Решение № 140854831, 21.10.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

21.10.2026

Справа № 696/1079/26

Провадження № 2/696/738/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участю представника позивача в режимі відеоконференції - Ліпкевич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янського районного суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, вул. Мечнікова, 3, оф. 306 м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр» Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 лютого 2020 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та Відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 491019586, відповідно до якого банк надав кредит у розмірі 13707,57 грн зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 39,90 % річних строком на 60 місяців, до 05 лютого 2025 року.

Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальниці кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 475399 від 05 лютого 2020 року.

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, на підставі якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Флексіс». Надалі, 18 травня 2021 року, між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, за яким відповідне право вимоги перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого Позивач набув права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, зокрема до Відповідачки за кредитним договором № 491019586.

Крім того, 04 лютого 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та Відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 491019585, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 12953,68 грн зі сплатою процентів за ставкою 39,90 % річних строком на 60 місяців, до 05 лютого 2025 року.

Факт надання кредитних коштів за цим договором підтверджується меморіальним ордером № 470772 від 05 лютого 2020 року.

Право вимоги за кредитним договором № 491019585 також послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Флексіс», надалі до ТОВ «Вердикт Капітал», а від останнього до ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.

Відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання за обома кредитними договорами, не здійснювала своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість, яку Позивач просить стягнути в судовому порядку.

За кредитним договором № 491019586 Позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 40410,75 грн, а за кредитним договором № 491019585 у розмірі 38188,26 грн. Загальна сума заявленої до стягнення заборгованості становить 78599,01 грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідачки понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

03.08.2026 року, ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, надано строк на відзив.

26.08.2026 року, ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області витребувано докази, які стосуються предмету доказування у даній справі.

22.09.2026 року, ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, у поданому до суду відзиві на позов від 13 серпня 2026 року, просила розгляд справи провести без її участі. Також подала заперечення на відповідь Позивача від 19 серпня 2026 року, письмові пояснення по суті спору від 18 вересня 2026 року.

У поданих документах Відповідачка заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на недоведеність фактичного надання кредитних коштів, відсутність належного підтвердження руху коштів за рахунками протягом усього періоду кредитування та недостатність доказів безперервного переходу права вимоги до Позивача. Також Відповідачка заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі та просила їх зменшити.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, письмові пояснення та заперечення, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 04 лютого 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 491019586 на суму 13707,57 грн зі сплатою процентів за ставкою 39,90 % річних строком на 60 місяців, до 05 лютого 2025 року.

Того самого дня між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 491019585 на суму 12953,68 грн зі сплатою процентів за ставкою 39,90 % річних строком на 60 місяців, до 05 лютого 2025 року.

Факт укладення кредитних договорів та надання коштів підтверджується відповідними документами щодо оформлення кредитних правовідносин, меморіальними ордерами № 475399 та № 470772 від 05 лютого 2020 року, а також банківськими виписками по особових рахунках за період з 04 лютого 2020 року по 17 травня 2021 року, наданими АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду.

Надані документи підтверджують перерахування кредитних коштів за обома договорами та дають змогу перевірити рух коштів за рахунками в межах періоду, охопленого банківськими виписками.

Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлено обов`язкової письмової форми, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Застосовуючи наведені положення, суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Велика Палата зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється зі спливом установленого договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, після цього права кредитора щодо простроченого грошового зобов`язання захищаються, за наявності відповідних підстав, частиною другою статті 625 ЦК України.

Оскільки строк кредитування за договорами, наведеними у справі, визначено до 05 лютого 2025 року, для застосування цього висновку необхідно співвіднести заявлені до стягнення процентні нарахування з періодом, за який їх здійснено.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

З огляду на наведені положення закону та встановлені обставини суд виходить із того, що між сторонами первісних кредитних правовідносин виникли зобов`язання, за якими позичальниця повинна була повернути отримані кошти та сплатити передбачені договорами проценти.

Доводи Відповідачки про недоведеність факту надання кредитних коштів суд оцінює з урахуванням усієї сукупності наявних у справі доказів.

Меморіальні ордери № 475399 та № 470772 від 05 лютого 2020 року підтверджують перерахування кредитних коштів за відповідними договорами.

Банківські виписки, надані на виконання ухвали суду, містять відомості про рух коштів за рахунками за період з 04 лютого 2020 року по 17 травня 2021 року.

Зазначені документи суд оцінює у взаємному зв`язку з кредитними договорами, розрахунками заборгованості та іншими письмовими доказами.

За результатами такої оцінки суд доходить висновку, що факт надання кредитних коштів за обома договорами підтверджено належними доказами.

Саме по собі заперечення Відповідачки щодо недостатності банківських документів не спростовує відомостей, які містяться в досліджених судом первинних документах і виписках. При цьому суд бере до уваги, що оцінка доказів здійснюється не ізольовано, а з урахуванням їхнього змісту, взаємного зв`язку та достатності для встановлення обставин, які мають значення для справи.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно частини другої статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516 ЦК України, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, в постанові Верховним Судом України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».

Судом досліджено документи, що підтверджують послідовний перехід прав вимоги за кредитними договорами № 491019586 та № 491019585.

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладено договір факторингу № 2. Надалі, 18 травня 2021 року, між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 18-05/21. Останнім етапом передачі права вимоги за дослідженими кредитними зобов`язаннями стало укладення 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Зміст договору № 10-01/2023 передбачає передачу прав грошової вимоги щодо боржників, включених до Реєстру боржників, у порядку та на умовах, установлених договором.

Відповідно до пункту 5.2 договору № 10-01/2023 права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та прийнятими новим кредитором у день належного підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників у друкованому вигляді, визначеного договором як Додаток № 4.

На підтвердження виконання цієї умови судом досліджено акт приймання-передачі Реєстру боржників від 10 січня 2023 року, підписаний представниками ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр».

Згідно з його змістом первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників загальною кількістю 207307 записів. В акті зазначено, що реєстр передано в повному обсязі відповідно до умов договору та що зауважень щодо передачі сторони не мають.

Також досліджено акт приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді від 10 січня 2023 року, яким підтверджено передання та прийняття реєстру в електронному вигляді в межах того самого договору.

Водночас належність конкретної вимоги до переданого реєстру суд перевірив за персоніфікованим витягом із Реєстру боржників до договору № 10-01/2023.

Згідно з витягом із Реєстру боржників, оформленим як Додаток № 3 до договору від 10 січня 2023 року, під номером 48481 зазначено кредитний договір № 491019585, ідентифікаційні дані ОСОБА_1 та складові заборгованості за цим договором. У витягу вказано заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 12883,27 грн., за нарахованими процентами - 14 643,89 грн., а загальну суму заборгованості 27527,16 грн..

Отже, зазначений витяг дає змогу ідентифікувати вимогу до Відповідачки за кредитним договором № 491019585 серед вимог, переданих за договором № 10-01/2023.

Щодо кредитного договору № 491019586, надані Позивачем документи щодо відступлення права вимоги та відповідний витяг із Реєстру боржників також підтверджують включення вимоги до Відповідачки до переданого реєстру.

Таким чином, умови договору № 10-01/2023, акти приймання-передачі реєстру та персоніфіковані витяги суд оцінює у сукупності. Їхній зміст підтверджує передачу ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги за обома кредитними договорами, зазначеними в позові.

Сам по собі загальний акт приймання-передачі не містить персоніфікованого переліку всіх боржників, однак цей недолік доказового значення усувається дослідженням відповідних витягів із Реєстру боржників, у яких зазначено номер кредитного договору, дані боржниці та складові заборгованості.

У сукупності наведені документи дають суду підстави дійти висновку про належне підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора через наступних кредиторів до ТОВ «Коллект Центр».

Суд також ураховує, що згідно з умовами договору № 10-01/2023 передбачено випадки повернення первісному кредитору прав грошової вимоги в певній несплаченій частині. Проте сам факт існування такої договірної умови не свідчить про повернення права вимоги щодо Відповідачки.

Доказів того, що право вимоги за кредитними договорами, які є предметом цього спору, було повернуто первісному кредитору або що відповідне право вимоги припинилося з іншої підстави, матеріали справи не містять.

Отже, заперечення Відповідачки щодо відсутності безперервного переходу права вимоги не знайшли підтвердження під час дослідження доказів.

Щодо розміру заборгованості суд установив, що за кредитним договором № 491019586 Позивач заявив до стягнення 40410,75 грн., а за кредитним договором № 491019585 38188,26 грн..

Загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості становить 78599,01 грн..

Розрахунки заборгованості суд оцінює разом із кредитними договорами, документами про надання кредитних коштів, банківськими виписками та документами про перехід права вимоги.

Витяг із Реєстру боржників за договором № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року відображає суму заборгованості за договором № 491019585 на дату формування відповідного реєстру. Цей показник не є тотожним сумі, заявленій Позивачем до стягнення за весь період кредитних правовідносин, а тому підлягає оцінці у взаємному зв`язку з іншими доказами, зокрема розрахунком заборгованості та банківськими документами.

Водночас включення вимоги до реєстру боржників саме по собі не підтверджує автоматично правильність кожного нарахування. Для визначення суми, яка підлягає стягненню, суд бере до уваги договірні умови, установлену ставку процентів, строк кредитування, фактичне надання коштів та надані розрахунки.

За результатами дослідження наданих матеріалів суд доходить висновку, що Позивач підтвердив наявність заборгованості за обома кредитними договорами та її заявлений розмір.

Відповідачка не надала доказів повного погашення кредитів, які б спростовували встановлену заборгованість, а також не надала іншого розрахунку, який давав би підстави визначити менший розмір боргу.

З урахуванням установлених обставин суд вважає доведеними позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 491019586 у розмірі 40410,75 грн. та за договором № 491019585 у розмірі 38188,26 грн., а всього 78599,01 грн..

Оцінюючи доводи Відповідачки щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості, суд виходить із того, що надані докази в їх сукупності підтверджують укладення кредитних договорів, фактичне надання коштів, невиконання позичальницею договірних зобов`язань та перехід прав вимоги до Позивача.

Заперечення Відповідачки не спростовують установлених судом обставин і не підтверджені доказами, які б давали підстави для відмови в позові.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтями 133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати розподіляються між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати їх реальність, необхідність, обґрунтованість та співмірність зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову та значенням справи для сторін.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінювати їх дійсність, необхідність і розумність з огляду на конкретні обставини справи. При цьому суд оцінює не лише наявність документів про витрати, а й зв`язок відповідних послуг із розглядом справи та обґрунтованість заявленої суми. З урахуванням цих критеріїв суд перевіряє заявлені 25000,00 грн. і визначає до відшкодування 4000,00 грн. як співмірну суму.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

На підтвердження таких витрат надано договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», затверджений прайс-лист, заявку № 1303 від 01 червня 2026 року та витяг з акта № 23 від 30 червня 2026 року.

Згідно з наданими документами заявлені витрати складаються з вартості усної консультації 4000,00 грн., складання позовної заяви- 18000,00 грн. та письмової аналітичної довідки - 3000,00 грн..

Відповідачка заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі та просила зменшити їх розмір.

Суд ураховує, що документальне підтвердження понесення витрат саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити їх співмірність зі складністю справи та обсягом фактично виконаної роботи.

Ця справа стосується стягнення заборгованості за двома кредитними договорами. Для вирішення спору суд дослідив кредитні договори, документи про надання коштів, банківські виписки, розрахунки заборгованості, договори факторингу, договір відступлення права вимоги, акти приймання-передачі та витяги з Реєстру боржників.

Суд бере до уваги, що підготовка позову за двома кредитними договорами, аналіз документів про перехід права вимоги та підготовка письмової правової позиції потребували певного обсягу юридичної роботи. Разом із тим значна частина обставин у справах цієї категорії підтверджується типовими письмовими документами, а розгляд цієї справи не передбачав проведення судових засідань з обов`язковою участю сторін, допиту свідків або дослідження складних експертних висновків.

Оцінюючи заявлені витрати в сукупності, суд доходить висновку, що стягнення всієї суми в розмірі 25000,00 грн. не повною мірою відповідатиме критеріям співмірності та розумності з огляду на характер спору, обсяг необхідних процесуальних дій і порядок розгляду справи.

Водночас суд не вважає обґрунтованим повне відхилення вимоги Позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки надані документи підтверджують залучення правничої допомоги та виконання роботи, пов`язаної з підготовкою й супроводом позову.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, кількості кредитних договорів, обсягу досліджених матеріалів, характеру виконаної правничої роботи та необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів сторін суд вважає співмірною суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн..

Такий розмір, на переконання суду, належним чином відображає обсяг наданої правничої допомоги, відповідає критеріям розумності та співмірності й забезпечує відшкодування Позивачу необхідних витрат без покладення на Відповідачку надмірного фінансового тягаря.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн..

Отже, з Відповідачки на користь Позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 78599,01 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн..

Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, вул. Мечнікова, 3, оф. 306 м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, вул. Мечнікова, 3, оф. 306 м. Київ) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 491019586 від 04 лютого 2020 року в розмірі 40 410 (сорок тисяч чотириста десять) грн 75 коп., за договором про надання споживчого кредиту № 491019585 від 04 лютого 2020 року в розмірі 38 188 (тридцять вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 26 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп., та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя: В.В. Шкреба