Решение № 140858327, 22.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/20204/26-Е

Провадження №2-а/522/474/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябініна Святослава Миколайовича від 07 жовтня 2026 року серії ОДП № 5440062 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 152-1 КУпАП із накладенням штрафу 600,00 гривень;

- закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за зазначеною постановою у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП та пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2026 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано з власної ініціативи у Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 07.10.2026 серії ОДП №5440062 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Копію ухвали суду від 14 жовтня 2026 року було доставлено відповідачу по справі до його електронного кабінету 16.10.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

26 червня 2026 року від представника Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Хорунжи Вікторії Гарбієлівни надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявник зазначає, що відповідачем до суду надаються фотознімки транспортного засобу, JEEP COMPAS, д.н.з. НОМЕР_1 (КРАШИК), на яких зафіксовано що позивач розмістив транспортний засіб способом, що не відповідає вимогам дорожньої розмітки або дорожніх знаків, також даний факт підтверджується схемою розміщення майданчика для платного паркування транспортних засобів за адресою від вул. м. Арнаутська (від вул. Канатна да вул. Осипова). Відповідач вказує, що дії позивача містять склад адміністративного правопорушення, заборона на вчинення якого встановлена ПДР України, об`єктивна сторона та відповідальність ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. В прохальній частині просить у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити в повному обсязі.

20 жовтня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла Відповідь на відзив, я якому позивач зазначає, що за п. 2 «Правил паркування транспортних засобів» їх дія поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а пункт 4 визначає відведений майданчик як майданчик у межах проїзної частини вулиці або дороги, обладнаний відповідно до Правил та ПДР. Вказує, що таким чином, обов`язок користувача за пунктом 26 виникає у зв`язку з розміщенням автомобіля на відповідному майданчику, а не в будь-якому місці поблизу нього. Окрім того зазначає, що пункт 8-1 цих Правил прямо забороняє обладнання суб`єктами господарювання, у тому числі операторами, майданчиків для паркування на тротуарах, а отже ця заборона узгоджується з визначенням відведеного майданчика та виключає тлумачення, за якого платна парковка на проїзній частині без установлених меж охоплює також прилеглий тротуар. Також позивач вказує, що на фотографіях відповідача видно, що Jeep знаходиться на асфальтованій частині тротуару з боку будинків, між автомобілем і проїзною частиною розташовані бордюри та смуга ґрунту з деревами, синя розмітка паркувальних місць нанесена на проїзній частині, по інший бік цього відокремлення, а отже, саме докази відповідача показують просторове розмежування позначеної парковки та місця автомобіля. В прохальній частині просить суд позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову серії ОДП №5440062 від 07.10.2026 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 600,00 гривень за частиною першою статті 152-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП і пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України.

У судове засідання, призначене на 20 жовтня 2026 року з`явилися представник Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Хорунжа Вікторія Гарбієлівна. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було прийнято рішення перейти до стадії ухвалення судового рішення. Проголошення рішення призначено на 22 жовтня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

07 жовтня 2026 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябініним Святославом Юрійовичем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №5440062, у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 600,00 гривень.

У постанові зазначено, що 07 жовтня 2026 року о 14:10:05 в м. Одесі на вул. Малій Арнаутській, буд. 36 водій транспортного засобу JEEP COMPAS, д.н.з НОМЕР_1 порушив правила паркування транспортного засобу, а саме розмістив транспортний засіб способом, що не відповідає вимогам дорожньої розмітки або дорожніх знаків. У зв`язки з чим, власником транспортного засобу було вчинене адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.152-1 КУпАП та пункт 26 ПКМ №1342 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600,00 гривень.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за номерним знаком НОМЕР_1 (КРАШИК) зареєстровано транспортний засіб JEEP COMPAS, власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані обставини також підтверджуються долученим позивачем до матеріалів справи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за правовідносинами, що виникли між сторонами, є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та притягненні до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 600,00 гривень.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулює та визначає Закон України «Про дорожній рух».

Відповідно до статті 14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Згідно п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

За правилами п.1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, задавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції. власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягнуть за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Положеннями ст. 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Приписами ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Законом України від 27.09.2018 за №2262-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів», уповноважено розглядати справи про порушення правил дорожнього руху інспекторів з паркування. Цим же законом ч. 2 ст. 268 КУпАП доповнено реченням такого змісту: «Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу».

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи вищевикладені правові норми, суд вважає, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст.ст. 73, 74 КАС України.

Відповідно до пп. «ґ» п.8.4 ПДР України, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на 7 груп, зокрема, і на Інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;

Згідно з п. 1.10 ПДР України терміни, що наведені в цих правилах, мають таке значення:

- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу;

- край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;

- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів;

- тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном;

- стоянка це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Отже, тротуар, це елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Відповідно до п. 15.6 ПДР України, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1 "Місце для стоянки", 5.42.2 "Місце для стоянки", 5.43 "Зона стоянки" встановленими з табличкою 7.6.1 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку" дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.3 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.4 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.5 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.6 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.7. "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку" легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

Знаки 5.43 «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умови, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.

Знак 5.43 з однією з табличок 7.6.1, 7.6.2, 7.6.3, 7.6.4, 7.6.5, 7.6.6, 7.6.7 позначає спосіб поставлення автомобіля.

Таблички 7.6.1-7.6.7 «Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку» застосовують зі знаком 5.43, щоб позначити спосіб поставлення ТЗ на стоянці біля тротуару або з його використанням.

Символи, зображені на знаках 7.6.1-7.6.7, можуть бути дзеркальними.

На табличці 7.6.1 зазначено, що всі види транспортних засобів повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару.

На табличках 7.6.2-7.6.7 зазначено спосіб ставлення легкових автомобілів та мотоциклів на стоянці, зокрема із використанням тротуару, якщо його ширина при цьому залишиться не менше ніж 2,0 м відповідно до пп. «в» п. 15.10.

У населених пунктах, де стоянку дозволено з лівого боку вулиці, можна застосовувати таблички 7.6.1-7.6.7 із дзеркальним зображенням символів.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливi, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху) (п.15.2 ПДР України).

Згідно копії схеми розміщення майданчика для платного паркування транспортних засобів за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська (від вул. Канатної до вул. Осипова), на зазначеній ділянці дороги діють знаки 5.43, що встановлений з табличкою 7.6.1. та 7.14.

Зазначена комбінація знаків позначає, що всі транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару за плату.

Як вже було встановлено судом із змісту оскаржуваної постанови, 07 жовтня 2026 року у місті Одесі, вул. Малій Арнаутська, 36, власник транспортного засобу - JEEP COMPAS, д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснив стоянку таким чином, що не відповідає вимогам дорожньої розмітки або дорожніх знаків, чим порушив п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України №1342, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.152-1 КУпАП.

Проте, зі змісту наданих фотознімків вбачається, що т/з JEEP COMPAS, д.н.з НОМЕР_1 був припаркований не на проїзній частині вздовж тротуару (на місцях для паркування, що визначені схемою розміщення майданчика для платного паркування транспортних засобів за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська (від вул. Канатної до вул. Осипова), а був припаркований на самому тротуарі біля будинку №36 по вулиці Малій Арнаутська у місті Одесі.

Тобто, паркування транспортного засобу було здійснено не в зоні дії знаків 5.43, 7.6.1 та 4.14, а тому посилання інспектора з паркування на порушення позивачем вимог п 26 Постанови Кабінету Міністрів України №1342 є хибними, оскільки дія цього знаку на тротуар не поширюється.

Відповідно до п. 15.6 ПДР України, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.6 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

Тобто, вказаною нормою чітко визначено, що таблички 7.6.2-7.6.6. встановлюють спосіб паркування транспортного засобу вздовж краю тротуару, та не врегульовують особливості паркування на широкій частині тротуару.

У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №522/19524/24-Е за подібних правовідносин, суд зробив висновок про те, що оскільки, автомобіль позивача був припаркований в дії дорожнього знаку 7.6.1, яка поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині, то судова колегія вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки автомобіль був припаркований на широкому тротуарі перед входом до офісного центру, де взагалі відсутні будь-які дорожні знаки. Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважала, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.

Вказані висновки також узгоджуються із постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду у справах №522/18340/24-Е та №522/18819/24-Е.

Як вже встановлено судом, т/з JEEP COMPAS, д.н.з НОМЕР_1 був припаркований на краю тротуару біля будинку №36 по вулиці Малій Арнаутська у місті Одесі, при цьому, будь-які дорожні знаки, які б врегульовували особливості паркування транспортних засобів поза межами паркувальному майданчику у вказаному місці відсутні.

Так дійсно, згідно з підпунктом «в» пункту 15.10 ПДР України забороняється стоянка на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Така заборона враховує ту обставину, що тротуар є елементом дороги, призначеним для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном (пункт 1.10 ПДР України).

Газон ділянка однорідної території із дерновим покривом, який штучно створюється шляхом посіву і вирощування дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернування (пункт 1.10 ПДР України)

Водночас в п.п. «в» п. 15.10 ПДР України визначене виключення з загального правила, яке включає три складники: (1) на тротуарі дозволяється стоянка легкових автомобілів та мотоциклів, які (2) можуть бути поставлені на краю тротуарів, (3) де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Для того щоб стоянка транспортного засобу на тротуарі відповідала виключенню, яке визначене у п.п. «в» п. 15.10 ПДР України одночасно повинні бути дотримані усі три умови. Отже, у разі не дотримання бодай однієї з умов стоянка вважатиметься порушенням підпункту «в» пункту 15.10 ПДР України.

Суд вважає за необхідне вказати на державні будівельні норми України «ВУЛИЦІ ТА ДОРОГИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ» ДБН В.2.3-5:2018 (далі ДБН В.2.3-5:2018).

Так, відповідно до пункту 3.3. ДБН В.2.3-5:2018 елементи вулиці чи дороги це одна чи декілька проїзних частин, технологічні та перехідно-швидкісні смуги, тротуари, узбіччя (у разі відкритої системи водовідведення), пішохідні та велосипедні доріжки, трамвайні колії, смуги зелених насаджень, центральні розділювальні смуги між проїзними частинами зустрічних напрямків руху, розділювальні смуги між основною проїзною частиною і місцевими (бічними) проїздами, між проїзними частинами і тротуарами, укоси насипів і виїмок, підпірні стінки, шумозахисні споруди, зупинки маршрутного транспорту, розміщені в межах червоних ліній тимчасові автостоянки, штучні споруди, підземно-наземні інженерні комунікації, технічні засоби організації дорожнього руху тощо.

Бордюр це бортові камені, які відокремлюють проїзну частину вулиці від тротуару, а також тротуар від газонів, клумб тощо. Висота бордюру відстань від покриття проїзної частини вулиці (дороги) до верхньої площини бордюру (пункт 3.5 ДБН В.2.3-5:2018).

Пішохідна зона тротуару це ділянка тротуару, яка призначена для безперешкодного пересування пішоходів, осіб на кріслах колісних, осіб які рухаються на немоторизованих засобах пересування (пункт 3.9 ДБН В.2.3-5:2018).

Залежно від призначення та ширини вулиць і доріг, інтенсивності руху транспорту та пішоходів, а також транспортно-планувальних рішень може застосовуватись однорядне насадження дерев у лунках на тротуарі, рядове насадження дерев на газонних смугах уздовж проїзної частини (однорядне і багаторядне), суміщене рядове насадження дерев із груповим та рядовим насадженням чагарнику, суміщене рядове насадження дерев із груповим і одиничним насадженням дерев і кущів, бульвари, сквери, палісадники, зелений живопліт (абзац другий пункту 11.1 ДБН В.2.3-5:2018).

Мінімальна горизонтальна відстань між краєм тротуару, паркової або велосипедної доріжки до осі стовбура дерева з діаметром крони до 4 м з гідно з таблицею 11.1. ДБН В.2.3-5:2018 має становить 0,7 м.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 транспортний засіб DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_3 є легковим автомобілем, а тому, стоянка вказаного транспортного засобу на тротуарі є допустимою.

З наданих суду фотографій вбачається, що тротуар, відповідно до додатку «Д» ДБН В.2.3.-5.:2018 «Схема зонування тротуару», має захисну зону (газон з однорядним насадженням дерев у лунках).

З аналізу фотознімків вбачається, що автомобіль припаркований на крайній частині тротуару, таким чином, що ширина останнього вочевидь більша 2-х метрів. Більше того, з фотознімків вбачається, що автомобіль припаркований таким чином, що він не створює перешкоди для руху пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, оскільки табличка 7.6.1. та 7.14 діють у парі з дорожнім знаком 5.43, а спосіб паркування легкових транспортних засобів на тротуарі врегульовано чинними ПДР України, суд вважає, що позивачем не було порушено правил паркування транспортних засобів, а саме пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України №1342.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.

Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.

Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.

Суб`єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушення його прав та обов`язків, гарантованих Конституцією та законам України, а також забезпечення дотримання принципу презумпції невинуватості буде скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тому, беручи до уваги той факт, що т/з JEEP COMPAS, д.н.з НОМЕР_1 був припаркований на широкій частині тротуару біля будинку №36 по вулиці Малій Арнаутська у місті Одесі, не в зоні дії знаків 5.43, 7.6.1 та 7.14, що нівелює посилання інспектора з паркування у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ОСОБА_1 вимог п. 26 Постанови Кабінету Міністрів №1342, а тому, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та, з урахуванням неналежного способу захисту, доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, скасування оскаржуваних постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справ про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 07.10.2026 серії ОДП №5440062 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Текст рішення складено та підписано 22 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

22.10.26