Решение № 140866802, 21.10.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4673/26

провадження у справі № 2/0285/2951/26

21 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

(представник позивача Лебідь Каріна Віталіївна)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У наприкінці липня 2026 року позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №573028-КС-002 від 04.02.2026 в розмірі 148447,71 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ними був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 75000 грн, які вона зобов`язалась повернути у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання та надав кошти відповідачу, яка, в свою чергу, належним чином договірні зобов`язання не виконує та має заборгованість.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів утворилася заборгованість, яка станом на 09.07.2026 складається з заборгованості за кредитом в сумі 65140 грн, процентами в сумі 50307,11 грн та 33000 грн заборгованості за процентам на підставі ст.625 ЦК.

Ухвалою суду від 03.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Копію позовної заяви з доданими документами відповідачу направлено позивачем, а копію ухвали про відкриття провадження судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Інформацію про розгляд справи також оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відзиву на позов, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, інших заяв чи клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

Договір про відкриття кредитної лінії є різновидом кредитного договору, за яким кредит надається в межах установленого ліміту.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 04.02.2026 між сторонами укладено договір №573028-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит), відповідно до умов якого відповідачем отримано кредит у розмірі 75000 грн. Строк кредитування 16 тижнів (п.2.3.) до 27.05.2026 (п.2.8). Стандартна процентна ставка за кредитом фіксована та складає 1% в день (п.2.4.). Комісія за видачу кредиту 15000 грн (п.2.5.).

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8734.

Кредит в сумі 75000 грн надано відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені в розділі 12 кредитного договору. Факт перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 04.02.2026 здійснено переказ 75000 грн на зазначену платіжну картку за кредитним договором №573028-КС-002 від 04.02.2026, а також випискою АТ «Універсалбанк», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Отже, виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Додані до договору паспорт споживчого кредиту та акцепт, які підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, містять розмір суми кредиту, процентну ставку, комісію, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору.

Перед укладенням договору відповідач була вільною в погодженні всіх умов кредитування, з правилами, порядком погашення по кредиту ознайомлена.

Підстав вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредитора були введені не відповідачем особисто, матеріали справи не містять. Зазначені у договорі реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації позичальника відповідає даним, що є у справі.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ним та відповідачем кредитного договору та отриманням відповідачем кредитних коштів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилась та не сприймала їх, як невигідні для себе.

Договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із договору.

При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був б укладений.

Закон України «Про захист прав споживачів» покладає обов`язок на позичальника бути відповідальним та добросовісним при укладенні договору та вчиняти відповідні дії з метою повного з`ясування умов кредитування. Відповідачем самостійно обрано пропозицію фінансової установи щодо надання коштів у кредит, свідомо погоджено її умови, підтверджено їх акцепт шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримано грошові кошти. З огляду на це, покладення на відповідача обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання відповідає принципу відповідальності сторони за власні рішення у межах свободи договору.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки сторони у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договору кредиту ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Після закінчення строку кредитування відповідачем не повернуто кредитні кошти.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а його невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов`язання.

З долученого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що відповідачем частково сплачувалась заборгованість за вказаним кредитом. Всього сплачено 57460 грн, з яких за кредитом 9859,4 грн, по відсотках 28100,6 грн, по комісії 15 000 грн, по відсотках за ст.625 ЦК 4500 грн.

Станом на 09.07.2026, з врахуванням вже сплаченої суми, заборгованість становить 148447,71 грн та складається із основного боргу в сумі 65140,60 грн, відсотків в сумі 50307,11 грн (які протягом всього часу нараховувались за ставкою 1%, передбаченою умовами договору) та заборгованості за процентам на підставі ст.625 ЦК 33000 грн.

ОСОБА_1 до укладення договору була належним чином повідомлена про умови кредитування, розмір та порядок нарахування процентів, орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується підписаними договором, паспортом споживчого кредиту, акцептом та правилами надання споживчих кредитів. Договором передбачено строк кредитування і процентну ставку. Відповідач мала право відмовитися від укладення договору, однак добровільно погодилась його умовами.

Доказів того, що ТОВ «Бізнес Позика» спонукало відповідача до укладення договору на вкрай невигідних умовах або діяло недобросовісно, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються сторонами у договорі з урахуванням умов кредитування та ринкових факторів.

Доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору відповідачем не було надано, не спростована правильність проведеного розрахунку, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку.

За відсутності будь-яких заперечень проти позову з боку відповідача, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог в частині тіла кредиту та процентів.

Разом з тим, обов`язку відповідача сплачувати позивачу 33000 грн заборгованості на підставі ст.625 ЦК судом не встановлено, оскільки вказане прямо суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо заборони стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Верховний Суд у постанові від 21.04.2025 у справі №727/1788/23 зазначав, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної ст.625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов?язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, відповідач в силу закону звільнена від відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

За таких умов, суд вважає доведеною суму заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 115447,71 грн, яка складається з: 65140,60 грн основного боргу та 50307,11 грн процентів.

Відтак, наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за кредитом, однак в меншому розмірі, ніж заявлено у позовній заяві.

Доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе кредитні зобов`язання, заборгованість за договором не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить висновку про часткове задоволення позову.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2071 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, НОМЕР_3 ),

заборгованість за кредитним договором №573028-КС-002 від 04.02.2026 в розмірі 115447,71 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2071 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Головуюча суддя О. О. Літвин