Решение № 140879096, 14.10.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4610/23

2/214/1719/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 жовтня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , наступним чином: з відповідача ОСОБА_2 - за період з 01 листопада 2017 року по 05 березня 2019 року у розмірі 5837 грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 964 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 514 грн. 48 коп., а всього стягнути 7315 грн. 87 коп. та солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 06 березня 2019 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 28464 грн. 73 коп., суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування у розмірі 138 грн. 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 1266 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 565 грн. 56 коп., а всього стягнути 30435 грн. 85 коп. В обґрунтування позовних вимог вказано, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню, у тому числі до квартири АДРЕСА_2 . Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами як споживачами послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) своїх зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, у них виникла заборгованість, яку відповідачі у добровільному порядку не погашають. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів існуючої заборгованості та окрім того просить стягнути суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування, нараховані інфляційні втрати та 3% річних. Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Представник позивача у судове засідання надала письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд розглянути справу за її відсутності.

Відповідачі належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи, однау у судове засідання не з`явились.

При цьому, матеріали справи містять наданий представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Шафрановою О.В. відзив на позовну заяву, згідно з яким представник просить суд застосувати до періоду з 01 листопада 2017 року по 17 травня 2020 року строки позовної давності. Крім того, звернуто увагу суду на те, що АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулось із цим позовом до суду, у той час як на розгляді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області також перебуває аналогічний позов від АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2019 року по 31 жовтня 2023 року (справа №214/9928/23, суддя Євтушенко О.І.), а відтак, позивач одночасно намагається стягнути заборгованість за один і той самий період з одного і того ж відповідача.

Разом із тим, матеріали справи містять надані представником позивача додаткові пояснення у справі, згідно з якими звернуто увагу суду, що предметом розгляду справи №214/4610/23, яка перебуває у провадження судді Попова В.В., є стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2017 року по 05 березня 2019 року з відповідача ОСОБА_2 та з 06 березня 2019 року по 30 квітня 2023 року з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно. В той же час, предметом розгляду справи, яка перебувала у провадженні судді Євтушенка О.І за №214/9928/23 та за результатами розгляду якої 19 липня 2024 року було ухвалено судове рішення, було стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01 листопада 2019 року по 17 травня 2020 року та з 18 травня 2020 року по 31 жовтня 2023 року з відповідача ОСОБА_1 . Таким чином, представник позивача зауважує, що це два різні позови про стягнення заборгованості за двома різними адресами та періодами заборгованості, однак при тому, що ОСОБА_1 є власником квартир за вказаними адресами. Окрім того, представник позивача зазначає, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачами дій по оплаті послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії, а саме тоді, коли платежі здійснювались у період, коли нарахування взагалі були відсутні та коли сума нарахувань була меншою ніж оплата, що свідчить про визнання відповідачами свого обов`язку щодо сплати наданих послуг та існування заборгованості по їх сплаті, у зв`язку з чим клопотання про застосування до виниклих правовідносин строку позовної давності задоволенню не підлягає. Отже, враховуючи факт часткової сплати заборгованості відповідачами та продовження строків позовної давності на підставі Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)», позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шафранова О.В., у свою чергу, надала до суду письмові пояснення, згідно з якими зазначала, що рішенням виконкому Саксаганської районної у місті ради №363 від 15.08.2018 року присвоєно поштову адресу чотирьохкімнатній квартирі загальною площею 90,35 кв.м., житловою площею 61,4 кв.м., як АДРЕСА_1 , яка була реконструйована з кв. АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , розташованих у будинку АДРЕСА_6 , шляхом об`єднання в одну квартиру, а відтак, квартира АДРЕСА_7 як самостійний об`єкт не існує. Окрім того зазначено про відсутність в матеріалах справи укладеного між відповідачами та позивачем договору на надання послуг, а також про встановлення за адресою: АДРЕСА_1 , автономного опалення.

Представник позивача надала до матеріалів справи заперечення на письмові пояснення представника відповідача, в яких наголошувала на задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, згідно відомостей Реєстру Криворізької міської територіальної громади, відповідач ОСОБА_1 з 25 листопада 1986 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , а відповідач ОСОБА_2 з 24 березня 1992 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки-інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №346597808 від 14.09.2023 року, відповідач ОСОБА_1 з 06 березня 2019 року є власником квартири АДРЕСА_9 .

Згідно детального розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальна площа 48,1 кв.м., особовий рахунок НОМЕР_1 , позивачем надавались послуги з постачання теплової енергії, але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв`язку з чим за період з 01 листопада 2017 року по 05 березня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 5837 грн. 15 коп. та за період з 06 березня 2019 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 28464 грн. 73 коп. Окрім того, заборгованість по платі за абонентське обслуговування за зазначеною адресою за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року становить 138 грн. 84 коп.

Згідно довідки-інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №382286140 від 11.06.2024 року, відповідач ОСОБА_1 з 17 травня 2004 року є власником квартири АДРЕСА_10 .

При цьому, згідно рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради №363 від 15.08.2018 року «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, розташованому на АДРЕСА_6 » вирішено присвоїти поштову адресу: АДРЕСА_1 , чотирьохкімнатній квартирі, загальною площею 90,5 кв.м., житловою площею 61,4 кв.м., реконструйованій з квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 , шляхом об`єднання в одну квартиру (гр. ОСОБА_1 ).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових №388045007 від 24.07.2024 року, власником квартири АДРЕСА_9 на підставі Договору дарування з 24 липня 2024 року є ОСОБА_3 .

Так, АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з постачання теплової енергії населенню у м. Кривому Розі у відповідності до рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо початку та закінчення опалювальних сезонів.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.

В даному випадку застосовується до 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV, а з 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII.

Раніше редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а саме ч. 1 визначала, що споживач - це, зокрема, фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Так, позивачем як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

У зв`язку з тим, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачами, як споживачами послуги з постачання теплової енергії, було фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Таким чином, згідно з вищевикладеним, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувались. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року №630, зі змінами та доповненнями, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Так, тарифи з надання теплової енергії для населення, згідно яких здійснювались нарахування відповідачам, є загальнодоступними та містяться на сайті позивача та виконкому Криворізької міської ради.

У відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з наступними змінами і доповненнями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власність зобов`язує нести тягар утримання майна. Відтак, за відсутності в договорі щодо відчуження нерухомого майна відповідної умови щодо того, що новий власник майна бере на себе зобов`язання повертати борги попереднього власника, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати, позаяк діючим законодавством не передбачено обов`язку нового власника сплачувати борги попередніх власників майна за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі відчуження нерухомого майна.

Разом з тим, суд також зауважує, що власники (співвласники) квартири зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Отже, судом із розрахунку заборгованості наданого позивачем, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальна площа 48,1 кв.м., особовий рахунок НОМЕР_1 , позивачем надавались послуги з постачання теплової енергії, але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв`язку з чим за період з 01 листопада 2017 року по 05 березня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 5837 грн. 15 коп. та за період з 06 березня 2019 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 28464 грн. 73 коп. Окрім того, заборгованість по платі за абонентське обслуговування за зазначеною адресою за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року становить 138 грн. 84 коп.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Між тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шафранова О.В. у наданому відзиві на позов просила суд про застосування до виниклих правовідносин строків позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, із аналізу зазначених норм випливає, що за кожним щомісячним платежем перебіг позовної давності починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов`язку із внесення щомісячної плати і обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом у червні 2023 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів із листопада 2017 року по травень 2020 року включно.

Разом з тим, судом вважає за необхідне зазначити також наступне та врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Окрім того, як убачається із детального розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, відповідачами періодично здійснювалась часткова оплата за надані послуги, зокрема:

- у січні 2018 року у сумі 1251 грн. 67 коп. при нарахуваннях у сумі 1026 грн. 91 коп.,

- у травні 2018 року у сумі 2857 грн. 25 коп., серпні 2019 року у сумі 500 грн., у вересні 2019 року у сумі 100 грн., тоді як нарахування за ці місяці взагалі були відсутні,

- у квітні 2020 року у сумі 861 грн. 00 коп., при нарахуваннях у сумі 310 грн. 00 коп.,

- у травні 2021 року у сумі 1000 грн. 60 коп., червні 2021 року у сумі 151 грн. 60 коп., тоді як нарахування за ці місяці взагалі були відсутні.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 року у справі №3-269гс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У постанові Верховного Суду від 08.11.2020 року у справі №6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Відтак, з урахуванням наведеного вище суд уважає, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачами дій по оплаті послуг з постачання теплової енергії, а саме тоді, коли платежі здійснювались у період, коли нарахування взагалі були відсутні, що мало періодичний характер та що свідчить про визнання кожним із відповідачів свого обов`язку щодо сплати наданих послуг та існування заборгованості по їх сплаті, у зв`язку з чим клопотання про застосування до виниклих правовідносин строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2017 року по 05 березня 2019 року у розмірі 5837 грн. 15 коп., тобто за період коли він був зареєстрований у квартирі, по утриманню якої утворилась заборгованість та солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість на користь позивача за період з 06 березня 2019 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 28464 грн. 73 коп., тобто за період коли відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі, по утриманню якої утворилась заборгованість, а відповідач ОСОБА_1 був її власником.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачами не внесена плата за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року в загальному розмірі 138 грн. 84 коп., яка підтверджується наданим до суду розрахунком та яка також підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 06.06.2012 року у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі №6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17.10.2011 року у справі №6-42цс1 1).

Так, з огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 ЦК України, позаяк суми нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та не є неустойкою, до стягнення якої застосовується ще й скорочена позовна давність.

Отже, зважаючи на вищевикладене, правовідносини, які склались між позивачем та відповідачами є грошовим зобов`язанням, позаяк відповідачі мають зобов`язання перед позивачем оплатити надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), а позивач має право вимагати від відповідачів відповідної оплати за надані послуги, однак, у зв`язку із несплатою належним чином відповідачами за отримані послуги, позивачу було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена у грошовому еквіваленті, а тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України та з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню, згідно наданих позивачем розрахунків, з якими погоджується суд, інфляційні збитки та 3% річних наступним чином: з відповідача ОСОБА_2 - інфляційні втрати у розмірі 964 грн. 24 коп. та 3% річних у розмірі 514 грн. 48 коп., а з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно інфляційні втрати у розмірі 1266 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 565 грн. 56 коп.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Разом з тим, суд зазначає, що не приймає до уваги твердження представника відповідача про неотримання послуг від позивача через встановлення автономного опалення, на підтвердження чого вона посилається на копії актів ОСББ «Спаська-8» про встановлення індивідуального опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, питання відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання в спірний період регулювалось Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (Правила).

Відповідно до п.п. 24, 25 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно п. 26 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплозабезпечення» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4 (Порядок), визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.

Відповідно до п. 2.1 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (квартири) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Комісія після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Засідання комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення комісії оформлюється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

Відповідно до п. 2.2.1 Порядку при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) опалення.

Відповідно до п. 2.3 Порядку отримання технічних умов може виконуватися безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією.

Відповідно до п. 2.3.1 Порядку проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.

Відповідно до п. 2.4.2 Порядку проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Відповідно до п. 2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири, або уповноваженої ним особи.

Відповідно до п.2.6 Порядку по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Відповідно до п. 2.7 Порядку після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06.11.2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за №1320/14587, були внесені зміни до Порядку від 22.11.2005 року №4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Таким чином, чинним законодавством України було встановлено чіткий порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення, який передбачав виконання низки проектно-технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженим органами, а відтак, на час виникнення спірних правовідносин, відключення споживачів від мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади і з дотримання споживачем процедури визначеної Порядком. Однак, відповідачами не було надано доказів на підтвердження дотримання встановленого порядку для відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, зокрема, матеріали справи не містять доказів звернення відповідачів з відповідною заявою про відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання перш за все до комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що відповідачами не було виконано чіткий порядок дій встановлений законодавством України для відключення від мереж централізованого опалення та погоджень їх результатів з уповноваженими органами.

Окрім того, суд також не приймає до уваги твердження представника відповідача, що позивач одночасно намагається стягнути заборгованість за один і той самий період та з одного і того ж відповідача як у цій справі так і у справі №214/9928/23, що перебувала у провадженні судді Євтушенка О.І., з огляду на наступне.

Так, як убачається зі змісту рішення суду від 18.07.2024 року, ухваленому у справі №214/9928/23 та залишеному без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.12.2025 року, з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» було стягнуто заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 , опалювальна площа 36,2 кв.м., особовий рахунок НОМЕР_2 , за період з 01 листопада 2019 року до 17 травня 2020 року в розмірі основного боргу 4 428 грн. 58 коп., інфляційні втрати 733 грн. 33 коп., 3% річних 256 грн. 34 коп., та за період з 18 травня 2020 року до 31 жовтня 2023 року в розмірі основного боргу 17 645 грн. 64 коп., інфляційні втрати 561 грн. 08 коп., 3% річних 178 грн. 05 коп., а також плату за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року до 30 жовтня 2023 року 188 грн. 88 коп.

При цьому, предметом розгляду цієї справи є заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальна площа 48,1 кв.м., особовий рахунок НОМЕР_1 , яку позивач просить стягнути на свою користь наступним чином: з відповідача ОСОБА_2 - за період з 01 листопада 2017 року по 05 березня 2019 року у розмірі 5837 грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 964 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 514 грн. 48 коп. та солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 06 березня 2019 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 28464 грн. 73 коп., сума заборгованості по платі за абонентське обслуговування у розмірі 138 грн. 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 1266 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 565 грн. 56 коп.

Таким чином, заборгованість за цими справами є різною, нарахованою на різні особові рахунки та виходячи із різних розмірів опалювальної площі та за різними адресами, яким за рішенням виконкому хоча і було присвоєно єдину поштову адресу, однак які за наявними у позивача відомостями, у період утворення та станом на дату нарахування вищезазначеної заборгованості, не були об`єднані в єдиний об`єкт для постачання позивачем теплової енергії.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 2684 грн. 00 коп., але пропорційно до заявлених та задоволених вимог, а саме з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 1986 грн. 16 коп. та з відповідача ОСОБА_1 у розмірі 697 грн. 84 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2017 року по 05 березня 2019 року у розмірі 5837 грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 964 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 514 грн. 48 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 06 березня 2019 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 28464 грн. 73 коп., суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування у розмірі 138 грн. 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 1266 грн. 72 коп. та 3% річних у розмірі 565 грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) 1986 грн. 16 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) 697 грн. 84 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.