Решение № 140834534, 22.10.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/476/26

Провадження № 2/946/2411/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Адамова А.С.,

при секретарі: Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року в загальному розмірі 113460,09 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.07.2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №867287 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 19000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Згідно п. 9.2. кредитного договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. Згідно п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Згідно п. 3.1., проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. 21.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №21062024 від 21.06.2024р. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 113460,09 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 18998,86 грн.; заборгованість за процентами 94461,23 грн.

27.01.2026 судом надіслано запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання або зняття з реєстраційного обліку з повідомленням місця реєстрації або вибуття, відносно відповідача.

04.02.2026 року до суду надійшла інформація з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про реєстрацію місця проживання відповідача.

04 лютого 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

04 лютого 2026 року ухвалою суду витребувані докази по справі.

04 березня 2026 року ухвалою суду витребувані докази по справі.

17.02.2026 відповідач ОСОБА_1 надала суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що не погоджується з позовними вимогами ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості та вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Позивач посилається на укладення кредитного договору в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду). Однак матеріали справи не містять належних доказів того, що: реєстрацію в інформаційній системі здійснювала саме відповідач; одноразовий ідентифікатор був введений відповідачем; номер телефону, на який направлявся код, належить відповідачу; відповідач підтвердила згоду з усіма істотними умовами договору. Відповідно до ст. 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Таких доказів позивач суду не надав. Позивач зазначає, що кредитні кошти були перераховані на банківську картку. Водночас, позивачем не доведено, що вказана банківська картка належить відповідачу, відсутні банківські виписки про фактичне зарахування коштів, відсутні докази ідентифікації власника картки на момент здійснення транзакції. Отже, сам факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 19000 грн. належними доказами не підтверджений. Позов подано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», тоді як первісним кредитором за договором нібито було інше товариство. Позивач зобов`язаний довести: наявність договору факторингу; передачу саме цього кредитного зобов`язання; включення відповідача до реєстру боржників. Належні докази переходу права вимоги відповідно до ст. 512, 514 ЦК України відсутні, що виключає право позивача на звернення з даним позовом. Позивач просить стягнути з відповідача 113460,09 грн. при сумі кредиту 19000 грн., що свідчить про значну непропорційність заявлених вимог. Розрахунок боргу не підтверджений належними доказами. Наданий узагальнений розрахунок не дозволяє перевірити правильність обчислення боргу та не може вважатися належним доказом відповідно до ст. 77, 78, 81 ЦПК України. Позивач не зазначив окремо: суму основного боргу; суму процентів; розмір пені та штрафів; інші платежів. Без чіткого розмежування складових заявленої суми перевірка її обґрунтованості є неможливою. Заявлена до стягнення сума більш ніж у п`ять разів перевищує розмір отриманого кредиту, що свідчить про надмірність процентів та штрафних санкцій. Відповідно до ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо вона є явно завищеною та неспівмірною з порушенням зобов`язання. Позивач не довів, що відповідач була належним чином ознайомлена та погодилась із: розміром процентної ставки; умовами нарахування штрафів і пені; загальною вартістю кредиту. За відсутності доказів погодження істотних умов договору нарахування процентів та штрафних санкцій є безпідставним. Позивач не довів надання відповідачу до укладення договору: паспорта споживчого кредиту; інформації про реальну річну процентну ставку; повної інформації про загальну вартість кредиту. Такі порушення є підставою для обмеження права кредитодавця на стягнення процентів і штрафних санкцій у заявленому розмірі. Позивач не зазначив: дату виникнення прострочення; кінцеву дату нарахування процентів; методику обчислення; формулу розрахунку заборгованості. Без визначення цих даних перевірка правильності розрахунку є неможливою. Нарахування заборгованості у розмірі, що у декілька разів перевищує суму отриманого кредиту, суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності, закріпленим у ст. 3, 509 ЦК України, та свідчить про можливе безпідставне збагачення кредитора.

20.03.2026 року представником позивача надано суду через Електронний суд додаткові пояснення у справі щодо відзиву відповідача. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вважає аргументи наведені у відзиві на позовну заяву безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором. Відповідно до п. 9.6 Договору, Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронними підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Відповідно до 9.8 Договору , Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», (далі Правила), що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до пункту 7.1.4. правил: Після входу до Особистого кабінету, Споживач продовжує Реєстрацію в ІКС, заповнюючи необхідні поля електронної анкети, надаючи згоду (доступ) на отримання від третіх осіб персональних (ідентифікаційних) даних (система Bank ID, БКІ, Державне підприємство "ДІЯ", Суб`єкти первинного фінансового моніторингу в межах інструменту покладання, бюро кредитних історій тощо), додаючи необхідні файли, здійснюючи фотофіксацію себе та себе з документами у випадку необхідності. Відтак, відповідач пройшла процедуру отримання грошових коштів на сайті ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: обрала умови, надала необхідні дані для отримання кредиту та підписавши даний Договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор ОСОБА_1 підтвердила отримання та була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування. Підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором. Після заповнення анкети в Особистому кабінеті та успішної ідентифікації Товариство перевірило її кредитоспроможність, ухвалило позитивне рішення щодо заявки та перерахувало кредитні кошти. Вважає безпідставними аргументи відповідача щодо невідповідності договору вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Так, позивачем було належним чином збережено електронний договір у електронній формі, забезпечено його цілісність та незмінність. Той факт, що паперова копія не відображає всі деталі електронного оригіналу (зокрема візуалізацію одноразового ідентифікатора), не впливає на відповідність електронного документа вимогам щодо його зберігання.

Щодо нарахування відсотків, то позивач зазначає наступне.

Нарахування заборгованості за кредитним Договором № 867287 від 06.07.2023 здійснювалося на підставі наступних пунктів та у такий період:

Пункти договору, що регулюють нарахування:

Пункт 1.5.1: Визначає стандартну процентну ставку у розмірі 2,2% в день, яка застосовується протягом усього строку кредиту.

Пункт 3.1: Встановлює, що проценти є платою за користування кредитом і нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування. Розрахунок проводиться за методом «факт/факт» (враховується фактична кількість днів у місяці та році) за формулою: База розрахунку *Процентна ставка.

Пункт 3.2: Визначає, що до розрахункового періоду включається день надання кредиту та день його фактичного повернення.

Пункт 6.4 (та підпункти 6.4.1, 6.4.2): Регулюють нарахування штрафів у разі прострочення: 2850 грн на 4-й день затримки та 209 грн за кожен наступний день, починаючи з 5-го дня.

Період нарахування згідно з розрахунком:

Відповідно до документа «Розрахунок заборгованості», нарахування відбувалося у період:

Дата початку: 06.07.2023 день надання кредиту, з якого почалося щоденне нарахування відсотків у розмірі 418,00 грн (що відповідає 2,2% від тіла кредиту 19 000 грн).

Дата завершення розрахунку: 21.06.2024 дата, станом на яку сформовано розрахунок.

Зміна статусу: З 06.07.2023 по 22.11.2023 кредит мав статус «Активний», а з 23.11.2023 статус змінено на «Прострочений», проте нарахування відсотків за користування продовжувалося щоденно до кінця вказаного періоду.

Нарахування відсотків за Договором здійснювались відповідно до Додатку №1, що є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Щодо розрахунку заборгованості, то позивач зазначає наступне.

Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому договорі. Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у взаємозв`язку з іншими доказами. Розрахунок заборгованості це письмовий документ, який підтверджує суму боргу, а також рух коштів по рахунку. Розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про Позичальника та номер і дату кредитного договору. Разом з тим відповідач не надав суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Згідно розрахунку заборгованості, що був долучений до матеріалів справи заборгованість за Договором становить за відсотками в сумі 97919.91 грн. та за тілом в сумі 18700 грн. нарахована в період з 15.10.2023 року (момент укладання договору) по 21.06.2024 рік (момент передачі права грошової вимоги за Договором факторингу). Усі наведені докази містяться в матеріалах справи. Більше того, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Представником позивача, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості. Відтак, всі оплати здійснені ОСОБА_1 були зараховані на погашення частини заборгованості за кредитним договором. Даний доказ, слугує додатковим доказом, який підтверджує факт укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за даним договором та його визнання. З урахуванням вищезазначеного випливає, що ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договорів, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором.

Щодо доказів перерахунку коштів, то позивач зазначає, що у матеріалах справи міститься засвідчена копія повідомлення про перерахування коштів за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №867287 від 06.07.2023 року що підтверджує факт перерахування коштів позичальниці. Оскільки, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не мало інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 одночасно з позовною заявою було подано клопотання про витребування необхідних документів. 04.02.2026 Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області дане клопотання було задоволено. Відповідно до відповіді банку від 28.02.2026 року зазначено, що на рахунок ОСОБА_1 було зарахування коштів у сумі 19000 тис. грн. Що підтверджує укладання кредитного договору № 867287.

20.03.2026 року відповідачем надано суду через Електронний суд додаткові пояснення у справі, заперечення на пояснення позивача, в яких зазначив, що посилання позивача на здійснення часткових платежів як на підтвердження визнання всієї суми заборгованості є безпідставним. Часткове виконання зобов`язання не свідчить про безумовне визнання розміру заборгованості у повному обсязі, а може бути обумовлене наміром врегулювання спірних правовідносин, у тому числі шляхом пролонгації або часткового погашення. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, оскільки не містить: 1. деталізації нарахувань за кожен період; 2. чітко визначених дат початку та закінчення нарахування; 3. розмежування складових заборгованості; 4. відомостей про зміну умов кредитування. Крім того, наявні неузгодженості щодо періодів нарахування, що свідчить про можливу зміну умов договору або його пролонгацію, яка позивачем не врахована при здійсненні розрахунку. За відсутності повної та прозорої методики розрахунку перевірка правильності заявленої суми є неможливою. Заявлена до стягнення сума заборгованості значно перевищує розмір отриманого кредиту, що свідчить про явну непропорційність нарахованих процентів та штрафних санкцій. Такі нарахування суперечать принципам розумності, добросовісності та справедливості, визначеним статтями 3, 509 ЦК України. Відповідно до статті 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо вона є явно завищеною. Доводи позивача щодо достатності наданих доказів є необґрунтованими, оскільки узагальнений розрахунок без первинних документів не дає можливості перевірити правильність нарахувань. Позивач також не довів погодження відповідачем умов щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування штрафних санкцій у заявленому обсязі. Навіть у випадку встановлення судом факту наявності кредитних правовідносин, розмір заявлених вимог є необґрунтованим та підлягає зменшенню до справедливого рівня.

24.04.2026 представником позивача, на виконання ухвали суду від 04 березня 2026 року про витребування доказів по справі, надано письмові пояснення та CD-диск із LOG файл укладання електронного договору №867287. Так, представник позивача зазначив, що в матеріалах справи міститься копія наступних документів:

Засвідчена копія Паспорта споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (оригінал знаходиться у позивача);

Засвідчена копія Договору про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №867287 від 06.07.2023 року (електронний доказ поданий в паперовій копії, оригінал знаходиться у позивача);

Засвідчена копія Додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту №867287 від 06.07.2023 року (електронний доказ поданий в паперовій копії, оригінал знаходиться у позивача).

Щодо надання до суду деталізованого розрахунку заборгованості з розбивкою по днях, по періодах нарахування процентів, комісій та інших платежів із зазначенням формули їх обчислення, а також виписки по рахунку договору із зазначенням усіх надходжень платежів (за їх наявності), то позивач зазначає, що в матеріалах справи наявна засвідчена копія Розрахунку заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №867287 від 06.07.2023 року, у якому детально вказано дату, період, та суму нарахувань за кредитним договором.

Щодо виписок по рахунку, то ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» не відкриває окремого банківського рахунку для відповідних операцій, надання виписки по рахунку не є можливим. Крім того, доступ до банківських рахунків та інформації про рух коштів становить банківську таємницю і може надаватися виключно у випадках та порядку, передбачених чинним законодавством України.

Щодо надання до суду доказів наявність договору факторингу, передачу саме цього кредитного зобов`язання, включення відповідача до реєстру боржників, то матеріали справи містять наступні документи: Засвідчена копія Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 р. (оригінал знаходиться у позивача); Засвідчена копія витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 р. (оригінал знаходиться у позивача); Засвідчена копія акту приймання-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024р. (оригінал знаходиться у позивача; Засвідчена копія платіжного доручення до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024р. (оригінал знаходиться у позивача). Таким чином, наведені документи у своїй сукупності підтверджують правомірність набуття позивачем права вимоги до відповідача, факт існування кредитного зобов`язання, його передачу позивачу, а також наявність заборгованості відповідача, що підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Позивач позбавлений можливості надати цілий Реєстр боржників до Договору факторингу №77-МЛ від 18.10.2021 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 З У «Про банківську таємницю»). Тому представником надано витяг з Реєстру боржників з якого слідує, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року.

25 червня 2026 року ухвалою суду зупинено провадження по справі № 946/476/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження№ 61-4595сво25).

07 вересня 2026 року Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийнято постанову у справі № 552/672/23 (дата набрання постанови законної сили: 07.09.2026) до вирішення якої було зупинено провадження по справі № 946/476/26.

06 жовтня 2026 року ухвалою суду відновлено провадження у справі № 946/476/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до наказу ДСА «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814, у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, складання внутрішнього опису здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 06.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №867287 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 19000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 9.2. кредитного договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 9.6 Договору, Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронними підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Відповідно до 9.8 Договору , Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ», (далі Правила), що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до пункту 7.1.4. правил: Після входу до Особистого кабінету, Споживач продовжує Реєстрацію в ІКС, заповнюючи необхідні поля електронної анкети, надаючи згоду (доступ) на отримання від третіх осіб персональних (ідентифікаційних) даних (система Bank ID, БКІ, Державне підприємство "ДІЯ", Суб`єкти первинного фінансового моніторингу в межах інструменту покладання, бюро кредитних історій тощо ), додаючи необхідні файли, здійснюючи фотофіксацію себе та себе з документами у випадку необхідності.

У постанові від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 Верховний Суд дійшов висновку: «Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачкою та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивачки, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі...».

Відповідач пройшла процедуру отримання грошових коштів на сайті ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: обрала умови, надала необхідні дані для отримання кредику та підписавши даний Договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор ОСОБА_1 підтвердила отримання та була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування. Підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором. Після заповнення анкети в Особистому кабінеті та успішної ідентифікації Товариство перевірило її кредитоспроможність, ухвалило позитивне рішення щодо заявки та перерахувало кредитні кошти.

Електронний договір відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про Документ сформований в системі електронні документи та електронний документообіг». Оскільки він має всі обов`язкові реквізити, дозволяє ідентифікувати відповідача як суб`єкта, що його підписав, і є доступним для перегляду та збереження. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором виконує функцію обов`язкового реквізиту електронного документа, який дозволяє ідентифікувати підписанта.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Згідно наданої інформації наданої суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за № БТ/Е-6194 від 19.02.2026, яка надійшла до суду 02.03.2026, Банківська картка № 4441114412144493 була емітована Банком, на ім`я ОСОБА_1 . Транзакція, здійснена 06.07.2023р. в сумі 19000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , була успішною. Грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 . Верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 , проводилась згідно з регламентом Банку.

Тобто докази перерахування коштів за вказаним договором суду надані.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

21.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №21062024 від 21.06.2024р.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року.

Правомірність набуття позивачем права вимоги до відповідача, факт існування кредитного зобов`язання, його передачу позивачу, а також наявність заборгованості відповідача, що підлягає стягненню у судовому порядку, підтверджено такими документами6 засвідченою копією Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024р.; засвідченою копією витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024р.; засвідченою копією акту приймання-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024р.; засвідченою копією платіжного доручення до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024р.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №867287 від 06.07.2023 року.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Згідно розрахунку заборгованості, який долучений до матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року становить 113460,09 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 18998,86 грн.; заборгованість за процентами 94461,23 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого представником позивача, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості.

Відтак, всі оплати здійснені ОСОБА_1 були зараховані на погашення частини заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати: - визнання пред`явленої претензії; - зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; - письмове прохання відстрочити сплату боргу; - підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; - письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; - часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

З урахуванням вищезазначеного випливає, що ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договорів, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором.

Щодо нарахування відсотків, позивач зазначив, що нарахування заборгованості за кредитним Договором № 867287 від 06.07.2023 здійснювалося на підставі наступних пунктів та у такий період:

Пункти договору, що регулюють нарахування:

Пункт 1.5.1: Визначає стандартну процентну ставку у розмірі 2,2% в день, яка застосовується протягом усього строку кредиту.

Пункт 3.1: Встановлює, що проценти є платою за користування кредитом і нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування. Розрахунок проводиться за методом «факт/факт» (враховується фактична кількість днів у місяці та році) за формулою: База розрахунку * Процентна ставка.

Пункт 3.2: Визначає, що до розрахункового періоду включається день надання кредиту та день його фактичного повернення.

Пункт 6.4 (та підпункти 6.4.1, 6.4.2): Регулюють нарахування штрафів у разі прострочення: 2850 грн на 4-й день затримки та 209 грн за кожен наступний день, починаючи з 5-го дня.

Період нарахування згідно з розрахунком: Відповідно до документа «Розрахунок заборгованості», нарахування відбувалося у період: Дата початку: 06.07.2023 день надання кредиту, з якого почалося щоденне нарахування відсотків у розмірі 418,00 грн (що відповідає 2,2% від тіла кредиту 19 000 грн). Дата завершення розрахунку: 21.06.2024 дата, станом на яку сформовано розрахунок.

Зміна статусу: З 06.07.2023 по 22.11.2023 кредит мав статус «Активний», а з 23.11.2023 статус змінено на «Прострочений», проте нарахування відсотків за користування продовжувалося щоденно до кінця вказаного періоду. Нарахування відсотків за Договором здійснювались відповідно до Додатку №1, що є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Власного розрахунку заборгованості, чи доказів сплати заборгованості, що виникла, відповідачем суду не надано.

Доказів зворотного суду не надано.

Позивачем відповідачу було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. №23685116 від 12.01.2026 року.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс 15 "... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року в загальному розмірі 113460,09 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 18998,86 грн. та заборгованість за процентами 94461,23 грн., є обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, щодо стягнення відсотків в сумі 94461,23, суд зазначає, що нарахування заборгованості за кредитним Договором № 867287 від 06.07.2023 здійснювалося на підставі таких пунктів Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №867287 від 06.07.2023: Пункт 1.5.1: Визначає стандартну процентну ставку у розмірі 2,2% в день, яка застосовується протягом усього строку кредиту. Пункт 3.1: Встановлює, що проценти є платою за користування кредитом і нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування. Розрахунок проводиться за методом «факт/факт» (враховується фактична кількість днів у місяці та році) за формулою: База розрахунку * Процентна ставка. Пункт 3.2: Визначає, що до розрахункового періоду включається день надання кредиту та день його фактичного повернення. Пункт 6.4 (та підпункти 6.4.1, 6.4.2): Регулюють нарахування штрафів у разі прострочення: 2850 грн на 4-й день затримки та 209 грн за кожен наступний день, починаючи з 5-го дня.

Відповідно до розрахунку заборгованості, нарахування відбувалося у наступні періоди: Дата початку: 06.07.2023 день надання кредиту, з якого почалося щоденне нарахування відсотків у розмірі 418,00 грн (що відповідає 2,2% від тіла кредиту 19 000 грн). Дата завершення розрахунку: 21.06.2024 дата, станом на яку сформовано розрахунок. Зміна статусу: З 06.07.2023 по 22.11.2023 кредит мав статус «Активний», а з 23.11.2023 статус змінено на «Прострочений», проте нарахування відсотків за користування продовжувалося щоденно до кінця вказаного періоду. Нарахування відсотків за Договором здійснювались відповідно до Додатку №1, що є невід`ємною частиною Кредитного договору.

При цьому, наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому договорі.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з постановою від 07 червня 2023 року у справі №234/3840/15-ц суд у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Розрахунок заборгованості це письмовий документ, який підтверджує суму боргу, а також рух коштів по рахунку. Розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про Позичальника та номер і дату кредитного договору.

Разом з тим відповідач не надав суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що: «суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

ОСОБА_1 суду не надано розрахунку процентів, який був б справедливим.

Крім того, усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором.

Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Також, суд спростовує твердження відповідача про те, що згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, а умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтями 16, 203, 215 ЦК України передбачено, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 30.06.2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Так, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог зустрічних про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 07.09.2026 року у справі №552/672/23.

Так, у Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», п. 6.6.1 Проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за Кредитом або на початкову суму кредиту, за методами факт/факт або 30/факт або 30/360 починаючи з дня надання Кредиту Клієнту до дати повного погашення (дата надання або дата погашення/дата погашення вказана в графіку платежів для Споживача можуть не включатися до розрахунку процентів, якщо це передбачено Кредитним договором), якщо інший порядок нарахування не встановлено Кредитним договором.

Згідно Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, стандартна процента ставка, відсотків річних: (застосовується протягом строку кредиту) - 803% річних (2.20% в день), тип процентної станки: фіксована, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом - 152 152,00 грн., орієнтована загальна вартість кредиту для споживача (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежи0 171152 грн., реальна річна процентна ставка, відсотків річних: 109580.76%

Згідно умов Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №867287 від 06.07.2023, 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 1.6. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. 1.7. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 109580.76% річних. 1.8. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 171152грн.

З огляду на вищезазначене, відповідач, під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладу не висловив та з ним погодився, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчать його електронний підпис (одноразовий ідентифікатор).

Підписавши паспорт споживчого кредиту, заявку на отримання грошових коштів в кредит, кредитний договір, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився з відповідними умовами кредитного договору, взяв на себе певні зобов`язання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 ; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 ; від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

При цьому будь-яких позовних вимог щодо визнання недійсним договору, його окремих положень тощо, відповідача не заявляв.

Крім того, згідно п. 4.3. Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №867287 від 06.07.2023, споживач має право відмовитись від укладення цього Договору без пояснення причин та письмово повідомити про це Товариство не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання та отримання примірника цього Договору. Таке повідомлення направляється Споживачем Товариству на електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження Товариства, вказані в Договорі.

При цьому, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії кредитодавця при укладенні спірних кредитних договорів суперечили волевиявленню ОСОБА_1 , а також про наявність у таких діях умислу, який був спрямований на введення споживача в оману.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2 662,40 грн.

Згідно платіжної інструкції від 16.01.2026 року № 3231 ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» сплатив 2 662,40 гривень в якості судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи, суд виходить з положень ст.133 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року та замовлення до вказаного Договору, що підтверджено детальним описом наданих послуг, рахунком на оплату.

Згідно Акту наданих послуг №727 від 12.01.2026 року, вартість послуг за надання юридичної допомоги складає 8000 грн.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням принципу пропорціональності, оцінюючи складність правовідносин та самої позовної заяви, враховуючи велику кількість однотипних позовів Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» по всій Україні, з огляду на що складення вказаних позовів не вимагає більших часових і фінансових затрат, тому, за таких обставин, суд приходить до висновку щодо завищення та непропорційності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, та про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором №867287 від 06.07.2023 року в загальному розмірі 113 460 (сто тринадцять тисяч чотириста шістдесят) гривень 09 (дев`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судовий збір в розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати на професійну правничу допомогу 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:А.С.Адамов