Решение № 140849266, 22.10.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1266/26

Провадження 2-о/438/69/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 жовтня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі: головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Дівчур В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Бориславі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Луганська міська рада, Східницька селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 просить суд встановити факт державної реєстрації права власності ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м., житловою площею 24,2 кв.м., здійснену на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.1999 року серії ААВ №862124 зареєстрованого в реєстрі за №1223 та зареєстрованого в ДКП «Бюро технічної інвентаризації» на праві приватної власності, внесеного в реєстрову книгу№953 за реєстровим №55938, 19 липня 1999р.

Мотивує своїх вимоги тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м., житловою площею 24,2 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.1999 року серії ААВ №862124 зареєстрованого в реєстрі за №1223 та зареєстрованого в ДКП «Бюро технічної інвентаризації» на праві приватної власності, внесеного в реєстрову книгу№953 за реєстровим №55938, 19 липня 1999р. Через активні бойові дії на території м. Луганську та Луганської області із 2014 року він був вимушений евакуюватися спочатку в м. Вінниця, потім в м. Бровари, далі в м. Київ, а наразі фактично проживає та зареєстрований як внутрішньо переміщена особа від 23.12.2025 року в АДРЕСА_2 . 16.01.2026 року він звернувся до державного реєстратора Східницької селищної ради із заявою про реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно право власності на зазначену квартиру. 27.02.2026 року було прийнято Рішення №83502697 про відмову в проведенні реєстраційних дій, мотивоване встановленням наявності обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій відповідно до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року №1141. Встановлення факту для заявника, має юридичне значення, оскільки факт реєстрації майна необхідний для отримання компенсації для відновлення нерухомого майна, пошкодженого внаслідок бойових дій.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 21 липня 2026 року провадження по справі було відкрито за правилами окремого провадження.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 24 вересня 2026 року залучено до участі у справі заінтересовану особу Луганську міську раду та виключено з учасників справи Луганську обласну державну адміністрацію.

Заявник ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника ОСОБА_2 .

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені у передбачуваному законом порядку. Будь-яких заяв або клопотань від них до суду не надходило.

Фіксування судового засідання не здійснювалося, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

З договору купівлі-продажу квартири від 16.06.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Устюшенко Н.В. АВВ№862124, зареєстрованого в реєстрі за №1223 та зареєстрованого в ДКП «Бюро технічної інвентаризації» на праві приватної власності, внесеного в реєстрову книгу№953 за реєстровим №55938, 19 липня 1999р., вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м., житловою площею 24,2 кв.м. на праві власності належить ОСОБА_1 .

З технічного паспорту виготовленого ДКП «Бюро технічної інвентаризації» виконавчого комітету Луганської міської ради на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено технічну характеристику квартири загальною площею 38,9 кв.м, житловою площею 24,2 кв.м.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Східницької селищної ради від 27 лютого 2026 року прийнято Рішення №83502697 про відмову в проведенні реєстраційних дій, мотивоване встановленням наявності обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій відповідно до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року №1141

Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 ст. 315 ЦПК України регламентує, що у судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За правилом абзацу четвертого частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Так, частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (підпункти 4, 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавством чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Суд звертає увагу на те, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

У постанові від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Встановлення факту для заявника, має юридичне значення, оскільки факт реєстрації майна необхідний для отримання компенсації для відновлення нерухомого майна, пошкодженого внаслідок бойових дій.

Враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що на теперішній час державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо фактів оформлення та/або реєстрації права власності на спірне майно за період з червня 1999 року, коли заявник набув право власності на спірне майно, до 01.01.2013, коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав. Проте, відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за заявником на спірне майно, а також відмова (незалежно від її правомірності) державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за заявником, створили ситуацію, при якій заявник не може реалізовувати свої правомочності як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що вимоги заяви є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявника на підставі ч. 1 п. 21 ст. 5 ЗУ « Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 76-81, 247, 265, 293, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Луганська міська рада, Східницька селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт державної реєстрації права власності ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м., житловою площею 24,2 кв.м., здійснену на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.1999 року серії ААВ №862124 зареєстрованого в реєстрі за №1223 та зареєстрованого в ДКП «Бюро технічної інвентаризації» на праві приватної власності, внесеного в реєстрову книгу№953 за реєстровим №55938, 19 липня 1999р.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ