Решение № 140878140, 22.10.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2368/26

Провадження № 2-а/303/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської в особі судді Мирошниченка Ю. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 6797655 від 09 березня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач під час керування транспортним засобом не користувався мобільним телефоном, тримаючи його в руці. Зазначає, що автомобіль обладнаний системою Bluetooth, яка дозволяє користуватися телефонним зв`язком без допомоги рук.

Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на встановлення працівниками поліції факту порушення позивачем пункту 2.9 «д» Правил дорожнього руху України та на результати відеофіксації.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6797655 від 09 березня 2026 року старший лейтенант поліції Абель В. В. притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.

У постанові зазначено, що 09 березня 2026 року о 13:23 год. у м. Мукачеві на вул. Свалявській водій, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , користувався засобом зв`язку мобільним телефоном, тримаючи його у руці, чим порушив пункт 2.9 «д» Правил дорожнього руху України. За це на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

За змістом частини другої статті 122 КУпАП адміністративна відповідальність, зокрема, передбачена за користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.

Пунктом 2.9 «д» Правил дорожнього руху України водієві заборонено під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці, за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання.

Отже, для встановлення складу зазначеного адміністративного правопорушення необхідно встановити факт користування особою засобом зв`язку саме під час руху транспортного засобу та тримання його в руці.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні.

За статтею 252 КУпАП докази оцінюються на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа зобов`язана з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

При цьому згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, у цій справі відповідач має довести не лише факт зупинки транспортного засобу та подальшого оформлення матеріалів, а саме ту обставину, яка покладена в основу оскаржуваної постанови, - користування позивачем телефоном під час руху транспортного засобу з триманням його в руці.

На підтвердження обставин правопорушення відповідач посилається на відеозапис із нагрудної камери поліцейського № 473908.

Судом досліджено зазначений відеозапис.

Із його змісту встановлено, що відеозапис розпочинається після зупинки транспортного засобу та фіксує звернення працівника поліції до водія, пропозицію надати документи та подальше спілкування між поліцейським і позивачем.

Момент руху транспортного засобу, під час якого позивач, за змістом оскаржуваної постанови, користувався мобільним телефоном, тримаючи його в руці, зазначеним відеозаписом не зафіксований.

Таким чином, цей доказ не містить безпосередньої фіксації події, яка становить об`єктивну сторону інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення.

Відповідач у відзиві посилається на окремі фрагменти цього ж відеозапису, зокрема на висловлювання позивача о 13:35:33 та 13:36:46, стверджуючи, що останній просив не притягувати його до адміністративної відповідальності та висловлював незгоду з притягненням за тримання телефону в руках.

Однак зазначені фрагменти стосуються спілкування після зупинки транспортного засобу.

Сам факт того, що позивач під час такого спілкування висловлювався щодо тримання телефону в руках або просив не притягувати його до відповідальності, не є безумовним визнанням ним факту користування телефоном під час руху транспортного засобу, тобто тієї обставини, яка має бути доведена для встановлення складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Верховний Суд у постанові від 17 березня 2020 року у справі № 482/83/17 зазначив, що сам факт визнання особою вини у порушенні Правил дорожнього руху не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів та не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Наведена правова позиція підлягає врахуванню і в цій справі. Тим більше, що висловлювання позивача, на які посилається відповідач, не є безпосереднім та однозначним визнанням факту користування телефоном під час руху транспортного засобу, а стосуються вже подальшого спілкування з працівником поліції після зупинки. Тому навіть за умови їх трактування як визнання факту тримання телефону в руці вони не можуть самостійно підтверджувати обов`язкову для складу правопорушення обставину - користування засобом зв`язку саме під час руху транспортного засобу.

Не змінює цього висновку і посилання відповідача на те, що поліцейський після зупинки роз`яснював позивачу правила користування телефоном під час керування транспортним засобом. Таке роз`яснення характеризує подальше спілкування сторін, але саме по собі не підтверджує факту вчинення позивачем порушення до моменту зупинки.

Відповідач зазначає, що працівниками поліції було виявлено порушення пункту 2.9 «д» ПДР України, після чого транспортний засіб було зупинено, а інспектор встановив факт адміністративного правопорушення.

Суд виходить із того, що безпосереднє спостереження працівника поліції за адміністративним правопорушенням у принципі може бути доказовою інформацією, і закон не встановлює вимоги про обов`язкову відеофіксацію кожного адміністративного правопорушення.

Водночас у цій справі суд має оцінити не саму можливість такого спостереження, а достатність наявних доказів для висновку про доведеність правопорушення.

Матеріали справи містять твердження відповідача про те, що поліцейський спостерігав користування позивачем телефоном під час руху. Однак наданий відеозапис цього не підтверджує, оскільки починається після зупинки транспортного засобу.

Іншого відеозапису, який фіксував би момент правопорушення, відповідач не надав, посилаючись на автоматичний перезапис відеофайлів із відеореєстратора службового транспортного засобу протягом 12 годин.

Вказана обставина пояснює відсутність такого відеозапису, однак не є доказом самого правопорушення.

За таких обставин висновок про те, що позивач користувався телефоном під час руху, фактично ґрунтується на твердженні про безпосереднє спостереження працівника поліції, яке не отримало належного підтвердження іншими доказами.

Суд при цьому не покладає на відповідача обов`язок доводити факт правопорушення виключно за допомогою відеозапису. Висновок суду зумовлений сукупністю конкретних обставин цієї справи, а саме відсутністю у наданому відеозаписі фіксації моменту правопорушення, відсутністю іншого відеозапису та відсутністю інших доказів, які б дозволяли об`єктивно перевірити ключову обставину, покладену в основу постанови.

Отже, надані відповідачем докази не дають підстав для висновку про доведеність того, що позивач під час руху транспортного засобу користувався засобом зв`язку, тримаючи його в руці.

Саме лише зазначення відповідної обставини в оскаржуваній постанові не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність прийнятого ним рішення в суді.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови, не знайшли належного та достатнього доказового підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене постанова серії ЕНА № 6797655 від 09 березня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 532,48 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 532,48 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, статтями 247, 251, 252, 280, 283, 293 КУпАП, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6797655 від 09 березня 2026 року, винесену старшим лейтенантом поліції Абель В.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

адреса: АДРЕСА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел.: НОМЕР_3

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646, електронна пошта: public@patrol.police.gov.ua,

тел.: +38(044)-254-94-88.

Суддя Юрій МИРОШНИЧЕНКО