Постановление суда № 140837281, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/14030/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Турової О.М. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-3: Філії №1 Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування висновку та наказів, зобов`язання вчинити певної дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-3: Філії №1 Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок військово-лікарської комісії при філії №1 Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради від 24.10.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

01.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Турова О.М.) вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та доказів на підтвердження поважності таких причин;

- оригіналу документа про сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 1331,20 грн;

- уточненої позовної заяви із чітким визначенням належних відповідачів у справі, зазначенням позовних вимог щодо кожного з них, відомостей про відповідачів відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України, а також із зазначенням реквізитів (дати та номера) оскаржуваних рішень, зокрема постанови військово-лікарської комісії, оформленої відповідною довідкою, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 , разом із копіями уточненої позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи;

- копій оскаржуваних рішень, а саме наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою про проведення медичного огляду позивача, для суду та відповідно до кількості учасників справи;

- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів із тим самим предметом та з тих самих підстав.

30.06.2026 року позивачем подано документи на усунення недоліків позовної заяви.

05.10.2026 року позивачем подано додаткові документи на усунення недоліків позовної заяви.

20.10.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Турової О.М. від розгляду адміністративної справи №160/14030/26, в якій заявник просить суд:

- відвести суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турову О.М. від розгляду адміністративної справи №160/14030/26.

Аргументи даної заяви зводяться до того, що, на переконання заявника, суддею Туровою О.М. протягом тривалого часу не вирішується питання про відкриття провадження в адміністративній справі №160/14030/26, незважаючи на подання позивачем документів на усунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху ухвалою суду від 01.06.2026 року.

Зокрема, заявник зазначає, що 30.06.2026 року ним подано до суду документи на усунення недоліків позовної заяви, а 05.10.2026 року - додаткові документи на усунення таких недоліків. Однак станом на дату звернення із заявою про відвід судді, а саме 20.10.2026 року, питання щодо відкриття провадження у справі залишалося невирішеним.

На думку заявника, тривале не вирішення суддею процесуального питання щодо відкриття провадження у справі після надходження документів на усунення недоліків позовної заяви свідчить про порушення встановлених процесуальним законодавством строків та викликає у нього сумніви щодо об`єктивності й неупередженості судді Турової О.М. під час розгляду цієї адміністративної справи.

Таким чином, підставою для заявлення відводу судді Туровій О.М. позивач визначає тривале невчинення процесуальних дій, пов`язаних із вирішенням питання про відкриття провадження в адміністративній справі після подання документів на усунення недоліків позовної заяви.

20.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Турова О.М.) визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Турової О.М. у справі №160/14030/26 необґрунтованою. Передано матеріали адміністративної справи №160/14030/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

21.10.2026 року відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану заяву розподіллено судді Пруднику С.В.

Перевіривши обставини, викладені у заяві ОСОБА_1 про відвід судді Турової О.М. від розгляду адміністративної справи №160/14030/26, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам заявника в межах положень статей 36-40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є незалежність суддів та здійснення правосуддя на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом є однією з фундаментальних гарантій справедливого судочинства, забезпечення якої покладається на державу та реалізується, зокрема, шляхом установлення процесуального механізму відводу та самовідводу судді.

Водночас інститут відводу судді має застосовуватися виключно за наявності визначених законом підстав, оскільки його призначення полягає не у зміні складу суду за бажанням учасника справи, а в усуненні від здійснення правосуддя судді, щодо якого існують обставини, що об`єктивно перешкоджають неупередженому розгляду конкретної справи.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою статті 36 КАС України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість відводу судді не з будь-яким незадоволенням учасника справи перебігом судового провадження, а з наявністю конкретних обставин, які свідчать про неможливість участі відповідного судді у розгляді справи або об`єктивно породжують обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

При цьому наведений у пункті 4 частини першої статті 36 КАС України перелік інших обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не є вичерпним, однак застосування зазначеної норми вимагає встановлення фактичного підґрунтя відповідних сумнівів.

Саме по собі припущення учасника справи про можливу упередженість судді, яке не підтверджується об`єктивними обставинами, не може вважатися достатньою підставою для відводу.

Аналогічний підхід до розуміння інституту відводу судді застосовується у практиці Верховного Суду, відповідно до якої вирішення питання про відвід передбачає оцінку як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду.

Зокрема, Верховний Суд під час розгляду справи №800/459/17 виходив із того, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді сама по собі не становить передбаченої процесуальним законом підстави для його відводу.

Зазначений підхід узгоджується з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України та спрямований на забезпечення стабільності законного складу суду, недопущення безпідставного усунення судді від розгляду справи і водночас збереження гарантій незалежного та безстороннього правосуддя.

Верховний Суд у своїй практиці також звертає увагу на необхідність розмежування обґрунтованого сумніву в неупередженості судді та суб`єктивного незадоволення учасника справи процесуальними діями, рішеннями або порядком здійснення судочинства.

Такий підхід передбачає, що суд, вирішуючи питання про відвід, повинен установити, чи можуть наведені заявником факти з позиції розумного та поінформованого стороннього спостерігача свідчити про існування обставин, несумісних із вимогами незалежності та безсторонності суду.

Водночас відсутність об`єктивного підтвердження відповідних обставин виключає можливість задоволення заяви про відвід лише з мотивів недовіри учасника справи до судді.

Вказані висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні від 24.02.1993 року у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) Європейський суд з прав людини визначив, що безсторонність суду повинна оцінюватися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Суб`єктивний критерій передбачає встановлення особистих переконань і поведінки конкретного судді, тобто з`ясування того, чи виявляв суддя особисту упередженість або заінтересованість у результаті розгляду справи.

Об`єктивний критерій полягає у визначенні того, чи забезпечував суд, зокрема його склад, достатні гарантії для виключення будь-яких об`єктивно виправданих сумнівів щодо його безсторонності.

У рішенні від 21.12.2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) Європейський суд з прав людини зазначив, що особиста безсторонність судді презюмується доти, доки не буде доведено протилежного.

При цьому для оцінки безсторонності за об`єктивним критерієм необхідно встановити наявність фактів, які можуть породжувати обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді.

Позиція особи, яка заявляє про існування таких сумнівів, є важливою, однак не вирішальною. Вирішальне значення має те, чи можуть відповідні побоювання вважатися об`єктивно виправданими.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява №33949/02.

Зокрема, у пунктах 49-52 зазначеного рішення Європейський суд з прав людини наголосив на необхідності застосування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності суду, презумпції особистої безсторонності судді та необхідності встановлення об`єктивно обґрунтованих підстав для сумнівів у його неупередженості.

Таким чином, сам факт виникнення в учасника судового процесу сумнівів щодо об`єктивності судді не є достатнім для висновку про наявність підстав для відводу.

Такі сумніви повинні бути обґрунтованими з огляду на конкретні обставини справи, поведінку судді та інші фактичні дані, які можуть свідчити про порушення вимог безсторонності.

Застосовуючи наведені положення законодавства та практику Верховного Суду і Європейського суду з прав людини до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи №160/14030/26, 25.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 та філії №1 Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення встановлених судом недоліків.

30.06.2026 року позивачем подано документи на усунення недоліків позовної заяви.

05.10.2026 року позивачем подано додаткові документи на усунення недоліків позовної заяви.

20.10.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді Турової О.М., мотивуючи її тривалим невирішенням питання про відкриття провадження в адміністративній справі після подання документів на усунення недоліків позовної заяви.

Отже, фактично підставою для заявлення відводу є переконання позивача у порушенні суддею процесуальних строків вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд ураховує, що відповідно до частини восьмої статті 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі вирішується суддею протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, визначеному статтею 169 цього Кодексу.

Зазначена норма встановлює процесуальний строк, протягом якого суддя повинен вирішити питання щодо подальшого руху позовної заяви.

Водночас дотримання процесуальних строків та забезпечення безсторонності суду є окремими процесуальними обов`язками, порушення одного з яких не свідчить автоматично про порушення іншого.

Суд звертає увагу, що наведені заявником обставини щодо тривалого невирішення питання про відкриття провадження у справі можуть стосуватися дотримання вимог процесуального законодавства щодо строків учинення судом відповідних процесуальних дій.

Однак зазначені обставини самі по собі не підтверджують наявності у судді Турової О.М. особистої заінтересованості у результаті розгляду справи, упередженого ставлення до позивача або прихильності до будь-кого з відповідачів.

Суд не ототожнює можливе порушення процесуального строку із проявом суддівської упередженості, оскільки такі обставини мають різну правову природу та потребують самостійної правової оцінки.

Зокрема, питання дотримання процесуальних строків пов`язане з належною організацією судового провадження та своєчасністю вчинення процесуальних дій.

Натомість питання відводу судді пов`язане з наявністю передбачених законом обставин, які унеможливлюють здійснення суддею правосуддя у конкретній справі з дотриманням вимог незалежності та безсторонності.

Тому навіть у випадку встановлення факту недотримання процесуального строку такий факт не може розглядатися як безумовний доказ упередженості судді без установлення інших обставин, які об`єктивно підтверджують відповідні сумніви.

При цьому суд ураховує, що у справі №160/14030/26 питання про відкриття провадження пов`язане з необхідністю перевірки виконання позивачем вимог ухвали суду від 01.06.2026 року про залишення позовної заяви без руху.

Зокрема, зазначеною ухвалою позивачу було запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду, документ про сплату судового збору, уточнену позовну заяву, копії оскаржуваних рішень та інші документи, необхідні для вирішення питання щодо відкриття провадження.

Водночас встановлення того, чи були всі недоліки позовної заяви усунуті належним чином, чи були подані документи достатніми для відкриття провадження та чи дотримано суддею відповідних процесуальних строків, не становить предмета розгляду заяви про відвід судді.

Наведені питання підлягають вирішенню в межах відповідної процесуальної стадії адміністративного судочинства.

Суд також бере до уваги, що у заяві про відвід ОСОБА_1 не навів обставин, які б свідчили про існування між суддею Туровою О.М. та будь-яким з учасників справи особистих, службових, майнових або інших відносин, здатних поставити під сумнів її неупередженість.

Матеріали заяви не містять відомостей про те, що суддя Турова О.М. прямо чи опосередковано заінтересована у результаті розгляду адміністративної справи, висловлювала наперед сформовану позицію щодо обґрунтованості позовних вимог або вчиняла дії, які свідчили б про надання переваги одному з учасників судового процесу.

Також заявником не наведено обставин, які б свідчили про порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що адміністративну справу №160/14030/26 передано судді Туровій О.М. відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Отже, доводи заявника не стосуються обставин, передбачених пунктами 1-3, 5 частини першої статті 36 КАС України, та не підтверджують наявності інших обставин, які в розумінні пункту 4 частини першої зазначеної статті могли б об`єктивно викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суд наголошує, що право учасника справи на заявлення відводу не є тотожним праву на заміну судді у зв`язку з незгодою з перебігом судового провадження або тривалістю вирішення окремого процесуального питання.

Інше тлумачення положень статті 36 КАС України фактично призвело б до можливості усунення судді від розгляду справи за будь-якого випадку незадоволення учасника справи процесуальною діяльністю суду, що суперечило б принципу визначення складу суду в установленому законом порядку.

Водночас суд не залишає поза увагою доводи позивача щодо тривалості вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Зазначені обставини мають значення з погляду забезпечення права особи на доступ до суду та розгляд справи протягом розумного строку.

Однак право на розгляд справи протягом розумного строку та право на розгляд справи безстороннім судом, хоча й охоплюються гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є самостійними складовими права на справедливий суд.

Недотримання процесуальних строків за відсутності інших обставин не дає достатніх підстав для висновку про те, що суддя не здатний забезпечити незалежний та неупереджений розгляд справи.

Зазначене узгоджується із правовим підходом Європейського суду з прав людини, відповідно до якого оцінка безсторонності суду повинна ґрунтуватися на встановленні конкретних фактів, які можуть породжувати об`єктивно виправдані сумніви щодо неупередженості судді.

У цьому контексті суд повторно звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, згідно з якими позиція заінтересованої особи щодо наявності сумнівів у безсторонності суду є важливою, однак визначальним залишається питання про об`єктивну обґрунтованість таких сумнівів.

У справі, що розглядається, наведені заявником обставини не містять фактичних даних, які б дозволяли встановити зв`язок між тривалістю вирішення процесуального питання та особистою заінтересованістю або упередженістю судді Турової О.М.

Суд зазначає, що відсутність такого зв`язку має істотне значення для правильного вирішення заяви про відвід, оскільки саме по собі припущення про можливе негативне ставлення судді до позивача не може замінювати встановлення об`єктивних обставин, передбачених процесуальним законом.

Крім того, суд ураховує, що 20.10.2026 року суддею Туровою О.М. постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про відвід визнано необґрунтованою та передано матеріали адміністративної справи №160/14030/26 для визначення складу суду з метою вирішення питання про відвід.

21.10.2026 року відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід передано на розгляд судді Пруднику С.В.

Таким чином, питання про відвід судді Турової О.М. вирішується іншим суддею, визначеним у встановленому процесуальним законом порядку, що забезпечує додаткову гарантію об`єктивності розгляду відповідної заяви.

При цьому висновок судді Турової О.М. про необґрунтованість заявленого відводу не має наперед установленого значення для судді, який вирішує питання про відвід, та не звільняє останнього від обов`язку самостійно перевірити доводи заявника.

Здійснюючи таку перевірку, суд виходить із необхідності забезпечення балансу між правом особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та принципом розгляду справи суддею, визначеним відповідно до встановленого законом порядку.

Безпідставне усунення судді від розгляду справи за відсутності передбачених законом обставин також не відповідало б завданням адміністративного судочинства, оскільки могло б призвести до необґрунтованої зміни складу суду та подальшого затягування судового провадження.

Відтак застосування інституту відводу потребує не лише врахування суб`єктивних побоювань учасника справи, а й об`єктивної перевірки наявності обставин, які відповідно до закону унеможливлюють подальшу участь судді у розгляді конкретної справи.

Суд зазначає, що наведені ОСОБА_1 обставини фактично стосуються своєчасності вирішення суддею Туровою О.М. питання про відкриття провадження в адміністративній справі №160/14030/26 та не містять відомостей, які б свідчили про наявність об`єктивно виправданих сумнівів у її неупередженості.

Водночас суд не надає в межах цього провадження правової оцінки дотриманню суддею Туровою О.М. строків, передбачених статтею 171 КАС України, оскільки вирішення такого питання не належить до предмета розгляду заяви про відвід.

Суд також не вирішує питання щодо достатності поданих позивачем документів для усунення недоліків позовної заяви та наявності підстав для відкриття провадження у справі, оскільки такі питання належать до процесуальних повноважень судді, у провадженні якого перебуває відповідна адміністративна справа.

Таким чином, досліджені судом обставини не підтверджують наявності передбачених статтями 36 та 37 КАС України підстав для відводу судді Турової О.М. від розгляду адміністративної справи №160/14030/26.

Суд доходить висновку, що доводи заявника ґрунтуються на його оцінці тривалості здійснення суддею процесуальних дій та не свідчать про наявність особистої заінтересованості судді у результаті розгляду справи, її упередженості або інших обставин, які з позиції об`єктивного стороннього спостерігача могли б поставити під сумнів безсторонність суду.

При цьому суд наголошує, що відмова в задоволенні заяви про відвід не означає визнання правомірним будь-якого можливого порушення процесуальних строків та не позбавляє позивача права на використання передбачених законодавством засобів захисту своїх процесуальних прав.

Вирішення питання про відвід судді має самостійний предмет правової оцінки та не підміняє перевірки законності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду в установленому законом порядку.

З урахуванням викладеного, застосовуючи положення статей 36-40 КАС України у взаємозв`язку з гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ураховуючи наведені правові підходи Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про відсутність належних і достатніх підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Турової О.М.

Отже, оскільки заявником не наведено обставин, які об`єктивно підтверджують упередженість або необ`єктивність судді Турової О.М., а встановлені судом обставини не свідчать про наявність передбачених законом підстав для її відводу, заява ОСОБА_1 про відвід судді Турової О.М. від розгляду адміністративної справи №160/14030/26 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 241, 242, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турової О.М. від розгляду адміністративної справи №160/14030/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-3: Філії №1 Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування висновку та наказів, зобов`язання вчинити певної дії - відмовити.

Матеріали адміністративної справи №160/14030/26 передати для продовження розгляду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Туровій О.М.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник