Постановление суда № 140879759, 23.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/10715/26

Провадження №: 1-кс/336/787/2026

УХВАЛА

іменем України

23 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026080100000343 від 19 червня 2025 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Запоріжжя, громадянина України, який має загальну середню освіту, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ, перебуває на посаді помічника гранатометника 2-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», не одруженого, який не має на утриманні дітей, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_7

встановив:

23 жовтня 2026 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .

Прокурор в судовому засіданні просив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити, оскільки наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження та він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши додані до клопотання матеріали, дійшов до такого висновку.

Слідчим відділенням Відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026080100000343 від 19 червня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 5 т. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.

ОСОБА_5 , підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді навідника оператора 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 21 березня 2025 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який розташований у Комунарському районі міста Запоріжжя, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв і перебував за межами місця служби до 19 травня 2025 року, а саме до моменту його затримання та доставлення за місцем несення служби, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він проходячи військову службу на посаді стрільця кухара 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 03 червня 2025 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який розташований у Комунарському районі міста Запоріжжя, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв і перебував за межами місця служби до 02 липня 2025 року, а саме до моменту його затримання та доставлення за місцем несення служби, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, проходячи військову службу на посаді помічника гранатометника 2-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17 липня 2026 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який розташований у Дніпровському районі міста Запоріжжя, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв і перебував за межами місця служби до 21 жовтня 2026 року, а саме був затриманий працівниками правоохоронного органу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а саме дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

21 жовтня 2026 року ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

22 жовтня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 5 т. 407, ч. 4 ст. 408 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 5 т. 407, ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та актами службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 НГУ за фактами самовільних залишень військової частини солдатом ОСОБА_5 , а також іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 12 КК України злочини передбачені ч. 5 ст. 407 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів за санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; злочин передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ним інкримінованих злочинів.

У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.

Слідчий в клопотанні вказує, що згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, такі обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.

Слідчий суддя бере до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких підозрюють ОСОБА_5 в сукупності з даними про особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв`язків, раніше неодноразово судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі та іншими обставинами кримінальних правопорушень, які вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.

ОСОБА_5 з 13.03.2025 (близько 19 місяців служби) тричі самовільно залишав місце служби: з 21.03.2025, з 03.06.2025 та з 17.07.2026. Сукупно це близько 180 діб. Жодного разу він не повертався добровільно.

Щодо наявності ризику вчинення нових кримінальних правопорушень слідчий суддя виходить з такого.

Підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Суд вказує на те, що наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk v. Turkey (Сельчук проти Туреччини), § 34; Matznetter v. Austria (Мацнеттер проти Австрії), § 9).

Підозрюваний ОСОБА_5 раніше судимий: 1) 10.05.2019 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; 2) 31.01.2023 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, за ч.4 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України, до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбиття покарання з іспитовим строком на 2 роки. 09.03.2023 поставлений на облік Шевченківської РВ Філіалу ГУ «Центр пробації»; 3) 08.05.2024 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 ч.1 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Шевченківського районного суду від 31.01.2023 року, остаточне покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі. Вирок набув законної сили 08.06.2024.

Судимості у встановленому законом порядку не погашені.

Крім тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , враховуючи наявність у підозрюваного судимостей, а також те, що в минулому він відбував реальне покарання призначене судом, слідчий суддя вбачає, що наведені відомості з біографії ОСОБА_5 свідчать про наявність ризику вчинення ним нових правопорушень.

У своїй юриспруденції суд розвинув чотири фундаментальні підстави, що виправдовують попередній арешт особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину: ризик того, що обвинувачена особа втече, ризик, що при звільненні підозрюваний перешкодить здійсненню правосуддя, і ризик, що він вчинить нові злочини або порушить громадський порядок (п. 120 справа «Трипедуш проти Республіки Молдова», заява № 34382/07, рішення від 22 квітня 2014 року, остаточне від 22 липня 2014 року).

В п. 40 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Клоот проти Бельгії» заява № 12718/87, рішення від 12 грудня 1991 року, зазначено, що тяжкість обвинувачення може виправдати рішення судових органів про взяття підозрюваної особи під варту і утримання її в ув`язненні для того, щоб запобігти спробам вчинити нові злочини. Слід також враховувати, чи обставини справи і, зокрема, минуле цієї особи, а також особливості її стану підтверджують як припущення про існування ризику, так і адекватність вжитого заходу.

Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 є особою, раніше судимою, відбував покарання у вигляді позбавлення волі та судимість за злочини не знята та не погашена у встановленому законом порядку.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає недоведеним.

Доводи сторони захисту про недоведеність наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України відхиляються, оскільки КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям "ризик" - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи положення ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вищезазначене дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може переховуватись від органу досудового розслідування та вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиками, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам і застосування більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 .

Слідчий суддя зазначає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.

Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Дане положення наділяє правом, а не зобов`язує не визначати розмір застави.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , його майновий стан, а також стан його здоров`я слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, а також даних про особу обвинуваченого та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі у вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 266240,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Контроль за виконанням підозрюваним обов`язків, в разі внесення застави, покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.

Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.

Керуючись, ст.ст.176-178, 183-184, 193-194, 196, 197, 202, 205, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026080100000343 від 19 червня 2025 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, а саме до 18 грудня 2026 року, включно.

Строк тримання ОСОБА_5 під вартою по цьому кримінальному провадженню рахувати з моменту фактичного затримання, а саме: з 18 год. 30 хв. 21 жовтня 2026 року.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 18 грудня 2026 року, включно.

Одночасно визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 266240,00 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_5 , номер провадження).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 :

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 18 грудня 2026 року, включно.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваному (обвинуваченому), що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.

Ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Слідчий суддя: ОСОБА_1