Решение № 140866796, 22.10.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 307/1863/26

провадження у справі № 2/0285/2339/26

22 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 17 264 грн.

В обґрунтування позову посилався на наступні обставини.

09.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №09.02.2024-100003099, за яким Відповідач отримав кредит у розмірі 12 000 грн на строк 32 дні.

12.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Кредитного договору (оферти) №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024, за яким строк кредитування збільшено до 46 днів.

27.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Кредитного договору (оферти) №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024, за яким строк кредитування збільшено до 61 дня.

13.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Кредитного договору (оферти) №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024, за яким строк кредитування збільшено до 76 днів.

27.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Кредитного договору (оферти) №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024, за яким строк кредитування збільшено до 90 днів.

Заззначені правочини укладено у порядку, визначену Законом України «Про електронну комерцію».

Визнання Відповідачем боргових зобов`язань підтверджується їх частковим виконанням: на суму 5 000 грн - 13.05.2024, на суму 1 000 грн - 16.08.2024, на суму 1 000 грн - 11.09.2024.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 17 264 грн, що складається з наступного:

- 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 12 264 грн - заборгованість за процентами.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Відповідач подав відзив на позовну заяву з запереченнями проти задоволення позовних вимог. Посилався на те, що заборгованість за кредитом погашена в повному обсязі. Крім того, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що дає право на пільги у кредитних правовідносинах, установлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представником Позивача подано відповідь на відзив Відповідача із запереченнями проти його доводів. Посилався на обставини укладання договору, переказу коштів та відсутність будь-яких доказів на підтвердження погашення Відповідачем заборгованості.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав Відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими Позивачем доказами підтверджується укладання між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 . Кредитного договору (кредитної лінії) №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024.

Умовами зазначеного Договору визначено суму кредиту 12 000 грн, строк кредитування - 32 дня. Процентна ставка «Економ» у розмірі 2,3 % на день протягом первинного періоду 4 дні та перших 14 днів з дня отримання кредиту. Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 2,5% на день.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданого Позивачем тексту Кредитного договору (оферти) №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024 вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора (Е798).

Згідно умов договору позичальником фактично отримано кошти в сумі 12 000 грн, переказ яких на картковий рахунок Відповідача підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 09.02.2024.

12.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Кредитного договору №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024, за яким строк кредитування збільшено до 46 днів.

27.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Кредитного договору №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024, за яким строк кредитування збільшено до 61 дня.

13.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Кредитного договору №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024, за яким строк кредитування збільшено до 76 днів.

27.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до Кредитного договору №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024, за яким строк кредитування збільшено до 90 днів.

У відзиві на позовну заяву Відповідач посилався на повну сплату кредитної заборгованості. Отже, він визнає факт укладання договору та отримання коштів.

Позивач визнає лише часткове виконання зобов`язань Відповідачем: на суму 5 000 грн - 13.05.2024, на суму 1 000 грн - 16.08.2024, на суму 1 000 грн - 11.09.2024.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що за кредитом нараховано заборгованість у розмірі17 264 грн, що складається з наступного:

- 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 12 264 грн - заборгованість за процентами.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача, Суд дійшов висновку, що її розмір відповідає умовам договору та враховує часткову сплату заборгованості позичальником. Сума процентів не перевищує встановлених законом обмежень.

Відповідач не заперечує факт укладання вищезазначених договорів та отримання суми кредиту. Разом з тим, він одночасно посилається на повне виконання своїх зобов`язань та необгрунтоване нарахування заборгованості.

Відповідачем не надано Суду доказів на підтвердження відсутності заборгованості, а саме платежів на користь Позивача.

Суд визнає обгрунтованим посилання Відповідача наположення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення його від обов`язків, які виникли у спірних правовідносинах.

Чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція ч. 15 ст. 14 вищезазначеного Закону передбачала наступні пільги та умови їх надання:

Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Під час перебігу строку дії кредитного договору та після його завершення до зазначеної нормми вносились зміни. Чинна редакція Закону передбачає наступні пільги:

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З доданої до відзиву на позовну заяву довідки Військової частини № НОМЕР_1 від 14.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 13.10.2023.

Разом з тим, згідно довідки Державної прикордонної служби України від 31.03.2024 №08/161 ОСОБА_1 з 12.02.2024 по 13.02.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією РФ проти Укравїни.

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів Суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Згідно платіжної інструкції №СЦ00101797 від 04.05.2026 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача відшкодування витрат, пов`язаних з надсиланням стороні Відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 149,18 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з Відповідача на користь Позивача відшкодування судових витрат пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 814,29 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №09.02.2024-100003099 від 09.02.2024 в сумі 5 000 гривень.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) відшкодування судових витрат у сумі 814 гривень 29 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв