Решение № 140835607, 21.10.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5404/26

Провадження № 2/591/1987/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

з участю секретаря судового засідання Сухонос Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Суми цивільну справу № 591/5404/26 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» про визнання неправомірними дій, визнання наймачем квартири, зобов`язання вчинити дії по приватизації квартири, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що з 31.05.1993 року проживає та зареєстрований : АДРЕСА_1 . Дану квартиру отримала його мати ОСОБА_2 , її ж було визнано власником особового рахунку № НОМЕР_1 . Квартира перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла. В квітні 2026 року звернувся до Сумської міської ради з заявою про приватизацію квартири, але отримав відмову у зв`язку з відсутністю наймача. На звернення до Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради щодо визначення нового наймача їм було відмовлено, оскільки діючим законодавством не визначено механізму визначення нового наймача замість попереднього у випадку його смерті, а у зв`язку з відсутністю наймача задовольнити їх заяву на приватизацію квартири немає законних підстав.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд :

- визнати неправомірними дії Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» Сумської міської ради щодо відмови у передачі у приватну власність шляхом приватизації ОСОБА_3 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 ;

- визнати ОСОБА_1 наймачем житлового приміщення квартири, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» Сумської міської ради провести дії по приватизації житлового приміщення квартири, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передавши її у власність ОСОБА_1 .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою від 12 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

10 червня 2026 року відповідач Сумська міська рада в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у місті Суми» Сумської міської ради подала відзив, у якому заперечує проти позову, зазначивши, що діючим законодавством не визначено правового механізму визначення нового наймача замість попереднього наймача у випадку його смерті (а.с. 32-33).

Представник позивача в поданій заяві позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позов повністю, справу розглянути у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Заяви та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення виконкому Сумської міської Ради депутатів трудящих матері позивача ОСОБА_2 було видано ордер № 571 від 19 жовтня 1989 року на право заняття 1-кімнатної квартири АДРЕСА_3 на склад сім`ї з 1 осіб (а.с. 11-12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , позивач по справі (а.с. 10).

За даними поквартирної картки наймачем квартири АДРЕСА_2 вказана ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за цією адресою з 23.03.1990 року. Її син ОСОБА_3 зареєстрований разом з нею за цією ж адресою з 31.05.1993 року (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с. 16).

За даними МЄІРЦ від 17.04.2026 року позивач зареєстрований за спірною адресою (а.с. 17).

Також, як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади, позивач з 31.05.1993 року по теперішній час також зареєстрований за вказаною адресою (а.с. 9).

Згідно з довідкою Департаменту комунального майна Сумської міської ради від 09 лютого 2026 року неприватизовані квартири в будинку АДРЕСА_4 , в тому числі квартира АДРЕСА_5 , перебувають у комунальній власності Сумської міської територіальної громади (а.с. 13).

З довідки КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» СМР від 10.02.2026 квартира АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 року не зареєстрована (а.с.14).

Відповідно до довідки ТВБВ №10018/0145 філії Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 06 березня 2026 року ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 в основних списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів не значиться. Житловий чек не використаний (а.с. 19).

З метою реалізації передбачених законом прав позивач ОСОБА_3 звернувся до органу приватизації з питання приватизації житла, а саме квартири АДРЕСА_2 , проте листом управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» від 27 квітня 2026 року № 14.01-15/599 відмовлено позивачці у приватизації квартири у зв`язку з відсутністю наймача у квартирі. Діючим законодавством не визначеного правового механізму визначення нового наймача замість попереднього наймача у випадку його смерті (а.с. 18).

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою органу приватизації позивачам у приватизації спірної квартири.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач довів своє право на проживання у спірній квартирі, в яку він вселився за згоди квартиронаймача та проживав у ній, ніс та несе витрати на її утримання.

Після смерті матері позивач продовжує проживати у спірній квартирі, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання наймачем квартири підлягають задоволенню.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі Положення № 396 (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

З матеріалів справи вбачається, що, звернувшись до органу приватизації, позивач додав усі необхідні документи до заяви про приватизацію нерухомого майна.

Відмовляючи в наданні адміністративної послуги у вигляді безоплатної приватизації квартири, Управління «Центр надання адміністративних послуг у місті Суми» Сумської міської ради зазначило підставу такої відмови відсутність наймача у квартирі у зв`язку з його смертю (а.с. 18).

Суд вважає таку відмову безпідставною. Разом з тим, суд зауважує, що позивач постійно, протягом тривалого часу на законних підставах проживає та зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак набув право на отримання житла у приватну власність. Факт правомірності проживання позивача у вказаній квартирі відповідачем не заперечувався.

Спірне житлове приміщення не віднесено до приміщень, які не можна приватизувати, ніякої законодавчої заборони на його приватизацію немає.

Позивач має право на приватизацію спірного житла, зокрема заселився у житлове приміщення як член сім`ї ОСОБА_2 , яка була наймачем квартира на підставі ордера на жилу площу, виданого 19 жовтня 1989 року. Крім того, позивач зареєстрований та постійно проживає в квартирі з 31 травня 1993 року. Позивач несе витрати з утримання квартири, іншого житла у його власності не має, що свідчить про те, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому їхнім «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції».

Посилання відповідача на те, що Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про основні засади житлової політики» не визначено правового механізму визначення нового наймача замість попереднього наймача у випадку його смерті є неправомірним.

Статус житлового приміщення, в яке позивачі заселилися на підставі ордера № 571, виданого 19 жовтня 1989 не змінювався.

Оскільки наявність заяви громадянина, який виявив намір отримати у власність наймане ним житло, та відсутність перешкод, передбачених Законом, є необхідною та достатньою умовою для прийняття відповідним владним органом рішення про приватизацію, суд приходить до висновку про можливість визнання за позивачем права на приватизацію вказаної квартири без ордеру.

Ордер на квартиру № 571 від 19 жовтня 1989 року є чинним, у встановленому законодавством порядку недійсним не визнаний.

Позивач на законних підставах заселився в житлове приміщення і тривалий час в ньому проживає, не має власного житла, а тому відмова відповідача у приватизації житла є незаконною.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» Сумської міської ради щодо відмови у передачі у приватну власність шляхом приватизації ОСОБА_3 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 .

Визнати ОСОБА_1 наймачем житлового приміщення квартири, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» Сумської міської ради провести дії по приватизації житлового приміщення квартири, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передавши її у власність ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , адрес реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Сумська міська рада в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, вул. Британська, 21, код ЄДРПОУ 23823253.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Ніколаєнко