Решение № 140837729, 22.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2026 року (14:15)Справа № 280/9743/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області (69040, м.Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 47, код ЄДРПОУ 24908253) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.09.2026 №11/29-2026 про притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з істотним порушенням процедури дисциплінарного провадження. Так, рішення про порушення дисциплінарної справи прийнято 08.05.2026, а рішення по суті 03.09.2026, тобто через 118 календарних днів, тоді як частиною першою статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та пунктом 39 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120 (далі - Положення №120), встановлено тридцятиденний строк розгляду дисциплінарної справи. На думку позивача, перебування матеріалів дисциплінарної справи у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури (далі - ВКДКА) з 04.06.2026 по 17.08.2026 у зв`язку з оскарженням ним рішення про порушення дисциплінарної справи саме по собі не зупиняло перебігу зазначеного строку за відсутності окремого процесуального рішення про зупинення розгляду справи. Крім того, перевірка відомостей, викладених у скарзі, тривала 39 днів (з 30.03.2026 по 08.05.2026) замість передбачених пунктом 30 Положення №120 тридцяти днів, а посилання на завантаженість члена дисциплінарної палати не свідчить про винятковість обставин, що могли бути підставою для продовження строку перевірки. Позивач також вказує на порушення його права на правничу допомогу та принципу змагальності: 02.09.2026 та 03.09.2026 адвокат Маковецький О.М. направив до КДКА Запорізької області клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення її розгляду у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, долучивши ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з накладенням електронного підпису, однак відповідач, пославшись на неналежне засвідчення повноважень представника, відмовив у задоволенні клопотань і провів остаточний розгляд справи без участі представника, не надавши можливості усунути недоліки, при цьому в день розгляду до матеріалів справи було долучено новий доказ - судове рішення Печерського районного суду м. Києва. Крім того, позивач вважає оскаржуване рішення невмотивованим, оскільки відповідач, попри наявність у матеріалах справи договору про надання правничої допомоги, дійшов висновку про відсутність належного договору, а також послався на рішення Ради адвокатів України від 30.06.2026 №48, прийняте вже після вчинення дій, які стали предметом дисциплінарного провадження. З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.04.2020 у справі №2540/3034/18 та у справі №826/23545/15, позивач вважає наведені порушення істотними, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 21.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

09.10.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№58848), в якому останній зазначає, що оскаржуваним рішенням позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3, 5 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки позивач, зазначаючи про надання правничої допомоги Раді адвокатів Донецької області, сформував ордери та направив до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» близько 28 адвокатських запитів від імені Ради адвокатів Донецької області за відсутності належно укладеного договору про надання правничої допомоги. Договір від 29.09.2025, на який посилається позивач, укладено з членом Ради адвокатів Донецької області Коником Г.В., який не мав повноважень на його укладення від імені Ради, Рада адвокатів Донецької області рішення про укладення такого договору не приймала, а її голова заперечила надання згоди на укладення договору та отримання правничої допомоги; лист Ради адвокатів Донецької області від 12.08.2024 №75 та довіреність від 03.04.2025 №4 таких повноважень не підтверджують; крім того, сам договір містить умову, за якою він вважається неукладеним з моменту підписання, якщо клієнт протягом 30 діб не надіслав відповідного листа до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Правову оцінку діям позивача надано у взаємозв`язку зі статтями 24, 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статтями 7, 12-1 Правил адвокатської етики, а рішення Ради адвокатів України від 30.06.2026 №48 враховано лише при оцінці доводів позивача щодо застосування частини четвертої статті 27 зазначеного Закону, а не як самостійну підставу дисциплінарної відповідальності. Щодо права на правничу допомогу відповідач зазначає, що надіслані електронною поштою документи адвоката Маковецького О.М. не були підписані електронним цифровим підписом, як того вимагає стаття 63 Положення №120, позивач особисто брав участь у засіданні дисциплінарної палати 03.09.2026 в режимі відеоконференції, надавав пояснення та не заявляв клопотання про відкладення розгляду для забезпечення участі свого представника, а рішення Печерського районного суду м. Києва долучено до матеріалів справи за клопотанням самого позивача. Щодо строків відповідач зазначає, що 29.04.2026 дисциплінарною палатою прийнято рішення про продовження строку проведення перевірки (витяг з протоколу №5/26) з огляду на ненадання позивачем письмових пояснень; розгляд справи, призначений на 28.05.2026, відкладено за заявою позивача, який повідомив про перебування у відпустці з 01.06.2026 по 22.06.2026 (витяг з протоколу №7/26), а період відпустки адвоката відповідно до пункту 39 Положення №120 не включається до строку розгляду справи; з 04.06.2026 по 17.08.2026 матеріали дисциплінарної справи перебували у ВКДКА у зв`язку з оскарженням позивачем рішення про порушення дисциплінарної справи, а після їх повернення розгляд справи було призначено без невиправданої затримки; також мають бути враховані умови дії правового режиму воєнного стану. При обранні виду стягнення дисциплінарною палатою враховано характер проступку та відсутність тяжких негативних наслідків. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

13.10.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №59376), в якій позивач зазначає, що доводи відповідача не спростовують обставин, викладених у позовній заяві. Додатково вказує, що на момент надходження скарги до КДКА Запорізької області (24.03.2026) вже діяло рішення Ради адвокатів України від 13.12.2025 №149 «Про впровадження плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду дисциплінарних заяв (скарг) та удосконалення нормативного регулювання ведення електронних реєстрів», яке набрало чинності з 01.01.2026 та передбачає попередню сплату такої плати як умову прийняття скарги до опрацювання, однак відповідач не підтвердив сплату скаржником зазначеної плати чи наявність підстав для звільнення від неї, у зв`язку з чим скарга підлягала поверненню; на підтвердження позивач посилається на рішення ВКДКА від 01.08.2026 №VIII-005/2026. Позивач також зазначає, що звернення з клопотанням про відкладення розгляду та оскарження рішення про порушення дисциплінарної справи автоматично не зупиняють перебіг строку, встановленого статтею 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а посилання відповідача на воєнний стан не підтверджене конкретними доказами; сам факт його особистої участі у засіданні не спростовує порушення права на правничу допомогу; частина четверта статті 27 зазначеного Закону допускає укладення договору про надання правничої допомоги іншою особою на користь клієнта, а договір від 29.09.2025 є чинним та ніким не оскарженим; визнана відповідачем відсутність тяжких негативних наслідків свідчить про необхідність перевірки пропорційності застосованого стягнення. Також звертає увагу на розбіжність між договором від 28.07.2025, зазначеним у додатках до відзиву, та договором від 29.09.2025, на який посилається відповідач. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

19.10.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №60596). У запереченнях зазначено, що дисциплінарну скаргу датовано 27.12.2025 та направлено 28.12.2025, тобто до набрання чинності рішенням Ради адвокатів України № 149, а її надходження до КДКА Запорізької області 24.03.2026 пов`язане з передачею між органами адвокатського самоврядування, що підтверджується листами КДКА Донецької області від 14.01.2026 №4/2 та ВКДКА від 12.02.2026 №129, а тому вимога про попередню сплату плати до неї не застосовується. Відповідач не заперечує встановленого частиною першою статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тридцятиденного строку розгляду дисциплінарної справи та не стверджує, що оскарження рішення про порушення дисциплінарної справи автоматично зупиняло його перебіг, однак вважає, що зазначена норма не визначає перевищення цього строку безумовною підставою для скасування рішення, а позивач не навів обставин, які б свідчили, що таке перевищення призвело до неправильного встановлення обставин справи чи обмеження його процесуальних прав. Також відповідач зазначає, що 25.05.2026 позивач звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із захворюванням, яке було задоволено 28.05.2026 (протокол № 7/26); можливість укладення договору третьою особою на користь клієнта не тотожна наявності в адвоката повноважень на представництво цього клієнта перед іншими особами; застосоване стягнення є мінімальним, передбаченим пунктом 2 частини першої статті 35 зазначеного Закону; договір від 28.07.2025 укладено між КДКА Запорізької області та адвокатом Гешевою Ю.Л., і він стосується підтвердження повноважень представника відповідача у цій справі. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.10.1998 №1113, виданого Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, та обліковується в Раді адвокатів Донецької області, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України серії ІІ №1126130, сформованим 03.09.2026.

Рішенням Звітно-виборчої конференції адвокатів Донецької області від 07.10.2017 Осику С.В. обрано представником адвокатів Донецької області в Раді адвокатів України; відповідні відомості про посаду в органах адвокатського самоврядування містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України.

12.08.2024 Рада адвокатів Донецької області за підписом Голови Ради Керанчук Л.Л. звернулася до Голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з листом №75 (вх. №105-6871/1 від 13.08.2024) щодо нежитлового приміщення у будинку №14/24 на Кловському узвозі в м. Києві.

03.04.2025 Головою Ради адвокатів Донецької області Керанчук Л.Л. видано адвокату Осиці С.В. довіреність №4 на отримання кореспонденції Ради адвокатів Донецької області строком дії до 31.12.2025.

29.09.2025 у м. Києві між адвокатом Осикою С.В. (адвокат) та членом Ради адвокатів Донецької області Коником Геннадієм Володимировичем, який діє на користь та в інтересах Ради адвокатів Донецької області (клієнт), укладено договір про надання правничої допомоги згідно з частиною 4 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Предметом зазначеного договору визначено надання адвокатом правничої допомоги з питань представництва клієнта у Печерській районній в місті Києві державній адміністрації та її комунальних підприємствах щодо підвального приміщення за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 14/24, з метою включення його до програми приватизації або укладення договору оренди. Договором також визначено права та обов`язки сторін, безоплатний характер правничої допомоги, право клієнта у будь-який час розірвати договір в односторонньому порядку з письмовим повідомленням адвоката та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, а також строк його дії - до повного виконання. Договір підписано адвокатом Осикою С.В. та ОСОБА_2 .

Відповідно до умов договору від 29.09.2025, він вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання та наявності в адвоката інформації про підтвердження згоди клієнта з урахуванням листа Ради адвокатів Донецької області № 75 від 12.08.2024. Цим же договором передбачено, що якщо клієнт у термін 30 діб з дня підписання договору не надсилав лист до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування представницьких повноважень адвоката, договір вважається не укладеним з моменту підписання, а якщо клієнт після отримання запиту Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на підтвердження повноважень адвоката у термін 30 діб не надішле лист-відповідь про наявність чи відсутність повноважень, повноваження адвоката вважаються підтвердженими.

У період з жовтня по листопад 2025 року адвокат Осика С.В. направив до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - КП) низку адвокатських запитів, у яких зазначав, що діє як представник Ради адвокатів Донецької області.

17.10.2025 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація листом №105-12829 звернулася до Ради адвокатів Донецької області та КДКА Донецької області з проханням підтвердити чи спростувати інформацію про укладення Радою адвокатів Донецької області договору про надання правничої допомоги б/н від 29.09.2025 з адвокатом Осикою С.В. Відомостей про надання Радою адвокатів Донецької області відповіді на зазначений лист матеріали справи не містять.

27.12.2025 директор КП ОСОБА_3 звернувся зі скаргою щодо поведінки адвоката Осики С.В., у якій просив притягнути адвоката до дисциплінарної відповідальності.

06.01.2026 зазначена скарга надійшла до КДКА Донецької області (вх. №2), яка листом від 14.01.2026 вих. №4/2 направила її до ВКДКА на підставі п. 6.5.4 Положення «Про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Донецької області», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 18.09.2020 №62.

16.03.2026 скарга надійшла до ВКДКА (вх. №33756), яка листом від 17.03.2026 вих. №1282 скерувала її до КДКА Запорізької області.

24.03.2026 скарга надійшла до КДКА Запорізької області (вх. №99).

27.03.2026 головою КДКА Запорізької області скаргу скеровано до дисциплінарної палати, а 30.03.2026 головою дисциплінарної палати доручено члену палати Мухіній Л.С. проведення перевірки відомостей, викладених у скарзі.

06.04.2026 (вх. №114) та 18.04.2026 (вх. №119) до КДКА Запорізької області надійшли доповнення до скарги, до яких, зокрема, додано лист Ради адвокатів Донецької області від 31.03.2026 вих. №46, відповідно до якого Рада не приймала рішень щодо оренди чи купівлі приміщень у Печерському районі м. Києва, не укладала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Осикою С.В. та не надавала йому доручень чи повноважень на збір такої інформації.

29.04.2026 у зв`язку із завантаженістю члена дисциплінарної палати Мухіної Л.С. проведення перевірки доручено члену палати Мамедову Т.К.; того ж дня, відповідно до витягу з протоколу засідання дисциплінарної палати № 5/26, у зв`язку з тим, що станом на час засідання письмові пояснення від адвоката не надійшли, строк проведення перевірки продовжено до наступного засідання дисциплінарної палати.

Листом від 29.04.2026 вих. №92 позивача повідомлено про надходження скарги, запропоновано надати пояснення по суті скарги та повідомлено про засідання дисциплінарної палати 08.05.2026.

07.05.2026 до КДКА Запорізької області надійшли письмові пояснення позивача від 05.05.2026, до яких додано, зокрема, копії листа Ради адвокатів Донецької області від 12.08.2024 № 75 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, довіреності Голови Ради адвокатів Донецької області від 03.04.2025 №4 та договору про надання правничої допомоги від 29.09.2025.

08.05.2026 членом дисциплінарної палати Мамедовим Т.К. за результатами перевірки складено довідку, та того ж дня рішенням дисциплінарної палати КДКА Запорізької області №6/1-2026 стосовно адвоката Осики С.В. порушено дисциплінарну справу. Копію рішення направлено скаржнику та позивачу разом із повідомленням про призначення розгляду справи по суті на 28.05.2026 о 14:00.

25.05.2026 до КДКА Запорізької області надійшла заява позивача від 25.05.2026 (вх.№163), в якій він, посилаючись на отримання поштового відправлення з рішенням №6/1-2026 лише 22.05.2026, недостатність часу для підготовки пояснень та перебування у плановій відпустці з 01.06.2026 по 22.06.2026, просив перенести розгляд справи на кінець червня 2026 року.

25.05.2026 член Ради адвокатів Донецької області Коник Г.В. надав письмові пояснення, в яких зазначив, що договір від 29.09.2025 підписаний ним на підставі усного доручення Голови Ради адвокатів Донецької області Керанчук Л.Л. в інтересах Ради.

26.05.2026 та 27.05.2026 до КДКА Запорізької області надійшли клопотання позивача №1, №2 та №3 про витребування документів у Раді адвокатів Донецької області, Печерській районній в місті Києві державній адміністрації та КП (вх. №168, №169, №170). Оскаржуване рішення містить відомості про надходження зазначених клопотань, проте не містить відомостей про результати їх розгляду.

Під час розгляду дисциплінарної справи головою дисциплінарної палати КДКА Запорізької області на адресу Голови Ради адвокатів Донецької області Керанчук Л.Л. направлено запит про надання інформації та документів, зокрема щодо договору від 29.09.2025, листа Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.10.2025 №105-12829, листування з адвокатом Осикою С.В. та бланка листа №201 від 20.10.2025. Відповіді на зазначений запит матеріали справи не містять.

25.05.2026 до ВКДКА надійшла скарга позивача на рішення дисциплінарної палати КДКА Запорізької області від 08.05.2026 №6/1-2026 про порушення дисциплінарної справи (вх.№35049), у зв`язку з чим листом від 26.05.2026 вих.№2357 ВКДКА витребувала матеріали дисциплінарної справи.

Відповідно до витягу з протоколу засідання дисциплінарної палати від 28.05.2026 №7/26 розгляд справи стосовно адвоката Осики С.В., призначений на 28.05.2026 о 14:00, відкладено без визначення дати наступного засідання; у протоколі як підстави зазначено заяву адвоката про відкладення розгляду «у зв`язку із його хворобою» з доданою довідкою про хворобу, а також необхідність витребування та отримання додаткових доказів. Рішення про зупинення розгляду дисциплінарної справи протокол не містить.

04.06.2026 матеріали дисциплінарної справи надійшли до ВКДКА (вх. №35318).

Рішенням ВКДКА від 01.08.2026 №VIII-007/2026 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати КДКА Запорізької області від 08.05.2026 №6/1-2026 - без змін.

17.08.2026 матеріали дисциплінарної справи надійшли до КДКА Запорізької області (вх. №252).

Листом від 19.08.2026 вих. №159 позивача повідомлено про час і місце засідання дисциплінарної палати, призначеного на 03.09.2026, та надано копії матеріалів, долучених до справи.

29.08.2026 між адвокатом Маковецьким Олександром Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.02.2011 №1986, видане Одеською обласною КДКА) та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №16, на підставі якого адвокатом Маковецьким О.М. видано ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1773058 від 02.09.2026 у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Запорізької області.

02.09.2026 адвокат Маковецький О.М. звернувся до КДКА Запорізької області з клопотанням №293, у якому, посилаючись на укладення договору від 29.08.2026, просив відкласти розгляд справи, призначений на 03.09.2026, з метою ознайомлення з матеріалами провадження та узгодження позиції з клієнтом; до клопотання додано копії ордера та свідоцтва.

03.09.2026 адвокат Маковецький О.М. звернувся до КДКА Запорізької області з клопотанням №294 про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з участю о 14:00 03.09.2026 у судовому засіданні Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні №991/2002/26, на підтвердження чого додано повістку Вищого антикорупційного суду від 03.08.2026.

За даними оскаржуваного рішення, зазначені клопотання зареєстровано КДКА Запорізької області 03.09.2026 за вх. №279 та №280, при цьому дисциплінарна палата дійшла висновку, що адвокат Маковецький О.М. належним чином завірених повноважень на участь у дисциплінарному провадженні не надав.

03.09.2026 за клопотанням позивача до матеріалів дисциплінарної справи долучено постанову Печерського районного суду м. Києва.

03.09.2026 відбулося засідання дисциплінарної палати КДКА Запорізької області, у якому позивач взяв участь через власні засоби зв`язку.

Рішенням дисциплінарної палати КДКА Запорізької області від 03.09.2026 №11/29-2026 адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3, 5 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 (один) місяць.

В обґрунтування зазначеного рішення дисциплінарна палата вказала, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється виключно на підставі договору про надання правничої допомоги, проте адвокат Осика С.В. сформував ордери та направив близько 28 адвокатських запитів, у яких стверджував, що діє як представник Ради адвокатів Донецької області, за відсутності укладеного з нею договору. Дисциплінарна палата дійшла висновку, що договір від 29.09.2025 укладено з особою, яка не мала повноважень на його підписання від імені Ради адвокатів Донецької області, застосування конструкції договору, укладеного іншою особою на користь клієнта (частина четверта статті 27 зазначеного Закону), є неможливим, оскільки клієнт та його голова офіційно заперечили факт надання згоди на укладення договору, з посиланням на рішення Ради адвокатів України від 30.06.2026 №48, а лист Ради адвокатів Донецької області № 75 та довіреність №4 не є рішеннями про згоду на укладення договору; крім того, з урахуванням умов самого договору він вважається неукладеним з моменту його підписання. Такі дії кваліфіковано як здійснення адвокатської діяльності без укладеного договору (стаття 26 Закону), недодержання вимог статті 24 Закону, а також порушення статей 7, 12-1 Правил адвокатської етики. Обираючи вид стягнення, дисциплінарна палата врахувала характер проступку та відсутність тяжких негативних наслідків, завданих клієнту чи іншим особам, і застосувала мінімальний строк зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, передбачений пунктом 2 частини першої статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Копію зазначеного рішення направлено позивачу листом КДКА Запорізької області від 09.09.2026 вих. №228.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, зокрема підстави та порядок притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону №5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Частиною 2 статті 34 Закону № 5076-VI визначено, що дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема:

- порушення правил адвокатської етики (пункт 3);

- невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків (пункт 5).

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону № 5076-VI за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

- попередження;

- зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;

- для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

Частиною 2 статті 31 Закону № 5076-VI встановлено, що накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі:

- повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку;

- порушення адвокатом вимог щодо несумісності;

- систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

Пунктом 3 частини 3 статті 31 Закону №5076-VI передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення. Рішення приймається за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №5076-VI, дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення.

Згідно з частиною 2 статті 40 Закону №5076-VI, розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правничою допомогою адвоката.

Порядок прийняття та розгляду скарг щодо поведінки адвоката визначено Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120 (в редакції рішення Ради адвокатів України від 13.12.2025 №149) (далі - Положення №120).

Відповідно до пункту 7 Положення №120, дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Адвокат не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов`язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Згідно з пунктом 30 Положення №120, заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки не пізніше тридцяти днів з дня початку перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках. За клопотанням члена палати, який здійснює перевірку, Голова дисциплінарної палати може продовжити такий строк. Строк продовження перевірки не може перевищувати тридцяти днів.

Пунктом 39 Положення №120 визначено, що дисциплінарна справа стосовно адвоката має бути розглянута дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня її порушення. До строку розгляду дисциплінарної справи не включається і перебіг строків зупиняється на термін хвороби чи відпустки адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарне провадження, а також термін, на який розгляд справи було зупинено. Рішення про зупинення розгляду справи приймається простою більшістю голосів присутніх членів дисциплінарної палати та заноситься до протоколу засідання палати.

Відповідно до пунктів 51-53 Положення №120, рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини. До адвоката застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, якщо можливість застосування іншого стягнення за вчинений ним дисциплінарний проступок не передбачена законом. Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; порушення адвокатом вимог щодо несумісності; систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

Пунктом 57 Положення №120 передбачено, що дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та її члени зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати заяви (скарги), перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства України і забезпечувати їх виконання.

Судом встановлено, що рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно позивача прийнято дисциплінарною палатою КДКА Запорізької області 08.05.2026, а оскаржуване рішення по суті - 03.09.2026.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відкладення розгляду справи 28.05.2026 за заявою позивача, перебування позивача у відпустці з 01.06.2026 по 22.06.2026 та перебування матеріалів дисциплінарної справи у ВКДКА з 04.06.2026 по 17.08.2026.

Суд зауважує, що навіть за умови виключення зі строку розгляду справи всього періоду перебування її матеріалів у ВКДКА, тривалість розгляду дисциплінарної справи стосовно позивача становила 27 днів (з 08.05.2026 по 04.06.2026) та 17 днів (з 17.08.2026 по 03.09.2026), тобто 44 дні, а з урахуванням виключення днів відпустки позивача у межах першого з цих періодів (з 01.06.2026 по 03.06.2026) - 41 день, що перевищує строк, встановлений частиною 1 статті 40 Закону №5076-VI.

При цьому, відповідно до витягу з протоколу засідання дисциплінарної палати від 28.05.2026 №7/26 розгляд справи відкладено без визначення дати наступного засідання, а рішення про зупинення розгляду дисциплінарної справи, яке відповідно до абзацу другого пункту 39 Положення №120 приймається простою більшістю голосів та заноситься до протоколу засідання палати, дисциплінарна палата не приймала. Отже, правових підстав для виключення зі строку розгляду справи періоду перебування її матеріалів у ВКДКА відповідач не мав, а наведений вище розрахунок є найбільш сприятливим для відповідача. Крім того, підставою відкладення у протоколі зазначено хворобу позивача, тоді як у заяві позивача від 25.05.2026 (вх. №163) йдеться про отримання рішення №6/1-2026 лише 22.05.2026 та перебування у плановій відпустці.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2020 у справі №2540/3034/18 погодився з висновком суду першої інстанції про порушення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури строку розгляду дисциплінарної справи, оскільки частина 1 статті 40 Закону №5076-VI та абзац перший пункту 39 Положення №120 передбачають, що дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення.

Порушено відповідачем і строк проведення перевірки, встановлений пунктом 30 Положення №120. Перевірку доручено члену палати 30.03.2026, а довідку за її результатами складено 08.05.2026, тобто через 39 днів. При цьому строк перевірки продовжено не Головою дисциплінарної палати за клопотанням члена палати, як того вимагає пункт 30 Положення №120, а рішенням дисциплінарної палати (витяг з протоколу №5/26) і без визначення конкретного строку - «до наступного засідання», а підставою продовження зазначено ненадання позивачем пояснень, що не є винятковим випадком у розумінні наведеної норми, оскільки у разі ненадання адвокатом пояснень справа відповідно до пункту 26 Положення №120 розглядається за наявними в ній матеріалами.

Також судом встановлено, що 02.09.2026 та 03.09.2026 адвокат Маковецький О.М., з яким позивач уклав договір про надання правничої допомоги від 29.08.2026 №16, звертався до відповідача з клопотаннями про відкладення розгляду справи для ознайомлення з її матеріалами та у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, долучивши ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Дисциплінарна палата, пославшись на те, що адвокат Маковецький О.М. належним чином завірених повноважень не надав, провела розгляд справи без його участі, не запропонувавши усунути недоліки в підтвердженні повноважень.

У постанові від 14.03.2018 у справі №826/23545/15 Верховний Суд зазначив, що розгляд дисциплінарної справи повинен здійснюватися з дотриманням принципу змагальності, що означає надання адвокату, відносно якого здійснюється дисциплінарне провадження, можливості захищати себе, зокрема шляхом участі у засіданні, надання пояснень, подання відповідних доказів, заявлення клопотань та відводів членам дисциплінарної палати; з огляду на застосування найсуворішого з передбачених Законом видів дисциплінарної відповідальності кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана була надати позивачу реальну можливість захищати себе.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач 26.05.2026 та 27.05.2026 звертався до відповідача з клопотаннями №1, №2 та №3 про витребування документів у Раді адвокатів Донецької області, Печерській районній в місті Києві державній адміністрації та КП, однак оскаржуване рішення не містить відомостей про результати їх розгляду. Так само матеріали справи не містять відповіді Голови Ради адвокатів Донецької області на запит голови дисциплінарної палати, яким витребовувалися, зокрема, відомості щодо договору від 29.09.2025 та листа Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.10.2025 №105-12829, при цьому оскаржуване рішення прийнято без отримання такої відповіді та без оцінки причин її відсутності.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Відповідачем не дотримано і вимог пункту 57 Положення №120 щодо обов`язку об`єктивно розглядати скаргу та перевіряти викладені в ній факти.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що розгляд дисциплінарної справи відповідачем здійснено з порушенням строків, встановлених частиною 1 статті 40 Закону №5076-VI та пунктами 30, 39 Положення №120, без належного забезпечення права позивача користуватися правничою допомогою адвоката та без повного з`ясування обставин справи.

Разом з тим, суд зауважує, що процедурні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень, самі по собі не є безумовною підставою для скасування прийнятого ним рішення, якщо закон не пов`язує з ними настання такого наслідку.

Так, частиною 3 статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру», який відповідно до пункту 3 частини 3 статті 31 Закону №5076-VI підлягає застосуванню при прийнятті рішень про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, встановлено, що порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Закон №5076-VI та Положення №120 не встановлюють, що порушення строку розгляду дисциплінарної справи саме по собі тягне нечинність прийнятого рішення. Також суд враховує, що позивач особисто брав участь у засіданні дисциплінарної палати 03.09.2026, надавав пояснення та заявляв клопотання.

Отже, встановлені судом процедурні порушення підлягають оцінці в сукупності з тим, чи відповідає оскаржуване рішення нормам матеріального права та чи є воно обґрунтованим по суті. З огляду на це суд надає оцінку висновкам відповідача, покладеним в основу оскаржуваного рішення.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, ключовим висновком дисциплінарної палати, на якому ґрунтується кваліфікація дій позивача за пунктами 3, 5 частини 2 статті 34 Закону №5076-VI, є висновок про здійснення позивачем адвокатської діяльності «без укладеного договору», що, на думку відповідача, є порушенням статті 26 Закону №5076-VI.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 27 Закону №5076-VI, договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що договір про надання правничої допомоги від 29.09.2025 укладено у письмовій формі, підписано адвокатом Осикою С.В. та членом Ради адвокатів Донецької області Коником Г.В., який діяв на користь та в інтересах Ради адвокатів Донецької області. Договір містить умови про предмет правничої допомоги, права та обов`язки сторін, її безоплатний характер, порядок розірвання та строк дії договору.

Тобто, договір від 29.09.2025 укладено у формі, передбаченій частиною 1 статті 27 Закону №5076-VI, за конструкцією, прямо передбаченою частиною 4 статті 27 Закону №5076-VI, і сторони досягли в ньому згоди щодо всіх істотних умов, як того вимагає частина 1 статті 638 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що у самому оскаржуваному рішенні відповідач одночасно стверджує, що «відповідний договір не укладався», та цитує умову, викладену на сторінці 3 цього ж договору, роблячи висновок, що договір «вважається не укладеним з моменту його підписання згідно з його ж власними умовами». Крім того, відповідач надає оцінку «діям адвоката Осики С.В. під час підписання договору від 29.09.2025 року з Г.Коником».

Таким чином, застосовуючи умови договору від 29.09.2025 та оцінюючи дії позивача щодо його підписання, відповідач фактично визнав існування цього договору як правочину, оскільки застосування договірних умов можливе лише до договору, який існує. Наведене свідчить про внутрішню суперечливість висновків відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Суд також зауважує, що факт укладення договору визначається законом, а саме досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов у належній формі (частина 1 статті 638 ЦК України), а не подіями, які настали або не настали після його підписання. Умова договору, яка пов`язує правові наслідки з направленням або ненаправленням клієнтом листа протягом 30 днів після підписання, за своєю правовою природою є скасувальною обставиною у розумінні частини 2 статті 212 ЦК України, тобто може впливати лише на припинення прав та обов`язків сторін, але не здатна минулим числом скасувати сам факт укладення договору. Крім того, відповідач, тлумачачи зазначену умову, не врахував інших умов цього ж договору, зокрема про те, що договір набирає чинності з моменту підписання, клієнт вправі у будь-який час розірвати його з письмовим повідомленням адвоката та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, а у разі ненадання клієнтом відповіді на запит Печерської районної в місті Києві державної адміністрації протягом 30 днів повноваження адвоката вважаються підтвердженими. Матеріали справи свідчать, що такий запит Печерська районна в місті Києві державна адміністрація направила Раді адвокатів Донецької області листом від 17.10.2025 №105-12829, проте відомостей про надання на нього відповіді матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 3 статті 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договором від 29.09.2025 сторони прямо визначили правові наслідки мовчання клієнта: якщо клієнт після отримання запиту Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на підтвердження повноважень адвоката у термін 30 діб не надішле відповідь про наявність чи відсутність таких повноважень, повноваження адвоката вважаються підтвердженими.

Лист Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.10.2025 №105-12829, адресований безпосередньо Раді адвокатів Донецької області, містив саме такий запит - підтвердити чи спростувати укладення договору від 29.09.2025 з адвокатом Осикою С.В. Отже, щонайпізніше з жовтня 2025 року Рада адвокатів Донецької області була обізнана про існування зазначеного договору та про те, що позивач діє як її представник у Печерській районній в місті Києві державній адміністрації. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що Рада адвокатів Донецької області у строк, визначений договором, або в подальшому до подання скарги заперечила повноваження позивача перед Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією чи повідомила про розірвання договору у передбаченому ним порядку. Лист Ради адвокатів Донецької області від 31.03.2026 №46, на який посилається відповідач, складено через понад п`ять місяців після зазначеного запиту та вже після подання скарги, і він не містить посилань на лист Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.10.2025 №105-12829.

Таким чином, мовчання клієнта після отримання запиту Печерської районної в місті Києві державної адміністрації за умовами договору від 29.09.2025 та з урахуванням частини 3 статті 205 ЦК України є вираженням його волі, що свідчить про підтвердження повноважень позивача. Цих обставин відповідач не дослідив і не надав їм жодної оцінки, обмежившись посиланням на пізніші заперечення Голови Ради адвокатів Донецької області.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, із наведених вище норм права слідує, що діє презумпція правомірності правочину, яка може бути спростована лише у випадку, коли недійсність правочину прямо встановлена законом, або за рішенням суду.

Закон не встановлює нікчемності договору про надання правничої допомоги, укладеного іншою особою на користь клієнта відповідно до частини 4 статті 27 Закону №5076-VI. Заперечення Ради адвокатів Донецької області та її Голови щодо наявності у ОСОБА_2 повноважень на укладення договору та надання згоди клієнтом є запереченням дійсності правочину, тобто стосуються оспорюваного правочину, дійсність або недійсність якого може бути встановлена виключно судом.

Суд наголошує, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури не наділена повноваженнями визнавати цивільно-правові договори недійсними чи неукладеними, а тому не може підміняти собою суд при вирішенні питання про дійсність правочину.

Матеріали справи не містять жодних доказів звернення Ради адвокатів Донецької області або інших заінтересованих осіб до суду з позовом про визнання договору від 29.09.2025 недійсним, як і доказів визнання його недійсним у судовому порядку. Відповідачем, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення, таких доказів суду також не надано.

Крім того, обґрунтовуючи неможливість застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 27 Закону №5076-VI, відповідач послався на рішення Ради адвокатів України від 30.06.2026 №48, тобто на акт, прийнятий після вчинення позивачем дій, які стали предметом дисциплінарного провадження (жовтень - листопад 2025 року). Таке рішення не могло бути відомим позивачу на час вчинення ним відповідних дій і не може бути підставою для висновку про порушення ним вимог закону у минулому.

Суд також зауважує, що висновок відповідача про те, що позивач «не міг не знати» про відсутність у ОСОБА_2 повноважень та «свідомо» уклав правочин з неуповноваженою особою, ґрунтується на припущеннях. Обізнаність Ради адвокатів Донецької області про укладення договору від 29.09.2025 відповідачем не з`ясована: відповіді Ради на лист Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.10.2025 №105-12829 та на запит голови дисциплінарної палати матеріали справи не містять, а відомостей про результати розгляду клопотань позивача про витребування документів у Раді адвокатів Донецької області та Печерській районній в місті Києві державній адміністрації оскаржуване рішення не містить. Відповідно до пункту 7 Положення №120 звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

За таких обставин суд оцінює договір про надання правничої допомоги від 29.09.2025 як укладений та чинний, а висновок відповідача про здійснення позивачем адвокатської діяльності без укладеного договору та, як наслідок, про порушення ним статей 24, 26 Закону № 5076-VI, статей 7, 12-1 Правил адвокатської етики, - таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права та встановлених обставинах справи.

Суд також не може погодитися з обґрунтованістю обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.

Як зазначено вище, частина 2 статті 31 Закону № 5076-VI та пункт 53 Положення №120 містять вичерпний перелік підстав, за наявності яких до адвоката може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2020 у справі №2540/3034/18 зазначив, що частина друга статті 31 Закону № 5076-VI містить вичерпний перелік підстав для накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а відсилочний характер пункту 3 частини другої статті 31 цього Закону не позбавляє кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури обов`язку вказувати у конкретному рішенні про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності підставу, визначену саме в нормах Закону № 5076-VI. Приписами статті 34 зазначеного Закону лише кваліфіковано, які саме дії адвоката є дисциплінарним проступком, тоді як виключні підстави для накладення стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю врегульовано частиною другою статті 31 Закону.

Оскаржуване рішення не містить посилання на жодну з підстав, визначених частиною 2 статті 31 Закону №5076-VI та пунктом 53 Положення №120. Відповідач не встановлював ні повторного протягом року вчинення позивачем дисциплінарного проступку, ні порушення ним вимог щодо несумісності, ні систематичного порушення правил адвокатської етики. Вжитий у мотивувальній частині рішення вислів про «грубе нехтування базовими вимогами цивільного законодавства та профільного Закону» стосується оцінки дій позивача під час підписання договору і не є кваліфікацією його дій як грубого одноразового порушення правил адвокатської етики з наведенням мотивів такої кваліфікації.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2026 у справі №320/19157/23 дійшов висновку, що перевірка судом наявності в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належного та достатнього обґрунтування того, у чому саме полягає «грубість» дисциплінарного проступку та з яких мотивів застосовано відповідний вид стягнення, не є втручанням у дискреційні повноваження органів адвокатського самоврядування. Така перевірка здійснюється виключно в межах контролю за дотриманням процедури, принципів обґрунтованості та вмотивованості рішення, а не в частині переоцінки доказів чи підміни собою дисциплінарного органу у визначенні міри відповідальності.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, відповідач в оскаржуваному рішенні сам зазначив, що бере до уваги «відсутність тяжких негативних наслідків, завданих діями адвоката ОСОБА_1 клієнту чи іншим особам», а також «відсутність шкоди». Водночас, констатуючи відсутність тяжких наслідків, відповідач не зазначив, які саме наслідки (якщо не тяжкі) настали від дій позивача, та чим вони підтверджуються, а констатувавши відсутність будь-якої шкоди, - чому за таких обставин необхідним є застосування саме зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Суд звертає увагу на те, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк один місяць є мінімальним строком лише в межах цього виду стягнення, однак не є найм`якшим дисциплінарним стягненням, передбаченим частиною 1 статті 35 Закону №5076-VI. Найм`якшим стягненням є попередження. Оскаржуване рішення не містить жодних мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про недостатність застосування до позивача попередження, з огляду на встановлену самим відповідачем відсутність шкоди та тяжких наслідків. Більше того, відповідно до пункту 52 Положення №120 попередження застосовується, якщо можливість застосування іншого стягнення за вчинений дисциплінарний проступок не передбачена законом. Оскільки жодної з підстав, визначених частиною 2 статті 31 Закону №5076-VI та пунктом 53 Положення №120, відповідач не встановив, застосування до позивача стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю не узгоджується з наведеними нормами.

Отже, обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення не узгоджується з обставинами, встановленими самим відповідачем, а рішення в цій частині не відповідає вимогам вмотивованості, обґрунтованості та пропорційності, визначеним пунктом 51 Положення №120 та пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України.

Таким чином, оскаржуване рішення є внутрішньо непослідовним: відповідач одночасно стверджує, що договір від 29.09.2025 не укладався, та цитує і застосовує його умови; констатує відсутність шкоди та тяжких негативних наслідків і водночас застосовує до позивача стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, не обґрунтувавши недостатність більш м`якого стягнення та не зазначивши підстави, передбаченої частиною 2 статті 31 Закону № 5076-VI.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути зрозумілим, чітким та послідовним, ґрунтуватися на встановлених обставинах і містити мотиви, з яких суб`єкт владних повноважень дійшов відповідних висновків, зокрема щодо обрання конкретного виду відповідальності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Встановлені судом порушення норм матеріального права, у сукупності з допущеними відповідачем процедурними порушеннями, які безпосередньо вплинули на повноту з`ясування обставин справи щодо договору від 29.09.2025 та обізнаності клієнта про його укладення, свідчать про протиправність оскаржуваного рішення.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. В даному випадку належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати КДКА Запорізької області від 03.09.2026 №11/29-2026.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1331,20 грн (квитанція від 14.09.2026 ID: 9573-0462-5393-1587) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області (69040, м.Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 47); код ЄДРПОУ 24908253) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 03.09.2026 №11/29-2026 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.10.2026.

Суддя Ю.В. Калашник