Решение № 140852140, 17.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2026 Справа №607/5965/26 Провадження №2/607/4021/2026Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

представника відповідача Шелудько О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за Кредитним договором № 1558-9573 від 01.06.2025 у розмірі 26 584,60 гривень.

Позов мотивовано тим, що 01.06.2025 сторони уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1399-5283 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн, строк кредитування 365 днів із датою повернення кредиту 31.05.2026, з базовим періодом сплати процентів 30 календарних днів, сплатою комісії за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; процентами за користування кредитом протягом базового періоду: знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка 1,00 % в день.

Через неналежне виконання своїх зобов`язань за договором станом на 15.01.2026 утворилась загальна заборгованість на суму 26 584,60 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 7 000,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 15 034,60 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, заборгованість по комісії 1 050,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути судові витрати на сплату судового збору в сумі 262,40 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача 29.04.2026 адвокат Шелудько О.О. подала відзив на позовну заяву, який був прийнятий судом. Згідно з відзивом просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечила щодо позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує наступними обставинами. Так, вказує на недоведеність укладення та підписання кредитного договору, оскільки додані позивачем документи у форматах PDF є односторонніми текстуальними файлами без накладеного КЕП чи УЕП позичальника або кредитора; позивач не надав доказів (довідки мобільного оператора тощо) надсилання одноразового ідентифікатора «А9262» відповідачу; існує невідповідність вимогам цілісності, з огляду на те, що згідно з практикою Верховного Суду (постанова у справі № 758/14925/23), звичайний PDF-файл не гарантує захисту від одностороннього редагування. Позивач не додав доказів проходження відповідачем процедури верифікації через System BankID НБУ або іншими передбаченими методами.

Зауважила, що правила кредитування не є частиною договору, є мінливими, опубліковані на сайті кредитора і не підписані відповідачем. Довідки позивача, розрахунок заборгованості та виписка від ТОВ «ФК «Контрактовий дім» не є первинними бухгалтерськими документами. Розрахунок боргу є внутрішнім одностороннім документом. Відсутні виписки з особового рахунку чи банківські розрахункові документи (відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Постанови НБУ № 75), які б містили повний номер картки відповідача та його ідентифікаційні дані.

Крім того, зазначає, що комісія у розмірі 15% в сумі 1050 грн є платою за надання кредиту, а не за окрему супутню послугу, однак, у договорі відсутній детальний перелік послуг, за які стягується комісія, що суперечить ст. 11, 12 Закону «Про споживче кредитування» та ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», тому ц умови договору Умови нікчемна умова).

Також, вказує на незаконність нарахування 3% річних за ст. 625 ЦК України в сумі 3500 грн, позаяк згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

У відзиві відповідач покликається на несправедливий та непропорційний розмір відсотків . Так, розмір нарахованих відповідачу 15 034,60 грн відсотків при тілі кредиту 7 000 грн. перевищує 50% суми кредиту, що порушує ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів». Нарахування відсотків поза межами базового строку, що становить 30 днів, є незаконним, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати ВС у справі № 444/9519/12. Згідно розрахунку відповідача за 30 днів строк кредитування відсотки мають становити не більше 2 100 грн (7000?30?1%). Виходячи з вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позову.

У письмових поясненнях додатково зазначила, що належним доказом верифікації має бути офіційний електронний документ із КЕП відповідальної особи, який містить: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, унікальний ідентифікатор сесії BankID, дату/час, банк-ініціатор, IP-адресу та пристрій. Д одала, що докази витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Представник позивача у письмових поясненнях зазначила, що кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписано позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора (смс-коду) «А9262», а з боку позивача засвідчено кваліфікованою електронною печаткою; перед підписанням договору відповідач самостійно сформував заявку та попередньо ознайомився з усіма істотними умовами, паспортом споживчого кредиту та правилами на вебсайті товаристваі; ідентифікація особи та перевірка даних здійснювалися за допомогою державної системи BankID НБУ та відеоверифікації (що підтверджується селфі з паспортом; оскільки позивач є небанківською фінансовою установою без відкриття рахунків, переказ коштів здійснювався через платіжну систему (ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за договором еквайрингу) на картковий рахунок, реквізити якого відповідач самостійно вказав у заявці. Пояснила, що нарахування комісії (15%) та процентів за користування кредитом базується на нормах спеціального Закону України «Про споживче кредитування». Умови договору не є несправедливими, а положення ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» щодо обмеження у 50% поширюються виключно на неустойку (пені/штрафи), яких позивач не нараховував. Оскільки договір укладено після січня 2024 року (поза періодом дії обмежень), позивач має законне право нараховувати 3% річних у разі прострочення грошового зобов`язання. Заперечила щодо вартості витрат на правничу допомогу, оскільки вони є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, оскільки справа не є складною, а більішсть тексту відзиву становить стандартне цитування норм і судової практики.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача Шелудько О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнала, підтримала поданий нею відзив. Також, вказала, що відповідач не висловлює заперечень щодо отримання ним кредитних коштів від позивача, однак відсутні докази, що ці кошти були отримані на виконання договору кредиту з позивачем. У свою чергу позивач не виконав договірні зобов`язання, оскільки не надав відповідачу договір в оригіналі, а примірник договору не був надісланий на його електронну пошту, відповідачу не було відомо про строки дії договору, відповідачу було повідомлено відомо лише про строк договору кредиту 30 днів, тому позивачем були нараховані проценти не у відповідності до умов договору.

Також представник відповідача вказала, що нарахування процентів згідно ст. 625 ЦК України та комісії не відповідає вимогам закону, і просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Натомість, не надала суду жодних пояснень та доказів про отримання відповідачем 01.06.2025 коштів в сумі 7000,00 грн від будь-якої фізичної чи юридичної особи.

Розглянувши справу, суд дослідив такі докази та встановив такі обставини.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК № 116 від 01.08.2013, виданим Національним банком України.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 01.06.2025 в електронній формі уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1399-5283.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що сторони узгодили таке: Кредитодавець надсилає (повторно надсилає) Позичальнику підписаний Договір в Особистий кабінет Позичальника та на його електронну адресу.

Відповідно до умов договору відповідач 01.06.2025 отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн, строк кредитування 365 днів, дата повернення кредиту 31.05.2026, перший базовий період сплати відсотків 30 календарних днів, останній календарний день першого базового періоду 30.06.2024, стандартна денна процентна ставка становить 1,00 % (п. 2.3., 4.1., 4.2., 4.8., 4.10., 4.13., 4.16., 5.3.1. договору).

Порядок та умови надання кредиту, сплати процентів та комісії за видачу кредиту, орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача визначені п.п. 4.1. 4.21. договору. Згідно з п. 4.10. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом, які застосовується перші 180 календарних днів з дати укладення цього договору, за винятком строку використання права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою). Починаючи з 181 дня процентна ставка 0,74% (п. 4.10. договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит в останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному в правилах.

У договорі, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», передбачені істотні умови, встановлені в таких пунктах: 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів (п. 4.7., 4.15., 10.1); 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит (4.14., 4.15., 4.16., 4.17., 4.19.); 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії зі споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості (п. 12.9.).

У разі прострочення сплати позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один місяць, кредитодавець має право має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту , що встановлена п. 4.14 цього договору (п.8.3 договору).

Позичальник ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А9262 01.06.2025, який був наданий відповідачу.

Крім того, відповідач засвідчив електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А9262 про те, що він ознайомився зі змістом Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту « MinsKasa».

Крім цього, відповідно до п. 12.1., цей договір та Правила складають єдиний договір та визначають усі істотні умови надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що уважно ознайомився з Правилами відкриття кредитної лінії на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір і бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідач в договорі вказав номер платіжного документа - платіжну картку НОМЕР_1 .

Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови; Додаток 2 Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Графік платежів за договором) були також підписані позичальником ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А8282.

З листа від 19.01.2026 про надання інформації та довідки про перерахування суми кредиту вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» здійснив перерахування 01.06.2025 н а платіжну картку НОМЕР_1 в сумі 7000,00 грн.

Також, зазначене підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту 70000 грн. за кредитним договором №1558-9573 від 01.06.2026 ОСОБА_1 , виданою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», платіжна система Iasy Pa y, платіж №1616604348, маска карти НОМЕР_1 .

Зі складеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1558-9573 від 01.06.2025 вбачається, що станом на 31.01.2026 заборгованість відповідача по тілу кредиту становить в сумі 7000,00 грн та за процентами в сумі 15034,60 грн, непогашена комісія в сумі 1050,00 грн., залишок непогашених відмотків по ст. 625 ЦК України в сумі 3500, 00 грн.

29.01.2026 ОСОБА_1 була надіслана вимога про дострокове повернення кредиту.

Розглянувши справу, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 підтвердив висновок щодо застосування норм права, що належними та допустимими доказами укладання між сторонами договору про надання фінансового кредиту є його підписання особою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст.1056-1 ЦК України).

Згідно змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

В силу ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом із тим, згідно із нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18 та у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Судом встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 01.06.2025 в електронній формі уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1558-9573 на загальну суму кредиту 7000,00 грн. Даний кредитний договір був підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, і факт перерахунку коштів в сумі 7000,00 грн підтверджується доказами, які досліджені судом, та не заперечувався відповідачем.

Суд відкидає заперечення відповідача про те, що позивач не ідентифікував позичальника через систему BankID Національного банку, він не обізнаний зі змістом договору та не отримував примірник договору на вказану ним у договорі адресу електронної пошти, договір не відповідає вимогам цілісності, оскільки підписаними відповідачем умовами договору передбачено, що кредитодавець надсилає (повторно надсилає) позичальнику підписаний договір у особистій кабінет позичальника та на його електронну адресу, а відповідачем на спростування доводів позивача та встановлених судом обставин жодних доказів не подано та не заявлялись клопотання про витребування таких доказів.

Крім того, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Таким чином, доданий до позову договір є належним та допустимим доказом на підтвердження правовідносин між сторонами у справі.

Також суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що не отримано на картку суму кредиту 7000,00 грн, оскільки відповідач сам визнав факт отримання цих коштів та не підтвердив жодними доказами, що такі кошти ним отримані від іншої особи.

Суд встановив, що укладений між сторонами вищенаведений договір містить чіткі умови, визначені у відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо строку, на який надається кредит, тому суд вважає покликання відповідача у відзиві щодо недотримання позивачем умов договору під час нарахування процентів за період 365 днів до 31.05.2026 такими, що спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, графіками сплати кредитних коштів.

Суд вважає необґрунтованим заперечення відповідача про безпідставність нарахування позивачем процентів, оскільки суд встановив, що позичальник був ознайомлений із умовами про дату повернення кредиту та розміром денної процентної ставки 1,00%, 0,74%, підписавши договір за допомогою одноразового ідентифікатора.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не в повному обсязі, не сплачував коштів на погашення суму боргу 7 000,00 грн та нарахованих процентів у передбачені в договорі строки, внаслідок чого виникла заборгованість та не повернув усю суму кредиту після направлення повідомлення про дострокову сплату боргу.

Наданий стороною відповідача розрахунок процентів на суму 2100 грн (7000?30?1%) суд відкидає, оскільки вважає необґрунтованим.

Позаяк станом на день подання позову та ухвалення рішення борг не повернуто, тому позов у частині стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання кредиту, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи вищевикладене, умови договору щодо сплати комісії за надання кредиту, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 1050,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача процентів згідно з ст. 625 ЦК України, в розмірі 3500,00 грн, то такі також задоволенню не підлягають за наступних підстав.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця процентів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відтак, доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», та з урахуванням внесених змін, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування» в частині виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» щодо нарахування сум, визначених статтею 625 цього Кодексу, є помилковими, а тому відхиляються судом.

Щодо інших доводів учасників справи, то аналізуючи їх зміст, суд зауважує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; тому, аналізуючи такі доводи та викладаючи у рішенні суду, суд опирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором про споживчий кредит №1558-9573 від 01.06.2025 р., в сумі 22 034,60 грн., з яких: - заборгованість за кредитом 7 000,00 гривень, - заборгованість за нарахованими процентами 15 034,60 гривень, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Крім того, з відповідача належить стягнути понесені позивачем судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором №1558-9573 від 01.06.2025 р., в сумі 22034 (двадцять дві тисячі тридцять чотири) гривні 60 копійок, з яких: - заборгованість за кредитом 7 000,00 гривень, - заборгованість за нарахованими процентами 15 034,60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяК. М. Грицай