Решение № 140849550, 22.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/6083/26

Провадження № 2/463/2420/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.

з участю секретаря судового засідання Патуляк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник позивача звернувся з позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість № 014/0099/82/0391707 від 10.04.2017 у розмірі 15 153,17 грн.

Позов мотивує тим, що 10.04.2017 між АТ «Райффайзен банк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 014/0099/82/0391707. За умовами договору відповідач отримала грошові кошти у кредит в розмірі 6 654,84 грн. Строк кредиту 72 місяці з кінцевим терміном повернення 10.04.2023. Згідно умов договору відповідач зобов`язалась у становлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Проте, відповідач не виконала свого обов`язку та наданій їй кредит в строки, передбачені договором, не повернула.

20.09.2019 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/0099/82/0391707. 28.12.2022 ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/0099/82/0391707. Таким чином, ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 014/0099/82/0391707.

Оскільки всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідач заборгованість також не погасила, а тому просить стягнути таку в судовому порядку.

Ухвалою суду від 6 липня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву.

12 липня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив, яким позов заперечила. Зазначає, що до ухвали про відкриття провадження копію позову з додатками долучено не було, а тому позбавлена можливості перевірити зміст позовних вимог, правильність розрахунку боргу та інше. Також просить застосувати строки позовної давності у випадку наявності відповідних підстав. Просить в задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що згідно умов договору строк кредиту 72 місяці з 10.04.2017 по 10.04.2023. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Окрім цього, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності.» від 14.05.2025 року Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Цей Закон набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 4 вересня 2025 року. Таким чином, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, позовна заява подана в межах строку позовної давності, а тому доводи відповідача є безпідставними.

Щодо клопотання про витребування доказів також заперечує, оскільки позивачем було направлено копію позовної заяви з додатками на поштову адресу відповідача, окрім того відповідач має змогу ознайомитись з додатками у підсистемі Електронний Суд. Позивачем подано належно завірені копії, виготовлені з оригіналів доказів. Вважає, що заявлене відповідачем клопотання про витребування доказів на думку позивача є таким, що значно затягне розгляд справи, не сприятиме повному та всебічному розгляду справи, адже є абсолютно необґрунтованим та недоцільним. Більш того, клопотання відповідача про витребування доказів не містить жодної аргументації.

Інших заяв по суті справи, в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Щодо клопотання про витребування доказів, то суд вважає таке безпідставним, оскільки позивачем дійсно було направлено копію позовної заяви з додатками, про витребування яких клопоче позивач, на поштову адресу відповідача, що стверджується реєстром відправки, долученого до позову. Окрім цього, суд погоджується, що відповідач має змогу ознайомитись з додатками у підсистемі Електронний Суд.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 10.04.2017 між Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_2 (далі також позичальник та/або відповідач) укладено договір № 014/0099/82/0391707 (далі також договір).

Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 6654.84 грн на строк 72 місяці з 10.04.2017 (дата надання кредиту) по 10.04.2023 (дата повного погашення кредиту) зі платою процентів за користування коштами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язався повернути позику, сплатити проценти у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів позову, кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Разом з тим, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором, та допустив утворення заборгованості.

Також встановлено, що 20.09.2019 було укладено договір № 114/2-19-F відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/0099/82/0391707.

28.12.2022 було укладено договір № 28-12/2022, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/0099/82/0391707.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до відповідача за договором № 014/0099/82/0391707 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як вбачається із матеріалів справи, всупереч умовам договору, відповідач не виконала свого зобов`язання, суму кредиту не повернула, нараховані проценти не сплатила, що призвело утворення заборгованості, яка згідно представленого позивачем розрахунку на день формування позовної заяви становить 15 153,17 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №014/0099/82/0391707 від 10.04.2017 р. відповідно до розрахунку заборгованості становить 15 153,17 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 5667,94 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7851,75 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 638,17 грн;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 995,31 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог подано довідку про рух коштів та розрахунок заборгованості.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач порушив умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання, що позивач підтверджує розрахунками.

Спростовуючи доводи відповідача про застосувати наслідків пропуску строку позовної давності до даних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Тобто карантин діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023 включно.

Окрім того, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» внесено зміни до ЦК України, зокрема, у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.20205, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено.

Таким чином строк позовної давності був зупинений законодавцем, починаючи з 12.03.2020 до 03.09.2025 включно, а 04.09.2025 перебіг позовної давності поновився, тому з врахуванням зупинення строку позовної давності внаслідок запровадження на території України карантину, а згодом і воєнного стану, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем не був пропущений.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження і такі відповідачем не спростовані.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку кошти не повернула, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №014/0099/82/0391707 від 10.04.2017 р. відповідно до розрахунку заборгованості становить 14 157,86 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 5 667,94 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7 851,75 грн;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 638,17 грн;

а також заборгованість за пенею та/або штрафами 995,31 грн, яка була нарахована до 24.02.2022, тобто до введення в Україні воєнного стану.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 662,4 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 014/0099/82/0391707 від 10.04.2017 у розмірі 15 153,17 грн (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят три гривні сімнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 11 662,4 грн (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судових витрат.

Дата складання рішення суду 22 жовтня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Григорій ЖОВНІР