Постановление суда № 140860067, 20.10.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/4464/20 Провадження 2-п/636/46/26УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання Селевко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чугуєві заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду,

в с т а н о в и в :

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області, ухваленого 01.03.2021 у справі № 636/4464/20 про стягнення з нього на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором б/н від 12.05.2025 у розмірі 18815,66 грн та судового збору в розмірі 2102,00 грн, та поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення.

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що про ухвалення судом спірного заочного рішення та взагалі про розгляд справи в суді не знав, судових повісток не отримував, тому був позбавлений можливості приймати участь в судових засіданнях та користуватися своїми правами як учасника справи, ознайомився з матеріалами справи лише 04.06.2026, у зв`язку з чим просить поновити пропущений строк на перегляд заочного рішення. Підписна ним заява містить інформацію про суму кредиту в розмірі 10000,00 грн, звідки виникла інша сума боргу за тілом кредиту незрозуміло. Умови і Правила надання банківських послуг ним не підписані та не містять тверджень, що саме їх він розумів і погодився з ними, самого кредитного договору до суду не надано. Позивачем нараховано пеню, однак з 01.03.2020 споживач звільняється від обов`язку сплати пені. Позивачем пропущено строк позовної давності, не доведено поважність причин його пропуску.

Від представника позивача надійшов відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому зазначила, що відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору, а також доказів, які б підтверджували факт виконання зобов`язань за договором. Відповідач не надав жодних доказів до заяви про перегляд заочного рішення, які можуть слугувати підставою для скасування рішення. Всі твердження Відповідача зазначені в заяві є надуманими, повністю спростовуються доказами по справі та не впливають на зміст ухваленого рішення. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 12.05.2005 року. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що Відповідач висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім`я Кредитку та особистим підписом засвідчив, що Я ознайомився і згодний з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між мною та Банком договор про надання банківських послуг. Також з копії матеріалів справи вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а Відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку Універсальна, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 05.2023 року. (довідка про видачу кредитних карт міститься у матеріалах справи) Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 30.11.2020 року до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Також необхідно зауважити, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Сторони до суду не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись судом своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу, представник позивача просила в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити, розгляд справи проводити без участі представника банку.

Дослідивши письмові матеріали цивільної справи та зміст заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 284 ЦПК України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Правилами статті 284 ЦПК України встановлено можливість поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання заяви про перегляд заочного рішення поза межами строку, визначеного статтею 284 ЦПК України, розгляду даної заяви по суті передує питання з`ясування поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. У випадку наявності поважних причин суд поновлює строк та вчиняє дії, передбачені статтею 286 ЦПК України, а саме невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно правил частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Згідно наведених правил частини першої статті 127 ЦПК України, підстави для поновлення строку звернення до суду виникають за заявою учасника справи, тобто виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву.

Таким чином, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини, наведеній, зокрема в його рішенні «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року та інших.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 0310-33/3660 від 17.12.2020 відповідач ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 21.12.2020 справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито.

Зі змісту п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вбачається, що судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідачу судові повістки направлялись за вищезазначеною адресою реєстрації, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене, відповідач повідомлявся про дату та час розгляду справи своєчасно та належним чином.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, заяву про перегляд заочного рішення, оформлену відповідно до вимог, установлених частинами першою сьомою статті 285 ЦПК України, суд приймає та розглядає у порядку, передбаченому статтями 286, 287 ЦПК України. За змістом речення першого частини першої статті 286 ЦПК України суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає зазначеним вимогам, тобто є належно оформленою.

Визначений у статті 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний як до розгляду суті цієї заяви, так і до розгляду на предмет дотримання строку її подання. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (речення перше частини третьої статті 287 ЦПК України).

У разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд, що не перешкоджає стороні відповідача оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, заява про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Щодо вирішення заяви по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 288 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: перша - відповідач не з`явився в судове засідання, в якому ухвалено рішення, та не повідомив про причини неявки, не подав відзив на позовну заяву; друга - докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом вказаних норм наявність цих двох підстав для скасування заочного рішення є обов`язковою.

Жодних доказів, в тому числі і доказів, які мають істотне значення для вирішення справи в розумінні ст. 288 ЦПК України, відповідачем не надано, враховуючи наступне.

Згідно листа Верховного Суду України від 01.05.2007 «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішення у цивільних справах» правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК України, зокрема якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причини і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна стверджувати про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Згідно ст. 44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах державучасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Окрім того, інформація щодо розгляду справи розміщена на офіційному сайті «Судова влада», який є у загальному доступі.

Таким чином, доказів на підтвердження поважності причин неявки відповідача до суду не надано. Справа розглянута на підставі наявних доказів, які досліджені судом у повному обсязі.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути в їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач лише навів доводи щодо незгоди з наданою судом оцінки доказів, що були надані позивачем, та на підставі яких ухвалене судове рішення. При цьому у заяві відсутнє посилання на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, і які не були досліджені судом через те, що відповідач не з`явився до суду, розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.

Таким чином, жодної з умов, передбачених ст. 288 ЦПК України, судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для скасування вказаного заочного рішення від 15.05.2026 суд не вбачає, тому заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення, що не перешкоджає стороні відповідача оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.287, 288 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01.03.2021 відповідачу ОСОБА_1 відмовити.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, ухваленого Чугуївським міським судом Харківської області 01 березня 2021 року у справі № 636/4464/20 - залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.А. Оболєнська