Постановление суда № 140838252, 22.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

22 жовтня 2026 рокусправа № 380/14658/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області, з вимогами:

- Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020р. по 14.02.2021р. включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

- Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів, щомісячної премії та інші доплати у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 01.01.2020р. по 14.02.2021р. включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р. та на 01.01.2021р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017р. № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.

Ухвалою судді від 20.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 67561 від 31.07.2026). В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказує на те, що позивача наказом начальника Управління СБ України у Львівській області від 12.02.2021 № 91-ОС з 14.02.2021 виключено зі списків особового складу, і при звільненні з ним було проведено повний розрахунок. Відповідач зазначає, що про складові та розміри нарахованого і виплаченого грошового забезпечення позивач знав щомісячно під час проходження служби та в день остаточного розрахунку при звільненні. На думку відповідача, навіть з урахуванням дії постанови Кабінету Міністрів України щодо продовження строків під час карантину (COVID-19), який завершився 30.06.2023, тримісячний строк звернення до суду сплив у 2023 році, тоді як позов подано лише 16.07.2026, тобто зі значним пропуском строку та за відсутності доказів поважності причин такого пропуску.

Перевіривши матеріали справи, а також оцінюючи доводи клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення (оплати праці) за період проходження військової служби з 01.01.2020 по 14.02.2021.

Згідно зі статтею 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини 14.02.2021) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, частину першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, що передбачає обмеження строків звернення працівника до суду у справах про виплату належних сум.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначив, що дія закону або іншого нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Правова позиція щодо застосування статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин, які мали місце до 19.07.2022, послідовно сформована Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 дійшла висновку, що до правовідносин щодо стягнення належних працівникові сум за період до 19.07.2022 застосуванню підлягає положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічний правовий висновок підтверджено судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 та в постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 560/866/24, де зазначено, що новий тримісячний строк, запроваджений Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, не поширюється на вимоги щодо стягнення грошового забезпечення (заробітної плати), нарахованого за період до 19.07.2022, оскільки право на звернення до суду без обмеження строком виникло та сформувалося на підставі законодавства, діючого на момент спірних подій.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки предметом спору у цій справі є перерахунок і доплата сум грошового забезпечення та виплат при звільненні за період з 01.01.2020 по 14.02.2021, тобто за час дії положень частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, що не обмежувала строк звернення до суду, право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав за цей період не обмежується строками, передбаченими редакцією закону після 19.07.2022.

Крім того, представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо надання деталізованого розрахунку та складових грошового забезпечення 09.06.2026, а відповідь за вих. № 62/21/Л-474/777-2026 була надана 30.06.2026, після чого позивач звернувся до суду 16.07.2026, тобто в межах визначеного законодавством строку після отримання письмових даних від суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин висновок відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для залишення позову без розгляду є необґрунтованим і не ґрунтується на чинному законодавстві з урахуванням правових висновків Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України наслідки пропуску строків застосовуються виключно у разі встановлення факту пропуску такого строку без поважних причин. Оскільки факт пропуску встановленого законом строку звернення до адміністративного суду у спірних правовідносинах відсутній, у задоволенні клопотання Управління Служби безпеки України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

СуддяГрень Наталія Михайлівна