Решение № 140880040, 22.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/7541/26

Провадження № 2-о/463/322/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м.Львів

Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Яворського С.Й.,

з участю секретаря судового засідання -Коцан С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити факт належності ОСОБА_1 , правовстановлюючого документа, зокрема Державного акту на право власності на землю, серії I-ЛВ №005876, виданого 19.02.1998 року.

Заяву обґрунтовує тим, що 19 лютого 1998 року на підставі рішення виконавчого комітету Скнилівської сільської Ради народних депутатів №79 від 11.12.1997 року їй було видано Державний акт на право приватної власності на землю, серії I-ЛВ №005876. Проте, у вищезазначеному Державному акті на право приватної власності на землю її прізвище вказано як « ОСОБА_1 », що не збігається із записом у паспорті громадянина України від 20.11.1998 року, який виданий на ім`я « ОСОБА_1 ». Вважає, що така помилка допущена внаслідок застосування правил транслітерації та перекладу з російської мови на українську, які існували станом на той час, внаслідок чого її прізвище було змінено на « ОСОБА_2 ». Водночас, зазначає, що розбіжність у площі земельної ділянки 0,0409 га у витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку і площі 0,0413 га в Державному акті, вмотивована нотаріально завіреною заявою на згоду на можливу зміну площі земельної ділянки під час розроблення технічної документації для внесення даної земельної ділянки в Державний земельний кадастр. Вказує, що наявність у документах таких розбіжностей не дає їй можливості реалізувати право на розпорядження своєю власністю. У зв`язку з наведеним, просить заяву задовольнити.

Заява поступила до Личаківського районного суду м.Львова 11.08.2026 року та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду такої було визначено суддю Яворського С.Й.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 14.09.2026 року, прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. При цьому, 16.10.2026 року заявник на адресу суду скерувала заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги заяви підтримує, просить про задоволення такої.

Представник заінтересованої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. При цьому, 16.01.2025 року представник ОСОБА_3 на адресу суду скерувала заяву про розгляд справи у її відсутності, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

З врахуванням зазначених обставин та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності учасників процесу, які не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 16.10.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Крім того, як зазначив ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06; п.57) суд зазначає, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03).

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м.Бібрка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.

Заявник ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради із заявою про проведення реєстраційних дій, однак отримала відмову у зв`язку із наявними розбіжностями щодо прізвища заявника/власника земельної ділянки та площі даної земельної ділянки.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю I-ЛВ №005876 виданого 19.02.1998 року на підставі рішення виконавчого комітету Скнилівської сільської Ради народних депутатів №79 від 11.12.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1968, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9969995752026 від 11.06.2026 року, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 4623686200:05:000:1439, площею 0,0413 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно долученого до матеріалів справи експертного висновку Центру лінгвістичних експертиз Інституту післядипломної освіти та до університетської підготовки Львівського національного універститету імені Івана Франка №1122 від 26 травня 2026 року проведено правописний аналіз власних назв ОСОБА_4 (а), ОСОБА_2 (а) і рос. ОСОБА_2 (а). В якому зазначено, що, в «Українському правописі» є правило (російську букву е , польські іе, болгарську і сербську е, чеські е, м після приголосних передаємо буквою е: Александров, Бестожев, Вельгорський, Венгеров, Веселовський, Державін, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Петров, Степанов, Тургенєв, Федін, Шмельов, Белич, Броневський, Веслав, Залеський, Мечислав, Міцкевич, Мічатек, Недич, Седлачек, Сенкевич, Сераковський, Ценкий, ІНФОРМАЦІЯ_2 )), яке засвідчує, що варіант ОСОБА_4 (а) не відповідає нормам українського правопису, нормативною є форма ОСОБА_2 (а). Однак власні назви ОСОБА_4 (а), ОСОБА_2 (а) слід вважати варіантами одного і того самого прізвища та відповідають рос. ОСОБА_2 (а). Тому прізвища ОСОБА_4 (а) і ОСОБА_2 (а) ідентичні.

Виходячи із викладеного вище, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 одна і та ж особа.

Відповідно до заяви посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. від 07.12.2022 року, вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що передана для ведення садівництва, яка належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії I-ЛВ №005876, виданого Скнилівською сільською Радою народних депутатів Пустомитівського району, Львівської області, 19.02.1998 року на підставі рішення виконавчого комітету Скнилівської сільської Ради народних депутатів за №79 від 11.12.1997 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1968. Надає згоду на зміну конфігурації та довжин ліній вищезазначеної земельної ділянки без збереження площі, що виникла в результаті виконання топографічних і геодезичних робіт для складання технічної документації.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.315 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Таким чином, судом встановлено, що у паспорті громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_1 та Державому акті на право приватної власності на землю, серії I-ЛВ №005876 від 19.02.1998 року виданого на ім`я ОСОБА_1 містяться розбіжності у зазначенні прізвища заявника, які утворились внаслідок застосування правил транслітерації, а також наявні розбіжності щодо площі земельної ділянки з кадастровим номером 4623686200:05:000:1439, площею 0,0413 га та 0,0409 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка утворилась згідно зміни конфігурації та довжин ліній вищезазначеної земельної ділянки без збереження площі, яка виникла в результаті виконання топографічних і геодезичних робіт для складання технічної документації, що позбавляє заявника можливості реалізувати належне їй право власності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт належності правовстановлюючого документу знайшов своє підтвердження в матеріалах справи, будь-якого спору між заявником та заінтересованою особою не має, крім того, встановлення факту є реалізацією гарантованого законом права на приватну власність, перешкодою чому є невідповідність прізвища заявника у паспорті громадянина України та документі, що посвідчує таке право та розбіжності у площі земельної ділянки, а тому суд вважає, що даний факт підлягає встановленню.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст.10, 12, 259, 263-265, 268, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , правовстановлюючого документа, зокрема Державного акту на право власності на землю, серії I-ЛВ №005876, виданого 19.02.1998 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,299, ЄДРПОУ - 26526811.

Рішення суду проголошено 22.10.2026 року.

Суддя Сергій ЯВОРСЬКИЙ