Решение № 140839088, 08.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/5967/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Литвиненко Я.О.,

представники позивача Голобородька О.П., Олійник Л.М.,

представник відповідача Гуляєвої Ю.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" АВМ "Ампер" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю" АВМ "Ампер" засобами системи "Електронний суд" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області , у якій просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

-№00022550701 від 25.02.2026 року про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4660002 грн. 65 коп., з яких 3397834,81 грн.- сума за податковим зобов`язанням, 599803,28 грн. - штрафна санкція, 663224,56 грн. - пеня;

-№ 00022570701 від 25.02.2026 року про збільшення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 574130 грн. 61 коп., з яких 419225,64 грн. -сума за податковим зобов`язанням, 84001,79 грн. -штрафна санкція, 70903,18 грн.-пеня;

-№ 00022530701 від 25.02.2026 року про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2452736 грн. 50 коп., з яких 2046247,00 грн; - сума за податковим зобов`язанням, 406489,50 грн. - штрафна санкція.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зокрема, представник зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ «АВМ «Ампер»» контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України. Окрім цього, представник позивача зазначає, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є таким, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправним. Представник позивача стверджує, що ТОВ «АВМ Ампер» були виплачені суми доходу ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , якими надано копії документу, що підтверджує їх державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності відповідно до п.177.8 статті 177 Податкового кодексу України з сум виплаченого доходу не утримується податок, в тому числі і військовий збір.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

26 травня 2026 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у перевіреному періоді ТОВ «АВМ Ампер» укладало договори з ФОП ОСОБА_3 п.н. НОМЕР_1 по наданню будівельних робіт, з ФОП ОСОБА_1 п.н. НОМЕР_2 та ФОП ОСОБА_2 п.н. НОМЕР_3 на постачання деталей та механічну обробку деталей.

Беручи до уваги, що підтвердити реальність наданих послуг та поставки ТМЦ саме від зазначених підприємців фізичних осіб не можливо, то виплачені суми доходу ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без реально вчинених ним господарських операцій в розумінні п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України є іншими доходами виплачені фізичній особі, тому перераховані грошові кошти ФОП ОСОБА_1 в розмірі 8353102 грн, ФОП ОСОБА_2 в розмірі 1918140 грн та ФОП ОСОБА_3 в розмірі 5720699,61грн. не є доходом, отриманими ними в межах підприємницької або незалежної професійної діяльності, а вважаються доходом виплаченим фізичній особі.

Таким чином, ТОВ «АВМ АМПЕР» як податковий агент мало утримати та перерахувати ПДФО і військовий збір із сум, виплачених фізичним особам, оскільки реальність отримання ними доходу саме в межах підприємницької діяльності не підтверджена.

20 серпня 2026 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ « АВМ Ампер» (код ЄДРПОУ 30484951) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.07.1999, взято на облік у ГУ ДПС У Полтавській області 27.09.1999.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі наказу від 11.11.2025 № 3812-П було проведено документальну планова виїзну перевірку ТОВ «АВМ АМПЕР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2019 по 30.09.2025, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.09.2025.

Наказом від 16.12.2025 № 4237-П було продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки строком на 10 робочих днів.

За результатами перевірки складено акт від 20.01.2026 № 756/16-31-07-01- 02/30484951, згідно висновку якого встановлено наступні порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 140.4.4 п.140.4 ст.140 ПК України, НП (С) БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, НП (С) БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 за №751/4044, ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за №996-XIV із змінами та доповненнями, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, НП (С) БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 2108003грн, в т.ч. 1 квартал 2019 25996грн, 2 квартал 2019 35760грн, 3 квартал 2019 55208грн, 4 квартал 2019 63828грн, 1 квартал 2020 58805грн, 2 квартал 2020 3906грн, 3 квартал 2020 38544грн, 4 квартал 2020 107431грн, 4 квартал 2021 147775грн, 2 квартал 2024 331741грн, 3 квартал 2024 498896грн, 4 квартал 2024 154672грн, 2 квартал 2025 474208грн, 3 квартал 2025 111233грн;

2. пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.20, п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168, п. 177.5, п. 177.8 ст. 177, абз. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України, внаслідок чого недоутримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб під-час виплати доходів розмірі 3606264,08грн, в тому числі за 1 квартал 2019 31672,17грн, 2 квартал 2019 35712,67грн, 3 квартал 2019 115632,89грн, 4 квартал 2019 174146,76грн, 1 квартал 2020 102597,95грн, 2 квартал 2020 51859,28грн, 3 квартал 2020 156903,72грн, 4 квартал 2020 173733,27грн, 1 квартал 2021 124914,91грн, 2 квартал 2021 95026,85грн, 3 квартал 2021 127717,04грн, 4 квартал 2021 147805,71грн, 1 квартал 2022 53899,38грн, 2 квартал 2022 61951,98грн, 3 квартал 2022 36429,54грн, 4 квартал 2022 9704,35грн, 1 квартал 2023 6780,97грн, 2 квартал 2023 89726,8грн, 3 квартал 2023 68905,9грн, 4 квартал 2023 187975,12грн, 1 квартал 2024 277808,2грн, 2 квартал 2024 340487,78грн, 3 квартал 2024 277173,17грн, 4 квартал 2024 188074,29грн, 1 квартал 2025 379274,03грн, 2 квартал 2025 252935,06грн, 3 квартал 2025 37414,29грн;

3. пп. 164.1.2 , п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168, п. 177.5, п.177.8 ст. 177, абз. «а» п.176.2 ст.176 з врахуванням вимог пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого недоутримано та не перераховано військовий збір під-час виплати доходу в розмірі 436594,73грн, в тому числі за 1 квартал 2019 2639,35грн, 2 квартал 2019 2976,06грн, 3 квартал 2019 9636,07грн, 4 квартал 2019 - 14512,23грн, 1 квартал 2020 8549,83грн, 2 квартал 2020 4321,61грн, 3 квартал 2020 13075,31грн, 4 квартал 2020 14477,77грн, 1 квартал 2021 10409,58грн, 2 квартал 2021 7918,9грн, 3 квартал 2021 10643,09грн, 4 квартал 2021 12317,14грн, 1 квартал 2022 4491,61грн, 2 квартал 2022 5162,66грн, 3 квартал 2022 3035,8грн, 4 квартал 2022 808,7грн, 1 квартал 2023 565,08грн, 2 квартал 2023 13345,42грн, 3 квартал 2023 5742,16грн, 4 квартал 2023 15664,59грн, 1 квартал 2024 23150,68грн, 2 квартал 2024 28373,98грн, 3 квартал 2024 23097,76грн, 4 квартал 2024 15672,86грн, 1 квартал 2025 105353,9грн, 2 квартал 2025 70259,74грн, 3 квартал 2025 10392,86грн.

ТОВ «АВМ АМПЕР» не погоджуючись з висновками акта перевірки, направлено на адресу Головного управління ДПС у Полтавській області заперечення від 03.02.2026 №б/н (вх. № 8729/6/16-31 від 05.02.2026). Головне управління ДПС у Полтавській області, враховуючи всі аргументи, документи та зауваження, які були надані ТОВ «АВМ АМПЕР» (податковий номер 30484951) в запереченні до акта перевірки та при його розгляді, висновки акта перевірки від 20.02.2026 року № 756/16-31-07-01-02/30484951 залишило без змін, а заперечення без задоволення (лист від 19.02.2026 №4385/6/16-31-07-01-07).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 25.02.2026:

№ 00196550701 про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 660 002,65 грн 3 397 834,81 грн основного платежу та 599 803,28 грн штрафних санкцій;

№ 00022570701 про збільшення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 574130,61 грн,

№ 00022530701 про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2452736,50 гривень.

Позивач вважаючи податкові рішення-повідомлення від 25.02.2026 №00196550701, №00022570701, №00022530701 протиправними звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ Ампер» та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 .

Так, взаємовідносини ТОВ «АВМ Ампер» та ФОП ОСОБА_1 відбувались на підставі договору 01-06/2019 від 01.06.2019, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 надавав ТОВ «АВМ Ампер» послуги з механічної обробки деталей. А саме в рамках цього договору, за допомогою мессенджера Вайбер інженер ТОВ «АВМ АМПЕР» по кооперації, передавав заявку на механічну обробку деталей, передає креслення (копії додаються) з замірами, потім згідно акту прийому передачі передаються матеріали, перевезення транспортом ТОВ «АВМ АМПЕР», що підтверджується відповідними товарно-транспортниминакладними.

Під час прийняття робіт від ФОП ОСОБА_1 представник ТОВ «АВМ АМПЕР» перевіряв відповідність виконаних робіт наданим кресленням, після чого підписував акт виконаних робіт.

Рух придбаних у ФОП ОСОБА_1 товарів та послуг, рух якої відображений на рахунках Дт 231 - Кт 202 - списано ТМЦ у виробництво, 260 «Готова продукція», в подальшому реалізована.

Отримані в процесі надання послуг з механічної обробки, отриманих від ФОП ОСОБА_1 комплектуючі були використані ТОВ «АВМ АМПЕР» у виробництві при укомплектуванні електричного обладнання, яке в подальшому було поставлене контрагентам на виконання умов укладених контрактів.

Фінансово-господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, доданими документами також підтверджується і економічний ефект в спірних господарських операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника з отриманням додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 він зареєстрований на території України як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджувалося витягом з ЄДРПОУ, був платником єдиного податку, група 3. Основним видом діяльності згідно з витягом визначено виробництво інших готових металевих виробів (код КВЕД 25.99).

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за вказані послуги.

Разом з цим, відповідач стверджує про нереальність господарських операцій оскільки, ФОП ОСОБА_4 відомості про об`єкти оподаткування не подавались, що свідчить про відсутність майна, адреса реєстрації підприємця АДРЕСА_1 , а відпущено продукцію з АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 », наймані працівники відсутні, згідно додатка 4ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску ОСОБА_4 з січня 2019 по вересень 2025 є працівником підприємства АТ «Автокраз» 0580 8735. та є працівником підприємства за основним місцем роботи і працює повний місяць.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, внаслідок чого настали реальні зміни майнового стану платників податку.

Зміна руху матеріальних активів та коштів між контрагентами та зміни майновогостану Позивача відповідно до спірних господарських операцій підтверджується наступними документами: деклараціями з податку на прибуток, звітом про фінансові результити, обліковими регістрами по рахунках 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби», 23 «Виробництво», 151 «Капітальне будівництво» (в структурі контрагентів та номенклатури).

При цьому позивач стверджує, що не знав та не міг знати про недоліки у господарській діяльності контрагента ФОП ОСОБА_1 , оскільки товар поставлявся контрагентом та роботи виконувались в обумовлені строки та у повному обсязі, у зв`язку з чим у Позивача не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагента .

Взаємовідносини ТОВ «АВМ Ампер» та ФОП ОСОБА_2 відбувались на підставі договорів N54/24-3 від 09.01.2024 та 13.02.2024 від 13.02.2024 згідно якого продавець зобов`язаний виготовити та поставити запасні частини до обладнання та виконує послуги з механічної обробки.

Транспортування здійснювалось власним транспортом ТОВ «АВМ Ампер» Газель В16294АК, водій ОСОБА_5 2787205895 та Фіат BI0296СР водій ОСОБА_6 (який отримав товар в ТТН), пункт навантаження АДРЕСА_4 , а з жовтня 2024 - АДРЕСА_5 .

В бухгалтерському обліку вартість отриманого товару оприбутковано на рахунки:

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» в розмірі 1684220 грн., в т.ч. за 2024 547370 грн, за 9 міс 2025 1136850 грн.

Отримані послуги на рахунки:

231 «Виробництво продукції та послуг» в розмірі 273670 грн, в т.ч. за 2024 82360 грн, за 9 міс 2025 191310 грн.

Згідно даних обліку вищезазначені ТМЦ було списано на виробництво продукції, вартість яких була врахована у собівартості реалізованої готової продукції.

В бухгалтерському обліку придбання деталей у ФОП ОСОБА_2 відображена наступним чином:

Дт 202 - Кт 631 - оприбутковано ТМЦ Дт 631 - Кт 311 - перераховано кошти Дт 231 - Кт 202 - списано ТМЦ у виробництво.

Розрахунки проводились у безготівковій формі. Станом на 01.01.2019 дебіторська заборгованість склала відсутня та на 30.09.2025 кредиторська заборгованість становить 39750грн.

В акті перевірки зазначено, що здійснення ТОВ «АВМ Ампер» господарських операцій з придбання ТМЦ та отримання послуг від постачальника ФОП ОСОБА_2 , що оформлені документами, які не доводять їх фактичне надання та не є достатніми доказами реального характеру здійснення господарських операцій, оскільки ФОП ОСОБА_2 відомості про об`єкти оподаткування не подавались, що свідчить про відсутність майна, адреса реєстрації підприємця (внурішньопереміщена особа) АДРЕСА_6 , а відпущено продукцію з АДРЕСА_4 , а з жовтня 2024 - АДРЕСА_7 », наймані працівники відсутні, передача товару відбувалась в робочий час, про що свідчать журнали обліку робочого часу водіїв ТОВ «АВМ Ампер», тому не відомо як відбувалась передача ТМ в той час як ОСОБА_2 працював за своїм основним місцем роботи, надані акти виконаних робіт не містять розшифровки господарської операції, яка саме механічна обработка здійснювались з зазначеними деталями в актах.

За перевіряємий період ТОВ «АВМ Ампер» відповідно до умов договору від 13.02.2024 від 13.02.2024 придбало у ФОП ОСОБА_2 запчастини для обладнання на суму 16874220,00 грн. Факт придбання товару документально підтверджується видатковими накладними, копіями накладних і ТТН.

Окрім цього, судом з`ясовано, що перед укладенням договорів ФОП ОСОБА_2 надав копію Договору суборенди № 02/01 від 02.01.2024 р. та акт приймання-передачі до нього, з якого чітко вбачається наявність виробничого приміщення та обладнання (верстатів та лещат), тобто підтвердив наявність необхідної виробничо-матеріальної бази для виконання послуг з механічної обробки.

Окрім того, ФОП ОСОБА_2 надав копії платіжних доручень на придбання основних засобів.

Згідно договору 13.02.2024 р. ФОП ОСОБА_2 надавав послуги з механічної обробки деталей, в рамках якого за допомогою мессенджера Вайбер інженер ТОВ «АВМ Ампер» по кооперації, передавав заявку на механічну обробку деталей, передає креслення (копії додаються) з замірами, потім згідно акту прийому передачі передаються матеріали, перевезення яких здійснюється транспортом» позивача ( копії ТТН були надані) . Під час прийняття робіт від ФОП ОСОБА_2 представник ТОВ «АВМ АМПЕР» перевіряв відповідність виконаних робіт наданим кресленням, після чого у випадку відсутності зауважень підписував акт виконаних робіт.

Згідно п.3.1 Договору поставка продукції здійснюється автотранспортом покупця, тобто ТОВ «АВМ АМПЕР», адреса навантаження АДРЕСА_7 ., згідно вищезгаданого Договору суборенди № 02/01 від 02.01.2024.

Отримані в процесі надання послуг з механічної обробки, отриманих від ФОП ОСОБА_2 комплектуючі були використані ТОВ «АВМ АМПЕР» у виробництві при укомплектуванні електричного обладнання, яке в подальшому було поставлене контрагентам на виконання умов укладених контрактів.

Рух придбаних у ФОП ОСОБА_2 товарів та послуг позивачем відображений на рахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби», 260 «Готова продукція», загальновиробничі витрати по якій відображені на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності», в подальшому реалізована та, відповідно, взяла участь в оподатковуваних операціях згідно з чинним податковим законодавством.

Отже, зазначене підтверджує використання отриманих від ФОП ОСОБА_2 послуг у господарській діяльності позивача, що спричинило реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання.

Також контролюючий орган в які перевірки зазначив, що здійснення ТОВ «АВМ Ампер» господарських операцій з придбання робіт від постачальника ФОП ОСОБА_3 , що оформлені документами, які не доводять їх фактичне надання та не є достатніми доказами реального характеру здійснення господарських операцій.

Оскільки у ФОП ОСОБА_3 відомості про об`єкти оподаткування не подавались, що свідчить про відсутність майна; наймані працівники відсутні; недостатньо трудових ресурсів для виконання робіт, які витрати людських ресурсів зазначені в актах КБ-2В.

Проте, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_7 » підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, доданими документами також підтверджується і економічний ефект в спірних господарських операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника з отриманням додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку З групи за ставкою 5%, не є платником ПДВ. Наймані працівники відсутні. Повідомлення 20-ОПП не подавались. Останній звіт платника - податкова декларація платника єдиного податку подано за півріччя 2021 року. Згідно декларації платника єдиного податку дохід склав: 2019 631139 грн, 2020 1293312 грн, 1 пів-чя 2021 - 825901 грн. Разом 2750352грн.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що господарські відносини між ТОВ «АВМ Ампер» та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, зазначав, що не знав та не міг знати про недоліки у господарській діяльності контрагентів, оскільки умови договорів виконувались в обумовлені строки та у повному обсязі, у зв`язку з чим у Товариства не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагентів.

Суд встановив, що позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем робіт.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеним вище контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, необґрунтованими, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16, від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17, від 29 червня 2023 року по справі №260/567/20 та від 23 серпня 2024 року по справі 808/6843/13-а.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджуються господарські операції позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 року у справі №360/1283/20, та від 03.03.2023 року у справі № 804/644/16.

Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 року у справі № 805/1357/16-а.

Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд вказує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 року у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.

Отже, суд доходить наступних висновків, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі №814/1439/17 та від 26.01.2023 року у справі № 280/5647/19.

Таким чином, доводи контролюючого органу про те, що не підтверджено реальность наданих послуг та поставки ТМЦ позивачу контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.177.8 статті 177 під час нарахування (виплати) фізичній особі підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/ або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою -підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

ТОВ «АВМ Ампер» були виплачені суми доходу ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , якими надано копії документу, що підтверджує їх державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності відповідно до п.177.8 статті 177 Податкового кодексу України з сум виплаченого доходу не утримується податок, в тому числі і військовий збір.

Суд зазначає, що доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця та/або доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку.

Відповідно до визначення термінів, наведених у ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 162.1 статті 162 ПК України визначає, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (підпункт 162.1.2); податковий агент (підпункт 162.1.3).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує стаття 168 ПК України, пункт 168.1 якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Пунктом 177.8 статті 177 ПК України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відтак статус податкового агента може набуватися лише у разі виплати доходу на користь фізичних осіб. За приписами Податкового кодексу України фізична особа-підприємець є самостійним платником податку, який зобов`язаний самостійно нараховувати та сплачувати податки.

Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 34214,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю" АВМ "Ампер" (вул.Троїцька, 6, м. Кременчук, Полтавська область,39605, код ЄРДПОУ 30484951 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області ( вул. Європейська, 4,м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄРДПОУ 44057192) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00022550701 від 25.02.2026 року про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4660002,65 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00022570701 від 25.02.2026 року про збільшення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 574130, 61 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00022530701 від 25.02.2026 року про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2452736,50 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" АВМ "Ампер" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 34214,00 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.10.2026, у перший робочий день після перебування судді Бойка С.С. на лікарняному.

СуддяС.С. Бойко