Решение № 140869521, 23.10.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/914/26

Провадження № 2/702/919/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

секретар судового засідання Карабань З.І.,

представник позивача, відповідач не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 (далі у тексті також відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 74663,42 грн. та понесених судових витрат в розмірі 2662,40 грн.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 02.07.2025 між ТОВ «Авентус Україна» (далі у тексті також первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №9204785 (далі у тексті також Договір №9204785, правочин, Кредитний договір).

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий первісним кредитором на номер його мобільного телефону.

За умовами Договору №920478 кошти кредиту ТОВ «Авентус Україна» надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за наданими позичальником реквізитами платіжної картки і кредит вважається наданим у день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами зазначеними у кредитному договорі.

За доводами позивача на виконання зазначених умов відповідач отримала в кредит грошові кошти, які своєчасно не повернула і проценти за користування якими повністю не сплатила.

Поряд з цим, представник позивача вказує, що право вимоги до відповідача у позивача виникло згідно з укладеним 25.06.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» Договором факторингу №25062026, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Посилаючись на доданий до Договору факторингу №25062026 від 25.06.2026 Реєстр боржників від 25.06.2026, представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з відповідача борг за Договором №9204785 в сумі 74663,42 грн, з яких 20195,75 грн. боргу за основним зобов`язанням, 48469,84 грн. заборгованості за процентами та 5997,83 грн заборгованості за пенею, штрафами.

Оскільки, як стверджує представник позивача, відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредитних коштів, внесення плати за користування ними не виконує, ТОВ «ФК «ЄАПБ» за захистом свого порушеного права звернулось до суду та просить стягнути на його користь зазначену заборгованість.

Ухвалою судді Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.08.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін, відповідачу наданий термін на подання відзиву на заявлену вимогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася про дату, час та місце його проведення повідомлена у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд ухвалити у справі заочне рішення, у випадку неявки у судове засідання відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялась за адресою її зареєстрованого місця проживання. Про причини неявки суд не інформувала, клопотання про відкладення розгляду справи чи проведення судового засідання за її відсутності не подавала, правом на подання відзиву на позов не скористалась.

Надіслана на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судова повістка про виклик, копія ухвали про відкриття провадження у справі повернуті до суду з відміткою про відсутність адресата за цією адресою.

З урахування положень ч.8 ст. 128 ЦПК України та правових позицій Верховного Суду відповідач є такого, що судову повістку про виклик отримала, а, відтак, і про час та місце проведення судового засідання повідомлена.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, продовжений.

Оскільки розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Згідно зі ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Крім того, ч.2 ст.13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідженням паперової копії укладеного 02.07.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 . Договору про надання споживчого кредиту №9204785 суд встановив, що за умовами п.1.1. - 1.3. цього правочину ТОВ «Авентус Україна» надає позичальнику кредит в розмірі 22500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, в порядку і на умовах визначених Договором (а.с.6-14).

Сторони обумовили, що укладення Договору здійснюється за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus» (за вибором позичальника).

Метою отримання кредиту були споживчі потреби (п.1.6) і надавався він строком на 360 днів з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,00% в день (п.1.4, 1.5.1).

Знижена процентна ставка становить 0,03% в день і застосовується вона у випадку, якщо позичальник до 01.08.2025 або протягом 3-х календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, тоді позичальник, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що він повинен сплатити за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п.1.5.2.).

Денна процентна ставка за стандартною процентною ставкою складає 1,00% в день, а за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженої процентної ставки 0,92%/день.

За умовами п.2.1., 2.2. Договору №9204785 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 упродовж двох календарних днів з моменту укладення цього Договору.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом 360 днів, а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання позичальником зобов`язань за ним (п.9.2. Договору).

Дослідженням паперової копії Договору, яку надав позивач на доведення заявлених вимог, суд встановив, що паперова копія Договору №9204785 містить відомості про його підписання ОСОБА_1 02.07.2025 о 09:01:58 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А6449 (а.с.14 на звороті).

Також на паперовій копії Договору наявні аналог власноручного підпису директора ОСОБА_2 та аналог відтиску печатки.

Як Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №9204785 від 02.07.2025 додана Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит, за змістом якої ОСОБА_1 мала своїм обов`язком сплачувати кредитору в особі ТОВ «Авентус Україна» кожні 30 днів проценти за користування кредитом.

За перших 30 днів позичальник мала сплатити 202,50 гривень процентів, а кожні наступні 30 днів - по 6750,00 гривень процентів.

В останній день строку кредитування 27.06.2026, платіж включає 22500,00 гривень кредиту та 6750,00 грн. процентів (а.с.15, 16).

Дослідженням Паспорту споживчого кредиту суд з`ясував, що він відповідає умовам Кредитного договору та підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора Н4176 (а.с.17-19).

За графіком платежів до Договору про надання споживчого кредиту №9204785 від 02.07.2025 станом на 30.07.2025, ОСОБА_1 мала сплачувати кредитору за перших 30 днів (29.08.2025) - 5660,87 гривень процентів, а кожні наступні 30 днів - по 6058,73 гривень процентів. В останній день строку кредитування 27.06.2026, платіж включає 20195,75 гривень кредиту та 403,92 грн. процентів (а.с.20).

За змістом інформаційного повідомлення споживача, яке містить електронний підпис ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 02.07.2025 о 09:01:58, ОСОБА_1 передала ТОВ «Авентус Україна» персональні дані третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання нею зобов`язань за Договором №9204785 від 02.07.2025 (а.с.21).

Повідомленнями №9204785 від 01.09.2025, №9204785 від 28.11.2025, №9204785 від 29.10.2025 первісний кредитор інформував ОСОБА_1 про стан заборгованості за Кредитним договором №9204785 від 02.07.2025 (а.с.22-24).

Інформаційною довідкою від 25.06.2026 за вих №862 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтвердило успішність транзакції №790207958 на суму 22500,00 грн. 02.07.2025 о 09:02, номер карти НОМЕР_1 (а.с.25).

27.03.2026 первісний кредитор склав вимогу на адресу ОСОБА_1 , в якій запропонував погасити борг за Кредитним договором в загальній сумі 56487,23 грн. до 26.04.2026 або усунути до вказаної дати порушення умов Кредитного договору (а.с.26).

Відповідно до виготовленого первісним кредитором розрахунку заборгованості за Договором №9204785 від 02.07.2025 сума заборгованості складає 74663,42 грн.

Поряд з цим, розрахунок містить відомості про нарахування боргу за основним зобов`язанням в сумі 20195,75 грн., боргу за процентами в сумі 48469,84 грн., боргу за штрафами в сумі 5997,83 гривень.

Проценти за користування кредитом за зниженою процентною ставкою обраховані з 02.07.2025 по 31.07.2025 включно, а за стандартною з 02.08.2025 по 25.06.2025 включно.

На виконання взятих зобов`язань за цим правочином відповідач сплатила первісному кредитору 25530,50 гривень, з яких 2304,25 грн. враховані як повернення кредиту, 17974,08 грн. як сплачені проценти, а 5252,17 грн. як оплата штрафу (а.с.27-34).

За умовами Договору факторингу № 25062026 від 25.06.2026, що укладений між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фактором, ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.35-40).

Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 25062026 від 25.06.2026 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК«ЄАПБ», як фактором, підтверджує, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників у кількості 2145 у розмірі 38556089,31 грн. заборгованості (а.с.41).

Факт фінансування за договором факторингу № 25062026 від 25.06.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтверджує досліджена судом платіжна інструкція №150 від 30.06.2026, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Авентус Україна» 3591361,09 гривень (а.с. 42).

За змістом витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25062026 від 25.06.2026 до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №9204785 в розмірі 74663,42 грн., з яких 20195,75 грн заборгованість за основною сумою боргу, 48469,84 грн заборгованості за процентами, 5997,83 грн. боргу за пенею та штрафами (а.с.43).

Витяг з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію та витяг із Статуту ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтверджують, що ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» є юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, та мають право проваджувати господарську діяльність з надання фінансових послуг (а.с.44, 45, 53-57).

Копії правовстановлюючих документів ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підтверджують, що позивач має статус юридичної особи, яка проваджує господарську діяльність з надання фінансових послуг і його Генеральним директором 02.07.2014 обраний ОСОБА_3 (а.с.47-51).

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 761/35556/14 (провадження № 61-15734св19) зроблений висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Договір про надання споживчого кредиту №9204785 від 02.07.2025 підписаний відповідачем електронним підписом НОМЕР_2 (а.с.14 на звороті).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Щодо відступлення права грошової вимоги ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Згідно досліджених судом доказів, зокрема Договору факторингу №25062026 від 25.06.2026 та додатків до нього, зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку про доведеність права позивача висунути вимогу про виконання зобов`язань за кредитними договорами №9204785 від 02.07.2025 відповідачу ОСОБА_1 .

Надані позивачем і досліджені судом докази доводять, що зазначений Договір №9204785 був укладений між ТОВ «Авентус Україна», як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 02.07.2025.

Поряд з цим, за наслідками досліджених копій доказів, суд приходить до висновку, що за Договором про надання споживчого кредиту №9204785 від 02.07.2025 первісний кредитор виконав своє грошове зобов`язання та надав ОСОБА_1 в кредит грошові кошти у розмірі 22500,00 гривень.

За розрахунком позивача, відповідач заборгувала йому за Договором про надання споживчого кредиту №9204785 від 02.07.2025 74663,42 гривень, з яких основний борг 20195,75 грн., борг за нарахованими процентами 48469,84 грн., 5997,83 грн. боргу за штрафом.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 5997,83 грн. суд залишає без задоволення і враховує, що відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Законодавець установив, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що позичальник також звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення у період дії воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 цей пункт був виключений із Закону «Про споживче кредитування». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Виключення Законом України № 3498-IX із Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» пункту 6-1 не дає підстав для висновку про те, що законодавець у такий спосіб відновив можливість стягнення пені за невиконання чи неналежне виконання умов договору про споживче кредитування під час воєнного стану, оскільки залишається чинною кореспондуюча цьому положенню норма п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Крім того, слід виходити із принципу верховенства права та системного тлумачення законодавства - норми Цивільного кодексу України мають вищу юридичну силу, ніж положення спеціального закону, що підтверджує пріоритетність застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, під час дії воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення чи скасування відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені чи штрафів за кредитними договорами.

Крім того, сплачені відповідачем кошти у розмірі 5252,17 грн., які зараховані первісним кредитором на оплату штрафу, суд зараховує на погашення заборгованості за відсотками.

Зважаючи, що відповідач, уклавши 02.07.2025 Договір №9204785 на визначених цим правочином умовах, не виконує його істотні умови щодо строку повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за цим правочином в сумі 63413,42 гривень, з яких 20195,75 грн. основного боргу та 43217,67 грн. (48469,84 грн - 5252,17 грн =43217,67 грн) боргу за процентами за користування кредитом.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» - 63413,42 грн, що становить 84,93% від ціни позову 74663,42 грн, тому, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2261,18 грн (84,93%).

З огляду на викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 287 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» борг за Договором №9204785 про надання споживчого кредиту в загальній сумі 63413 (шістдесят три тисячі чотириста тринадцять) гривень 42 копійки, з яких 20195,75 гривень боргу за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 43217,67 гривень процентів за користування кредитними коштами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2261 (дві тисячі двісті шістдесят одну) гривню 18 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк»;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення ухвалене та підписане 23.10.2026

Суддя Тетяна БАРСЬКА