Постановление суда № 140873396, 19.10.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1037/24

Провадження № 1-кп/147/26/26

УХВАЛА

іменем України

19 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

під час розгляду в залі суду у відкритому судовому засіданні криміналього провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020120000126 від 06 червня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286-1 КК України,

в с т а н о в и в:

у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020120000126 від 06 червня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286-1 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12024020120000126 від 06 червня 2024 року, про обвинувачення за ч.1 ст. 286-1 КК України, в якому просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. В обгрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що на розгляді Тростянецького районного суду Вінницької області відносно нього перебуває обвинувальний акт, до суду за неодноразовими викликами не з`являвся, відсутній за місцем проживання, привід виконати неможливо, через відсутність обвинуваченого за місцем проживання. Згідно з інформацією військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2025 ОСОБА_7 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2024 № 378 вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Таким чином встановлено, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, переховується від суду, а тому є підстави для застосування запобіжного заходу відносно нього у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог п.3 ч.2 ст. 183 КПК України.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, на даний час існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності переховуватиметься від суду, оскільки санкція інкримінованої йому статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування. Крім того, у обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні міцні соціальні зв`язки за місцем проживання, оскільки він офіційно не працевлаштований, неодружений, офіційно джерела доходу не має, тому він може в будь-який час без зайвих труднощів покинути місце свого проживання.

При цьому, з врахуванням того, що ОСОБА_4 ухиляється від суду та були підстави для оголошення судом в розшук, не з`являється в судові засідання, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України є беззаперечним.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, обгрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків даного правопорушення, з метою зміни їхніх показів або відмови від дачі показів для уникнення кримінальної відповідальності, так як обвинувачений проживає на території населеного пункту, де проживають свідки. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

В даному випадку судовий розгляд кримінального провадження по суті розпочався, проте свідки судом не допитані, що обумовлює ризик впливу на них обвинуваченим.

Для запобігання зазначеним ризикам обвинуваченому ОСОБА_4 недостатньо застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. При цьому, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обмежить вільне пересування ОСОБА_4 , забезпечуватиме виконання покладених на нього обов`язків та запобігатиме спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. В зв`язку з тим, що обвинувачений переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, перешкоджає кримінальному провадженню шляхом неявок до суду, а також враховуючи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, зазначених у даному клопотанні.

Прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просить задоволити, при цьому навела доводи викладені в ньому.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що йому було достовірно відомо про наявність в провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області щодо нього кримінального провадження, проте він не цікавився ходом розгляду справи. Він не повідомляв суд про зміну місця проживання. На даний час працює, але офіційно не працевлаштований. Має на утриманні семеро дітей: 6 дітей дружини та одну спільну їхню дитину.

Захисник ОСОБА_5 подала заперечення на клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які підтримала в судовому засіданні. Зазначає, що провадження у справі було зупинено у зв`язку з проходженням обвинуваченим військової служби, про відновлення провадження та повістки про призначення судових засідань ОСОБА_4 не отримував. Проживає з цивільною дружино та дітьми в с. Жабокрич Тульчинського району та був затриманий за місцем його проживання. ОСОБА_4 виховує 6 дітей дружини та одну їхню спільну дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, вину в інкримінованих йому діях визнає, щиро кається. Прокурором не доведено ризику впливу на свідків жодними доказами.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Згідно з ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини», «Нечипорук та Йонкало проти України»).

Також суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 31 липня 2024 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286-1 КК України призначено до підготовчого розгляду.

Ухвалою суду від 15 серпня 2024 року справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06 вересня 2024 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби з 22.00 год. до 06.00 год., що полягає в забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 05 листопада 2024 року включно. При цьому зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 прибувати за викликом до прокурора та суду невідкладно; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме с. Цибулівка Гайсинського району Вінницької області без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

В подальшому ОСОБА_4 в судове засідання не з`являвся та щодо нього було застосовано ухвалою суду від 01 листопада 2024 року привід в судове засідання 04 листопада 2024 року.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 січня 2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020120000126 від 06.06.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286-1 КК України, зупинено до звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з військової служби.

Ухвалою від 10 листопада 2025 року відновлено судове провадження у кримінальному провадженні, оскільки до суду надійшов лист №20/8851 від 22.10.2025 та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2024 №378, з яких вбачається, що з 08 грудня 2024 року солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_4 виключений з усіх видів забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням частини. Розгляд справи призначено на 28 листопада 2025 року.

В подальшому розгляд справи призначався на 29 грудня 2025 року, 19 січня, 10 лютого, 27 лютого, 20 березня, 20 квітня 2026 року, проте обвинувачений ОСОБА_4 , будучи викликаним в судове зсіданні, в порядку передбаченому КПК України, не з`явився. Ухвали про привід залишилися не виконаними, оскільки обвинувачений був відсутнім за місцем проживання.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року: оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; надано дозвіл на затримання з метою приводу до Тростянецького районного суду Вінницької області обвинуваченого ОСОБА_4 ; кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020120000126 від 06 червня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286-1 КК України, зупинити до розшуку обвинуваченого.

Згідно з протоколом затримання від 19 жовтня 2026 року ОСОБА_4 затримано о 10.18 год. 19 жовтня 2026 року на підставі ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року та доставлено до суду.

Ухвалою від 19 жовтня 2026 року відновлено судове провадження у кримінальному провадженні та судове засідання у кримінальному провадженні призначено на 14.50 год. 19 жовтня 2026 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області.

За змістом положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не вдаючись до детального аналізу оцінки дій винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.

При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.

Наведені прокурором доводи, а також покликання на зібрані докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Окрім того ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Судом встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від суду), полягає в тому, що у судові засідання обвинувачений неодноразово не з`являвся, хоча йому відомо про розгляд відносно нього судом кримінального провадження про його обвинувачення за ч.1 ст. 286-1 КК України, про причини неявки суд не повідомив. Судом застосовувалися примусові приводи, які не виконані у зв`язку з відсутністю ОСОБА_4 за місцем свого проживання. на даний час існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності переховуватиметься від суду, оскільки санкція інкримінованої йому статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування. Крім того, у обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні міцні соціальні зв`язки за місцем проживання, оскільки він офіційно не працевлаштований, неодружений, офіційно джерела доходу не має, тому він може в будь-який час без зайвих труднощів покинути місце свого проживання.

При цьому, з врахуванням того, що ОСОБА_4 ухиляється від суду та були підстави для оголошення судом в розшук, не з`являється в судові засідання, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України є беззаперечним.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, обгрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків даного правопорушення, з метою зміни їхніх показів або відмови від дачі показів для уникнення кримінальної відповідальності, так як обвинувачений проживає на території населеного пункту, де проживають свідки. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. В даному випадку судовий розгляд кримінального провадження по суті розпочався, проте свідки судом не допитані, що обумовлює ризик впливу на них обвинуваченим.

Переконливих доказів того, що до обвинуваченого можна застосувати більш м`який запобіжний захід, з огляду на наведені ризики, не здобуто.

Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Вік і стан здоров`я ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі, таке обмеження конституційних прав, з огляду на наведені прокурором обставини, є виправданим, наведене свідчить про відсутність в обвинуваченого соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не буде переховуватись від суду, не буде незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, його вік і стан здоров`я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

З огляду на перелічені вище ризики, наявність обґрунтованої підозри, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає.

Суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 182 КПК України, суд визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, майновий і сімейний стан ОСОБА_4 та вказані вище ризики.

Враховуючи викладене, на переконання суду, обвинуваченому варто визначити розмір застави у розмірі 15 (п`ятнадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49920 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Судом враховується практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, враховуючи наведене вище, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 слід задовільнити.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст. 176, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12024020120000126 від 06 червня 2024 року, про обвинувачення за ч.1 ст. 286-1 КК України, задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 грудня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , саме з 10 год. 18 хв. 19 жовтня 2026 року.

Виконання ухвали покласти на уповноважену особу Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та скерувати начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» для відома та виконання.

Визначити термін дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» шістдесят днів - до 17 грудня 2026 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 15 (п`ятнадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49920 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає чи перебуває без дозволу прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утриматись від спілкування з потерпілими та із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошено о 16.00 год. 22 жовтня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1