Решение № 140878973, 20.10.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12248/25

Провадження № 2/185/8655/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в місті Павлограді Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей про боржника, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення відомостей про боржника, в якій просить суд виключити відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 54525875.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . За життя, ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого, належну їй земельну ділянку розміром 7,868 га, розташовану на території Новоруської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223587000-01-002-0017, заповіла їй. З метою належного оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 вона звернулася до Другої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої було заведено спадкову справу. У процесі оформлення спадкових прав їй стало відомо про наявність інформації щодо спадкодавця ОСОБА_2 у Єдиному реєстрі боржників, а саме як боржника у виконавчому провадженні № 54525875, яке перебувало на виконанні у Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. У зв`язку з чим, позивач звернулася із заявою до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників стосовно ОСОБА_2 , на яку 15.04.2025 отримала відповідь, якою роз`яснено спосіб, порядок та підстави для виключення з Єдиного реєстру боржників, а також повідомлено про строки зберігання виконавчих проваджень, крім того зазначено, що станом на 15.04.2025 у Відділі не перебуває на виконанні відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_2 , виконавче провадження № 54525875 постановою державного виконавця від 14.12.2017 було повернуто стягувачу стягувачам на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Враховуючи наведене, позивач вважає, що наявність інформації про спадкодавця ОСОБА_2 в Єдиному реєстрі боржників є безпідставною, з огляду на що вона вимушена звернутись до суду з метою захисту своїх спадкових прав, як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М. від 03 листопада 2025 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву.

У судове засідання позивач не з`явилася, відповідно до позовної заяви, просилася розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відомостей про неможливість з`явитися у судове засідання відповідач суду не надав.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 13 березня 2023 року Виконавчим комітетом Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, серія НОМЕР_2 .

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Другої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої було заведено спадкову справу.

Також, позивачу від нотаріуса стало відомо про державну реєстрацію обтяжень, відповідно до якої на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника № 54525875 від 06.09.2017, винесеної державним виконавцем Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Новіковою О.А.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа: Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту з майна, а саме: знято арешт, накладений постановою Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 06.09.2017 у межах виконавчого провадження №54525875, на майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру боржників, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , містяться відомості як боржника у виконавчому провадженні №54525875.

Як вбачається з відповіді начальника Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кукаріної Н. від 15.04.2025 за № 28.18/79580, у Відділі станом на 15.04.2025 не перебуває на виконанні відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_2 . Повідомлено, що у Відділі перебувало виконавче провадження № 54525875 з примусового виконання виконавчого листа № 185/4552/16-ц від 26.10.2016, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 056,21 грн. 14.12.2017 за вказаним виконавчим провадженням винесено постанову про повернення виконавчого документі стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з відомостями з автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження № 54525875 завершено.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

У відповідності до ст. 1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1404-VІІІ, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону №1404-VІІІ боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Приписи ч. 1 ст. 9 Закону №1404-VІІІ передбачають, що єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону №1404-VІІІ, відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VІІІ відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Пунктами 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ визнано, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Аналогічні норми передбачені і Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 (далі - Положення №2432/5), відповідно до п. 2 розділу І якого, єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Так, згідно з пунктами 6, 7 розділу ХІ Положення №2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження"; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження"; про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. У разі відновлення виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників.

З аналізу викладених приписів Закону №1404-VІІІ та Положення №2432/5 вбачається, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до п. 24 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо: при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

Разом з тим, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ системою відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються.

Отже, повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю майна не зумовлює обов`язку виконавця виключити боржника з Єдиного реєстру боржників, що узгоджується з положеннями статті 9 Закону №1404-VІІІ.

Тож, на момент повернення виконавчого документа стягувачу у державного виконавця дійсно не було правових підстав та механізму виключення відомостей про ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6).

За ч. 1,2 ст. 40 «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Повторно виконавчий документ до відділу державної виконавчої служби стягувачем не пред`являвся.

Отже, на теперішній час визначені статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документу до виконання закінчилися.

Проте, відомості щодо ОСОБА_2 містяться в Єдиному реєстрі боржників, що зумовлює негативні наслідки реалізації спадкових прав позивача на майно.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідносин, припинення правовідносин та інше. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини згідно зі ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних Свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Судом встановлено, що у виконавчому провадженні № 54525875, де боржником була померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий документ повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке могло б бути звернено стягнення, строки повторного пред`явлення виконавчого документу сплили, а тому суд вважає, що стягувачем втрачено інтерес щодо примусового виконання виконавчого листа № 185/4552/16-ц від 26.10.2016, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 056,21 грн.

Беручи до уваги наявність відомостей щодо ОСОБА_2 в Єдиному реєстрі боржників на теперішній час за відсутності відкритого виконавчого провадження, з метою попередження порушення спадкових прав позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей про боржника - задовольнити в повному обсязі.

Виключити відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 54525875.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 338; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35020282.

Суддя В.М. Бондаренко