Решение № 140836085, 14.10.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/2007/25

2/729/258/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

судді Бойко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Попіки І.А. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області Усачової М.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача приватного нотаріуса Винниченка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, Приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Винниченка Андрія Миколайовича, третя особа: Бобровицька міська рада Чернігівської області про визнання незаконними та скасування розпорядження РДА, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні ділянки, -

у с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, третя особа: Бобровицька міська рада Чернігівської області змінюючи в підготовчому судовому засіданні предмет позову, просить визнати незаконними та скасувати розпорядження РДА, визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки, визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, визнати право власності на земельні ділянки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона разом з братом, ОСОБА_3 , прийняли спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшли: житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ксп ім. Ватутіна в с. Петрівка Бобровицького району Чернігівської області розміром 2,85 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості).

В липні 2004 року позивач разом з ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЧН № 124677 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,12 га, розташовану в межах Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області. В даному державному акті вказано, що він виданий на підставі розпорядження Бобровицької райдержадміністрації № 75 від 18.03.2004. В державному акті вказано, що він виданий ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

01.10.2025 було зареєстроване право власності позивача на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після його смерті єдиним спадкоємцем за заповітом є, ОСОБА_2 (відповідач 1).

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшли: земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0092, площею 0,3402 га; земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0091, площею 0,2489 га; земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,12 га, розташована в межах Петрівської сільської ради Ніжинського (Бобровицького) району Чернігівської області, кадастровий номер 7420686000:02:000:0359.

09.11.2024 ОСОБА_2 (відповідач 1) зареєстрував право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0091, площею 0,2489 га.

11.11.2024 року ОСОБА_2 (відповідач 1) зареєстрував право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0092, площею 0,3402 га.

Враховуючи той факт, що на земельних ділянках, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок, співвласником якого є позивач, то реєстрація права власності на вказані земельні ділянки на одного співвласника ОСОБА_2 порушує право власності позивача.

Після того, як позивачу стало відомо про отримання відповідачем свідоцтва на право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки, вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання їй державних актів на право власності на земельні ділянки, адже вважає, що є співвласником земельних ділянок, а тому позивач мав би успадкувати лише 1/2 частки земельних ділянок, які належали на спадкодавцю (брату позивача) та позивачу.

За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (відповідач 2) їй в червні 2025 року були надані завірені копії державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЧН № 091293, ЧН № 091294 та ЧН № 124677. Як вбачається з наданих копій державних актів, вони були видані на ім`я ОСОБА_3 , що є порушенням права власності позивача, оскільки вона успадкувала вказані земельні ділянки в рівних частках разом з ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 .

В копіях державного акту серії ЧН № 124677, які позивач отримала в липні 2004 року та наданим ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області в червні 2025 року існують розбіжності. Як вказувалося вище в липні 2004 року позивач разом з ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЧН № 124677, в якому вказано, що він виданий ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Проте в червні 2025 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області позивачу була надана копія державного акту серії ЧН № 124677, в якому вказано, що він виданий на ім`я лише ОСОБА_3 .

У державному акті серії ЧН № 124677 вказано, що він виданий на підставі розпорядження Бобровицької райдержадміністрації № 75 від 18.03.2004.

Після того, як позивач дізналася, що за відомостями ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,12 га, розташована в межах Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, перебуває у власності ОСОБА_3 одноособово, вона звернулася до Ніжинської районної державної адміністрації (відповідача 3) із заявою про надання копії розпорядження Бобровицької райдержадміністрації № 75 від 18.03.2004, що було підставою видачі державного акту серії ЧН № 124677 та копій документів, на підставі яких було видане розпорядження Бобровицької райдержадміністрації № 75 від 18.03.2004.

Позивачу архівним відділом Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області був виданий архівний витяг № Р.-676 від 19.06.2024 з розпорядження № 75 від 18.03.2004 Бобровицької райдержадміністрації «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам».

Листом від 08.07.2025 № 07-05/675 архівний відділ Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області за результатами розгляду адвокатського запиту від 07.07.2025 про надання копій документів, на підставі яких було прийняте розпорядження № 75 від 18.03.2004 Бобровицької райдержадміністрації «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам», згідно з яким ОСОБА_3 була передана у власність земельна ділянка площею 2,12 га, кадастровий номер: 74 206 860 00 02 000:0359, повідомив, що документи на зберігання архівного відділу не надходили.

Відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (відповідач 2) за результатами розгляду адвокатського запиту згідно відомостей Державного реєстру земель (Книги записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі) державний акт на право власності на земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0302232 по колишньому КСП ім. Ватутіна с. Петрівка Бобровицького району Чернігівської області станом на 01.01.2013 на ім`я ОСОБА_1 не реєструвався та не видавався.

Враховуючи, що вказана земельна ділянка була успадкована позивачем та ОСОБА_3 в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, то оформлення права власності на вказану земельну ділянку лише за ОСОБА_3 та прийняття Бобровицькою райдержадміністрацією розпорядження від 18.03.2004 № 75 про передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність одноособово ОСОБА_3 є неправомірним та порушує право власності позивача на земельну ділянку.

В державному акті серії ЧН № 091293 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0091, площею 0,2489 га, та в державному акті серії ЧН № 091294 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0092, площею 0,3402 га, вказано, що вони видані на підставі рішення Петрівської сільської ради від 30.12.2003 (11 сесія XXIV скликання).

Після отримання копій вказаний актів 07.07.2025 до архівного відділу Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області був направлений запит про надання копії вказаного рішення.

Листом від 08.07.2025 № 07-05/675 архівний відділ Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області за результатами розгляду адвокатського запиту повідомив, що в протоколах та рішеннях сесій Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області за 2003 рік не виявлено рішень щодо передачі земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_3 у с. Петрівка Бобровицького району Чернігівської області.

Крім того, архівним відділом Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області була надана копія протоколу 11 сесії Петрівської сільської ради XXIVскликання від 30.12.2004 Бобровицького району Чернігівської області. З протоколу вбачається, що і на цій сесії Петрівської сільської ради рішення щодо передачі спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_3 не приймалось.

Таким чином, підстави для видачі державних актів серії ЧН № 091293 та серії ЧН № 091294 відсутні, а тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи, що вказані земельні ділянки були неправомірно оформлені на ОСОБА_3 , то і свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.11.2024 № 373 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 11.11.2024 № 375 також підлягають скасуванню. Оскільки на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 у нього не виникло право власності на вказані земельні ділянки. Відповідно, скасуванню підлягає державна реєстрація права власності на вказані земельні ділянки.

Враховуючи, що позивачу належить на праві власності 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і вказане право вона набула в порядку спадкування, то їй також належить і право власності на 1/2 земельних ділянок, на яких вказаний будинок знаходиться.

Вимоги, які містяться в позовній заяві, спрямовані на усунення порушення права власності позивача шляхом визнання недійсними акту органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_2 (відповідачем 1).

Разом з тим вищевказаний спосіб захисту є неповним, оскільки у разі задоволення позовних вимог невирішеним залишиться питання щодо належності/права власності на спірні земельні ділянки.

Тому ефективним способом захисту права позивача, окрім вже заявлених позовних вимог, є вимога про визнання права власності позивача на 1/2 частку спірних земельних ділянок.

Вимоги про визнання права власності на 1/2 частку спірних земельних ділянок є додатковим способом захисту порушеного права позивача, похідними від вимог, які містяться в позові, та спрямовані на остаточне вирішення спору

26.01.2026 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області як відповідача в даній справі не заявлено жодної позовної вимоги.

Згідно статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не належить до системи органів, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації прав, а тому не може бути належним відповідачем в даній справі.

Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи.

Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Також зазначають, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0302232 виданий Бобровицькою райдержадміністрацією 24.02.2000 та зареєстрований в Книзі реєстрації Сертифікатів за №349, який є підставою для набуття речових прав є недійсним, оскільки виданий після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області у даних спірних правовідносинах не порушувало прав позивача, а тому не є належним відповідачем. В зв`язку з чим, просять суд відмовити позивачу у задоволені позову до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

26.01.2026 року від представника відповідача Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем. Таким чином, Ніжинська районна державна адміністрація не є належним відповідачем по справі, тому просять у задоволенні вимог до Ніжинської районної державної адміністрації відмовити повністю.

02.02.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що обґрунтування відзиву ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області зводиться до того, що управління не є належним відповідачем у справі. Вказане твердження спростовується наступним.

Позивач звернулася до суду з метою відновлення свого права на власність на земельні ділянки та просить серед іншого: визнати недійсними та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 124677, виданий 19.07.2004 на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,12 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7420686000:02:000:0359, що знаходиться межах Петрівської сільської ради Ніжинського (Бобровицького) району Чернігівської області; визнати недійсними та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 091293, виданий 06.08.2004 на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2489 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 7420686000:01:001:0091, що розташована: АДРЕСА_1 ; визнати недійсними та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 091294, виданий 06.08.2004 на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,3402 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7420686000:01:001:0092, що розташована: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим одним із відповідачів до участі в справі було залучене ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області.

Відділ Держкомзему у Бобровицькому районі згідно з загальнодоступною інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено 09.04.2013.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 581 ліквідовано відділ Держгеокадастру в Бобровицькому районі.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженим наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603, визначено, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Чернігівської області.

Враховуючи, що Бобровицький районний відділ земельних ресурсів, який видав оспорювані державні акти у 2004 році, був ліквідований внаслідок адміністративної реформи, а його функції та повноваження були передані іншим органам державної влади, зокрема, ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, то ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області є належним відповідачем в даній справі.

Зазначають, що твердження ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області про недійсність Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0302232, виданого Бобровицькою райдержадміністрацією 24.02.2000 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів № 349, не заслуговує на увагу, оскільки право ОСОБА_4 на земельну ділянку виникло внаслідок його членства у КСП ім. Ватуніна с. Петрівка Бобровицького району Чернігівської області, а тому видача сертифіката на право на земельну частку (пай) в 2000 році не свідчить про його недійсність.

Таким чином, наведені відповідачем у відзиві обставини, аргументи не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та не відповідають вимогам чинного законодавства. Натомість позовні вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є доведеним. Враховуючи вищенаведене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги, які викладені в позовній заяві та в заяві про зміну предмету позову підтримуютьв повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання через кабінет «Електронного суду», про поважні причини неявки відповідач суд не повідомив.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області Усачова М.В. у судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог, просить винести рішення з підстав наведених у поданому відзиві.

Відповідач Приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Винниченко А.М. у судовому засіданні пояснив, що вважає себе не належним відповідачем. Крім того, зазначає, що земельну ділянку з кадастровим номером 7420686000:02:000:0359, треба визнавати право власності за позивачем та її братом ОСОБА_3 - по 1/2 частині за кожним (як було вказано у свідоцтві про право на спадщину, яке видано Бобровицькою ДНК), без скасування Державного акту, з вказанням площі та кадастрового номер, бо виправити помилку Бобровицької РДА - вже неможливо, а так рішення суду дасть можливість їм внести зміни до держгеокадастру)- по 1/2, а після цього і зареєструвати право власності в ДРРП. Щодо земель з кадастровими номерами 7420686000:01:001:0091 та 7420686000:01:001:0092, то вважає, що необхідно відмовляти по всім вимогам, в зв?язку з тим, що позивач на момент подачі позовної заяви не вчинив дії, які передбачені чинним законодавством для набуття права власності на ці земельні ділянки, а саме не подав відповідну заяву до Петрівської сільської ради - про намір набути право власності (приватизувати) ці земельні ділянки, а також не оскаржив дії Петрівської сільської ради щодо видачі державних актів на ім?я її брата ОСОБА_3 . Петрівської сільської ради немає навіть у списку відповідачів.

Представник відповідача Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області до суду не з`явилася, в заяві до суду просить справу розглянути без їх участі.

Представник третьої особа: Бобровицька міська рада Чернігвської області у судове засідання не з`явилася, в заяві до суду просить справу розглянути без їх участі.

Суд вислухавши сторони по справі, перевіривши письмові докази долучені сторонами до матеріалів справи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 21, том 1).

Факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , в якому встановлено, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 (а.с. 19, том 1).

Факт зміни прізвища позивача ОСОБА_5 підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 20, том 1).

Згідно копії дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори Янчук В.О. 24.04.1999 і зареєстрованого в реєстрі за № 1-436 встановлено, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшли: житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ксп ім. Ватутіна в с. Петрівка Бобровицького району Чернігівської області розміром 2,85 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) належної спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0302232, виданого Бобровицькою райдержадміністрацією 24.02.2000 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів № 349 та спадкоємцями є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які отримали спадкове майно в рівних долях кожний (а.с. 22-23, том 1).

Згідно копії державного акту серії ЧН № 124677 від 19.07.2004 року встановлено, що в липні 2004 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 отримали державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,12 га, розташовану в межах Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області (а.с. 24, том 1).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав № 4462431777 від 06.10.2025 встановлено, що 01.10.2025 було зареєстроване право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25, том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Винниченком А.М. 11.11.2024 та зареєстрованого в реєстрі за № 375 встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна є ОСОБА_2 та отримав в спадщину земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0092, площею 0,3402 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 091294 від 06.08.2004 (а.с. 26, 31, том 1).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Винниченком А.М. 09.11.2024 та зареєстрованого в реєстрі за № 373 встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна є ОСОБА_2 та отримав в спадщину земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0091, площею 0,2489 га; цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 091293 від 06.08.2004 року (а.с. 27, 32, том 1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав № 413605855 від 17.02.2025 року встановлено, що 09.11.2024 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0091, площею 0,2489 га, що підтверджується (а.с. 27а, том 1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав № 413607570 від 17.02.2025 року встановлено, що 11.11.2024 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420686000:01:001:0092, площею 0,3402 га (а.с. 28, том 1).

Згідно копії листа ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № Р-561/1-694/6-25 від 12.06.2025 року встановлено, що Головним управліннян Держгеокадастру у Чернігівській області позивачу в червні 2025 року були надані завірені копії державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЧН № 091293, ЧН № 091294 та ЧН № 124677 (а.с. 29, том 1).

Відповідно до копії державного акту серії ЧН № 124677, який наданий ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області в червні 2025 року встановлено, що він виданий на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 29, том 1).

Згідно копії архівного витягу № Р.-676 від 19.06.2024 встановлено, що позивачу архівним відділом Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області був виданий архівний витяг з розпорядження № 75 від 18.03.2004 Бобровицької райдержадміністрації «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам» (а.с. 33, том 1).

Відповідно до листа архівного відділу Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області № 07-05/675 від 08.07.2025 встановлено, що за результатами розгляду адвокатського запиту від 07.07.2025 про надання копій документів, на підставі яких було прийняте розпорядження № 75 від 18.03.2004 Бобровицької райдержадміністрації «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам», згідно з яким ОСОБА_3 була передана у власність земельна ділянка площею 2,12 га, кадастровий номер: 7420686000:02:000:0359, повідомив, що документи на зберігання архівного відділу не надходили та в протоколах та рішеннях сесій Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області за 2003 рік не виявлено рішень щодо передачі земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_3 у с. Петрівка Бобровицького району Чернігівської області (а.с. 35-38, том 1).

Відповідно до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 29-25-0.331-510/2 25 від 05.09.2025 встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0302232 по колишньому КСП ім. Ватутіна с. Петрівка Бобровицького району Чернігівської області станом на 01.01.2013 на ім`я ОСОБА_1 не реєструвався та не видавався (а.с. 39, том 1).

Згідно архівної довідки № М-15 від 06.03.2026 року встановлено, що в архівному фонді «Колгосп ім. Ватутіна» с. Петрівка Бобровицького району Чернігівської області у протоколах засідань правління та загальних зборів членів колгоспу ім. Ватутіна, уповноважених колгоспу за 1962 - 1966 роки ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_4 «так у документах») значиться у протоколах від 04 квітня 1962 року, 02 липня 1962 року, 02 лютого 1963 року, 05 листопада 1963 року, 04 вересня 1965 року, 02 березня 1966 року, 24 травня 1966 року та 06 жовтня 1966 року (а.с. 187, том 1).

Згідно наданої інформації ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області від 08.10.2026 року № 29-25-0.3-6072/2-26 встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру земель (Книги записів державної реєстрації державних актів на право приватної власності на землю) взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0302232 по колишньому КСП «ім. Ватутіна» Петрівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Бобровицької районної державної адміністрації від 18.03.2004 № 75 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 124677 площею 2,12 га (кадастровий номер 7420686000:02:000:0359), за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований 19.07.2004 за № 324 (а.с. 85, том 2).

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 3 липня 2020 року у справі №619/3982/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Способи захисту порушених прав визначені ст. 16 ЦК України, та ними можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (див., наприклад, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18).

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 14, 41 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.

Частинами 1,2 ст. 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Право володіння як складова права власності завжди належить власникові майна. Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності можливе незалежно від того, чи набув або не набув володілець право власності (і відповідно право володіння) на таку ділянку.

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула таке право. Така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке засвідчує, зокрема, державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Такий позов власник заявляє у разі, коли його майно вибуло з володіння: (а) фізично (викрадене, загублене тощо); (б) «юридично» (майно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстроване за іншим суб`єктом) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Позовні вимоги про визнання недійсними рішення органу влади та державного акта на право власності на земельні ділянки не призведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ті частини земельних ділянок, на які претендує позивач, але й на ті частини земельних ділянок, які не є спірними, і правомірність набуття яких у власність відповідачем не ставиться під сумнів.

Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. Особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів місцевого самоврядування або документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем її майном.

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)).

Як вбачається із матеріалів справи, факт володіння земельними ділянками, підтверджується їх державною реєстрацією. Оскільки право власності на ділянки зареєстровано за відповідачем, саме він є їх фактичним володільцем. Захист прав особи, яка вважає себе позбавленою володіння, здійснюється шляхом подання віндикаційного позову (про витребування майна з чужого незаконного володіння), а не шляхом вимог про скасування реєстраційних дій. Саме судове рішення про задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення реєстратором відповідних записів. Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Судом встановлено, що право власності на земельні ділянки на які претендує позивачка, в порядку спадкування після смерті батька, зареєстровані за іншою особою, а саме за ОСОБА_2 (відповідач 1), який успадкував дані земельні ділянки за заповітом після смерті ОСОБА_3 (брата позивачки), тому в такому випадку належним способом захисту відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання незаконними та скасування розпорядження РДА, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні ділянки, не приведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивача, зважаючи і на те, що спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 , тобто не є належним та ефективним способом захисту. Належним способом захисту позивача є віндикаційний позов. Такий позов у цій справі не заявлено. Суд не може виходити за межі позовних вимог та замість скасування присуджувати віндикацію. Визначати предмет та підстави позову - це виключне право позивача (принцип дизпозитивності).

Виходячи з обставин цієї справи, належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою.

Таким чином, обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому у справі слід ухвалити судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Крім того, враховуючи той факт, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з обранням неналежного способу захисту прав у позові, в зв`язку з неналежним способом захисту, обґрунтовано вважає недоцільним надавати правову оцінку правильності визначення кола відповідачів.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.

З врахуванням того, що позов позивачки не підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про покладення всіх судових витрат на позивачку.

Керуючись ст.ст. 4, 2, 11-13, 16, 76, 77, 81, 83, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 387 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, Приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Винниченка Андрія Миколайовича, третя особа: Бобровицька міська рада Чернігівської області про визнання незаконними та скасування розпорядження РДА, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні ділянки.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2 - Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 39764881, адреса: 14000, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 11А.

Відповідач 3 - Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061636 адреса: 16600, м. Ніжин, Чернігівська область, вул. Затишна, буд. 24.

Відповідач 4 - Приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Винниченко Андрій Миколайович, адреса: м. Бобровиця, Ніжинський район, Чернігівська область, вул. Затишна, буд. 24.

Третя особа - Бобровицька міська рада Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061990, адреса: м. Бобровиця, Ніжинський район, Чернігівська область, вул. Незалежності, буд. 46.

Суддя В.І. Бойко