Решение № 140874159, 23.10.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/232/25

Провадження №2/485/981/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю представника відповідача - Чапали Ю.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" (далі ТОВ "КОШЕЛЬОК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 вересня 2021 року між ТОВ "КОШЕЛЬОК" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 3536905020-475623, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 10000,00 грн строком на 25 днів зі сплатою відсотків у 1,65% на добу. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 53586,35 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 23925,00 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, 16616,47 грн інфляційні збитки за період з 19.01.2022 по 15.01.2025, 3044,88 грн 3% річних за період з 19.01.2022 по 15.01.2025. Просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2025 року позовні вимоги позивача задоволено частково, стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором № 3536905020-475623 від 27 вересня 2021 року в розмірі 34568,18 грн, а також стягнуто понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1562,69 грн.

27 липня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Чапалою Ю.О. подано заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року заочне рішення від 04 березня 2025 року скасоване та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Чапалою Ю.О. подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що відповідачка категорично заперечує факт укладення договору № 3536905020-475623 від 27 вересня 2021 року у редакції та на умовах, на які посилається позивач, а також заперечує факт здійснення нею будь-яких дій в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, спрямованих на укладення такого договору. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів вчинення відповідачкою юридично значимих дій в інформаційно-телекомунікаційній системі та укладення електронного правочину. Наведені позивачем обставини, що укладення зазначеного договору відбувалося дистанційно із застосуванням інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "КОШЕЛЬОК" на веб-сайті товариства, а відповідачкою нібито було здійснено комплекс дій, спрямованих на укладення договору, зокрема створення заявки на отримання кредиту, проходження ідентифікації, отримання доступу до особистого кабінету, ознайомлення з умовами договору та правилами надання позики, прийняття оферти, введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та отримання кредитних коштів, та після прийняття оферти відповідачці було направлено одноразовий ідентифікатор для підписання договору, а сам договір вважається укладеним у зв`язку із введенням такого ідентифікатора в інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця, фактично є лише описом передбаченого ним порядку оформлення кредиту та загальним алгоритмом роботи інформаційної системи товариства, однак жодним належним та допустимим доказом не підтверджують, що відповідачка чи будь-хто інший здійснили відповідні юридично значимі дії, які призвели до укладення спірного договору. Також представник зазначає, що позивачем не надано доказів використання відповідачкою одноразового ідентифікатора при укладенні кредитного договору. Зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на твердженні про те, що договір № 3536905020-475623 про надання коштів у позику від 27 вересня 2021 року був укладений відповідачкою в електронній формі із застосуванням інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ "КОШЕЛЬОК" та підписаний шляхом використання одноразового ідентифікатора, разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що будь-який одноразовий ідентифікатор був сформований та направлений саме відповідачці, отриманий саме нею та використаний саме нею для вчинення юридично значимого електронного правочину. Позивач фактично посилається лише на загальний опис процедури укладення електронного кредитного договору, відповідно до якого клієнт після створення заявки, проходження перевірки, отримання доступу до особистого кабінету, ознайомлення з умовами договору та прийняття оферти нібито отримує одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. Однак зазначений опис не є доказом того, що саме відповідачка ОСОБА_1 фактично пройшла всі передбачені позивачем етапи оформлення кредиту, отримала відповідний одноразовий ідентифікатор та використала його для укладення договору № 3536905020-475623 від 27 вересня 2021 року. При цьому позивач посилається на існування електронного договору та електронних документів, однак до матеріалів справи не надано його електронного оригіналу, який би дозволив перевірити факт створення такого документа, його підписання сторонами, момент завершення створення, цілісність та незмінність після підписання. Позивачем долучено до матеріалів справи лише паперове відображення тексту договору, яке саме по собі не є електронним документом та не дозволяє перевірити цілісність договору та його умов, наявність і справжність електронних реквізитів документа, а також відповідність такого паперового відображення тому електронному документу, який, за твердженням позивача, був створений та підписаний сторонами у 2021 році. Крім того, представник звертає увагу на те, що після набрання чинності Положенням № 113 спірний договір продовжував діяти, а позивач як небанківська фінансова установа мав передбачений пунктом 2 постанови № 113 обов`язок привести його у відповідність до вимог Положення у межах установленого перехідного періоду та зберігати документи, які підтверджують виконання такого обов"язку. Окрім цього, представник відповідачки покликається на недоведеність факту надання кредитних коштів відповідачці. Зазначає, що надані позивачем матеріали не дозволяють достовірно встановити ані факт вибуття грошових коштів саме від ТОВ "КОШЕЛЬОК", ані факт їх фактичного зарахування саме відповідачці, ані причинно-наслідковий зв`язок між відповідною платіжною операцією та кредитним договором № 3536905020-475623 від 27 вересня.2021 року. На підтвердження факту нібито надання кредитних коштів позивач посилається на документи, отримані від АТ "ТАСКОМБАНК" лист про підтвердження платежу та ТОВ «ТАС ЛІНК» повідомлення про проведення успішного зарахування грошових коштів, однак зазначені документи не є банківськими виписками щодо рахунку відповідачки, не є первинними платіжними документами, які підтверджують фактичний рух коштів між рахунками сторін, та самі по собі не підтверджують факт отримання відповідачкою кредитних коштів саме від позивача. Зміст зазначених документів фактично свідчить лише про те, що на підставі звернення самого ТОВ "КОШЕЛЬОК" відповідними суб`єктами було сформовано інформацію про нібито проведення певної операції через платіжну систему. Окрім цього, представник відповідачки звертає увагу щодо неправомірного застосування ст. 625 ЦК України та безпідставності нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, посилаючись на п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором". Окрім цього, представник відповідачки також окремо звертає увагу щодо безпідставності нарахування процентів за користування кредитом поза межами визначеного договором строку кредитування. Зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, останній здійснював нарахування процентів за користування кредитом як у межах визначеного договором строку кредитування у розмірі 4 125,00 грн, так і по за його межами, за продовжений строк користування позикою за період з 22.10.2021 року по 19.01.2022 року у розмірі 19 800,00 грн. Відповідно до запропонованої позивачем редакції умов кредитного договору, кредит надавався стоком на 25 днів. Разом з тим, вимоги позивача в частині стягнення процентів, нарахованих після закінчення встановленого договором строку кредитування вважає необґрунтованими, оскільки вони здійснені поза межами строку, визначеного умовами договору, без належних доказів його продовження та всупереч правовим висновкам Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом після спливу строку кредитування. Вказує, що умовами договору не передбачено автоматичного продовження строку кредитування, при цьому продовження строку кредитування можливе лише за умови виконання позичальником передбачених договором дій та за наявності відповідного письмового погодження сторін. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка зверталася до позивача із заявою про продовження строку кредитування, та що нею було здійснено оплату процентів у межах строку кредитування з метою продовження такого строку, а також що між сторонами укладалася письмова угода про внесення змін до договору щодо продовження строку кредитування (а.с. 112-120).

14 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення представника позивача Гурського Г.Ю., в яких представник вважає доводи викладені у відзиві безпідставними та просить задовольнити вимоги позову в повному обсязі (а.с.135-146).

В судове засідання представник позивача не з`явилися, разом з позовом проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ "КОШЕЛЬОК", позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги позивача не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 27 вересня 2021 року між ТОВ "КОШЕЛЬОК" та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, укладено договір № 3536905020-475623 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 10000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності (а.с. 10 зворот -15).

За умовами договору, згідно п.1.3.2. проценти за користування кредитом: 4290 грн., які нараховуються за ставкою 1.65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п.1.3.3. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п.1.3.3.1. договору дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

У відповідності до п.2.1. договору кредит надається строком на 25 днів.

Згідно п.2.4. договору кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці.

Пунктом 3.4. договору визначено, сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 14290 грн., або 143% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 4290 грн., або 43% від суми кредиту.

Відповідно до п. 3.5 договору, сторони погодили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами зобов"язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов"язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов"язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 договору.

Згідно п.3.5.1. договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.3.3. Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.

Згідно з п.3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах:

п.3.7. договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

п.3.8. договору з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

п. 3.9. договору з наступного дня після закінчення Лояльного періоду у відповідності до положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позичальник зобов"язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 6.1 договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України.

Разом з укладанням кредитного договору, між сторонами узгоджений графік розрахунків, що стверджується Додатком № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 3536905020-475623 від 27 вересня 2021 року (а.с. 15 зворот - 16).

Умови кредитування, серед іншого, відображені й у Паспорті споживчого кредиту до договору № 3536905020-475623 від 27 вересня 2021 року (а.с. 9-10).

Договір № 3536905020-475623 від 27 вересня 2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Кошельок» на сайті https://koshelok.ua який був підписаний позичальницею за допомогою одноразового ідентифікатора 2537. Про вказане свідчить візуальна форма послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства (а.с. 177).

Також факт укладення кредитного договору відповідачкою підтверджується наданою позивачем довідкою на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 201-202) та реєстром відправлених СМС-повідомлень (а.с. 203-204).

Згідно п.9.1 договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується листом АТ "ТАСКОМБАНК від 11 листопада 2024 року № 34463/47 про підтвердження платежу, а саме підтвердження здійснення переказу грошових коштів на рахунок одержувача, до якого емітовано електронний платіжний засіб, із зазначенням операції від 27 вересня 2021 року о 08:10:40, номера картки НОМЕР_1 , суми 10000,00 грн, TSL_ID, коду авторизації та відправника - ТОВ "КОШЕЛЬОК" (а.с.20), та повідомленням ТВ "ТАС ЛІНК", відповідно до якого 27 вересня 2021 року через платіжну систему ТОВ "ТАСК ЛІНК" було проведено успішне зарахування на карту клієнта 10000,00 грн із зазначенням номера картки, Order ID транзакції та опису операції "Видача кредитних коштів, договір займу № 3536905020-475623" (а.с.21).

У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань, згідно наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за вище вказаним кредитним договором, у відповідачки станом на 19 січня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 33925,00 грн, що складається з тіла кредиту 10000,00 грн, відсотків за користування позикою 23925,00 грн (а.с.17-18).

Згідно розрахунку заборгованості інфляційних збитків та 3% річних, згідно ст.. 625 ЦК України, інфляційні збитки за період з 19.01.2022 по 15.01.2025 складають 16616,47 грн, 3% річних за вказаний період складають 3044,88 грн (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору, отримання кредиту.

Відповідачка не довела належного виконання зобов"язань за кредитним договором.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 33925,00 грн.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних слід зазначити наступне.

Відповідно до п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню з відповідачки з 24 лютого 2022 року по 15 січня 2025 року.

Таким чином, вивчивши наданий розрахунок, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за період з 19 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року складає 542,80 грн ([Сукупний індекс інфляції] = 101,60% = 101,600% (за період Лютий2022), [Інфляційні нарахування] = 33925,00 грн (сума боргу) х 101,600% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 33925,00 грн (сума боргу) = 542,80 грн).

Розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за період з 19 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року складає 100,38 грн ([Проценти] = 33925,00 грн (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 36 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 100,38 грн).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають до задоволення частково у розмірі 34568,18 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 23925,00 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, 542,80 грн інфляційні збитки за період з 19.01.2022 по 23.02.2022, 100,38 грн 3% річних за період з 19.01.2022 по 23.02.2022.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів вчинення відповідачкою юридично значимих дій щодо укладення спірного кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Заперечуючи факт укладення електронного кредитного договору та стверджуючи про відсутність належних доказів з боку позивача, стороною відповідачки не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних заперечень (зокрема, доказів втрати пристрою доступу, SIM-картки, доказів того, що верифікація чи підписання договору здійснювалися іншою особою поза волею відповідачки тощо).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час вчинення дій щодо підписання спірного кредитного договору відповідачка сфотографувалася самостійно, тримаючи в руках власний паспорт.

Позивачем надано докази про направлення відповідачці СМС-повідомлення на номер мобільного телефону вказаний в анкетних даних відповідачки. При цьому, представником відповідачки не спростовувався факт належності саме відповідачці номеру мобільного телефону.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що дослідженими доказами підтверджено факт проходження відповідних етапів ідентифікації та підписання договору саме відповідачкою із використанням належних засобів електронної ідентифікації

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача викладені у відзиві щодо недоведеності факту перерахування та надання кредитних коштів, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Факт перерахування відповідачці кредиту підтверджується, зокрема, листом АТ "ТАСКОМБАНК" від 11 листопада 2024 року № 34463/47 про підтвердження платежу, а саме операція від 27 вересня 2021 року о 08:10:40, номер картки НОМЕР_1 , сума 10 000,00 грн, із зазначенням TSL_ID, коду авторизації та відправника - ТОВ "КОШЕЛЬОК" (а.с. 20).

З довідки наданої позивачем на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 201-202) вбачається що 27.09.2021 була здійснена верифікація доданої платіжної картки Visa, та кредитні кошти були перераховані на верифіковану банківську картку.

Водночас представник відповідача не заперечував належність відповідачці банківської картки НОМЕР_1 , та належними та допустимими доказами не спростував того, що зазначена банківська картка НОМЕР_1 , на яку здійснено перерахування кредитних коштів, не належить відповідачці, та що кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн не надходили на її рахунок.

Доводи представника відповідача, викладені у відзиві щодо неправильного визначення строку кредитування та безпідставного нарахування процентів після закінчення строку кредиту, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено під час дослідження умов кредитного договору, умовами кредитного договору № 3536905020-475623 від 27 вересня 2021 року про надання коштів у позику сторони погодили строк кредиту 25 днів.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком продовження строку користування кредитом, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Таким чином, умовами договору передбачена автоматична пролонгація строку кредитування на строк не більше 90 днів за умови продовження користування кредитними коштами.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що позивачем розрахунок заборгованості здійснено правомірно та в межах строку кредитування (25днів +90днів).

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 8).

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (64,51%) в розмірі 1562,70 грн.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК", ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, заборгованість за договором № 3536905020-475623 про надання коштів у позику від 27 вересня 2021 року, в сумі 34568,18 грн грн (тридцять чотири тисячі п"ятсот шістдесят вісім грн 18 к.), з яких: 10000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 23925,00 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, 542,80 грн інфляційні збитки за період з 19.01.2022 по 23.02.2022, 100,38 грн 3% річних за період з 19.01.2022 по 23.02.2022, та понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1562,70 грн (одна тисяча п"ятсот шістдесят дві грн 70 к.).

У задоволенні решти вимог позивачу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 23 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов