Решение № 140878404, 23.10.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/5901/25

Провадження №: 2/332/721/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретарів судового засідання Гмирі М.В., Карліної А.М., прокурора Кульчитської О.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кравченко О.В., представника районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району як орган опіки та піклування Шиян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району як орган опіки та піклування, із позовом про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , є двоюрідним братом малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка, ОСОБА_2 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 . Запис про батька ОСОБА_3 учинений за заявою матері.

Відповідно до постанови судді Заводського районного суду міста Запоріжжя Погрібної О.М. у справі № 332/2544/25 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У період часу з 12.05.2025 по 15.05.2025, за адресою проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ухилялась від передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та контролю за проведенням дозвілля її неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого 14.05.2025 поліцейськими СЮП ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області відносно малолітньої ОСОБА_3 було складено акт органу внутрішніх справ України про підкинуту чи знайдену дитину. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно з наказом Служби (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 5270 від 22.09.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштували в родину брата - ОСОБА_1 , з 22.09.2025 до 22.12.2025.

Згідно з характеристикою, складеною Запорізькою гімназією № 33 Запорізької міської ради 30.09.2025 за № 01.22/265, ОСОБА_3 навчається у 8-В класі гімназії. Усі питання, пов`язані з вихованням дівчини вирішує старший брат, ОСОБА_1 , який контролює навчання сестри та підтримує телефонний зв`язок з класним керівником.

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Запорізької міської ради № 689/01-07 від 30.09.2025, догляд за дитиною здійснює брат, ОСОБА_1 . Мати дитини з травня 2025 року до педіатра не зверталася.

Весь час відповідачка долею дитини, її здоров`ям навчанням, дозвіллям не цікавилася, будь-яких спроб повернути дитину не здійснювала.

У судовому засіданніпозивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання, які були призначені на 19.03.2026, 21.04.2026, 28.05.2026, 03.07.2026, 03.09.2026, 01.10.2026 та на 13.10.2026 не з`являлася, про причини неявки суду не повідомила. Про час та місце судових засідань повідомлена вчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву та будь-яких клопотань до суду від відповідачки не надходило.

Представник районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району як орган опіки та піклування Шиян Н.В. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що за позовом районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району як органу опіки та піклування на даний час розглядається справа про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 .

Прокурор ОСОБА_5 позов підтримала, просила його задовольнити, вважала, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 буде відповідати інтересам дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.11.2025 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.01.2026 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 17.02.2026 було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 03.09.2026 до участі у справі було залучено прокурора Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши докази у справі, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 7). Запис про батька ОСОБА_3 учинений за заявою матері, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, виданим Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 27.09.2025 за № 00053862103 (а.с. 12).

ОСОБА_1 є двоюрідним братом неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та про одруження (а.с. 8-11, 13).

Відповідно до постанови судді Заводського районного суду міста Запоріжжя Погрібної О.М. у справі № 332/2544/25, ОСОБА_2 , 12 травня 2025 року о 12:00 год, перебуваючи за адресою мешкання: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та економічного характеру по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме кричала на дитину виражалась в її адресу нецензурною лайкою, ображала дитину, після чого вигнала дитину з дому та малолітня ОСОБА_3 в період часу з 12.05.2025 року по 15.05.2025 року мешкала у тітки ОСОБА_7 . Своїми діями ОСОБА_2 завдала шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_3 , дитина налякана та не хоче повертатись до дому. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, у період часу з 12.05.2025 по 15.05.2025, за адресою проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ухилялась від передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та контролю за проведенням дозвілля її неповнолітньою донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, перебуваючи за адресою мешкання: АДРЕСА_1 , протягом вищезазначеного періоду часу здоров`ям та навчанням дитини не цікавилась, місце перебування дитини їй було невідомо, внаслідок чого 14.05.2025 поліцейськими СЮП ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області відносно малолітньої ОСОБА_3 було складено акт органу внутрішніх справ України про підкинуту чи знайдену дитину її доставку. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Зазначеною постановою ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень до останньої застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 17-19).

Згідно із наказом Служби (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 5270 від 22.09.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштували в родину брата - ОСОБА_1 , з 22.09.2025 до 22.12.2025 (а.с. 14).

Згідно з характеристикою, складеною Запорізькою гімназією № 33 Запорізької міської ради 30.09.2025 за № 01.22/265, ОСОБА_3 навчається у 8-В класі гімназії. Усі питання, пов`язані з вихованням дівчини вирішує старший брат, ОСОБА_1 , який контролює навчання сестри та підтримує телефонний зв`язок з класним керівником (а.с. 15).

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Запорізької міської ради № 689/01-07 від 30.09.2025, догляд за дитиною здійснює брат, ОСОБА_1 . Мати дитини з травня 2025 року до педіатра не зверталася (а.с. 16).

Відповідно до постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2023 у справі № 332/3400/22 08.12.2022 о 10:20 у приміщенні відділення поліції № 1 по вул. Посадочна, 3а у м. Запоріжжі було встановлено, що гр. ОСОБА_3 , 1983 р.н. з 01.09.2022 по 25.11.2022, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки щодо виховання малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2012 р.н., внаслідок чого дитина не навчалась у ЗЗШ № 54 та не отримувала повну загальну освіту, чим порушила вимоги ст. 150 СК України, тим самим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. На ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у виді попередження (а.с. 91-93).

Розпорядженням № 304 р від 16.06.2026 було відібрано малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та вирішено влаштувати малолітнього до закладу охорони здоров`я для проведення обстеження дитини (а.с. 94)

З листа в.о. директора Запорізького міського центру соціальних потреб ЗМР про надання інформації щодо родини ОСОБА_2 від 24.06.2026 № 1811/03-03 слідує, що 22.06.2026 та 23.06.2026 спеціалістами відділу соціальної роботи ЗМЦСС було здійснено виходи до родини ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення оцінки потреб сім`ї.

22.06.2026провести оцінку потреб сім`ї не вдалось у зв`язку з тим, що вдома нікого не було, або двері навмисно ніхто не відчинив. В той же день під час здійснення телефонної розмови було з`ясовано, що вказаний номер телефону належить її колишньому співмешканцю ОСОБА_9 , який на даний час проходить військову службу.

Зі слів ОСОБА_10 , його колишня співмешканка ОСОБА_11 зловживала алкогольними напоями, та під час перебування у стані алкогольного сп`яніння належного догляду за дитиною не здійснювала, потребам та вихованню дитини достатньої уваги не приділяла.

23.06.2026 спеціалістами відділу соціальної роботи по Заводському району повторно був здійснений вихід до матері, вдома нікого не було, або двері навмисно ніхто не відчинив. За вказаною адресою було залишено інформацію про послуги, які надає Центр та повідомлення з проханням зв`язатися зі спеціалістами. На сьогоднішній день на повідомлення та запрошення не відреагували (а.с. 95).

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді попередження через те, що 11.06.2026року о 15 год. 00 хв. було встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від передбачених законодавством обов`язків щодо належного виховання та догляду за своїм малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: постійно перебуває в стані алкогольного сп`яніння, не цікавиться його моральним та духовним розвитком, не володіє інформацією про сина. Крім того, 07.06.2026 року протягом дня ОСОБА_2 вживала алкогольні напої та приводила до місця проживання сторонніх осіб, з якими на очах у малолітньої дитини розпивала спиртні напої (а.с. 96).

15.06.2026 було внесено подання про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 98).

У судовому засіданні під час з`ясування думки дитини, неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що вона на даний час проживає в родині двоюрідного брата ОСОБА_1 із його дружиною. Вона не бажає повертатися до матері ОСОБА_2 , оскільки остання її вигнала з будинку, де вони мешкали. Після того, як її мати вигнала вона пішла до рідної тітки ОСОБА_7 , а потім почала проживати у двоюрідного брата. Коли їй було 10-11 років, мати почала сильно зловживати спиртними напоями, підіймала на неї руки, виганяла з будинку, також давала їй пити алкоголь, а саме: пиво і горілку. Після вживання їй було погано. Часто до матері приходили чоловіки, з якими вона також вживала алкогольні напої, також вони залишались на ніч. Після того, як вона почала жити у брата, їй мати декілька разів дзвонили та просила повернутися, а після того, як вона відмовилась, почала їй погрожувати. Вона боїться повертатися до матері.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є рідною тіткою неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та рідною сестрою відповідачки. Батька ОСОБА_12 вона не знає. У неї є ще рідний брат - рідний дядя ОСОБА_12 , однак вони з ним вже давно не спілкуються. ОСОБА_1 є її рідним сином. До народження ОСОБА_12 вона із сестрою та спільною матір`ю, а також із своїм сином ОСОБА_13 проживали за однією адресою. Потім вона із сином переїхали, а сестра - ОСОБА_2 із донькою та їх спільною матір`ю залишилися проживати по АДРЕСА_1 . Її сестра вже давно зловживає алкогольними напоями. Вона неодноразово виганяла доньку - ОСОБА_12 з будинку. Коли з ними проживала їх мати, ОСОБА_14 намагалась тримати себе в руках, а після смерті матері почала сильно пити. У травні 2025 році вона дізналась, що сестра вигнала ОСОБА_12 з будинку. Дитина прийшла спочатку до неї, але через тяжку хворобу чоловіка вона попросила сина ОСОБА_13 забрати ОСОБА_12 до себе. Дитина на даний час так в його родині і проживає. Вона не може забрати ОСОБА_12 , оскільки невдовзі переїжджає закордон.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Пунктом 2 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків внаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року у ст. 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.114 наведеного вище Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до висновку від 12.02.2026 № 198/01-22/18.01-232 районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, як орган опіки та піклування вирішила: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 45).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти домашнього насильства з боку матері по відношенню до неповнолітньої доньки, зловживання алкогольними напоями та ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, оскільки, як було встановлено, остання не проявляє до неї турботи, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, абсолютно не цікавиться ані здоров`ям, ані подальшою її долею.

Отже, суд з урахуванням думки прокурора та представника органу опіки та піклування, а також думки самої дитини, вважає, за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати.

Згідно частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідачку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 164, 166, 180-182 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

В порядку п.4. ч.5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району м. Запоріжжя як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 37573534, місцезнаходження за адресою: 69067, м. Запоріжжя, вул. Мирослава Симчича, буд. 56.

Суддя Ю. І. Ретинська