Решение № 140841480, 21.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/902/26

Провадження № 2/156/655/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/902/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Грибанов Денис В`ячеславович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи не з`явилися,

в с т а н о в и в:

І. Короткий виклад обставин справи

22.07.2026 року представник позивача ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" Грибанов Д.В. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог ствердив, що 07 січня 2026 р. між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено кредитний договір № 102494101. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

25 травня 2026р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 25052026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 25 травня 2026р. до Договору факторингу № 25052026 від 25.05.2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15 869,74 грн., з яких: 4 995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2 284,74 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 2 590,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 25 травня 2026р. позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК « ЄАПБ» за кредитним договором № 102494101 в розмірі 15 869,74 грн., з яких: 4 995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2 284,74 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 2 590,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 6 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідач скористався своїм правом та через свого представника подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вважає позов безпідставним, надуманим та необґрунтованим. Щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги, зазначає, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором, зокрема: реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; позивач не надав доказів сплати за договором факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача. Відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором. Щодо недоведеності погодження кредитних умов, зазначає, що позивачем зазначено, що нібито між відповідачем ОСОБА_1 шляхом відтворення одноразового ідентифікатора та ТОВ «МІЛОАН» підписано договір про споживчий кредит №102494101 від 07.01.2026. На підтвердження даної обставини позивач надає копії даного договору позики/кредиту без підпису відповідача як позичальника. Він не погоджується з тим, що отримав одноразовий ідентифікатор на свій номер мобільного телефону. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Кредитний договір (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наголошує, що він не укладав/підписував Договір кредиту, в редакції, яку долучає представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджував відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо. Щодо строку кредитування та нарахованих відсотків, зазначає, що якщо допустити припущення, що він дійсно підписав цю кредитну угоду, тоді варто врахувати незаконність стягнення комісії, штрафу та передчасності позовних вимог, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 та від 23.11.2022 р. у справі № 161/14101/21 дійшла висновку, що комісія за обслуговування кредиту є нікчемною, якщо вона встановлена за послуги, які банк/МФО веде на власну користь (ведення справ, облік боргу). Такі дії не є окремою послугою для споживача. Вимога про стягнення 6 000,00 грн прямо порушує п. 4.3 підписаного договору. Подвійна відповідальність одного виду: нарахування штрафу в розмірі 1 000 грн кожні 15 днів за одне й те саме триваюче прострочення порушує ст. 61 Конституції України, яка забороняє подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне порушення. Відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення зобов`язань у період дії воєнного стану споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені). Усі штрафи, нараховані ТОВ «Мілоан» у період прострочення з березня по травень 2026 року, підлягають повному списанню. Щодо передчасності позовних вимог та суми відступлення зазначає, що згідно з Пунктом 7.1 Договору, строк дії договору закінчується в останній день строку кредитування 02 січня 2027 року. Проте, первісний кредитор закрив договір та продав його ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Реєстром боржників №2 25 травня 2026 року, тобто за 7 місяців до закінчення строку його дії, без належного попереднього письмового повідомлення Позичальника відповідно до п. 2.4.3 Договору. При цьому, реальна вартість купівлі цього боргу Новим кредитором склала всього 1 588,41 грн (згідно з відомістю нарахувань ТОВ «Мілоан» від 25.05.2026 р.), що свідчить про необґрунтованість стягнення суми у 15 869,74 грн. Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту) зазначає, що на підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірними кредитними договорами та наявності у відповідача боргу за цими договорами позивач надає тільки розрахунки заборгованості. Між тим, наголошує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Наголошує, що не відомо, кому належить карткові рахунки, неможливо встановити належність карти саме йому (відповідачу). Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування відповідачу суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), тому не є доведеним факт укладення кредитного договору між позивачем та первісним кредитором. Щодо розподілу судових витрат, зазначає, що в разі ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, вважає, що будуть відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору в сумі, яку зазначає позивач. Також повідомляє, що він поніс витрати на оплату правової допомоги адвоката по даній справі у розмірі 5000, 00 грн, які просить стягнути з позивача на його користь у разі відмови у задоволенні позову. В подальшому він подасть суду заяву про розподіл судових витрат, в якій детально обґрунтує обсяг наданої професійної правничої допомоги (детальний розрахунок наданих послуг) та розмір понесених на неї витрат. В порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України заявляє про те, що ним до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він як сторона сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Представник позивача 13.08.2026 року подала відповідь на відзив в якому зазначила, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з відзивом відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Детальний порядок укладення кредитного договору передбачено розділом 6 Договору № 102494101. Верифікація та ідентифікація Позичальника здійснюється через ІТС Первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства (ІТС Товариства) та доступний, зокрема, через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. У Договорі оферти Первісним кредитором було чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі та строк його повернення, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту. У відповідності до умов Кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Таким чином, Кредитний договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не були би укладені. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить. Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов`язковим. Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідно до умов кредитного договору, кошти надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що наведена позивачем теза про отримання відповідачем грошових коштів за умовами кредитних договорів стороною захисту не доведена, при цьому сам Відповідач не визнає і одночасно не заперечує факт отримання грошових коштів, виносячи свою версію подій відносно отримання коштів «за дужки». Тобто, фактично сторона захисту не заперечує факт, але намагається показати, що позивач не довів його належним чином. Крім того, позивач наголошує, що відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. У відповідності до умов договору № 102494101 від 07.01.2026 року, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: № НОМЕР_1 . Оскільки відповідно до кредитного договору відповідачем при укладанні договору зазначено картку Позичальника НОМЕР_1 емітовану банком України, вказану особисто Позичальником для перерахування кредитних коштів.

Інформація надана Первісним кредитором з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора. Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Щодо заборгованості за комісією зазначає, що відповідно до ст. 8 ЗУ « Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. ОСОБА_1 з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «МІЛОАН», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Сторонами були визначені та погоджені між собою усі істотні умови надання кредиту, відповідно до яких була розрахована відповідна заборгованість, а також порядок отримання коштів згідно Кредитного договору № 102494101 від 07.01.2026. Щодо нарахування неустойки зазначає, що на підставі Закону № 3498-IX було виключено пункт 61 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону про споживче кредитування. Тобто, на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.24 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Щодо витрат відповідача в розмірі 5000,00 грн на правничу допомогу зазначає, що всі судові витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідачем суду не надано копію договору про надання правничої допомоги з додатками, акту приймання передачі послуг, копію квитанції про оплату послуг. Вартість правничої допомоги в сумі 5 000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним. Позивач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необгрунтований. Також, на думку Позивача, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

ІІ. Позиція учасників процесу

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з`явилася, у відповіді за відзив просила розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Його представник ОСОБА_2 10.09.2026 року на адресу суду подала заяву про розгляд цієї справи без участі сторони відповідача.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 23.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Судове засідання, призначене на 20.08.2026 року відкладено у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 10.09.2026 року витребувано у АТ КБ «Державний ощадний банк України» інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків відкритих у банку станом на 07.01.2026 р.; Інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 ; Виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та Інформацію про надходження в період з 07.01.2026 по 08.01.2026 на картковий рахунок НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5 000,00 грн. Витребувано у ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» оригінал електронного доказу, а саме оригінал Договору про споживчий кредит №102494101 від 07.01.2026 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

Ухвалою суду від 23.09.2026 року продовжено строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у справі №156/902/26 на тридцять днів, тобто до 23.10.2026 включно. Витребувано з у ТОВ «МІЛОАН» інформацію: чи направлявся примірник кредитного договору №102494101 від 07.01.2026 року відповідачу ОСОБА_1 на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; якщо так, то в якому вигляді вони відправлялися (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору та додаткових угод після їх укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до наступного висновку.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 07 січня 2026р. між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено кредитний договір № 102494101. Відповідно до умов договору про споживчий кредит №102494101, відповідач отримав грошові кошти в сумі 5000,00 грн; строк кредитування 360 днів; остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом 02.01.2027; загальні витрати позичальника за кредитом складають 16206.40 грн.; женна процентна ставка складає: (16206.40 грн. / 5000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.90%; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом; комісія за надання кредиту: 0.00 грн., яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 8140.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору; кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 . Договір підписано 07.01.2026 19:28 відповідачем одноразовим ідентифікатором 585216 та ТОВ Мілоан (Вініченко О.В.) сертифікат 3C90F30700000000000000000000000000000001. Також з наданих суду документів прослідковується увесь процес оформлення та розгляду заяви та прийняття рішення по заяві.

У Анкеті-заявці на кредит 102494101 зазначено анкетні дані відповідача та процес оформлення та розгляду заяви 102494101 із підписанням паспорту кредиту та договору.

Відповідно до копії платіжного доручення № 114181507 від 07.01.2026 року, первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 грн на його електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору № 114181507.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором № 114181507, відповідач здійснював сплату тіла кредиту та відсотків. Його заборгованість становить 4 995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2 284,74 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 2 590,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

25 травня 2026р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 25052026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №2 від 25 травня 2026р. до Договору факторингу № 25052026 від 25.05.2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 102494101 в сумі 15 869,74 грн., з яких: 4 995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 2 284,74 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 2 590,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до відповіді АТ «Ощадбанк» від 06.10.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується банківською платіжною карткою НОМЕР_2 . Грошові кошти в сумі 5000,00 грн були зараховані на рахунок ОСОБА_1 07.01.2026.

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові від 07.04.2021у справі № 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Отже, договір кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та стороною відповідача суду не надані.

Таким чином, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач частково оплатив заборгованість, а отже, своїми конклюдентними діями відповідач підтвердив факт укладення договору та виникнення зобов`язань.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного договору, такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується також частковим виконанням ним своїх зобов`язань за кредитним договором, що вбачається з розрахунку заборгованості, звідки видно, що відповідачем вносилися кошти на погашення кредиту.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником (або за його згодою іншою особою) основного боргу та/або сум санкцій є дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину, про яку стверджує сторона. Вона підлягає доказуванню за стандартом більшої переконливості (вірогідності доказів), за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів є вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цій категорії справ встановленню підлягають обставини, що свідчитимуть про те, що відповідач не отримував кредитні кошти. Якщо кошти підлягали перерахуванню на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом їх неотримання є виписка з карткового рахунку. Відповідно, якщо сторона заперечує факт отримання коштів і має можливість подати відповідні докази, тягар доказування цих обставин покладається саме на неї.

Отже, заперечення відповідача щодо належності йому картки/рахунку чи призначення платежу є питанням доказування, яке він має підтвердити документально.

Проте відповідач не надав доказів на підтвердження того, що сума в загальному розмірі 5000 грн не надходили на картку , як і не надав доказів того, що вказана платіжна картка йому не належить . В той же час з наданих суду доказів встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується банківською платіжною карткою НОМЕР_2 . Грошові кошти в сумі 5000,00 грн були зараховані на рахунок ОСОБА_1 07.01.2026 року, у день укладення кредитного договору.

За таких обставин твердження відповідача про недоведеність позивачем факту перерахування кредитних коштів ґрунтуються на припущеннях та не спростовують позовні вимоги. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання належних та допустимих доказів (зокрема, банківської виписки) на спростування позовних вимог.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5000,00 гривень, які не сплачені, що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4995,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням та процентами в сумі 2284,74 грн.

Щодо заперечень відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази отримання новим кредитором прав вимоги, вони повністю спростовуються наданими суду доказами, а саме договором факторингу № 25052026 з додатками, останній відповідає вимогам Закону України «Про факторинг», сам договір набрав чинності з моменту його укладення (підписання сторонами електронними підписами з проставленням електронних печаток сторін), тобто відповідно до вимог розділу №9 «ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТООБІГ». Крім того, реєстр боржників до договору факторингу № 25052026 із зазначення заборгованість відповідача належним чином підписаний сторонами і засвідчений печатками.

Щодо твердження відповідача про ненадання первинних банківських документів на підтвердження укладеного кредитного договору, суд звертає увагу, що належним первинним документом, що фіксує рух коштів на рахунках, є банківська виписка. Суд звертає увагу, що докази про зарахування коштів в сумі 5000,00 грн на картку відповідача, що надані АТ "Державний ощадний банк України" суд вважає належними та допустимими на підтвердження виконання позичальником своїх зобов`язань.

Щодо недоведеності позивачем погодження кредитних умов відповідачем, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено створення заявки про отримання кредитних коштів відповідачем, підписання одноразовим ідентифікатором кредитного договором, про що свідчить і сам оригінал електронного кредитного договору № 102494101 витребуваний у позивача. Крім того, сам відповідач крім заперечення у відзиві, щодо не підписання кредитного договору не надав до суду будь-яких доказів (приклад: помилкову верифікацію чи ідентифікацію первісним кредитором через ІТС позичальника), які б підтверджували його позицію.

Щодо строку кредитування та розміру відсоткової ставки, вони чітко прописані у кредитному договорі № 102494101, який підписав відповідач та погодив умови зазначені у ньому. Це підтверджує оригінал електронного кредитного договору № 102494101 витребуваний у позивача, який підписаний сторонами.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 2590,00 грн., суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховним Судом в постанові від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що встановивши у кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, позивач не надав доказів отримання послуг з обслуговування кредитної заборгованості споживачем частіше ніж один раз на місяць. Крім цього комісія за обслуговування кредиту зводиться до надання позичальнику інформації за кредитом, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" .

Враховуючи вищенаведене, положення пункту 1.5.2. Договору № 102494101 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 2590,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що неустойка за кредитним договором, нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6000,00 грн неустойки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 102494101 від 07.01.2026 року в сумі 7279,71 грн (4995,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням + 2284,74 грн заборгованість по процентам за користування кредитом).

VI. Судові витрати

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № 167264 від 14.07.2026 позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

При цьому, по справі позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 15869,74 грн. з яких задоволено вимог на загальну суму 7279,74 грн., у зв`язку із частковим задоволенням позову (45,87 %) на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 1221,24 грн. судового збору.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. 509, 526, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 634, 638, 641, 642, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Грибанов Денис В`ячеславович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором № 102494101 від 07.01.2026 року в розмірі 7279 (сім тисяч двісті сімдесят дев`ять) гривень 74 копійки, яка складається з 4995,00 грн. суми заборгованості за основним зобов`язанням та 2284,74 грн. суми заборгованості по процентам за користуванням кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1221 (одна тисяча двісті двадцять одна) гривня 24 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область.

Представник позивача Грибанов Денис В`ячеславович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, 2, пов. 4, Київська область.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту- 21 жовтня 2026 року.

Суддя М. О. Федечко