Решение № 140864972, 23.10.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3637/25 Провадження № 2/450/312/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Добош Н.Б.

при секретарі Солодовник Д.Ю.

за участі прокурора Галапац Ю.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Слобідсько - Кульчієвецької сільської ради Кам`янець - Подільського району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 05.10.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, за час перебування у якому у них народилась дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя між сторонами не склалось, тому 21.07.2021 року рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області по цивільній справі № 676/2657/21 шлюб було розірвано. 17.03.2022 року позивачем укладено шлюб із ОСОБА_5 та змінено прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Відповідач, самоусунувся від виховання дитини, уникає контактів із нею , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, виховання, підготовку до самостійного життя. Протягом останніх років, а саме з 2021 року, відповідач не бачив дитину, не брав участь у її житті ніяким чином, тому донька практично не пам`ятає свого біологічного батька. Дитина проживає разом з позивачем яка повністю забезпечує дитину усім необхідним в матеріальному плані. Крім того 23.10.2020 року Кам`янець - Подільським міськрайонним судом Хмельницької області по справі № 676/5678/20 було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) , але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до її повноліття, починаючи з 21.10.2020 року. Проте відповідач не бере участі в матеріальному житті доньки та злісно ухиляється від сплати аліментів, не надаючи жодних коштів на утримання дитини. Станом на 02.07.2025 року заборгованість по сплаті аліментів становить 80 168,50 грн., що підтверджується копією розрахунку заборгованості по аліментам. Зазначені факти можна розцінювати як ухилення батька від виховання, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. На підставі наведеного вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, просить заявлені позовні вимоги задоволити.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтрималаз підстав зазначених у позовній заяві та просила такі задоволити.

Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимоги заперечив, вважає позбавлення відповідача батьківських прав передчасним.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Представник Виконавчого комітету Слобідсько - Кульчієвецької сільської ради Кам`янець - Подільського району Хмельницької області в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, вказала, що позиція органу висловлена у письмовому висновку від 16.07.2026 року № 159 , який вона підтримує.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували у шлюбі з 05.10.2017 року, який було розірвано згідно рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.07.2021 року № 676/2657/21, яке набрало законної сили 21.08.2021 року.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.01.2020 року, стверджується, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2025/008948890 від 04.07.2025 року та № 2024/ 003612362 від 11.04.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання, який складений комісією Служби у справах дітей Слобідсько-Кільчієвицької ТГ 02.06.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою АДРЕСА_1 . Дитина проживає в належних житлово-побутових умовах, та забезпечена усім необхідним відповідно до віку та потреб .

Кам`янець - Подільським міськрайонним судом Хмельницької області 23.10.2020 року видано судовий наказ № 676/5678/20 про стягнення з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 аліментів на утримання дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.10.2020 року до повноліття дитини.

На виконання вказаного виконавчого документа Пустомитівським відділом державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 63569746.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02.07.2025 року вбачається, що з серпня 2023 року по червень 2025 року заборгованість ОСОБА_3 склала 80 168, 50 грн.

З довідки Закладу дошкільної освіти № 12 Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 02.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує середню групу закладу дошкільної освіти № 12 «Веселка». Батько ОСОБА_3 контакту із закладом не підтримує, зі слів вихователя ОСОБА_9 до закладу приводить і забирає дитину тільки матір, ОСОБА_8 .

Згідно довідки сімейного лікаря КНП ЦПМСД КП МР Процкової О.В. від 02.06.2025 року, ОСОБА_4 спостерігається сімейним лікарем, за час спостереження на профілактичний прийом та прийом по захворюванню дитину приводила тільки мати, ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 17.03.2022 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.06.2025 року, та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Законодавцем передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування, слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Рішенням № 159 від 16.07.2026 року виконавчого комітету Слобідського-Кульчієвицької сільської ради Кам`янець - Подільського району Хмельницької області затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаному висновку зазначено, що для об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, питання щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам?янець-Подільського району Хмельницької області. На засіданні була присутня ОСОБА_2 , та підтвердила викладені обставини в позовній заяві про ухилення від виконання батьківських обов?язків її колишнім чоловіком ОСОБА_3 , відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 . ОСОБА_3 не з?явився, але надіслав на ім?я голови Комісії довідку за формою N? 5, яка підтверджує факт перебування його на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , у зв?язку з чим не мав можливості бути присутнім на засіданні Комісії. Його позиція була з?ясована за допомогою засобів телефонного зв?язку, саме, він категорично заперечив проти позбавлення його батьківських прав, бажає спілкуватися з донькою. У своїх поясненнях він зазначив, що приймає участь в утриманні доньки, шляхом сплати аліментів, фізичної можливості повноцінно брати участь у її вихованні немає, у зв?язку з перебуванням на військовій службі в зоні бойових дій, де забезпечує захист державного кордону України та громадян України, від військової агресії російської федерації. Комісією з питань захисту прав дитини з?ясовано, що в діях ОСОБА_3 не вбачається умисне та свідоме ухилення від виконання батьківських обов?язків, які можуть негативно вплинути на життя, здоров?я дитини та нести будь яку загрозу для дитини. Наявні письмові матеріали справи не містять достатніх підстав, які б підтверджували про вказані факти. 3 цих підстав Комісія дійшла висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Наведені факти свідчать про те, що ОСОБА_3 не має на меті свідомого, умисного ухилення від виконання батьківських обов?язків, а лише з обставин, які пов?язані із військовою службою. Тому на даний час питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3 є передчасним. На підставі вищевикладеного, орган опіки та піклування Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі N 638/15336/18, провадження N 61-13690св20; від 07 лютого 2022 року у справі N 759/3554/20, провадження N 61-1544св21; від 10 листопада 2023 року у справі N 401/1944/22, провадження N 61-10115св23; від 15 листопада 2023 року у справі N 932/2483/21, провадження N 61-5203св23).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Суд, аналізуючи в сукупності зібрані у справі докази, приходить до висновку, що наведені позивачем обставини щодо неналежної участі відповідача в утриманні і вихованні доньки не можуть бути достатніми підставами в розумінні ст.164 СК України для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав.

Сам по собі факт, що батько бере участь у вихованні дитини не у достатній мірі, не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_2 , на даний час проходить військову службу та категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин висновок про винне умисне невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, без надання йому можливості змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з донькою, брати участь у його вихованні, розвитку та піклуванні, був би передчасним.

Невідвідування відповідачем закладу охорони здоров`я та навчальних закладів дочки не є належним доказом його свідомого навмисного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Довідка з навчального закладу дитини, що містить загальні фрази щодо не підтримання контакту із закладом не розкриває усіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, в сукупності з іншими доказами не є достатньою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Факт стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення його від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання одного з батьків до надання дитині належного утримання. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 березня 2019 року, справа № 559/1553/16-ц; від 12 вересня 2019 року, справа №317/4102/17; від 19 вересня 2019 року, справа № 459/1736/16-ц.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав (постанови Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 02 червня 2022 року у справі № 754/15490/18).

Проживання дитини на час розгляду справи разом із матір`ю та її чоловіком, не свідчить про те, що батько не бажає брати участь в утриманні і вихованні дитини, тобто свідомо й умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Зазначені доводи позивача в позовній заяві не свідчать про остаточне й свідоме ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків.

Недостатня участь одного з батьків у вихованні дітей не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, таке допускається лише за умови винності в умисному ухиленні від виконання батьківських обов`язків, коли змінити поведінку особи неможливо (постанови Верховного Суду від 24 серпня 2022 року у справі № 640/13989/19, провадження № 61-19388св21, від 22серпня 2022 року у справі № 462/1991/20, провадження № 61-21418св21).

Суд звертає увагу, що долучені до позовної заяви письмові пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не є показаннями свідків у процесуальному значенні статей 90, 91 ЦПК України, оскільки дані особи не допитувалися судом після попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення як доказ.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини, шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, при розгляді даної справи судом не встановлено, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої доньки, необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

З огляду на вказане, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_4 не зумовить дотримання найважливіших інтересів дитини, а негативно вплине на її розвиток.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ та є передчасним, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Суд вважає, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання дитини з батьком.

Зокрема встановлені обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки - ОСОБА_4 .

Надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання доньки стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дитини.

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що у задоволені позовних вимог відмовлено судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на зазначене, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 247, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Третя особа : Виконавчий комітет Слобідсько - Кульчієвецької сільської ради Кам`янець- Подільського району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04407276, Хмельницька область Кам`янець-Подільський район с. Слобідка-Кульчієвецька, вул. Механізаторів, 45.

Повний текст рішення складено 23.10.2026 року.

СуддяН. Б. Добош