Решение № 140838339, 22.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 рокусправа № 380/15263/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) (далі відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.06.2026 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 04.07.2001 по 16.04.2002 та з 12.11.2015 по 30.09.2022 (на посадах які позивач обіймав в органах місцевого самоврядування в тому числі виборчі посади) з дня звернення із заявою, а саме з 22.06.2026, із урахуванням довідки № 3-20/95 від 19.06.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки за № 3-20/97 від 19.06.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданих Бориславською міською Радою Львівської області, та здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. Позивач 22.06.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, ГУ ПФУ в Донецькій області розглянувши заяву позивача за принципом екстериторіальності протиправно відмовлено у перерахунку пенсії з огляду на те, що в позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби - 20 років. Позивач має лише 11 років 03 місяці 03 дні стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями. Позивач з таким рішенням не погоджується та вказує, що він має страховий стаж понад 10 років станом на 01.05.2016 та на цей момент продовжував займати посаду державної служби, а тому за ним збережено право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу». Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від ГУ ПФУ в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований таким. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернувся із заявою від 22.06.2026 №4880 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістами ГУ ПФЦ в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961.

Відповідачем враховано, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» до 04 липня 2001 року, тобто до набрання чинності Законом №2493. За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи та наданих документів встановлено, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2026 становить 11 років 3 місяця 3 дні. З 31.03.1990 по 03.07.2001 ОСОБА_1 працював в органах місцевого самоврядування головою виконкому Ясиніці-Сильної сільської ради, за займаною посадою встановлено ранг державного службовця з 20.05.1994. Починаючи з 04.07.2001 по 16.04.2002 та з 12.11.2015 по 30.09.2022 позивач працював в органах місцевого самоврядування на посадах сільського голови та старости. Тому, станом на 01.05.2016 позивач на посадах державної служби не працював та не набув стажу державної служби станом на 01.05.2016, достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону №889. Також зазначає, що довідки, що подаються для призначення пенсії державним службовцям від 19.06.2026 №3-20/97 та №3-20/95 не можуть бути враховані при призначені пенсії відповідно до Закону №889, так як відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

З врахуванням викладеного відповідач вважає законним та обґрунтованим рішення від 29.06.2026 №913130149276 про відмову позивачу в проведенні перерахунку пенсії згідно з заявою від 22.06.2026 №4880, у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі Закон №1058).

Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.11.1979 позивач працював з 31.03.1990 по 16.04.2002 на посаді голови Ясиниця-Сільнянської сільської ради, з 12.11.2015 по 08.12.2020 на посаді голови Ясениця-Сільнянської сілької ради, з 05.01.2021 по 30.09.2022 на посаді старости у селі Ясениця-Сільна (достроково припинено повноваження старости села Ясениця-Сільна на підставі підпункту 6-1 пункту 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.1 ст.36 КЗпП України).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі №380/24010/25 позов ОСОБА_1 до Бориславської міської ради Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Бориславської міської ради Львівської області у видачі ОСОБА_1 довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, оформлену листом від 19 вересня 2025 року №П-346.

Зобов`язано Бориславську міську раду Львівської області видати ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за прирівняною посадою, яку вона займала за останнім місцем роботи, відповідно до вимог Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 823).

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі №380/24010/25 Виконавчим комітетом Бориславської міської ради Львівської області видано довідки №3-20/95 від 19.06.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 3-20/97 від 19.06.2026 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби.

ОСОБА_1 22.06.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

До заяви позивачем, серед іншого, додано довідки №3-20/95 від 19.06.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 3-20/97 від 19.06.2026 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби.

За принципом екстериторіальності його заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось ГУ ПФУ в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення № 913130149276 від 29.06.2026, яким відмовлено позивачу в переході на пенсію державного службовця, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи. Зокрема, вказано:

«…За результатом розгляду матеріалів пенсійної справи та доданих до заяви документів, встановлено, що станом на 01.05.2016 заявник не займав посаду державної служби. Стаж державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами КМУ на 01.05.2026 становить 11 років 3 місяця 3 дні. Не враховано до стажу державної служби період з 04.07.2001 по 16.04.2002 та з 12.11.2015 по 30.09.2022, оскільки згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 заявник працював у Ясениці-Сільній сільській раді та в виконавчому комітеті Бориславської міської ради на посадах сільського голови, старости, які належать до посад органів місцевого самоврядування».

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-ІІІ 07.06.2001 служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001) .

Згідно з ст. 3 вказаного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від № 2493-III 07.06.2001 (в редакції від 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015. Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до положень п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: наявності не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 676/4235/17.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001.

Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.

Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.11.1979 позивач працював з 31.03.1990 по 16.04.2002 на посаді голови Ясиниця-Сільнянської сільської ради, з 12.11.2015 по 08.12.2020 на посаді голови Ясениця-Сільнянської сілької ради, з 05.01.2021 по 30.09.2022 на посаді старости у селі Ясениця-Сільна (достроково припинено повноваження старости села Ясениця-Сільна на підставі підпункту 6-1 пункту 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.1 ст.36 КЗпП України).

За час роботи на різних посадах ОСОБА_1 присвоєно ранги посадової особи місцевого самоврядування в межах 4, 5 категорій посад органів місцевого самоврядування.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (втратив чинність 01.05.2016).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Крім того, згідно з п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Пунктом 6 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.

Таким чином, в даному випадку до застосування підлягають норми Порядку № 283, а саме пункту 2 вказаного Порядку - до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 по справі №735/939/17. Крім цього, у вказаному рішенні Верховний Суд дійшов до висновку, що періоди роботи на посадах заступника голови та голови сільради з 2001 року по 2015 рік зараховується до стажу державної служби, у зв`язку із чим відмова пенсійного органу у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби та призначенні пенсії державного службовця є протиправною.

Статтею 14 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено категорії посад в органах місцевого самоврядування, зокрема: четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.

Таким чином, посада, на якій перебував позивач в органах місцевого самоврядування, відповідно до ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та п.2 Порядку №283 входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

А тому, суд вважає, що період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 16.04.2002 та з 12.11.2015 по 01.05.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Водночас, що стосується зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 01.05.2016 по 30.09.2022 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, після 01 травня 2016 року у зв`язку із набранням чинності Законом № 889-VIII кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Крім того, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.

З огляду на викладене суд вважає, що положенням вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.

Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби.

Верховний Суд в постанові від 22 травня 2024 року в справі № 500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.

Суд наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

З огляду на вказане, не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця згідно Закону № 3723-XII, період роботи позивача з 01.05.2016 по 30.09.2022.

Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досяг пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ займав посаду державної служби та мав не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (більше 10 років), мав необхідний страховий стаж, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

За таких обставин суд вважає, що ГУ ПФУ в Донецькій області протиправно відмовило позивачу в переході на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Відтак, спірне рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 913130149276 від 29.06.2026 про відмову в перерахунку пенсії слід визнати протиправним та скасувати.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка йому обчислюється відповідно до Закону №1058, та не обіймає посади державного службовця.

При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Правовідносини щодо переходу позивача із пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію державного службовця по Закону №3723-ХІІ розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як призначення нового виду пенсії.

Частиною 3 ст.45 Закону №1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Позаяк позивач із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ звернувся до пенсійного органу 22.06.2026, а тому таке право на призначення пенсії виникло в нього з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 22.06.2026.

З огляду на викладене суд вважає, що похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи державної служби позивача стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 16.04.2002 та з 12.11.2015 по 01.05.2016 та призначити позивачу пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з 22.06.2026 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім цього суд звертає увагу, що у спірному випадку нарахування позивачу пенсії державного службовця має здійснюватися з урахуванням приписів Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622).

Так, за змістом пункту 5 цього Порядку для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII видаються довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1- 6.

У таких довідках (додатки 1- 6 до Порядку №622) зазначаються складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Крім того, Постановою № 1-3 встановлені вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям.

Суд встановлено, що довідки Виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області №3-20/95 та №3-20/97 від 19.06.2026 містять дані про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця і відповідають встановленій для таких довідок формі.

Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово вирішував питання про належний спосіб захисту порушених прав позивачів, зазначаючи, що у таких випадках слід зобов`язати відповідача (пенсійний орган) з дати звернення позивача із заявою про переведення на пенсію державного службовця призначити та здійснити нарахування й виплату йому пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.

Такі висновки Верховний Суд викладав, зокрема у постановах від 01.04.2026 у справі №280/6785/25, від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24 та від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, на які покликається представниця позивачки у касаційній скарзі, і вони узгоджуються з висновками, які сформулювала Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.

Підстав для відступу від такої усталеної правової позиції під час розгляду цієї справи суд не знаходить.

Щодо доводів відповідача про дискреційність його повноважень у межах спірних правовідносин слід зазначити таке.

Верховний Суд послідовно дотримується підходу, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У постанові від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а, правовідносини у якій є близькими до тих, що склалися у розглядуваній справі, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно із якою повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки цього органу - призначити пенсію, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

За наведеного правового регулювання та обставин розглядуваної справи суд вважає, що в цьому випадку немає підстав розуміти повноваження відповідача як дискреційні, тобто такі, що передбачають наявність у нього вибору рішення чи дії серед кількох варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Суд зауважує, що вказані довідки долучалася позивачем до заяви про перехід на пенсію держслужбовця та жодних зауважень щодо таких довідок у відповідача згідно зі спірним рішенням не було.

Крім цього такі довідки були видані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі №380/24010/25 для призначення пенсії державного службовця.

Підсумовуючи вищенаведене, суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що позивачу вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача перевести позивача з 22.06.2026 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок №3-20/95 від 19.06.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 3-20/97 від 19.06.2026 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 04.07.2001 по 16.04.2002 та з 12.11.2015 по 01.05.2016 на посадах в органах місцевого самоврядування.

При цьому суд дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру щодо переведення позивача на інший вид пенсії та зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував попередньо це питання та розглядав заяву від 22.06.2026, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 913130149276 від 29.06.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до стажу роботи державної служби ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 16.04.2002 та з 12.11.2015 по 01.05.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) перевести ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 22.06.2026 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок №3-20/95 від 19.06.2026 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 3-20/97 від 19.06.2026 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан