Постановление суда № 140860020, 21.10.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1376/26

№ провадження 2/646/2291/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в особі судді Литвинова А.В., розглянувши заяву керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.

В С Т А Н О В И В :

01.02.2026 року керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до Основ`янського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування права власності та припинення володіння.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 11.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

20.10.2026 до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла заява керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову у справі №646/1376/26.

На обґрунтування заяви прокурор посилається на те, що позов стосується будівлі, збудованої на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:03:008:0011 по АДРЕСА_1 . Право власності на житловий будинок літ. «А-1» площею 95,4 кв.м 28.01.2020 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорта з неправдивими відомостями про рік будівництва та адресу. 12.08.2020 за договорами дарування ОСОБА_1 передав будинок ОСОБА_2 , право власності якої зареєстровано за № 37727510. Фактично такого будинку не існувало, а на ділянці самочинно збудовано триповерхову будівлю площею 280 кв.м.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Предмет позову становлять вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою: визнати право власності на об`єкт самочинного будівництва, скасувати право власності, припинити володіння та зобов`язати передати самочинно збудовану будівлю. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірний об`єкт зареєстровано за ОСОБА_2 , яка як власник може вільно ним розпоряджатися. У випадку відчуження майна третім особам, виконання рішення у разі задоволення позову ускладниться або стане неможливим.

Як зазначено в заяві, прокурор просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0377 га, з кадастровим номером 6310138800:03:008:0011, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудовану в межах вказаної самовільно зайнятої земельної ділянки будівлю 3 поверховий житловий будинок, загальною площею 280 кв.м. До позову позивачем долучено докази на підтвердження того, що оспорюване майно перебуває у власності ОСОБА_2 .

Заборона відчуження спірного нерухомого майна безпосередньо пов`язана з предметом позову та є необхідною для збереження існуючого становища до вирішення спору по суті. Такий захід запобігатиме передачі майна третім особам і не позбавляє відповідачів права володіння та користування ним, а тому є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Отже, невжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони на відчуження будівлі може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З урахуванням наведеного, заява керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження 3-поверхового житлового будинку загальною площею 280 кв.м., житловою 200 кв.м., щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , як на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2019041863101 - житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 95,4 кв.м, житловою площею 61 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: А.В. Литвинов