Решение № 140835830, 22.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4719/26

2/583/2341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Яценко Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2026 до суду надійшов зазначений позов, згідно з яким представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1355-4225 від 26.02.2024 у розмірі 90000,00 грн, а також просить стягнути судові витрати.

Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 26.02.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту було укладено кредитний договір №1355-4225 в електронній формі, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 18000,00 грн строком на 300 днів, базовий період 14 днів, зі сплатою процентів: 1,20% в день (знижена процентна ставка), 1,50% в день (стандартна процентна ставка), комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав, але позичальником зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконуються. Станом на 24.06.2026 за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 100944,00 грн, з них: 18000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 80244,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 2700,00 грн заборгованість по комісії за видачу кредиту. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 10944,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 90000,00 грн, з них: 18000,00 грн заборгованість за кредитом, 72000,00 грн заборгованість за процентами, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

18.09.2026 за ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

07.10.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Грабаром В.П. подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача категорично заперечує укладення між сторонами через вебсайт в електронній формі договору про відкриття кредитної лінії та перерахування на картковий рахунок відповідача через систему LiqPay кредитних коштів. Представник відповідача зазначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу ані на підтвердження факту укладення договору, ані на підтвердження видачі кредитних коштів. Так відповідачем не надано доказів створення особистого кабінету в ІТС позивача (navse.in.ua) та проходження процедури верифікації/ідентифікації, довідки або деталізації оператора мобільного зв`язку про факт формування та направлення 26.02.2024 sms-повідомлення з ідентифікатором C4605 саме на номер телефону відповідача, доказів введення цього ідентифікатора у відповідне поле системи саме відповідачем, довідки банківської установи - емітента платіжної картки про те, що картковий рахунок, на який нібито перераховувалися кошти, відкритий на ім`я відповідача, доказів прив`язки вказаного номера картки до верифікованого профілю відповідача тощо.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, 20.10.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, у задоволенні позову прохав відмовити з урахуванням викладених у відзиві аргументів.

Приймаючи до уваги викладене, суд проводить розгляд справи на підставі наявних доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 26.02.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1355-4225 продукту «НА ВСЕ», відповідно до умов якого кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а останній зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом. Згідно з умовами даного договору: сума кредиту 18000,00 грн, дата надання/видачі кредиту 26.02.2024, базовий період 14 днів, строк кредитування 300 днів, дата повернення (виплати) кредиту 21.12.2024.

Відповідно до п. 4.2 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Пунктом 4.6 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за Стандартною процентною ставкою: - 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом Зниженою ставкою.

Знижена ставка становить 1,20% за кожен день користування кредитом (п. 10.2 договору).

Відповідно до п. 4.12 договору денна процентна ставка 1,388%.

У п. 12 договору «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу позичальника № НОМЕР_1 .

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С4605.

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», Паспорт споживчого кредиту, в якому йому була надана інформація щодо умов кредитування, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором.

26.02.2024 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_2 , номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 18000,00 грн, транзакція у системі «LIQ PAY» №2430561717, призначення платіжної операції «Видача кредитних коштів за договором 1355-4225, 2024-02-26», що підтверджується квитанцією від 26.02.2024 та довідкою про перерахування суми кредиту.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В ч. 1 ст. 1047 ЦК України зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції, визначені Закон України «Про електронну комерцію».

Суд враховує, що підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором С4605 здійснено в межах передбаченої кредитодавцем процедури укладення електронного договору та є результатом послідовного вчинення передбачених такою процедурою дій, спрямованих на укладення конкретного правочину, що свідчить про належне вчинення відповідачем дій щодо підписання договору про відкриття кредитної лінії №1355-4225.

Кредитний договір містить персональні та ідентифікаційні відомості про позичальника ОСОБА_1 , зокрема паспортні дані, місце проживання, РНОКПП НОМЕР_3 , номер особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 та адресу електронної пошти.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що одноразовий ідентифікатор С4605 був використаний іншою особою або що відповідний електронний документ був сформований без волевиявлення відповідача.

Самого заперечення відповідача щодо факту укладення та підписання договору за встановлених у справі обставин недостатньо для спростування доказів, якими підтверджується вчинення відповідних електронних правочинів.

Суд також враховує, що на виконання умов договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснило перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , номер якої зазначений у кредитному договорі.

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 18000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1355-4225 від 26.02.2024 станом на 24.06.2026 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 100944,00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 18000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 80244,00 грн, заборгованість по комісії 2700,00 грн.

При цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що з 26.02.2024 по 10.03.2024 проценти нараховувалися за ставкою 1,20% в день, а з 11.03.2024 по 21.12.2024 включно за ставкою 1,50% в день.

Вирішуючи питання щодо законності нарахування процентів, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Умовами укладеного між сторонами договору, а саме п. 4.6 та п. 4.12 договору визначена стандартна та денна процентні ставки, що становлять 1,50% та 1,388% в день відповідно, а п. 10.2 договору визначена знижена процентна ставка, що становить 1,20% в день.

Разом з цим, Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір №1342-1797 було укладено 02.02.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку про неправомірність застосування позивачем до споживчого кредиту процентної ставки у розмірі 1,20%, 1,388% та 1,50% в день, яка, відповідно до закону, не може перевищувати 1%.

За таких обставин, умови укладеного між сторонами договору, передбачені п.п. 4.6, 4.12 та 10.2 договору щодо встановлення процентних ставок в розмірі 1,50%, 1,388% та 1,20% у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки п.п. 4.6, 4.12 та 10.2 договору, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати проценти за ставкою 1,50%, 1,388% та 1,20% в день є нікчемними, суд на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, при нарахуванні відсотків за період строку кредитування підлягає застосуванню процентна ставка у розмірі 1%

Таким чином, стягненню підлягають проценти, нараховані за період з 26.02.2024 по 21.12.2024 включно у розмірі 1% в день, у сумі 54000,00 грн (18000,00 грн х 1% х 300 днів).

Окрім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Умовами п. 4.7 кредитного договору як складова витрат позичальника за кредитом, передбачена комісія за видачу кредиту, яка нараховується за ставкою 15,00% від суми виданого кредиту одноразово.

Аналіз змісту цього пункту договору свідчить, що у ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, та за які встановлена комісія у визначеному у цьому пункті розмірі. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення пункту 4.7 кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за видачу кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 2700,00 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та відсутності заперечень відповідачки, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 72000,00 грн, з них: 18000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 54000,00 грн заборгованість за процентами.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (80%), відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 2129,92 грн (2662,40 грн (сплачений судовий збір) х 80%).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 264, 265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1355-4225 від 26 лютого 2024 року в розмірі 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в рахунок відшкодування судових витрат 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко