Решение № 140843723, 21.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4281/26

2/212/4201/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря - Кучеренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2026 року ТОВ ФК Кредит-Капітал звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 42729,64 грн., також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,4 грн та суму витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Також, просив витребувати докази.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 16.11.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір про споживчий кредит №102344740, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 13000 грн. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

28.05.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 р., в тому числі і за договором №102344740 від 16.11.2023.

Сума заборгованості відповідача становить 42729,64 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка, і ця сума складається з : простроченої заборгованості за сумою кредиту 8845 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків 32584.64 грн., простроченої заборгованостіі за комісією за видачу кредиту 1300 грн.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23612713/3021 від 02.03.2026 р., однак останній її не виконав.

Крім того, позивач просить стягнути судові витрати які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 та правничої допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 25.05.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та витребувано докази.

20.07.2026 від представника відповідача надійшли письмові пояснення. У додаткових поясненнях звертає увагу суду на недоведеність складових заявленої заборгованості та суперечності у поданих позивачем доказах. Зокрема, зазначає, що розрахунок заборгованості ґрунтується переважно на внутрішніх документах кредитодавця, тоді як належних первинних доказів здійснення операцій та формування заборгованості не подано.

Представник відповідача вказує на невідповідність між «відомістю щоденних нарахувань» та «випискою з особового рахунка» щодо кількості здійснених відповідачем платежів, їх дат та розміру, а також звертає увагу на те, що сплачені відповідачем 11 352,00 грн, у тому числі 3 220 грн, позивачем віднесені на комісії за пролонгацію.

Окремо представник відповідача наголошує на недоведеності факту належного оформлення та здійснення пролонгацій кредитного договору з 29.02.2024 року до 11.04.2024 року. На його думку, позивач не надав доказів електронних звернень відповідача щодо продовження строку кредитування, використання одноразових ідентифікаторів, їх надсилання та введення, відповідних технічних логів, SMS-повідомлень чи оновлених графіків платежів, передбачених умовами договору. У зв`язку з цим представник відповідача вважає недоведеним продовження строку кредитування та, відповідно, безпідставним нарахування процентів за період з 01.03.2024 року по 11.04.2024 року.

Також представник відповідача звертає увагу суду на розбіжності у документах щодо укладення електронного договору. Зокрема, позивач посилається на підписання договору одноразовим ідентифікатором 814423 о 15:54 16.11.2023 року, тоді як в анкеті-заяві зазначено час підписання з 04:53:48 до 04:54:27 того ж дня. На думку представника відповідача, зазначена розбіжність у часі не отримала належного пояснення, а довідка про ідентифікацію, складена лише 10.09.2025 року, сама по собі не підтверджує факту направлення та введення одноразового ідентифікатора без надання первинних технічних даних.

Крім того, представник відповідача вказує на суперечності щодо погоджених сторонами умов кредитування, оскільки анкета-заява містить строк кредитування 15 днів, дату повернення 01.12.2023 року та суму до повернення 16 932,50 грн, тоді як індивідуальна частина договору передбачає строк кредитування 105 днів до 29.02.2024 року, а також іншу загальну вартість кредиту. У зв`язку з цим ставиться під сумнів належне доведення позивачем того, які саме умови договору були доведені до відома відповідача та акцептовані ним.

Також представник відповідача заперечує проти стягнення 1 300 грн комісії за надання кредиту, посилаючись на відсутність доказів надання відповідачу окремої послуги, за яку така комісія справлялася, та зазначає, що підготовка договору, організація кредитування і перерахування кредитних коштів є діями самого кредитодавця щодо виконання ним своїх договірних обов`язків.

Щодо факту видачі кредиту представник відповідача звертає увагу, що подане позивачем платіжне доручення № 76643490 не містить, на його думку, достатніх незалежних банківських реквізитів, які б підтверджували виконання платіжної операції та зарахування 13 000 грн. саме відповідачу.

Відтак представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову через недоведеність заявленого розміру заборгованості та її окремих складових, а у разі встановлення підстав для часткового задоволення позову виключити з розрахунку проценти за період після 29.02.2024 року, комісію за надання кредиту, врахувати сплачені відповідачем 3 220 грн. та визначити розмір заборгованості виключно на підставі належних і допустимих доказів.

Крім того, представник відповідача просить зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу з 8 000 грн. до 2 000 грн., посилаючись на типовий характер спору, відсутність складної фактичної та правової проблематики, стандартність позовної заяви, відсутність необхідності участі представника у судових засіданнях та неспівмірність заявлених витрат із фактичним обсягом виконаної роботи.

Ухвалою суду від 07.09.2026 витребувано докази.

Ухвалою суду від 03.09.2026 виправлено описку.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзиву до суду не подав.

Представник відповідача просив розглянути справу у його відсутність.

Положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 16.11.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір про споживчий кредит №102344740, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 13000 грн. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «814423»(а.с. 12-17,18,19-20).

Згідно платіжного доручення № 76643490 від 16.11.2023 на картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 було перераховано 13000 грн. (а.с.20).

ТОВ «МІЛОАН», надано суду відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102344740, за період з 16.11.2023 по 11.04.2024 (а.с. 22).

28.05.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 р., в тому числі і за договором №102344740 від 16.11.2023. (а.с.23-34)

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23612713/3021 від 02.03.2026 р. (а.с.35).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, на адресу суду надійшов лист АТ «Універсалбанк» від 11.09.2026 № Е/11822-В, де зазначено, що на імя ОСОБА_1 було емітовано карту НОМЕР_1 , та повідомлення про зарахування грошових коштів на суму 13000 грн. (а.с. 99)

Оцінка суду.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), а електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

При цьому використання одноразового ідентифікатора передбачає не лише наявність у кредитора певного цифрового коду, а й можливість встановити обставини його направлення та використання особою, яка укладає електронний правочин. Верховний Суд звертає увагу на те, що для укладення електронного кредитного договору має бути підтверджено дотримання процедури ідентифікації особи та підписання договору відповідним електронним підписом.

У матеріалах справи позивачем зазначено, що договір був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, який був направлений на номер мобільного телефону, зазначений під час оформлення кредиту.

Оцінюючи доводи відповідача щодо розбіжності часу підписання договору, суд враховує, що у довідці про ідентифікацію, наданій позивачем, зазначено час використання одноразового ідентифікатора «814423» 15:54 год. 16.11.2023 року, тоді як в анкеті-заяві зазначено часовий проміжок підписання договору з 04:53:48 год. до 04:54:27 год. 16.11.2023 року.

Суд погоджується з тим, що зазначені відомості є суперечливими та не отримали від позивача належного технічного пояснення. Водночас сама по собі така розбіжність у часових показниках, за встановлених у цій справі обставин, не є достатньою для висновку про неукладення між сторонами кредитного договору.

При цьому суд виходить із того, що факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин підтверджується не лише наданою позивачем копією електронного кредитного договору та довідкою про ідентифікацію, а й сукупністю інших доказів у справі.

Так, відповідно до платіжного доручення №76643490 від 16.11.2023 року ТОВ «Мілоан» перерахувало 13 000 грн. на картку № НОМЕР_1 , отримувачем якої зазначена ОСОБА_1 . Таким чином, кредитодавцем фактично було здійснено надання відповідачці грошових коштів у розмірі, що відповідає сумі кредиту, визначеній у поданому позивачем кредитному договорі.

Зазначена обставина має істотне значення для оцінки доводів щодо самого факту виникнення кредитних правовідносин, оскільки свідчить про фактичне виконання первісним кредитодавцем свого основного обов`язку за кредитним договором надання відповідачці грошових коштів. При цьому відповідачем не надано доказів того, що зазначені кошти були отримані нею з іншої правової підстави або що платіж, зазначений у платіжному дорученні №76643490, не стосується спірних кредитних правовідносин.

Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наявна у документах позивача розбіжність щодо часу використання одноразового ідентифікатора не спростовує факту укладення між сторонами кредитного договору та фактичного надання відповідачці кредитних коштів.

Що стосується, розміру відсотків то тут слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Водночас проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою за можливість правомірного користування позичальником наданими йому коштами протягом визначеного договором строку кредитування.

Як убачається з поданої позивачем індивідуальної частини договору про споживчий кредит, строк кредитування визначено до 29.02.2024 року. Відповідно, саме до зазначеної дати позивач має право нараховувати проценти за користування кредитними коштами на умовах, погоджених сторонами при укладенні договору.

Разом із тим із наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що проценти нараховувалися і після 29.02.2024 року до 11.04.2024 року. Обґрунтовуючи наявність правових підстав для такого нарахування, позивач виходить із того, що строк кредитування був продовжений.

Водночас суд враховує, що умовами договору передбачена можливість продовження строку кредитування на різні строки, зокрема на 3, 7 або 15 днів. Отже, для підтвердження правомірності нарахування процентів після 29.02.2024 року позивач повинен був довести не лише сам факт продовження строку кредитування, а й конкретний строк кожного такого продовження, кількість продовжень та відповідне волевиявлення позичальника щодо кожного з них.

Проте матеріали справи не містять електронних заяв відповідачки про продовження строку кредитування, відомостей про обраний нею строк такого продовження, доказів направлення та використання нею одноразових ідентифікаторів для підтвердження відповідних операцій, а також технічних даних інформаційної системи кредитодавця, які б дозволяли встановити дату, час та зміст кожного звернення відповідачки щодо продовження строку кредитування.

Надана позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення сама по собі не підтверджує здійснення відповідачкою таких дій, оскільки відображає проведені кредитодавцем розрахункові операції, але не містить об`єктивних даних про волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування. Зазначена відомість також не дає можливості встановити, на який саме строк 3, 7 чи 15 днів та скільки разів, за твердженням позивача, було продовжено строк кредитування.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити конкретний період, на який відповідачка погодилася продовжити строк кредитування, а також правові підстави для нарахування процентів за кожен із періодів після 29.02.2024 року.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Оскільки факт продовження строку кредитування є обставиною, на яку позивач посилається для обґрунтування нарахування процентів після 29.02.2024 року, саме на нього покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт кожного такого продовження та його тривалість.

Суд не може виходити з припущення про те, що відповідачка продовжувала строк кредитування на 3, 7 або 15 днів, або визначати кількість таких продовжень виключно виходячи з періоду, за який позивачем здійснено нарахування процентів, оскільки це фактично означало б припущення наявності відповідного волевиявлення позичальника, яке належними доказами не підтверджено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Аналогічний підхід неодноразово підтримувався Верховним Судом.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем не доведено правових підстав для нарахування процентів за період після 29.02.2024 року, у зв`язку з чим проценти, нараховані за період з 01.03.2024 року по 11.04.2024 року, підлягають виключенню із заявленого до стягнення розміру заборгованості, а це 13002,36 грн.

Отже, із заявленої до стягнення заборгованості за процентами у розмірі 32 584,64 грн. підлягає виключенню сума процентів, нарахованих після закінчення доведеного строку кредитування, у розмірі 13 002,36 грн. Таким чином, вимоги позивача про стягнення процентів підлягають задоволенню в межах суми 19 582,28 грн.

Крім ого заслуговують уваги зауваження адвоката відповідача, щодо комісій.

Відповідно до умов кредитного договору зазначена сума визначена як комісія за надання кредиту та становить 10 відсотків від суми кредиту.

Разом із тим, зі змісту кредитного договору не вбачається, яка саме конкретна послуга була надана відповідачці за встановлену комісію, окремо від безпосереднього надання їй кредитних коштів.

Сам факт оформлення кредитного договору, здійснення кредитодавцем перевірки наданих позичальником даних, прийняття рішення про надання кредиту та перерахування кредитних коштів є діями кредитодавця, спрямованими на виконання його основного зобов`язання за кредитним договором.

Позивачем також не надано доказів надання відповідачці будь-якої окремої додаткової чи супутньої послуги, за отримання якої вона мала сплатити 1 300 грн.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 виходив із необхідності встановлення конкретних додаткових та супутніх послуг, за які зі споживача справляється комісія. За відсутності визначення та доказів надання таких послуг вимога про її стягнення не може бути задоволена. Зазначений висновок ґрунтується на положеннях статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено правову та фактичну підставу для стягнення з відповідачки 1 300 грн. комісії за надання кредиту, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо комісій, нарахованих позивачем за пролонгацію строку кредитування, суд зазначає, що такі суми не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт погодження відповідачем кожної конкретної пролонгації кредитного договору та відповідного обов`язку зі сплати комісії за таке продовження.

Разом із тим зазначені обставини не можуть бути підставою для механічного виключення суми таких комісій із розрахунку без урахування фактичного руху коштів та встановленої договором черговості їх зарахування.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору у разі продовження позичальником строку кредитування він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, а також проценти за користування кредитом. Пунктом 2.2.2 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом з урахуванням можливих пролонгацій до дати завершення строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі сума платежу погашає вимоги кредитора у встановленій цією нормою черговості, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому у другу чергу погашаються проценти і неустойка, а у третю основна сума боргу.

Аналіз умов договору, зокрема пунктів 2.2.1, 2.4.12.4.2, не дає підстав для висновку про встановлення сторонами іншої черговості зарахування платежів, відповідно до якої суми, сплачені позичальником, у першу чергу зараховувалися б у рахунок комісії за управління та обслуговування кредиту.

Отже, з урахуванням положень статті 534 ЦК України та за відсутності іншої погодженої сторонами черговості, сума у розмірі 3 200 грн., яка була врахована позивачем як комісія за пролонгацію, не може бути одночасно визнана такою, що підлягає стягненню як комісія, та проігнорована при визначенні розміру погашеної відповідачем заборгованості.

Оскільки підстави для стягнення зазначеної комісії судом не встановлені, сума 3200 грн. підлягає врахуванню як сума, фактично сплачена відповідачем у межах виконання грошового зобов`язання, та зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами відповідно до встановленої сторонами черговості платежів.

Таким чином, при визначенні розміру заборгованості за процентами суд враховує 3200 грн. як суму, що підлягає зарахуванню в рахунок процентів, а не як окрему складову заборгованості за комісією. Відповідно, на цю суму зменшується сума процентів, заявлена позивачем до стягнення з 19 582,28 грн. до 1638,28 грн. (19582,28 грн. 3200 грн. =16 382,28 грн.)

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову у цій справі становить 42 729,54 грн. Судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 25 227,28 грн. Таким чином, позовні вимоги задоволено на 59,04 % (25 227,28 грн / 42 729,54 грн ? 100), а у задоволенні 40,96 % позовних вимог відмовлено.

З огляду на наведене судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а задоволено 59,04 % заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 571,87 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України до складу судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем заявлено до відшкодування 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач просить зменшити їх розмір до 2 000 грн, посилаючись на їх неспівмірність.

Вирішуючи зазначене питання, суд враховує складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг матеріалів справи, ціну позову, обсяг фактично виконаної представником позивача роботи, а також результат розгляду справи.

При цьому суд враховує, що позов задоволено частково. Ціна позову становила 42 729,54 грн, тоді як судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 25 227,28 грн, що становить 59,04 % від заявленої ціни позову. За таких обставин заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн підлягає розподілу з урахуванням як результату розгляду справи, так і критеріїв співмірності, визначених статтею 137 ЦПК України.

Суд також бере до уваги, що пропорційна частка заявлених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із розміру задоволених позовних вимог, становила б 4 723,15 грн. Водночас, з огляду на обсяг та характер виконаної представником роботи, складність справи та фактичний результат її розгляду, суд доходить висновку, що для відшкодування за рахунок відповідача є достатньою та співмірною сумою 4 000 грн.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача щодо необхідності зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн, оскільки така сума не відповідає обсягу наданої правничої допомоги та не забезпечує належного відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Таким чином, з урахуванням положень статей 137, 141 ЦПК України, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 512, 514, 525, 526,530,625, 629, 1048,1050,1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 137, 141, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Кредит-Капітал задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Кредит-Капітал заборгованість за кредитним договором № 102344740 від 16.11.2023 року у розмірі 25277,28 грн., з яких : 8845 грн. тіло кредиту, 16382,28 грн. відсотки за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Кредит-Капітал витрати зі сплати судового збору, що складають 1571,87 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., а всього 5571,87 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Кредит-Капітал, код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28. Номер банківського рахунку позивача, зазначені відповідно до частини 7 статті 175 ЦПК України: IBAN НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ