Решение № 140868495, 13.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2769/26

за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Міненко Вікторії Вікторівни, м. Дніпро

про стягнення 100 478, 00грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Акімова А.Д.

Представники:

від позивача Сліпчук О.І.

від відповідача Міненко В.В.

Немцова О.В.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровський обласний центр зайнятості (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Міненко Вікторії Вікторівни (далі - Відповідач) про стягнення суми коштів у розмірі 106 078,00 грн.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що протягом строку дії Договору мікрогранту відповідач не забезпечив виконання визначених умов щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) та єдиного внеску у розмірі, не меншому за суму отриманого мікрогранту, що є істотним порушенням умов надання державної підтримки, та підставою для стягнення з відповідача різниці між сумою отриманого гранту та сумою сплачених податків, зборів та ЄСВ, яка за розрахунком позивача становить 106 078,00 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року відкрито провадження у справі № 904/2769/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідач у відповіді на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаюсь на повне виконання Договору мікрогранту.

Ухвалою від 17.07.2026 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

17.07.2026 року позивач зменшив розмір позовних вимог до суми 100 478,00 грн.

17.09.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 06.10.2026 року.

В засіданні 06.10.2026 року, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд відклав проголошення рішення на 13.10.2026 року, про що повідомив сторін.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 13.10.2026 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Урядовим проєктом єРобота передбачено надання громадянам України та суб`єктам господарювання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

Відповідно до статей 12, 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22 березня 2012 року №4618-VI постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» затверджений Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - Порядок № 738), який визначає умови, критерії, механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант).

Пунктом 6 Порядку №738 (у редакції від 21.06.2022, яка діяла на дату подання відповідачем заяви про отримання гранту на власну справу) передбачено, що надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ Ощадбанк (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості (далі ДЦЗ) (п.17 Порядку № 738).

Згідно із п. 9 Порядку №738, заява на отримання мікрогранту (далі - заява) формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія).

Невід`ємним додатком до заяви є бізнес-план, форма якого визначається Мінекономіки.

Фізичною особою підприємцем Міненко Вікторією Вікторівною (далі - Відповідач) 03.07.2022 через Портал Дія була подана заява №714LQJ (далі заява №714LQJ) з метою отримання мікрогранту у сумі 250 000,00 грн відповідно до Порядку №738.

Наказом Державного центру зайнятості від 22.07.2022 № 81 було погоджено надання мікрогранту у розмірі 250 000,00 грн ФОП Міненко В.В.

Відповідно до абз.1 п.20 Порядку №738, для отримання мікрогранту отримувач підписує договір про надання мікрогранту (далі - договір мікрогранту) за формою, встановленою Мінекономіки.

01.08.2022 року відповідачка підписала заяву про приєднання до умов договору про надання мікрогранту.

22.08.2022 року кошти мікрогранту в сумі 250 000,00 грн були зараховані на рахунок відповідача.

Відповідно до опису проєкту, що є додатком до заяви №714LQJ, бізнес ідеєю ФОП Міненко В.В. була організація торгової точки суші та піци на виніс або з доставкою під брендом Sushi Family у місті Дніпро.

Для реалізації цієї бізнес ідеї Відповідачка планувала придбати, згідно із заявою №714LQJ та описом проекту:

1. Обладнання, на загальну суму 193 401,00 грн, а саме:

- Піч для піци на 2 камери - на суму 50 558,00 грн;

- Плита настільна індукційна - на суму 2 368,00 грн;

- Рисоварка - на суму 7 374,00 грн;

- Морозильний ларь на 200 л - на суму 7 571,00 грн;

- Комплект меблів з нержавіючої сталі - на суму 62 500,00 грн;

- Касовий комплект Poster - на суму 27 00,00 грн;

- Блендер міні-комбайн - на суму 1 750,00 грн;

- Тістомісильна машина на 20-30 л - на суму 30 530,00 грн;

- Стелаж кухонний 1000х500х1800, 4 полиці - на суму 3 750 грн.

2. Побутова техніка, на загальну суму 56 350,00 грн, а саме:

- Холодильник однокамерний - на суму 11 000,00 грн;

- Телевізор, діагоналлю 50 - на суму 11 400,00 грн;

- Мікрохвильова піч - на суму 2 700,00 грн;

- Бойлер на 50 л - на суму 3 550,00 грн.;

- Кондиціонер - на суму 24 000,00 грн;

- Обігрівач конвекційний на 2 кВт - на суму 2 000,00 грн;

- Електрочайник на 2 л - на суму 1 700,00 грн.

Разом: 249 751,00 грн.

Згідно із абз. 3 п. 4 Порядку №738, у разі надання мікрогранту у розмірі від 150,0 тис. грн до 250,0 тис. грн, отримувач зобов`язується створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняти на них працівників.

Абзацом 3 пункту 20 Порядку №738 (у редакції Постанови КМУ №903 від 05.08.2022) передбачено, що обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня укладення договору мікрогранту робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.

Відповідно до змін, внесених згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1283 від 15.11.2022, обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.

У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абз.3 п.20 Порядку №738 до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи (абз.4 п.20 Порядку №738 у редакції Постанови КМУ №903 від 05.08.2022) Абзацом 1 пункту 21 Порядку № 738 (у редакції Постанови КМУ № 39 від 17.01.2023) передбачено, що Державний центр зайнятості через регіональні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.

Дніпровською філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості (далі - Дніпровська філія ОЦЗ) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок відповідача здійснювалися перевірки виконання умов надання мікрогранту шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності (акти перевірок № 8 від 16.02.2023, № 58 від 18.05.2023, № 136 від 31.08.2023, №109 від 25.03.2024, №377 від 22.10.2024, №267 від 23.07.2025) за результатами яких встановлено наступне:

- ФОП Міненко В.В. витратила кошти мікрогранту в розмірі 249 751,00 грн за цільовим призначенням відповідно до бізнес-плану. Невикористані кошти мікрогранту в сумі 249,00 грн були повернуті АТ Ощадбанк;

- на виконання абз.3, 4 п.20 Порядку № 738 (у редакції Постанови КМУ №903 від 05.08.2022) ФОП Міненко В.В. були створені 2 робочих місця адміністратори (господарі) залу, на які працевлаштовані:

- на перше робоче місце

Григорян Артур Гамлетович (РНОКПП НОМЕР_1 ) - з 14.02.2023, наказ № 1 від 13.02.2023 (звільнений з 17.05.2023, наказ № 3 від 17.05.2023);

Безп`ята Марина Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_2 ) - з 18.05.2023, наказ № 1-К від 17.05.2023;

- на друге робоче місце

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) - з 14.02.2023, наказ № 2 від 13.02.2023 (звільнений з 31.08.2023, наказ № 4 від 31.08.2023);

Жмайло Сергій Михайлович (РНОКПП НОМЕР_4 ) - з 01.09.2023, наказ № 2- К від 28.08.2023.

Згідно з інформацією Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до звірки даних із Пенсійним Фондом України, інформація про прийняття ФОП Міненко В.В. на роботу зазначених працівників підтверджується.

Підпунктом 2 пункту 4 розділу VI Договору про надання мікрогранту (у редакції від 21.06.2022, що діяла на момент підписання заяви про приєднання від 01.08.2022) передбачено, що ДЦЗ має право вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць тощо.

Відповідно до абз. 17, 18 п. 21 Порядку №738 (в редакції Постанови КМУ №491 від 26.04.2024), для реалізації умов цього Порядку інформація про суми сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування отримувачами подається ДПС за запитом Державного центру зайнятості. Форма подання такої інформації встановлюється Державним центром зайнятості разом з ДПС.

Також, абзацом 21 пункту 21 Порядку № 738 (в редакції Постанови КМУ №491 від 26.04.2024) передбачено, що у разі коли за результатами обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС відсутня інформація в частині сплати отримувачем податків, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, отримувач подає Державному центру зайнятості витяг з інформаційної системи органів ДПС або документальне підтвердження щодо стану розрахунків з бюджетом та цільовими фондами (зокрема, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску за працевлаштованих осіб відповідно до умов цього Порядку).

16.07.2025 на електронну пошту ФОП Міненко В.В. Дніпропетровським ОЦЗ було направлено лист № 12/04.03-2135 про завершення у відповідача 22 серпня 2025 року трирічного строку реалізації проекту відповідно до Порядку № 738, та необхідність надання до центру зайнятості податкової звітності для розрахунку сплачених податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ) в рахунок погашення отриманого мікрогранту, а саме:

1. Звіт об`єднаний з додатками Д1, 4ДФ, разом із квитанцією № 2;

2. Повідомлення із Державної податкової служби про прийняття на роботу працівників, разом із квитанцією № 2. Відповідно до абз. 12-14 п. 20 Порядку № 738 (у редакції Постанови КМУ № 855 від 15.07.2025), для цілей цього Порядку:

- до фактично сплачених податків і зборів належать податок на прибуток підприємств, екологічний податок, рентна плата, єдиний податок, податок на доходи фізичних осіб, сплачений з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, військовий збір та податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників;

- до фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування належить єдиний внесок, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці.

Як зазначає позивач, по завершенню 22.08.2025 трирічного строку реалізації проєкту відповідно до Порядку №738, для підтвердження факту працевлаштування найманих осіб на новостворені робочі місця та для розрахунку суми сплачених ФОП Міненко В.В. податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в рахунок погашення отриманого мікрогранту, Відповідачем була надана звітність, але не в повному обсязі та без документів, що підтверджують подання та прийняття цієї звітності органами Державної податкової служби України відповідно до отриманого результату обробки від Пенсійного фонду України (квитанція №2).

Отже, враховуючи, що ФОП Міненко В.В. не підтверджено виконання умов абзацу 3 пункту 20 Порядку № 738, і не надана податкова звітність про сплату податків, зборів та ЄСВ, з урахуванням актів перевірок дотримання умов договору про надання мікрогранту Дніпровської філії ОЦЗ від 16.02.2023 № 8, від 18.05.2023 № 58, від 31.08.2023 № 136, від 25.03.2024 № 109, від 22.10.2024 № 377, від 23.07.2025 № 267, керуючись абзацом 8 пункту 20 Порядку №738 та відповідно до абзацу 15 пункту 20 Порядку №738, Дніпропетровським обласним центром зайнятості прийнято рішення про повернення ФОП Міненко В.В. коштів мікрогранту у сумі 249 751,00 грн (наказ від 24.09.2025 № 192).

26.09.2025 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено повідомлення за №12/07.02-2655/2 про необхідність повернення мікрогранту в сумі 249 751,00 грн.

У відповідь на повідомлення №12/07.02-2655/2 відповідачем були надані копії податкової звітності, яка підтверджує створення робочих місць та працевлаштування на них осіб, а також суми сплачених податків і зборів та єдиного внеску відповідно до умов Порядку №738.

За результатами розгляду наданої відповідачем податкової звітності фахівцями Дніпропетровського ОЦЗ було здійснено розрахунок суми сплачених нею за період з 22.08.2022 року по 31.07.2025 року податків, зборів та ЄСВ в рахунок погашення отриманого мікрогранту, що склала 143 673,00 грн, а саме:

- єдиний податок 52 640,00 грн;

- податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих згідно з Порядком № 738 працівників 32 076,00 грн;

- військовий збір, сплачений за працевлаштованих згідно з Порядком №738 працівників 5 123,00 грн;

- єдиний внесок, по технологічному коду класифікації єдиного внеску 71010000 (за найманих працівників) 53 834,00 грн.

Різниця між сумою отриманого мікрогранту і сплаченими податками, зборами та ЄСВ склала 106 078,00 грн.

Як зазначає позивач, частину наданої відповідачем податкової звітності для розрахунку сплачених податків, зборів та ЄСВ не було враховано в рахунок погашення отриманого мікрогранту у зв`язку із тим, що надана звітність не містила інформації про працівників, яких було працевлаштовано на виконання обов`язкової умови відповідно до абз. 3 п. 20 Порядку № 738 та/або не містила в повному обсязі інформацію про сплату податків і зборів, ЄСВ.

Відповідно до абз. 11 п. 20 Порядку №738 (у редакції Постанови КМУ №1043 від 06.09.2024), у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту.

Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства (абз. 21 п. 20 Порядку № 738). Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості (абз. 15 п. 20 Порядку № 738).

Враховуючи вищезазначене та керуючись абз. 11, 21 п. 20 Порядку № 738, відповідно до абз. 15 п. 20 Порядку № 738, Дніпропетровським обласним центром зайнятості 25.11.2025 прийнято рішення про повернення ФОП Міненко В.В. коштів мікрогранту у сумі 106 078,00 грн.

28.11.2025 року на адресу Відповідача направлено повідомлення про необхідність повернення коштів мікрогранту у сумі 106 078,00 грн.

Відповідь на повідомлення (претензію) не надходила, Позивач вказує, що станом на час звернення з позовом до суду борг у сумі 106 078,00 грн (після зменшення розміру позовних вимог 100 478,00 грн) Відповідачем не сплачений.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача коштів, посилається на невиконання останнім умов договору про надання мікрогранту щодо сплати податків, зборів та єдиного внеску в розмірі, необхідному для погашення отриманого мікрогранту.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачу надано мікрогрант у розмірі 250 000,00 грн.

Визначаючи суму коштів, що підлягає поверненню, Позивач виходив із того, що фактично використаний відповідачем мікрогрант становить 249 751,00 грн, з урахуванням невикористаного залишку в сумі 249 грн.

При цьому до суми фактично сплачених податків, зборів та єдиного внеску позивач включив платежі відповідача за працівників, яких відніс до осіб, працевлаштованих на два робочі місця, створення яких було необхідним для виконання відповідачем обов`язкової умови отримання мікрогранту.

Водночас платежі, сплачені за інших працівників, які були прийняті відповідачем у подальшому, позивач до розрахунку не включив.

Отже, визначаючи суму коштів до повернення, позивач фактично виходив із того, що кількість працівників, платежі за яких можуть бути враховані при визначенні суми фактично сплачених податків, зборів та єдиного внеску, обмежена кількістю робочих місць, яку відповідач був зобов`язаний створити відповідно до умов надання мікрогранту.

Саме правильність такого підходу є предметом оцінки суду.

З матеріалів справи вбачається, що протягом строку реалізації проекту у відповідача перебували у трудових відносинах такі працівники:

· ОСОБА_2 з 14.02.2023;

· ОСОБА_1 з 14.02.2023;

· ОСОБА_3 з 18.05.2023;

· ОСОБА_4 з 01.09.2023;

· ОСОБА_5 з 01.09.2023;

· ОСОБА_6 з 08.07.2024;

· ОСОБА_7 з 08.07.2024;

· ОСОБА_8 з 01.10.2024.

Таким чином, відповідач у різні періоди протягом реалізації проекту мав у трудових відносинах більше працівників, ніж мінімальна кількість робочих місць, яку він повинен був створити відповідно до умов отримання мікрогранту.

Разом з тим сам факт перевищення фактичної кількості працівників над мінімально необхідною кількістю робочих місць не є достатньою правовою підставою для виключення платежів за таких працівників із розрахунку.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 738, розмір мікрогранту визначає кількість робочих місць, які отримувач зобов`язаний створити та на яких має працевлаштувати працівників.

Отже, зазначена норма визначає мінімальний обсяг обов`язку отримувача щодо створення робочих місць як умови отримання відповідного розміру мікрогранту.

Зазначене узгоджується з пунктом 20 Порядку № 738, яким передбачено, що виконання обов`язкової умови щодо створення робочих місць полягає, зокрема, у створенні робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви або у створенні робочих місць у зв`язку з утворенням нового суб`єкта господарювання.

У цій справі відповідач був зареєстрований як фізична особа підприємець 16.06.2022 року, тобто менш ніж за два місяці до укладення Договору мікрогранту. Отже, створення ним перших робочих місць відбувалося у зв`язку із започаткуванням діяльності новоствореного суб`єкта господарювання.

Такий підхід відповідає і визначенню нового робочого місця у пункті 12 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якого новим є, зокрема, робоче місце, створене у зв`язку із створенням нового суб`єкта господарювання.

Матеріалами справи також підтверджується, що у звітності відповідача щодо двох робочих місць зазначено ознаку їх створення як нових.

Суд враховує ці відомості як доказ виконання відповідачем саме тієї умови, для якої вони мають правове значення, - створення необхідної кількості нових робочих місць.

Водночас зазначення у звітності ознаки «новостворене робоче місце» щодо двох робочих місць не свідчить про встановлення законодавцем максимальної кількості працівників, платежі за яких можуть бути враховані при визначенні суми фактично сплачених податків, зборів та єдиного внеску.

Із цього приводу суд виходить з того, що Порядок № 738 використовує для різних цілей різні правові категорії.

Так, для визначення виконання обов`язкової умови отримання мікрогранту значення має кількість створених робочих місць.

Натомість при визначенні суми фактично сплачених платежів пункт 20 Порядку № 738 передбачає врахування, зокрема, податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, сплачених за «працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників».

Таким чином, кількість робочих місць, яку отримувач зобов`язаний створити для виконання обов`язкової умови, та коло працівників, платежі за яких підлягають врахуванню при визначенні фактично сплачених платежів, є різними за своїм правовим змістом категоріями.

Порядок № 738 не містить положення про те, що при визначенні фактично сплачених податків, зборів та єдиного внеску враховуються лише платежі за кількість працівників, яка відповідає мінімальній кількості робочих місць, встановленій для відповідного розміру мікрогранту.

Так само Порядок не встановлює, що працівники, прийняті понад таку кількість, автоматично не є працівниками, працевлаштованими згідно з цим Порядком.

Тому наявність у звітності ознаки «новостворене робоче місце» лише щодо двох робочих місць підтверджує виконання відповідачем його мінімального обов`язку щодо створення робочих місць, але не може бути використана як самостійна правова підстава для виключення з фінансового розрахунку платежів за інших працівників.

Водночас це не означає, що будь-який працівник, який перебував у трудових відносинах з відповідачем протягом строку реалізації проекту, автоматично є працівником, працевлаштованим згідно з Порядком № 738.

Для врахування платежів за конкретного працівника має бути встановлено, що його працевлаштування було пов`язане з реалізацією проекту та виконанням умов Порядку № 738 і договору про надання мікрогранту.

Однак саме такого підходу позивач при здійсненні розрахунку не застосував.

Зокрема, позивач не обґрунтував щодо кожного з працівників, платежі за яких ним виключено з розрахунку, що їх працевлаштування не було пов`язане з реалізацією проекту або що вони не можуть бути віднесені до працівників, працевлаштованих згідно з Порядком № 738.

Натомість фактично єдиною підставою для такого виключення стало перевищення кількості працівників над кількістю робочих місць, яку відповідач був зобов`язаний створити.

Тобто позивач фактично ототожнив мінімальну кількість робочих місць, необхідних для виконання умови отримання мікрогранту, з максимальною кількістю працівників, платежі за яких можуть бути враховані при його погашенні.

Таке ототожнення не випливає з Порядку № 738.

При цьому можливість заміни працівників, з якими припинено трудові відносини, іншими особами, передбачена Порядком № 738, додатково свідчить про те, що виконання умови щодо працевлаштування не пов`язується невід`ємно з конкретними особами, які першими були прийняті на відповідні робочі місця.

Отже, сама по собі обставина, що у звітності як новостворені зазначені два робочі місця, не дає підстав вважати, що лише працівники, які займали ці робочі місця, можуть бути враховані при визначенні фактично сплачених платежів протягом усього періоду реалізації проекту.

Для такого висновку позивач мав би довести саме відсутність у інших працівників статусу осіб, працевлаштованих згідно з Порядком № 738, а не лише послатися на те, що їх кількість перевищує встановлену пунктом 4 Порядку кількість робочих місць.

Відтак суд доходить висновку, що зазначена позивачем у звітності кількість двох новостворених робочих місць підтверджує виконання відповідачем кількісної умови отримання мікрогранту, але не підтверджує правильності застосованої позивачем методики визначення суми фактично сплачених платежів.

Це має істотне значення для оцінки розрахунку позивача, оскільки саме виключення платежів за працівників, які, на думку позивача, є «додатковими» щодо двох новостворених робочих місць, вплинуло на визначення суми коштів, заявленої до повернення.

Разом із тим відповідачем подано власний розрахунок, у якому враховано платежі за всіх восьми працівників, а також платежі самого відповідача як фізичної особи - підприємця.

Згідно з цим розрахунком фактично використаний мікрогрант становить 249 751 грн, тоді як сума платежів, запропонована до врахування, становить 290 876,24 грн.

Однак суд не вважає за необхідне та не має підстав самостійно визначати остаточну суму погашення мікрогранту шляхом проведення нового розрахунку замість позивача.

Предметом розгляду є обґрунтованість заявленої позивачем вимоги та доведеність саме визначеної ним суми коштів до повернення. Позивач повинен довести не лише факт існування відповідного обов`язку, а й правильність розрахунку його розміру.

Якщо ж розрахунок побудований на неправильному правовому критерії визначення кола платежів, що підлягають врахуванню, такий розрахунок не може підтверджувати заявлений розмір грошового зобов`язання.

При цьому суд не може замість позивача сформувати інше обґрунтування його вимог, самостійно визначити коло працівників, платежі за яких підлягають врахуванню, та на цій підставі визначити іншу суму коштів до повернення.

Таким чином, встановлена судом неправильність застосованого позивачем критерію виключення платежів за працівників, прийнятих понад мінімальну кількість створених робочих місць, має наслідком недоведеність саме заявленого позивачем розміру коштів до повернення.

При цьому суд не встановлює, що всі платежі, сплачені відповідачем за всіх восьми працівників, безумовно підлягають врахуванню, оскільки це потребувало б окремого встановлення відповідності працевлаштування кожної особи умовам Порядку № 738.

Проте позивач, визначаючи суму до повернення, не довів правомірності виключення таких платежів саме за тим критерієм, який ним застосовано.

За таких обставин поданий позивачем розрахунок не може бути покладений в основу стягнення заявленої суми, а позовні вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю розміру грошового зобов`язання відповідача.

Відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, розмір яких за попереднім (орієнтованим) розрахунком, що наведений у відзиві на позовну заяву, становить 25 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем подано до матеріалів справи:

- договір про надання правничої допомоги від 26.06.2026 року;

- ордер серія АЕ №1519854 від 26.06.2026 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність віл 03.09.2021 року Серія ДП № 3287;

- акт приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 25.09.2026;

- довідку про отримані кошти за надану професійну правничу допомогу від 25.09.2026.

Умовами Договору про надання правничої допомоги від 26.06.2026 сторони погодили фіксований гонорар Адвоката за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповіді на відзив вважав заявлену до стягнення суму витрат відповідача на правничу допомогу безпідстаною та значно завищеною.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.

Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними(§55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн із ціною позову (100 478,00 грн), господарський суд, урахувавши незначну складність спірних правовідносин, відсутність необхідності витрачати значний час на надання правничої допомоги та співвідношення заявленої суми витрат із ціною позову, дійшов висновку про неспівмірність таких витрат із критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 ГПК України, та необхідність їх зменшення до 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Дніпропетровського обласного центру зайнятості (49006, м. Дніпро, вул. Вячеслава Чорновола, 12, код ЄЛРПОУ 03490909) на користь Фізичної особи-підприємця Міненко Вікторії Вікторівни ( АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.10.2026

Суддя О.В. Ліпинський