Постановление суда № 140835299, 22.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/19757/26-Е

Провадження №2/522/12779/26

УХВАЛА

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Фермерського господарства «БАЇР АГРО» до ОСОБА_1 та Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни про визнання фінансової аграрної розписки припиненої у зв`язку із її виконанням.

22 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді, у якій заявник просить суд відвести суддю Приморського районного суду м. Одеси Косіцину В.В. від розгляду справи №522/19757/26-Е.

Заява мотивована тим, що основним предметом спору є припинення грошового зобов`язання за аграрною розпискою. Посилаючись на ч.8 ст.30 ЦПК України, заявник зазначає, що під час вирішення територіальної підсудності спору в ухвалі суду від 12.10.2026 суддя Косіцина В.В. обмежилася посиланням на ч.5 ст.28 ЦПК України. Проте, вказана ухвала не містить жодної оцінки очевидних із позову обставин щодо характеру залучення нотаріуса, відсутності у нього самостійного матеріально-правового інтересу, похідного характеру реєстраційної вимоги та можливості застосування ч.8 ст.30 ЦПК України. ОСОБА_1 зазначає, що він усвідомлює те, що незгода із ухвалою про відкриття провадження сама по собі не є підставою для відводу, проте, подана ним заява ґрунтується не на простій незгоді з висновком суду щодо підсудності, а на сукупності об`єктивних обставин, які стосуються характеру дослідження матеріалів справи при постановленні процесуального рішення, що безпосередньо впливає на реалізацію права на розгляд справи судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Верховний Суд в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

"об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

"суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, суд повинен брати до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Тобто, наявність у осіб, які беруть участь у цивільному процесі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи не можуть бути підставою згідно із ст.ст.36 ЦПК України для відводу судді, всі ці заперечення можуть бути викладені цими особами в апеляційній скарзі, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що основною підставою для відводу є ухвала суду від 12.10.2026, якою визначено територіальну юрисдикцію спору.

Вказане свідчить про те, що основною підставою для відводу є саме незгода із процесуальним рішенням судді.

Відповідно до ч.1 ст.378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Тобто, наслідком ухвалення рішення із порушенням встановлених законодавством правил підсудності є його скасування судом апеляційної інстанції, тоді як допущене на думку заявника порушення правил підсудності під час відкриття провадження у справі не може бути підставою для відводу.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).

Тому, враховуючи те, що частина підстав для відводу свідчать виключно про незгоду відповідача із процесуальними діями судді, пов`язаними із визначенням територіальної підсудності справи, беручи до уваги те, що інші обставини, які б свідчили про упередженість судді не наведені та не підтверджуються матеріалами справи, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою та доходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

У зв`язку з тим, що заява про відвід надійшла до суду більш ніж за три робочі дні до підготовчого засідання, суд доходить до висновку про наявність підстав для передання заяви до канцелярії суду задля визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України для розгляду заяви про відвід.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 14,36,39,40 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про відвід судді відмовити.

Заяву Заматова Романа Валерійовича про відвід судді у цивільній справі №522/19757/26-Е за позовом Фермерського господарства «БАЇР АГРО» до ОСОБА_1 та Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни про визнання фінансової аграрної розписки припиненої у зв`язку із її виконанням - передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України для розгляду даної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.

Суддя Косіцина В.В.

22.10.26