Решение № 140846534, 21.10.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/1739/26

Провадження № 2/192/1474/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2026 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області згідно ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року про передачу справи за підсудністю надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 000 гривень 00 копійок.

Позивач на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 07 липня 2023 року між ТОВ «Віва Капітал» та відповідачем було укладено Договір № 1318838981577 на підставі якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 гривень 00 копійок, зі строком кредиту - 120 днів, з кінцевим терміном повернення 04 листопада 2023 року, тип процентної ставки фіксована; процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить 2,5 % на день.

ТОВ «Віва Капітал» 01 травня 2024 року згідно умов Договору факторингу № 01052024, відступило право вимоги за кредитним договором № 1318838981577 на користь позивача, а тому позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором на загальну суму 20 000 гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5 000 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками становить 15 000 гривень 00 копійок.

Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав та ним не було здійснено погашення кредитної заборгованості, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у примусовому порядку.

Ухвалою від 24 липня 2026 року постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов, підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 07 липня 2023 року відповідачем було підписано Анкету-заяву на отримання кредиту та 07 липня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал», як позикодавцем та відповідачем, як позичальником був укладений Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» № 1318838981577 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач виявив бажання отримати споживчий кредит в розмірі 5 000 гривень 00 копійок зі строком кредиту - 120 днів, з кінцевим терміном повернення 04 листопада 2023 року, тип процентної ставки фіксована; процентна ставка за користування коштами кредиту 2,5 % на день, зобов`язавшись повернути кредит та сплатити проценти за його користування, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором та графіком платежів.

Суд вважає, що укладення Договору в електронній формі між сторонами підтверджується хронологією дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину. Отже Договір був укладений в електронній формі, а кожен примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, є оригіналом такого документа.

Згідно банківської виписки, наданої АТ «Універсал Банк» відповідач 07 липня 2023 року отримала на карту № НОМЕР_1 суму кредиту в розмірі 5 000 гривень 00, що також підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 03 червня 2024 року № 5238.

Таким чином судом встановлено, що відповідач отримав кредит на загальну суму 5 000 гривень 00 копійок.

Згідно умов укладеного Договору позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за його користування. Умовами укладеного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісію за видачу кредиту та неустойку в разі її нарахування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Також судом встановлено, що 01 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та позивачем було укладено Договір факторингу № 01052024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» відступило позивачу належне йому право вимоги грошових коштів, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал».

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1318838981577 на загальну суму 20 000 гривень 00 копійок.

Згідно п. 2.1. Договору факторингу Клієнт зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України (станом на дату укладення договору) випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1084 ЦК України (станом на дату укладення договору) якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що станом на 04 листопада 2024 року у відповідача існує заборгованість, яка складається із заборгованості на загальну суму 20 000 гривень 00 копійок , з яких заборгованість за тілом кредиту становить - 5 000 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками 15 000 гривень 00 копійок, від сплати яких відповідач ухиляється.

Судом встановлено, що відсотки були нараховані за період з 07 липня 2023 року по 04 листопада 2024 року, тобто протягом строку дії Договору № 1318838981577.

Статтями 551, 616 ЦК України передплачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Оскільки нарахована позивачем заборгованість за відсотками в розмірі 15 000 гривень 00 копійок не є неустойкою, а є щоденною платою за користування наданими коштами в кредит, з якими відповідач погодився та підписав Договір, тому суд вважає, що підстави для зменшення розміру таких відсотків, які не є неустойкою відсутні.

Також згідно ч. 3 ст. 21 «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Судом встановлено, що відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 01 січня 2023 року розмір мінімальної заробітної плати становив у місячному розмірі 6 700 гривень.

Розмір отриманого відповідачем кредиту не перевищував розмір однієї мінімальної заробітної плати. Отже сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті відповідачем за порушення виконання зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати розмір подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором.

Разом з тим позивач не просить суд стягнути будь-яку суму в якості неустойки, а вимоги про стягнення 15 000 гривень 00 копійок не є такими вимогами, оскільки вказана сума є відсотками за користування кредитними коштами, а не штрафною санкцією. Тому правові підстави для зменшення розміру таких відсотків до розміру отриманого кредиту відсутні.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач не погасив своєчасно заборгованість за кредитом та відсотками відповідно до умов укладеного Кредитного договору, а право вимоги перейшло до позивача. Відповідач докази про погашення заборгованості суду не надав.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову на суму 20 000 гривень 00 копійок.

Стосовно стягнення судових витрат на сплату судового збору та витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з підготовкою позовної заяви до суду, надано Договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01 січня 2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Лівак І. М., Додатковою угодою від 17 листопада 2025 року, детальним описом робіт та Актом від 17 листопада 2025 року про підтвердження факту надання правничої допомоги на суму 6 000 гривень 00 копійок, з яких 2 250 гривень 00 копійок за правовий аналіз обставин справи, 3 000 гривень 00 копійок за складання позовної заяви та 750 гривень за формування додатків до позову.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000 гривень 00 копійок, а позиція суду відповідає позиції ВС, яка викладена в постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22, згідно якої Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вважає, що витрати в розмірі 6 000 гривень 00 копійок є спів мірними витратами. Судом враховано, що крім подання позову, представником позивача було подано до суду клопотання про витребування доказів. Тому такі витрати у зв`язку із задоволенням позову слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. В той же час, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору в разі якщо позовна заява майнового характеру подається юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, вказаним Законом імперативно встановлено мінімальний розмір судового збору на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день подання позову становило 3 028 гривень 00 копійок.

У зв`язку з тим, що розмір задоволених позовних вимог та стягнутої з відповідача заборгованості передбачає сплату позивачем судового збору в мінімально встановленому розмірі, тому суд вважає, що підстави для зменшення розміру судового збору пропорційно до розміру стягнутої суми заборгованості - відсутні.

Тому у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду зі застосуванням коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням позову через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» (а.с. 7).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРЮОФОПГФ - 42649746) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРЮОФОПГФ - 42649746) заборгованість за Кредитним договором № 1318838981577 від 07 липня 2023 року станом на 04 листопада 2024 року в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, а всього 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРЮОФОПГФ - 42649746) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРЮОФОПГФ - 42649746) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 21 жовтня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина