Решение № 140875206, 23.10.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1269/26

провадження № 2/588/705/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючий суддя Лебедь О. В.,

за участю: секретар судового засідання Ноздріна В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення безпідставно набутих коштів,

У С Т А Н О В И В:

Позиції сторін

Позивачка у липні 2026 року звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20.02.2019 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої отримала кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 11/22 року. Початковий кредитний ліміт був установлений у сумі 31500,00 грн, який збільшувався і становив 50000 грн.

Позивачка користувалася кредитними коштами та поповнювала картку власними коштами.

У липні 2023 відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 43843,63 грн та рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 28.08.2023 позовні вимоги були залишені без задоволення.

Суд у вказаному рішенні зазначив, що АТ КБ «Приватбанк», всупереч зазначених у рішенні вимог закону, не надано суду належних і допустимих доказів того, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання банківського кредиту на заявлених умовах банку, зокрема, установлення процентної ставки у розмірі 3,5% (42 % на рік).

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

З виписки про рух коштів та види транзакцій за кредитною карткою ОСОБА_1 установлено, що з 21.02.2019 у неї обліковувався негативний баланс по картці.

З 21.02.2019 по 28.11.2022 відповідачка користувалася кредитними коштами шляхом зняття готівки, поповнення рахунку мобільного телефону, переказу коштів на інший рахунок тощо. Всього було використано кредитних коштів на загальну суму 86379,85 грн шляхом зняття готівки у банкоматі, переказу коштів іншим особам, оплати товарів, поповнення рахунку мобільного телефону тощо.

Водночас, відповідно до указаної виписки надходження на кредитну картку за указаний період становлять суму 107649,75 грн, що перевищує суму використаних коштів. Заборгованість за тілом кредиту в сумі 36832,27 грн., яку просить стягнути АТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 , виходячи з виписки про рух коштів та види транзакцій за її кредитною карткою утворилась через те, що АТ КБ «Приватбанк» суми коштів, які сплачувала ОСОБА_1 спрямовував на погашення відсотків, та комісії за обслуговування в сумі 20 грн, умови сплати, обов`язок сплати та розмір яких, як установлено судом не погоджено сторонами справи.

Позивпчка вважає, що кошти, які вона сплачувала безпідставно спрямовувались на проценти та комісію і не зараховувались у повному обсязі на оплату зобов`язань за тілом кредиту. Оскільки сума коштів 107649,75 грн, на яку вона поповнила картку перевищує суму витрачених в цей період кредитних коштів 86379,85 грн, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу за тілом кредиту в сумі 36832,27 грн суд також визнав необґрунтованими. У період з 2019 року по 2023 рік з особистого рахунку позивачки Приватбанком було безпідставно знято грошові кошти в рахунок погашення вищезазначеного кредиту в розмірі 21269,90 грн, в тому числі з коштів, які перераховано як сплачені аліменти на утримання дітей, (автоматично з рахунку позичальника списувалися грошові кошти, на що згоди ОСОБА_1 не надавала), що підтверджується випискою по рахунку позичальника, а тому вказана сума коштів підлягає поверненню. У період з 21.02.2019 по 28.08.2023 відповідачем було безпідставно набуто кошти позивачки. Списання коштів проводилося в рамках автоматичного зняття. Згоди на автоматичне зняття коштів банку ОСОБА_1 не надавала, тому неправомірно списані кошти підлягають поверненню.

Жодних договорів між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» не укладалось, відповідно до яких банк мав право щомісячно списувати суми в свою користь ще з 2019 року.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд: 1) стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти, внаслідок автоматичного списання на погашення простроченої заборгованості за кредитом (кредитну картку № НОМЕР_1 ), у загальному розмірі 58411,74 грн, у тому числі: 21269,90 грн безпідставно набуті кошти; 1 542,30 грн 3% річних; 5599,54 грн інфляційні збитки; 30 000 грн моральна шкода; 2) Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування до моменту виконання рішення суду в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 21269,90 грн безпідставно набутих коштів: інфляційних збитків від суми заборгованості у загальному розмірі 21269,90 грн за формулою: сума непогашеної заборгованості х індекс інфляції за кожний місяць, починаючи з 06.02.2024 р; 3 % річних від суми заборгованості у загальному розмірі 21269,90 грн. за формулою: сума непогашеної заборгованості х 3% річних х кількість днів прострочення/ кількість днів у відповідному році, починаючи з 06.02.2024 року.

Представниця відповідача Кураксіна О.І. подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки кредитна картка позивачки перебувала в активному користуванні, тому правові підстави для утримання коштів на той момент були наявні. Після ухвалення рішення у справі № 588/1410/23 банк здійснив процедуру списання незадоволених сум у розмірі 30441,63 грн.

Представниця відповідача зазначила, що розрахунок позивачки про нібито безпідставно утримані 21269,90 грн є її власним суб`єктивним судженням, яке не підтверджене жодним належним доказом. Також ОСОБА_2 указала, що між банком та позивачкою відсутнє невиконане грошове зобов`язання, тому підстави для стягнення інфляційних збитків, 3% річних та моральної шкоди відсутні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 15.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.07.2026 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 08.09.2026

Згідно з довідкою секретаря від 08.09.2026 розгляд справи відкладено до 24.09.2026 у зв`язку з відрядженням судді.

Ухвалою суду від 24.09.2026 закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено до судового розгляду на 14.10.2026.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представниця відповідача Кураксіна О.І. проти позовних вимог заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви суду

Обставини та умови отримання ОСОБА_1 банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі анкети - заяви 20.02.2019 були предметом судового розгляду в межах справи №588/1269/26 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до неї про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлені судом конкретні життєві події, факти, дії або бездіяльність людей, час, місце та умови, які мали місце в реальності не підлягають встановленню повторно при розгляді іншої справи за участі особи щодо якої ці обставини встановлено.

При цьому правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

При визначенні меж преюдиції у цій справі суд погоджується з наведеною у відзиві правовою позицією Верховного Суду від 25.02.2026 №565/308/24, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображається в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності.

Але наведена в лапках цитата іншої постанови постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц про те що відмова у задоволенні позову про стягнення заборгованості через недоведеність умов кредитування не означає автоматичного визнання всіх внесених боржником коштів безпідставно набутими, взагалі відсутня у цій постанові і зазначена справа не стосувалась умов кредитування та безпідставності набуття внесених боржником коштів.

Ця цивільна справа та справа №588/1410/23 виникли з одних правовідносин пов`язаних з використанням кредитних коштів в межах укладеного 20.02.2029 року між тим ж сторонами договору про надання банківських послуг.

Відповідно до принципу диспозитивності з вимогами до банку позичальниця могла звернутись із зустрічним позовом в межах розгляду справи №588/1410/23. Але вона скористалась правом звернутись з окремим позовом. Розгляд цих справ зі значним проміжком у часі не спростовує того, що вимоги у цих справах є тісно пов`язаними та носять характер зустрічних.

Відповідно, суд визнає встановленими факти, але не правові висновки встановлені рішенням та постановою апеляційної інстанції у справі №588/1410/23.

Відповідно до рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 28.08.2023 у цивільній справі № 588/1410/23 позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення (а.с. 6-8).

В мотивувальній частині рішення у справі №588/1410/23 на підставі безпосереднього дослідження доказів встановлено такі факти:

-відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами;

-відсутні підстави для сплати відсотків, які нараховані банком на підставі Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг не узгоджених з ОСОБА_1 ;

-кошти, які сплачувала ОСОБА_1 на оплату, банк безпідставно спрямовував на проценти та комісію і не зараховував у повному обсязі на оплату зобов`язань позичальника за тілом кредиту;

-сума коштів 107649,75 грн., на яку ОСОБА_1 поповнила картку перевищує суму витрачених нею в цей період кредитних коштів 86379,85 грн.

Також зазначено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК», всупереч вимог закону, не надав належних і допустимих доказів того, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання банківського кредиту на заявлених умовах банку, зокрема, встановлення процентної ставки у розмірі 3,5 % (42 % на рік), а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Постановою Сумського апеляційного суду від 06.02.2024 № 588/1410/23 указане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - без задоволення (а.с. 10-13).

В постанові апеляційної інстанції відображено такі факти:

-в анкеті-заяві від 20 лютого 2019 року відсоткова ставка за кредитом не визначена;

-відсутні підстави для сплати ОСОБА_1 відсотків, які нараховані АК КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг, які не узгоджені з позичальником;

-підтверджено суму використаних кредитних коштів та суму надходжень встановлених судом 1 інстанції.

Апеляційний суд вказав: За встановлених обставин, місцевий суд зробив правильний висновок, що заборгованість за тілом кредиту в сумі 36832 грн 27 коп., яку просив стягнути позивач з відповідача, виходячи з виписки про рух коштів та види транзакцій за кредитною карткою ОСОБА_1 утворилась через те, що позивач суми коштів, які відповідач сплачувала спрямовував на погашення відсотків та комісії за обслуговування в сумі 20 грн., умови сплати, обов`язок сплати та розмір яких, як вірно було встановлено судом, - не погоджено сторонами.

Таким чином, оскільки сума коштів 107649 грн 75 коп., на яку відповідач поповнила картку перевищує суму витрачених нею в цей період кредитних коштів 86379 грн 85 коп., тому відсутні підстави для стягнення з відповідача боргу за тілом кредиту в сумі 36832 грн 27 коп.

Цю спростовує аргумент АК КБ «ПРИВАТБАНК» щодо передчасності висновку суду 1 інстанції про наявність переплати.

Судом установлено, що позивачка 20.02.2019 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У заяві зазначено, що позивачка згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомився та згоден з його умовами. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язався ознайомлюватись на офіційному сайті Приватбанку: www.privatbank.ua/terms/.

На підставі Анкети-заяви позивачка отримала кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 11/22 року (а.с. 22, 23, 24-25).

Кредитний ліміт картки № НОМЕР_1 неодноразово змінювався та станом на 19.10.2020 становив 47105,99 грн (а.с. 21зв.).

Згідно з випискою за договором № б/н від 20.02.2019 до 26.04.2023 позивачка користувалася кредитними коштами, зокрема: переказувала кошти на інші рахунки; частково погашала заборгованість; оплачувала покупки; знімала готівку та ін. (а.с. 75-78).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Але в цій справі відповідач не спростував факти встановлені в іншій справі з цими ж сторонами та щодо одного предмету позову.

Суд погоджується із доводами зазначеними у рішенні Тростянецького районного суду Сумської області від 28.08.2023 у цивільній справі № 588/1410/23 про те, що кошти, які сплачувала ОСОБА_1 на оплату кредиту безпідставно спрямовувалися на проценти та комісію і не зараховувалися у повному обсязі на оплату тіла кредиту.

Тобто, сума коштів, на яку ОСОБА_1 поповнила картку, а саме 107649,75 грн перевищує суму, яку вона повинна була сплатити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - 86379,85 грн. Різницю складає сума у розмірі 21269,90 грн. Ця сума є такою, що набута АТ КБ «ПРИВАТБАНК» безпідставно, оскільки як було встановлено судом 1 інстанції та підтверджено апеляційним судом у справі № 588/1410/23 умови сплати, обов`язок сплати та розмір відсотків, та комісії за обслуговування не були погоджені сторонами договору.

На існування переплати не впливає -той факт, що в подальшому на виконання рішення суду та сума, яка вважалась банком заборгованістю була самостійно ним погашена (а.с. 103).

Також суд критично оцінює застосовність у цій справі наведеної відповідачем правової позиції Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №127/12240/22 щодо того, що гроші не підлягають поверненню за статтею 1212 ЦК, якщо особа, здійснювала оплату чітко усвідомлювала відсутність у неї юридичного обов`язку це робити (концепція добровільної сплати).

За обставинами даної справи позичальниця здійснювала зарахування на власну картку, а спрямування коштів на погашення відсотків та комісії здійснювалось з цих коштів банком самостійно. Тому концепція добровільної сплати коштів не є застосовною у цій справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення вказаної норми стосуються позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

У цій справі між сторонами існували договірні відносини, які не охоплювали відносини пов`язані з набуттям коштів в рахунок зарахування відсотків та комісії за кредитом, оскільки як встановлено судом, такі норми не були передбачені. Отже в цій частині відносини та зобов`язання, яке з них виникло є позадоговірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно зі статтями 536, 625 ЦК України на суму безпідставно отриманих коштів нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами (три проценти річних) та індекс інфляції за весь час прострочення. Такі нарахування є способом захисту майнового права та спрямовані на компенсацію втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та неправомірного користування її коштами відповідачем.

Щодо нарахування штрафних санкцій на суму безпідставно набутих коштів, суд погоджується з позицією відповідача, щодо того, що жодним висновком суду у справі №588/1410/23 не було встановлено факт виникнення у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язання повернути ОСОБА_1 конкретну суму переплати.

Суд встановив факти на підставі яких зробив висновок про відсутність боргу боржника перед банком. Таке рішення прийняте в межах заявлених у справі позовних вимог.

Суд встановивши обсяг сплачених та використаних коштів не визначався, щодо природи переплаченої частини коштів і не приймав рішення про їх стягнення. Це не було предметом розгляду справи № 588/1410/23. Відповідно, строк виконання банком грошових зобов`язань перед ОСОБА_1 не настав. Отже, відсутні підстави для застосування санкцій за невиконання грошового зобов`язання. Обсяг безпідставно набутих коштів не визначався судом, ОСОБА_1 з такими зустрічними вимогами до банку не зверталась.

Що стосується вирішення питання про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що визначаючи розмір її відшкодування, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Щодо моральної шкоди, суд не погоджується з доводами позивачки, що вона зазнала моральної шкоди, яка виражається в душевних стражданнях, пов`язаних з розглядом справи в суді, безпідставним списання грошових коштів, які були перераховані, як аліменти на утримання дітей, що призвело до необхідності зменшення витрат на їхнє утримання, тривалим очікуванням повернення зайве стягнутих грошових коштів, психологічним напруженням через незаконні арешти карткових рахунків.

Обставини пов`язані з розглядом у суді попередньої справи і пов`язані з цим витрати мали бути вирішені в межах справи № 588/1410/23.

Позивачкою не було доведено, що списання банком грошових коштів, дійсно призвело до необхідності зменшення витрат на утримання дітей.

Тривалість душевних переживань була обумовлена саме тим часом, протягом якого сама позивачка вирішила звернутись до суду за стягненням безпідставно набутих банком коштів. Ці вимоги могли були заявлені як зустрічні позовні вимоги і вирішені разом з первісною справою. Безпідставність нарахування коштів банком встановлена судом і не була безумовно очевидною. Стягнення моральної шкоди має на меті компенсувати моральні страждання, а не призвести до безпідставного збагачення. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

Суд також враховує, що незручності пов`язані з судовим розглядом не повинні були завдавати позивачці надмірних страждань з огляду на її значний досвід у правничій професії.

На думку суду, відмова у стягненні заборгованості на користь банку у справі № 588/1410/23 та стягнення безпідставно збережених банком коштів у цій справі становлять достатню справедливу сатисфакцію, тому у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог, а тому з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума безпідставно набутих коштів 21269,90 грн.

Судові витрати.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у справі складається з судового збору за розгляд вимог про стягнення безпідставно набутих коштів та штрафних санкцій, від сплати якого позивачка звільнена на пілставі частини 3 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів та судового збору за стягнення моральної шкоди, який був сплачений позивачкою в розмірі 1064,96 грн.

В частині стягнення моральної шкоди у задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за іншу частину вимог, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина ціни позову, за яку не було сплачено судовий збір, складає 28 411,74 грн. Позовна заява подана через підсистему Електронний суд, тому до сплати підлягала сума судового збору 1 064,96 грн (1331,2х0,8).

Оскільки позовні вимоги в цій частині судом задоволені частково на 74,86% з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 797,23 грн (1064,96 х 74,86%).

Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 21269,90 (двадцять одна тисяча двісті шістдесят дев`ять) гривень 90 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у дохід держави судовий збір у розмірі 797 (сімсот дев`яносто сім) грн 23 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивачка ОСОБА_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ;

відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", адреса місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя О.В. Лебедь