Решение № 140836951, 13.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 160/3710/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В.за участі секретаря судового засіданняПівоварова В.С.за участі:представника позивача представника відповідачаЗекунов А.Е. Маланія М.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Відокремленого підрозділу «Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків», в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2025 №815/32-00-07-13 ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ «СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС ПО РОБОТІ З ВЕЛИКИМИ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ» (код в ЄДРПОУ ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ: 43968079).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог валютного законодавства відповідач склав акт від 03.10.2025 № 760/32-00-07-13/00178353 та на його підставі прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким за порушення граничного строку розрахунків за імпортним контрактом від 30.08.2022 № 10908-ПУ-УМТС-С, укладеним з нерезидентом MMC Poland Sp. z o.o. (Республіка Польща), нарахував пеню в розмірі 1986394,64 грн. Позивач вважає, що прострочення зумовлене виключно настанням форс-мажорних обставин, а саме акціями протесту та блокуванням польськими перевізниками і фермерами пунктів пропуску на українсько-польському кордоні, які розпочалися 06.11.2023, мали публічний характер, не залежали від волі сторін контракту та унеможливили поставку товару, через що виникла потреба у поверненні раніше сплаченої попередньої оплати. Позивач наголошує, що настання і закінчення дії цих обставин засвідчено Польсько-Українською господарчою палатою, яка видала підтвердження від 11.11.2025 вих. №PUIG/2025/WJ/11/141 індивідуально для позивача щодо спірного контракту, що цей документ видано уповноваженим органом країни розташування нерезидента, а тому відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» перебіг граничного строку розрахунків і нарахування пені зупинялися на весь період дії таких обставин. Позивач також стверджує, що жодна норма не наділяє контролюючий орган повноваженнями ставити під сумнів чи ігнорувати висновок компетентної палати або вимагати інших доказів форс-мажору, окрім прямо визначеного законом документа. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії акта перевірки, заперечень на нього та відповіді на заперечення, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і матеріалів адміністративного оскарження, контракту, специфікації та додаткових угод до нього, платіжних і банківських документів, підтвердження Польсько-Української господарчої палати, а також копії повідомлень державних органів і публікацій засобів масової інформації про блокування кордону.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін.

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено порушення частини першої та частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 у частині дотримання законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортним контрактом від 30.08.2022 № 10908-ПУ-УМТС-С на суму 1717400,00 євро з порушенням граничного строку розрахунків на 10 днів (з 27.03.2024 по 05.04.2024), у зв`язку з чим нараховано пеню в розмірі 1986394,64 грн. Відповідач наголошує, що до перевірки позивач не надав ані висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, про подовження граничних строків розрахунків, ані довідок уповноваженої організації, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, ані документів про стягнення з нерезидента заборгованості в судовому чи арбітражному порядку. Відповідач вказує, що належним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини, є сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, що сам по собі факт існування форс-мажорних обставин не звільняє автоматично від відповідальності та що сторона, яка посилається на такі обставини, повинна довести їх наявність саме для конкретного випадку і їх вплив на неможливість виконання зобов`язання. Відповідач також зазначає, що подане позивачем під час адміністративного оскарження підтвердження Польсько-Української господарчої палати від 11.11.2025 №PUIG/2025/WJ/11/141 засвідчує блокаду та страйк польських перевізників, однак на час блокади руху вантажівок існували альтернативні способи доставки товару в Україну через пункти пропуску на кордоні зі Словацькою Республікою, Угорщиною та Румунією, а тому така блокада не є невідворотною обставиною, що об`єктивно унеможливила дотримання граничних строків розрахунків.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позову. Позивач зазначає, що Польсько-Українська господарча палата є компетентним і уповноваженим органом, а виданий нею документ є належним, допустимим та достатнім підтвердженням дії обставин непереборної сили, яке не може бути спростоване припущеннями або абстрактними міркуваннями контролюючого органу. Щодо доводу про альтернативні маршрути позивач вказує, що пункти пропуску на кордоні зі Словацькою Республікою, Угорщиною та Румунією працювали з істотно нижчою пропускною здатністю і були перевантажені внаслідок вимушеного перерозподілу логістичних потоків, а відповідні маршрути були довшими на 300-500, 450-700 та 700-1000 кілометрів відповідно і потребували додаткових витрат, не передбачених умовами контракту, через що не могли вважатися реальною альтернативою; на підтвердження цього позивач послався на рішення Європейської Комісії від 11.01.2024 у справі державної допомоги SA.109965, на отриманий від нерезидента порівняльний логістичний розрахунок та на публікації засобів масової інформації. Позивач також зазначає, що контролюючий орган не наділений повноваженнями втручатися у договірні відносини сторін, визначати зміст, умови чи порядок виконання зовнішньоекономічних договорів або вимагати запровадження інших маршрутів доставки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.08.2022 між ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» як покупцем та нерезидентом MMC Poland Sp. z o.o. (Республіка Польща) як продавцем укладено контракт № 10908-ПУ-УМТС-С, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцю у власність електродвигуни, їх вузли, комплектуючі та інше на умовах, передбачених специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту. Пунктом 14.5 контракту сторони визначили, що правом, яке регулює цей контракт, є матеріальне право України.

Розділом 12 контракту сторони врегулювали наслідки форс-мажору. Пунктом 12.1 передбачено, що сторони не несуть відповідальності за часткове або повне невиконання контракту через форс-мажорні обставини, а пунктом 12.1.1 до таких обставин віднесено, зокрема, війни, бойові дії, блокади, ембарго, страйки, обмеження пандемії, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища, а також інші дії держав, що перешкоджають виконанню сторонами своїх зобов`язань. Згідно з пунктом 12.1.2 контракту, якщо ці обставини тривають більше 3 місяців, кожна сторона має право переглянути умови контракту або відмовитися від виконання контракту, надіславши таку інформацію рекомендованим листом, при цьому подія форс-мажору має бути підтверджена місцевою торговою палатою. Пунктом 12.2 контракту встановлено, що у разі форс-мажору сторона, яка перешкоджала виконанню своїх договірних зобов`язань, зобов`язана повідомити іншу сторону письмово протягом 24 годин з моменту виникнення форс-мажорних обставин, а офіційний лист, що підтверджує настання форс-мажорних обставин, підтверджений уповноваженою державною установою, має бути надісланий на адресу іншої сторони протягом 10 робочих днів.

26.09.2023 сторони уклали специфікацію №11 до контракту на поставку електродвигуна вартістю 1717400,00 євро. Додатковою угодою від 27.09.2023 сторони збільшили загальну орієнтовну суму контракту до 5 700 000,00 євро, продовжили строк його дії до 31.12.2024 та погодили, що розрахунки за специфікацією № 11 здійснюються шляхом зарахування 100 відсотків передоплати протягом п`яти робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату.

29.09.2023 позивач перерахував нерезиденту попередню оплату за специфікацією № 11 у сумі 1717400,00 євро згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 3154080; ці кошти зараховано на рахунок продавця 02.10.2023.

Товар за специфікацією № 11 нерезидентом не поставлено. Додатковою угодою від 04.04.2024 до контракту сторони дійшли згоди розірвати специфікацію № 11 від 26.09.2023 та доповнили контракт пунктом 4.3, за яким продавець зобов`язаний здійснити повернення сплаченої покупцем попередньої оплати у сумі 1 717 400,00 євро шляхом перерахування її на рахунок покупця протягом п`яти робочих днів з моменту підписання цієї додаткової угоди. Кошти в сумі 1717400,00 євро зараховано на рахунок позивача 05.04.2024, що підтверджується випискою АТ «ПУМБ» від 05.04.2024 № 22707_2.

Актом перевірки також зафіксовано, що того ж дня, 04.04.2024, сторони уклали специфікацію № 12, за якою позивач знову сплатив нерезиденту попередню оплату в сумі 1717400,00 євро, зараховану на рахунок продавця 08.04.2024, і лише додатковою угодою від 01.09.2024 цю специфікацію розірвано з поверненням зазначеної суми позивачу 24.09.2024. Загалом за період з 23.01.2023 по 08.04.2024 позивач перерахував нерезиденту 4049620,42 євро (еквівалент 162850492,55 грн), а за період з 03.11.2022 по 24.09.2024 отримав від нерезидента товар на суму 614 820,42 євро та повернення передоплати на суму 3434800,00 євро.

На підставі наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13.08.2025 № 193-п, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у період з 15.09.2025 по 26.09.2025 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог валютного законодавства при виконанні імпортних зовнішньоекономічних контрактів від 06.04.2022 №3944-ПУ та від 30.08.2022 № 10908-ПУ-УМТС-С з нерезидентом MMC Poland Sp. z o.o.

За результатами перевірки складено акт від 03.10.2025 № 760/32-00-07-13/00178353, отриманий позивачем 06.10.2025, яким встановлено порушення частини першої та частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» у частині дотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по імпортному контракту від 30.08.2022 № 10908-ПУ-УМТС-С на суму 1717400,00 євро (еквівалент 72729313,90 грн) з порушенням граничного строку розрахунків на 10 днів (з 27.03.2024 по 05.04.2024). В акті перевірки зазначено, що висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на подовження граничних строків розрахунків, довідок уповноваженої організації, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, а також документів про стягнення з нерезидента заборгованості позивач до перевірки не надав; документів, які свідчать про прийняття до розгляду судом або міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, до перевірки також надано не було.

20.10.2025 позивач подав заперечення № 1/10/23365 на акт перевірки, в яких, посилаючись на воєнний стан та блокування пунктів пропуску на українсько-польському кордоні як на загальновідомі обставини, просив надати додатковий час для отримання та подання відповідних документів, виданих уповноваженими органами на підтвердження наявності форс-мажорних обставин. Заперечення розглянуто постійною комісією відповідача з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (протокол від 30.10.2025 № 176/32-00-07-13/00178353), за наслідками чого висновки акта перевірки залишено без змін, про що позивача повідомлено листом від 03.11.2025 № 5017/6/32-00-07-08.

07.11.2025 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «С» № 815/32-00-07-13, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1 986 394,64 грн. Згідно з розрахунком, що є додатком до цього рішення, пеню нараховано на суму простроченої заборгованості 1 717 400,00 євро (гривневий еквівалент 66 213 154,82 грн за курсом 38,5543) за 10 днів прострочення з 27.03.2024 по 05.04.2024 за ставкою 0,3 відсотка за кожен день прострочення. Податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 11.11.2025.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 05.12.2025 № 34928/6/99-00-06-01-03-06 продовжено строк розгляду скарги позивача від 25.11.2025, а рішенням від 15.01.2026 № 1273/6/99-00-06-01-03-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07.11.2025 № 815/32-00-07-13 - без змін.

11.11.2025 Польсько-Українська господарча палата (вул. Легіонова, 9, оф. 2, м.Варшава, Республіка Польща) видала підтвердження вих. № PUIG/2025/WJ/11/141, підписане віцепрезидентом палати, яким підтверджено форс-мажорні обставини індивідуально для ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», які виникли 06 листопада 2023 року та діяли по 05 квітня 2024 року включно по контракту від 30.08.2022 № 10908-ПУ-УМТС-С, укладеному з компанією MMC Poland Sp. z o.o., що вплинуло на порушення резидентом України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У самому документі зазначено, що його видано на підставі статті 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципів УНІДРУА в редакції 2016 року), Закону Польщі «Про господарчі палати» від 30.05.1989 та Статуту Польсько-Української господарчої палати. У його описовій частині викладено, що з 06 листопада 2023 року польські перевізники розпочали блокаду руху вантажівок біля трьох найбільших пунктів пропуску на кордоні між Польщею й Україною, з 23 листопада 2023 року блокаду поширено на пункт пропуску «Шегині-Медика», 20 грудня 2023 року до перевізників приєдналися польські фермери, акція протесту перевізників завершилася 16 січня 2024 року, 09 лютого 2024 року розпочався страйк польських фермерів, який завершився 29 квітня 2024 року.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Частиною першою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Водночас пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Підпунктом 2 пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7, визначено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта). Згідно з підпунктом 5 пункту 12 розділу III цієї Інструкції зменшення суми вартості товарів, що імпортуються, допускається, якщо протягом виконання зобов`язань за договором відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково, на суму цих коштів.

Отже, за операцією позивача з імпорту товару відлік граничного строку розрахунків тривалістю 180 календарних днів розпочався з дати здійснення платежу на користь нерезидента, і в межах цього строку мала відбутися або поставка товару, або повернення сплаченої попередньої оплати. Матеріалами справи підтверджується, що ні поставки товару, ні повернення коштів у межах цього строку не відбулося, а кошти надійшли на рахунок позивача лише 05.04.2024, тобто з простроченням на 10 днів, починаючи з 27.03.2024. Сам факт прострочення та його тривалість позивач не заперечує; розрахунку пені позивач не оспорює, і судом перевірено, що пеню обчислено відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII як 0,3 відсотка від гривневого еквівалента простроченої заборгованості за кожен із 10 днів прострочення.

Частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Згідно з частиною восьмою цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Закон № 2473-VIII визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких перебіг граничного строку розрахунків зупиняється або подовжується, а пеня не нараховується. Такими підставами є подовження граничних строків розрахунків за окремими операціями центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (частина четверта статті 13), виникнення форс-мажорних обставин (частина шоста статті 13) та прийняття до розгляду судом або міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості чи прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості в позасудовому (досудовому) примусовому порядку (частина сьома статті 13). Висновку про подовження граничних строків розрахунків позивач не отримував, до суду або міжнародного комерційного арбітражу з позовом до нерезидента не звертався, що він визнав у запереченнях на акт перевірки, пояснивши це оперативним поверненням коштів без звернення до суду.

Таким чином, спір зводиться до того, чи виникла в позивача підстава, передбачена частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIII.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не залишив питання про коло організацій (органів), довідка яких є підтвердженням форс-мажорних обставин, на розсуд резидента: такий документ має походити від уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни і, що є визначальним, має бути виданий відповідно до умов самого договору (контракту). Застереження «відповідно до умов цього договору (контракту)» означає, що саме умови зовнішньоекономічного договору визначають, який орган засвідчує форс-мажорні обставини, у який строк і в який спосіб сторона повідомляє контрагента та який документ має бути складений.

Умови контракту від 30.08.2022 № 10908-ПУ-УМТС-С у цій частині є визначеними. Пунктом 12.2 контракту сторони погодили не лише матеріальну підставу звільнення від відповідальності, а й порядок її оформлення: письмове повідомлення іншої сторони протягом 24 годин з моменту виникнення форс-мажорних обставин та надіслання на адресу іншої сторони протягом 10 робочих днів офіційного листа, що підтверджує настання форс-мажорних обставин, підтвердженого уповноваженою державною установою. Пункт 12.1.2 контракту, який згадує підтвердження події форс-мажору місцевою торговою палатою, стосується іншої ситуації, а саме права сторони переглянути умови контракту або відмовитися від його виконання, якщо обставини тривають більше 3 місяців, і не замінює собою порядку, встановленого пунктом 12.2.

Матеріали справи не містять доказів дотримання позивачем або нерезидентом цього порядку. Жодного письмового повідомлення про настання форс-мажорних обставин, направленого контрагенту протягом 24 годин, як і офіційного листа, надісланого протягом 10 робочих днів, позивач не надав ні контролюючому органу під час перевірки, ні суду. Єдиним документом, на який посилається позивач, є підтвердження Польсько-Української господарчої палати від 11.11.2025 вих. № PUIG/2025/WJ/11/141, видане більш як через півтора року після дати, якою цей документ визначає закінчення дії форс-мажорних обставин (05.04.2024), більш як через місяць після складення акта перевірки (03.10.2025) і вже після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (07.11.2025). Такий документ за жодних умов не міг бути поданий під час перевірки, а тому твердження позивача в позовній заяві про те, що це підтвердження надавалося контролюючому органу під час проведення податкової перевірки, спростовується самою датою його видачі. Зміст заперечень позивача від 20.10.2025 на акт перевірки, в яких він просив надати додатковий час для отримання та подання документів, виданих уповноваженими органами на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, підтверджує, що на час перевірки та розгляду її матеріалів жодного такого документа позивач не мав.

Не відповідає підтвердження Польсько-Української господарчої палати і вимозі щодо суб`єкта, який його видає. Із самого документа вбачається, що він виданий Польсько-Українською господарчою палатою на підставі статті 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципів УНІДРУА в редакції 2016 року), Закону Польщі «Про господарчі палати» від 30.05.1989 та власного Статуту цієї палати. Отже, палата засвідчила обставини в межах власної статутної компетенції; ані з цього документа, ані з інших матеріалів справи не вбачається, що державою місцезнаходження сторони зовнішньоекономічного контракту її уповноважено засвідчувати форс-мажорні обставини. Польсько-Українська господарча палата є господарчим об`єднанням підприємців, а не державною установою, тоді як пункт 12.2 контракту вимагає підтвердження саме уповноваженою державною установою. За таких обставин поданий позивачем документ не є довідкою уповноваженої організації (органу), виданою відповідно до умов контракту, у розумінні частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII.

Крім того, пунктом 14.5 контракту сторони підпорядкували його матеріальному праву України. Нормами частини третьої статті 14 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Згідно з частиною першою статті 14-1 цього Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Частиною другою статті 14-1 Закону № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) визначено надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема блокаду та страйк. Наведені норми визначають, що в Україні повноваженнями із засвідчення форс-мажорних обставин та видачі відповідного сертифіката наділені Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати. За сертифікатом про форс-мажорні обставини щодо спірного зобов`язання позивач не звертався і такого сертифіката не отримував, що він не заперечує.

Доводи позивача про те, що Польсько-Українська господарча палата є компетентним та уповноваженим органом, а виданий нею документ є достатнім підтвердженням форс-мажору, суд відхиляє з наведених вище підстав. Посилання позивача на лист цієї ж палати від 31.05.2023 вих. № PUIG/2023/111/05/31, яким вона повідомила про власні повноваження надавати висновки щодо наявності або відсутності форс-мажорних обставин, не може бути прийняте, оскільки організація не може сама наділити себе повноваженнями, які за частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIII мають випливати з уповноваження відповідною країною та з умов конкретного контракту.

Крім того, відповідач не переглядав і не спростовував по суті факту блокування пунктів пропуску на українсько-польському кордоні, який і не є спірним. Предметом перевірки відповідача було інше питання, що прямо належить до його компетенції відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України та частини шостої статті 11 і частини восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII, а саме чи надав резидент документ, з яким закон пов`язує зупинення перебігу граничного строку розрахунків. Перевірка відповідності поданого документа вимогам частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII є не оцінкою обґрунтованості висновків палати, а встановленням наявності передбаченої законом підстави для незастосування пені, і здійснення такої перевірки є обов`язком контролюючого органу, а не виходом за межі його повноважень.

Позивач посилається також на висновки Верховного Суду про те, що сертифікат торгово-промислової палати є достатнім підтвердженням форс-мажорних обставин і не потребує додаткового документального обґрунтування. Ці висновки не змінюють наведеної оцінки, оскільки вони стосуються сертифіката торгово-промислової палати, якого позивач не отримував, і не поширюються на документи інших організацій, виданих поза порядком, встановленим частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIII та умовами контракту. Водночас, як зазначає і сам позивач у позовній заяві, за усталеною практикою Верховного Суду сертифікат торгово-промислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, а обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами, і саме суд повинен встановити, чи дійсно обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними та чи об`єктивно унеможливили вони належне виконання стороною свого обов`язку. Такий обов`язок суд виконав, дослідивши поданий позивачем документ та інші докази у справі.

Доводи позивача про прямий причинно-наслідковий зв`язок між блокуванням українсько-польського кордону та допущеним простроченням суд визнає заявленими, проте відхиляє. Зобов`язанням, порушення строку виконання якого стало підставою для нарахування пені, є завершення розрахунків за імпортною операцією, яке в цьому випадку відбулося не поставкою товару, а поверненням нерезидентом попередньої оплати, тобто безготівковим переказом коштів. Матеріали справи не містять доказів того, що блокування руху вантажного транспорту через пункти пропуску перешкоджало здійсненню такого переказу. При цьому домовленості про розірвання специфікації № 11 та про повернення попередньої оплати сторони досягли лише 04.04.2024, тобто вже після спливу граничного строку розрахунків, і самі визначили в додатковій угоді п`ятиденний строк для повернення коштів. Повернення коштів відбулося 05.04.2024, наступного дня після підписання додаткової угоди. Отже, тривалість прострочення була зумовлена тим, коли сторони врегулювали долю попередньої оплати, а не неможливістю здійснити переказ. Про відсутність об`єктивної неможливості виконання свідчить і та обставина, зафіксована в акті перевірки, що в той самий день, 04.04.2024, сторони уклали специфікацію № 12, за якою позивач знову перерахував нерезиденту попередню оплату в сумі 1 717 400,00 євро, зараховану 08.04.2024, тобто в період, який сам позивач вважає періодом дії форс-мажорних обставин.

Суд враховує і зміст самого підтвердження Польсько-Української господарчої палати. Цей документ засвідчує безперервну дію форс-мажорних обставин з 06 листопада 2023 року по 05 квітня 2024 року включно, тоді як у його описовій частині зазначено, що акція протесту польських перевізників завершилася 16 січня 2024 року, страйк польських фермерів розпочався 09 лютого 2024 року, а завершився 29 квітня 2024 року. Таким чином, засвідчений період не збігається з описаними в цьому ж документі подіями, а його кінцева дата відповідає не даті припинення обставин, на які посилається позивач, а даті зарахування повернутих коштів на рахунок позивача. Ця обставина додатково позбавляє документ значення підтвердження виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин у розумінні частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII.

Щодо пояснення позивача про відсутність реальних альтернативних маршрутів доставки товару через пункти пропуску на кордоні зі Словацькою Республікою, Угорщиною та Румунією, підкріплені рішенням Європейської Комісії від 11.01.2024 у справі державної допомоги SA.109965, порівняльним логістичним розрахунком нерезидента та публікаціями засобів масової інформації, суд визнає, однак вони не впливають на вирішення спору. Ці доводи наведені на спростування позиції відповідача про можливість перевезення товару іншими маршрутами і стосуються виконання зобов`язання з поставки товару, тоді як підставою нарахування пені стало прострочення завершення розрахунків шляхом повернення коштів. Крім того, загальновідомість обставин блокування кордону, на яку посилається позивач, сама по собі не замінює документа, з яким частина шоста статті 13 Закону № 2473-VIII пов`язує зупинення перебігу граничного строку розрахунків.

Посилання позивача на добросовісність сторін контракту, на вжиття ними всіх можливих заходів та на оперативність повернення коштів суд також відхиляє, оскільки пеня за частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII нараховується за сам факт порушення граничного строку розрахунків, а перелік підстав для зупинення перебігу цього строку та ненарахування пені є вичерпним і жодної з них у цій справі не встановлено.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що висновки акта перевірки від 03.10.2025 № 760/32-00-07-13/00178353 про порушення позивачем частини першої та частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII з урахуванням пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.11.2025 № 815/32-00-07-13 прийняте відповідачем правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням установленого порядку та з правильним визначенням розміру пені.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіривши оскаржуване рішення за наведеними критеріями, суд не встановив його невідповідності жодному з них.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини другої цієї статті суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач цей обов`язок виконав і довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тоді як позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2025 № 815/32-00-07-13, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Єфанова