Решение № 140849996, 21.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6580/26

Провадження № 2/466/4103/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова

в складі:

головуючого - судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Акціонерного товариства «Міжнародна східно-європейська товарна-фондова біржа» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

в с т а н о в и в :

20.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визнати Договір купівлі-продажу квартири № 327/н97 укладений 20 лютого 1996 року на Акціонерному товаристві Міжнародна східно-європейська товарна-фондова біржа між ОСОБА_1 як покупцем та ОСОБА_2 від імені якого діяв ОСОБА_3 відповідно до Доручення № 2 725 посвідченого Державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори Остролуцькою О. М., як продавцем, зареєстрований у Акціонерному товаристві «Міжнародна Східно-Європейська товарно-фондова біржа» за реєстраційним № 327/н97 від 06.11.1997 року та зареєстрований 18.11.1997 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 5066, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка складається із двох житлових кімнат площею 27, 7 кв. м., загальною площею 54, 1 кв. м. дійсним

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на час укладення договору ні вона, ні відповідач не знали, що правочин, у відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року), підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Позивач зазначає, що на теперішній час вона не може реалізовувати права власника по розпорядженню своїм майном, так як нотаріусами не визнається правомірність договору купівлі-продажу укладеного на біржі нерухомості, а тому вона змушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилась, скерувала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву чи клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06 листопада 1997 року на Акціонерному товаристві «Міжнародна східно європейська товарна-фондова біржа» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_3 відповідно до Доручення № 2-725 посвідченого Державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори Остролуцькою О. М., укладений договір купівлі-продажу № 327/н97 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

З пункту 3 договору вбачається, що квартира належала відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Третьою Львівською Державною нотаріальною конторою від 13.05.1995 року № 3-2892, та реєстраційного посвідчення № 2273 від 03.11.1995 року зареєстрованого у Львівському міському бюро технічної інвентаризації 03.11.1995 року за № 5066, кн1.

З пункту 5 договору вбачається, що квартира була продана за 15000 гривень.

Договір зареєстрований у Акціонерному товаристві «Міжнародна Східно Європейська товарно-фондова біржа».

Відповідно до реєстраційного посвідчення виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 18.11.1997 року, Львівське бюро технічної інвентаризації посвідчує, що квартира розташована у АДРЕСА_2 в цілому зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого АТ «Міжнародна Східно-Європейська товарно-фондова біржа» 06.11.1997 в реєстрі за № 327/н97 (біржовий контракт).

З технічного паспорту від 02.11.1995 року на квартиру вбачається, що остання складається з двох кімнат, загальна площа квартири 54,1 кв. м., житлова-27, 77 кв. м., підсобна -26,33 кв. м.

При укладенні договору між сторонами було досягнуто згоди зі всіх істотних умов договору, договір між сторонами було виконано у повному обсязі.

Після укладання зазначеного договору позивачем було повністю виконано його умови.

Підтвердженням виконання сторонами договору є видача покупцю екземпляра договору.

ОСОБА_1 сплатила грошові кошти за квартиру та прийняла її шляхом проживання в цій квартирі.

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_1 реєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 09.12.1997 року.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.

Розділом 4 Закону України «Про товарну біржу» визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники і членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України «Про товарну біржу», яка діяла на час укладання договору).

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».

За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Так, позивач сплатила відповідачу вказані у договорі кошти, відповідач після відчуження проданої квартири виселився з неї, позивач вселилась у вказану квартиру, користується нею в повному обсязі, сплачує комунальні платежі та інші послуги.

Між тим, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у 1997 році, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності зі ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9, слідує, що при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв`язку з укладенням на Товарній Біржі.

На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності до ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд визнає право ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Визнати Договір купівлі-продажу квартири № 327/н97 укладений 20 лютого 1996 року на Акціонерному товаристві «Міжнародна східно-європейська товарна-фондова біржа» між ОСОБА_1 як покупцем та ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_3 відповідно до Доручення № 2 725 посвідченого Державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори Остролуцькою О. М., як продавцем, зареєстрований у Акціонерному товаристві «Міжнародна Східно-Європейська товарно-фондова біржа» за реєстраційним № 327/н97 від 06.11.1997 року та зареєстрований 18.11.1997 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 5066, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка складається із двох житлових кімнат площею 27,7 кв. м., загальною площею 54,1 кв. м. дійсним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомо, проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Акціонерне товариство «Міжнародна східно-європейська товарна-фондова біржа», ЄДРПОУ 13807336, юридична адреса: м. Львів, вул. Винниченка, буд. 1.

Суддя О. І. Баєва