Приговор № 140841491, 22.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/206/26

Провадження № 1-кп/156/64/26

ВИРОК

Іменем України

22 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Іваничі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 08.01.2026 під №12026030520000019 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нововолинськ Волинської області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , 07.01.2026 близько 16:00 год., військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат», будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до постанови Іваничівського районного суду Волинської області від 28.11.2024 у справі №156/1317/24, яка набрала законної сили 10.12.2024, діючи умисно, будучи зобов`язаним та маючи реальну можливість виконати даний судовий акт, умисно його не виконував, зокрема, умисно керував автомобілем марки «DAEW00», моделі «Nexia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , та рухався по автодорозі Т-0305 сполученням м. Нововолинськ - сел. Іваничі, між селами Грибовиця та селищем Благодатне, Володимирського району, Волинської області, за координатами 50,67230 Пн.ш., 24,25946 Сх.д., де був зупинений працівниками наряду ГРПП СПД №2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «Проект-11» на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що своїми умисними протиправними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у висунутому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення. У вчиненому розкаявся та просив суворо його не карати, призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст.349 КК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Оцінюючи докази зібрані та безпосередньо досліджені у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч. 1 ст.382 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та особу винного у їх сукупності, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин справи.

Так, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинено нетяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст.382 КК України (ст. 12 КК України).

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття у вчиненому. Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

Обвинувачений судимості не має, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає за необхідне й достатнє призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На переконання суду, саме таке покарання буде справедливим, співмірним вчиненому та сприятиме меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільний позов не заявлено. Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України. Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 369-378 КПК України,-

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.

Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Волинські області/м Нововолинськ/21081100; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA408999980313030106000003556.

Речові докази: оптичний диск з відеозаписами з нагрудної камери поліцейських СПД №2 (сел.Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, на якому зафіксовано ознайомлення ОСОБА_4 з постановою Іваничівського районного суду Волинської області у справі №156/1317/24; оптичний диск з відеозаписами з нагрудної камери поліцейських СПД №2 (сел.Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_4 транспортним засобом, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1