірі 2979,50 грн в місяць і близько не покривають половини його річних витрат на утримання дитини. Матір дитини ще з часу припинення подружніх стосунків залишила сина проживати з ним і на сьогодні прийняла рішення залишитися за межами України, відповідно, належної участі у житті сина, його вихованні та утриманні вона не приймає. Зважаючи на те, що в Україні введено військовий стан та оголошено мобілізацію, без підтвердження факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 я у будь-який час він може бути мобілізований, а відповідно син залишиться один.

Окрім того, заявник зазначив у заяві про те, що здобута ним професія робоча, а тому він не може влаштуватися на роботу в органах державної влади або на критично важливих для економіки та оборони підприємствах, щоб отримати бронь. При офіційному оформленні на іншу роботу повідомлення про працевлаштування направляється в ТЦК та СП і відразу приходить повістка про явку в РТЦК та СП. Інших підстав для оформлення відстрочки від мобілізації в нього не має.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно п.4) ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Таким чином, законодавець визначив в п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» гарантований захист дітей до 18 років, які утримуються військовозобов`язаними жінками та чоловіками.

Статтею 51 Конституції України, ч. 2-3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, а саме згідно Додатку 5 «Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» одним з документів, що підтверджують право на відстрочку для осіб, вказаних в абзацу 4 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993, є документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Тобто в цьому випадку заявнику для забезпечення можливості повноцінного догляду та створення належних умов для дитини і збереження її прав та інтересів необхідне рішення суду, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Відповідно до ч.2 ст. 315ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, перелік яких не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2025 (справа №127/3622/24) зазначено, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. За відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Таким чином, оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

Факт самостійного виховання та утримання батьком дитини в даній справі підтверджується дослідженими під час судового розгляду справи доказами і в суду немає підстав сумніватись у достовірності цих доказів.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання заявником ОСОБА_1 свого малолітнього сина ОСОБА_5 впливає на можливість здійснення ним права на захист прав та інтересів дитини, в тому числі, шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації задля здійснення належним чином особисто своїх батьківських обов`язків, які покладені на нього Сімейним кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом.

Тому, враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає правильним та доцільним задовольнити заяву та встановити факт самостійного виховання та утримання батьком, ОСОБА_1 свого малолітнього сина, ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , свого малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересовані особи:

Борщівська міська рада в особі органу опіки та піклування, місцезнаходження: м. Борщів вул. Грушевського, 2 Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058485;

ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі другого відділу, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ;

ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Головуючий: Г.І.Зушман