Решение № 140867429, 14.10.2026, Тетіївський районний суд Київської області

14.10.2026 Провадження по справі № 2/940/576/26

Справа № 940/716/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

прокурора Шевченка В.О.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки Костюка В.О.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позов в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що позивачка та відповідач зареєстрували шлюб 02 травня 2010 року у виконавчому комітеті Денихівської сільської ради Тетіївського району Київської області, актовий запис №3. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків із виховання дитини, не забезпечує її матеріально та не піклується про неї належним чином.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року шлюб між сторонами розірвано. Цим же рішенням суду стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 24.07.2012 року та до повноліття дитини.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17.09.2012 року ОСОБА_3 не виконує в повній мірі, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати в розмірі 39 965 грн. 48 коп. станом на листопад 2025 року.

Дитина сторін проживає разом із позивачкою та фактично перебуває на її повному утриманні.

З часу розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_3 не цікавився життям своєї доньки, не турбувався жодного разу про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

Позивачка ОСОБА_1 05 червня 2020 року уклала повторний шлюб із ОСОБА_5 . З того часу вихованням, піклуванням, утриманням, розвитком дитини займається позивачка та вітчим дитини ОСОБА_5 .

Згідно з характеристиками з навчальних закладів батько до садка та школи не з`являється, не цікавиться життям та навчанням дитини.

У зв`язку із вищевикладеним та враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не бажає змінювати поведінку по відношенню до своєї дитини, позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області 24.07.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Костюк В.О. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Позивачка вказала, що відповідач не цікавиться життям доньки, не проявляє інтерес до неї, фінансово не допомагає, має заборгованість по сплаті аліментів.

Прокурор Шевченко В.О у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, так як вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав суперечитиме найкращим інтересам дитини. Вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який можна застосовувати у виняткових випадках при доведеності винної поведінки батька, яка в даному випадку відсутня. Разом з тим, зазначив, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно своєї доньки ОСОБА_4 є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, однак в подальшому змінив свою позицію, мотивувавши це тим, що його про це попросила донька. Разом з тим, зазначив, що з донькою він спілкується та сплачує аліменти на її утримання.

Представник третьої особи служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Дяченко С.О. у судове засідання не прибула, до суду надала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі та прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.

Опитана у судовому засіданні неповнолітня дитина ОСОБА_4 пояснила суду, що вона свого батька ОСОБА_3 не пам`ятає, бачились декілька разів. Близько року назад батько телефонував їй в стані алкогольного сп`яніння. Вона вважає батьком чоловіка своєї матері, він відноситься до неї як до рідної. З 8 років вона проживає разом з матір`ю та її чоловіком.

Суд, враховуючи пояснення учасників, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У судовому засіданні встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.10.2010, та копією свідоцтва про шлюб позивачки серії НОМЕР_2 від 05.06.2020 (а. с. 9, 14).

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року шлюб між сторонами розірвано. Цим же рішенням суду стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 24.07.2012 року та до повноліття дитини (а. с. 12-13).

Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів заборгованість станом на листопад 2025 року становить 39965 грн. 48 коп. (а. с. 16-24).

Дитина сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 2015 року по 2017 рік відвідувала Дошкільний навчальний заклад №521 управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

За час відвідування дитиною ДНЗ №521 щоденним доглядом та супроводом дитини займалася мати - ОСОБА_1 , участь батька ОСОБА_3 у цих процесах персоналом не зафіксовано та не пригадується, інтерес до життя групи та участь у батьківських зборах виявляла лише мати, основна комунікація за педагогами здійснювалася матір`ю, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 16.01.2026 наданою Дошкільним навчальним закладом №521 управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ( а.с. 25).

Згідно характеристики наданої класним керівником Ліцею №183 «Фортуна» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 9-А класі, та відвідує ліцей з першого класу. Мама та вітчим ОСОБА_6 дитини приділяють їй належну

увагу. Біологічний батько дитини - ОСОБА_3 батьківські збори не відвідував ( а. с. 26-28).

Відповідно до характеристики наданої лікарем-педіатром від 25.03.2026 року ОСОБА_7 . ОСОБА_8 перебуває в нього на спостереженні з народження по теперішній час. Протягом періоду спостереження з 2010 року по даний час її батько ОСОБА_3 жодного разу не проявляв зацікавленості станом здоров`я дитини, участі в обстеженнях, профілактичних оглядах та вакцинаціях разом з дитиною не приймав, інформацією про стан здоров`я дитини не цікавився. Всі питання пов`язані зі здоров`ям дитини вирішувалися матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_5 ( а с. 29).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав (протокол засідання Комісії від 17.06.2026 № 11) орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що він ухилився від виховання та утримання дитини (а. с. 59-60).

Із долучених до матеріалів справи копії постанови Тетіївського районного суду Київської області від 01.08.2023 року у справі № 940/761/23, копії вироку Володарського районного суду Київської області від 10.12.2018 року у справі № 364/909/18 та копії вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.05.2017 року у справі № 369/4882/17, встановлено, що відповідач ОСОБА_3 притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності ( а. с. 110-122).

Згідно зі ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батька батьківських прав, покладено на позивачку.

Позивачкою не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим та злісним нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб тощо.

Більш того, не доведено у чому полягає захист інтересів неповнолітньої дитини шляхом позбавлення батька стосовно доньки батьківських прав.

З матеріалів справи, зокрема з із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, встановлено, що позивачка не отримувала аліменти від відповідача на утримання доньки та заборгованість станом на листопад 2025 року становить 39965 грн. 48 коп.

Наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання матері до надання їй належного утримання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 23.04.2020 у справі № 420/1075/17.

Представник позивачки у підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав посилається на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дочки, разом з дитиною не проживає, не цікавиться її життям та навчанням. Це підтверджено належними доказами, а саме, характеристиками дитини з навчальних закладів.

Проживання батька окремо від дитини не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав.

На думку суду, позбавлення відповідача батьківських прав порушуватиме його права та не відповідатиме інтересам самої дитини. Відсутність у неповнолітньої на цьому етапі життя психологічного зв`язку з батьком не виключає можливість налагодження між ними стосунків у майбутньому.

Обов`язковим елементом ухилення від виконання батьківських обов`язків, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача стосовно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини

Оцінюючи надані суду докази, суд встановив, що вони свідчать про те, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає із матір`ю, її чоловіком та їхніми спільними дітьми в м. Київ, та між ними склалися добрі стосунки, мати виховує та утримує доньку.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач жорстоко поводиться з дитиною. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до неї.

Долучені до матеріалів справи стороною позивача копії вироків та постанови суду про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності не є єдиною або автоматичною підставою для позбавлення його батьківських прав.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку батька на краще, позивачка не надала.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Однак, як зазначено в ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Для підготовки цього висновку комісія спілкується з обома батьками та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18(провадження № 61-13690св20).

В той же час, суд вважає, що висновок органу опіки і піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Крім того, висновок органу опіки і піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав є недостатньо обґрунтованим, при надані рішення не враховані найкращі інтереси дитини, не доведено яким чином позбавлення батьківських прав батька дитини буде відповідати її інтересам, він не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батька батьківських прав, якими він керувався при прийнятті рішення (свідоме нехтування батьківськими обов`язками, яке має систематичний та постійний характер; не проявлення інтересу до дитини; особа батька становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку).

Виходячи з вище вказаного висновку, він є однобічним, ґрунтується лише на доводах однієї сторони - матері дитини, наданих нею документах, при цьому викладені в ньому факти нічим не підтверджені.

Перед складенням висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача не встановлювалися наявність чи відсутність обставин, що впливають на виконання його батьківських обов`язків щодо дитини, та їхнє спілкування, умови, причини та мета позбавлення його батьківських прав.

Обставини та причини припинення спілкування відповідача з його неповнолітньою донькою не були предметом дослідження органом опіки і піклування при складенні висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час дослідження доказів судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на доньку, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам доньки.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22 зроблено висновок про неможливість батьків відмовитися від дитини. Відповідно до частин 2, 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Тому визнання відповідачем позову про позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Крім того, суд приймає до уваги та оцінює поведінку відповідача (батька) в динаміці, звертаючи увагу на те, що на початку судового процесу він займав активну позицію: не погоджувався з позовом, подав офіційну письмову заяву (заперечення/відзив) та надав письмові докази (фотографії), які, за його задумом, мали підтвердити наявність спілкування, зв`язку та позитивних стосунків із дитиною.

Вказане не є також підставою для звільнення позивачки від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.

А відтак повинні мати місце законні підстави для задоволення позову.

Подібні висновки наведені і в постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 607/15704/22.

Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про його злісне ухилення від виховання дітей і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Позивачкою та її представником не обґрунтовано належними доказами, в чому полягає злісне небажання відповідача виконувати свої обов`язки по вихованню дітей, при цьому доказів того, що до останнього застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей, що він притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини, веде аморальний спосіб життя або зловживає алкогольними напоями чи вживає наркотичні засоби, суду не надано.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, які стосуються їхніх інтересів. Зокрема через те, що з часом вони стають зрілішими та здатними сформулювати власну думку, суд повинен належно враховувати їхні погляди і почуття, а також їхнє право на повагу до особистого життя. Водночас погляди дітей необов`язково залишаються незмінними, і їхні твердження необов`язково будуть достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо стосовно того, що стосується регулярного спілкування останніх із їхніми дітьми. Вочевидь право дитини на висловлення думки не потрібно тлумачити як фактичне надання їй безумовного права вирішити спір («накласти вето») без аналізу будь-яких інших факторів або без визначення й оцінювання найкращих інтересів дитини (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 квітня 2024 року в справі № 553/449/20).

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, в даному випадку суд не може ухвалити рішення опираючись також на думку неповнолітньої дитини, оскільки матеріали справи інших доказів свідомого умисного систематичного нехтування відповідачем своїми обов`язками по відношенню до доньки не містять.

Під час розгляду справи не встановлено будь-яких даних, які б свідчили про нагальну необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно розрив сімейних зв`язків між донькою та батьком.

Врахувавши конкретні обставини справи, інтереси дитини, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача крайнього заходу впливу у виді позбавлення його батьківських прав. На переконання суду, за обставин встановлених судом, позбавлення батьківських прав батька не призведе до безумовного покращення життя неповнолітньої доньки. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

А тому суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав.

З врахуванням цього суд, оцінюючи докази в їх сукупності, за наявних на даний час обставин, не вбачає необхідності в позбавленні відповідача батьківських прав, не погоджуючись при цьому з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд враховує і те, що як зазначено ЄСПЛ у рішенні від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у справі не встановлено.

При цьому, суд вважає необхідним, попередити відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання й утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплата судових витрат покладається на позивачку.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 9 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 19,164 СК України, ст. ст. 10, 76, 80, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав- відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 23 жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Самсоненко