Решение № 140833639, 22.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/34845/25

2-а/760/598/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Пилипенко Д.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Київської митниці О.М. Дірочки від 27 листопада 2025 року у справі про порушення митних правил № 0872/UA100000/2025.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до постанови заступника начальника Київської митниці О.М. Дірочки від 27 листопада 2025 року у справі про порушення митних правил № 0872/UA100000/2025 позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 481 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач як директор ПП «ІНТЕРАВІАКОРП» перевищено встановлений відповідно до МК України строк тимчасового ввезення товарів, задекларованих за митною декларацією від 25.11.2021 № UA100290/2021/055499, більше ніж на двадцять діб.

Позивач вважає дану постанову протиправною та такою, що не відповідає дійсності, з огляду на таке.

Як зазначає позивач, протокол про порушення митних правил, складений відносно нього, є неналежним доказом, оскільки підпис державного інспектора відділу митного оформлення у протоколі про ппорушення митних правил не співпадає з підписом цієї ж особи у акті прийому-передачі матеріалів справи.

Крім цього, протокол про порушення митних правил було складено без повідомлення позивача про його складання, без надання можливості надати пояснення.

Під час розгляду справи про порушення митних правил позивач надавав численні пояснення у підтвердження своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому порушення митних правил, проте надані ним пояснення не брались до уваги під час винесення оскаржуваної постанови. На думку позивача, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, зокрема відсутній умисел на порушення митних правил, адже у своїх поясненнях останній посилався на те, що не мав змоги вчасно вивезти товар через дії непереборниих обставин.

У зв`язку з викладеним просить суд задовольнити позов.

12.12.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 15.12.2025 було залишено позовну заяву без руху та надано позивачем строк для усунення недоліків.

08.01.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.01.2026 судом відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Суд надіслав позивачу копію ухвали суду від 09.01.2026. Відповідачу суд надіслав копію ухвали суду від 09.01.2026 та копію позовної заяви із додатками.

11.02.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній не погоджується із позовними вимогами та вважає їх необгрнутованими, з огляду на таке.

Так, позивачем було надане особисте зобов`язання митниці вивезти ввезений ним товар у зазначений строк, тобто до 31.05.2025, проте до вказаної дати товар вивезений не був, заяв про продовження митного режиму від останнього не надходило. При чому, позивач був обізнаний щодо встановленого строку завершення митного режиму тимчасового ввезення, адже особисто надавав зобов`язання щодо його завершення до 31.05.2025, що свідчить про наявність в діях позивача складу адіміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 481 МК України.

Представник відповідача не погоджується із доводами позивача щодо неповідомлення останнього про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки листом Київської митниці від 04.09.2025 ОСОБА_1 був запрошений для надання пояснень та заперечень по справі, але останній до митниці не з`явився, про причини неявки не повідомив. У подальшому складений протокол був направлений на адресу проживання позивача та отриманий ним особисто.

Щодо доводів позивача про дію обставин непереборної сили, то представник відповідача з наведеним не погоджується, адже позивач у своїй заяві про продовження строку тимчасового ввезення від 21.05.2024 на такі обставини не посилається, та жодних заяв, наступних за зазначеною датою, від позивача із зазначенням дії непереборних обставин, до Київської митниці не надходило.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що винесена відносно ОСОБА_1 постанова у справі про порушення митних правил, відповідає вимогам чинного законодавства України, винесена в порядку, передбаченому МК України, а тому скасуванню не підлягає.

06.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із твердженнями представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що відповідачем під час розгляду справи про порушення митних правил не було дотримано порядку, передбаченого МК України, що виразилось у нерозгляді ряду клопотань, поданих позивачем, зокрема, щодо проведення службової перевірки, у ході якої встановити особу, яка підписала протокол про порушення митних правил, а також ігноруванні пояснення позивача, подані у письмовому вигляді під час розгляду справи. Тому просить суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 27.11.2025 заступником начальника Київської митниці О.М. Дірочкою відносно позивача була винесена постанова про порушення митних правил №0872/UA100000/2025, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 481 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

Позивач заперечує свою вину в порушенні митних правил та оскаржив винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 2 КУпАП питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частина четверта статті 481 МК України передбачає відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на двадцять діб.

Як вбачається з постанови про порушення митних правил № 0872/UA100000/2025 від 27.11.2025 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Спеціалізований» Київської митниці від 25.11.2021 декларантом ТОВ «ВЛАСНІ МЕРЕЖІ» ОСОБА_2 з метою поміщення в митний режим тимчасового ввезення товарів «Запасна частина для двигуна авіаційного. Ввозиться з метою проведення тестових випробувань. Автомат для дозування палива для двигуна близькомагістрального пасажирського літака АН-26-100» з копіями товаросупровідних документів, у тому числі із заявою від 25.11.2021 №1 директора ПП «ІНТЕРАВІАКОРП» ОСОБА_1 щодо зобов`язання оформити вантаж у митному режимі реекспорту та вивезти зазначений товар в незмінному стані за межі митної території України у строк до 31.05.2022.

У подальшому митним органом було неодноразово продовжено строк тимчасового ввезення вказаного товару, зокрема за заявою директора ПП «ІНТЕРАВІАКОРП» Білобородова В.П. від 21.05.2024 на строк до 31.05.2025.

В установлений строк зазначений товар вивезено не було, заяв щодо продовження строку тимчасового ввезення до Київської митниці не надходило.

У зв`язку з викладеним відносно позивача було винесено постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 481 МК України.

Листом Київської митниці від 27.10.2025 №7.8-5/20-05/10/19949 позивача було викликано повісткою на 10.11.2025 для надання особистих пояснень.

Листом Київської митниці від 07.11.2025 №7.8-5/20-05/10/20855 повідомлено позивача про можливість ознайомлення з матеріалами справи.

06.11.2025 позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було прийнято відповідачем та повідомлено останнього про перенесення розгляду справи.

27.11.2025 позивач надав повторне клопотання про перенесення розгляду справи.

Як визначено статтею 113 МК України тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частинами першою, другою статті 114 МК України визначено, що митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України.

Законодавством України з питань митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації.

Згідно з частиною шостою цієї статті для поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового вивезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового вивезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов`язання про реімпорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове вивезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством.

Строк тимчасового вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у зазначений митний режим (чатсина першоа статті 116 МК України).

Судом встановлено, що позивачу необхідно було оформити вантаж у митному режимі реекспорту та вивезти його за межі митної території України у строк до 31.05.2022, проте даний строк неодноразово продовжувався за заявою позивача, таким чином крайній строк для виконання вказаного зобов`язання з вивезення товару спливав 31.05.2025, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Як визначено частиною першою статті 460 Митного кодексу України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Тобто, особа може бути звільнена від відповідальності за порушення митних правил передбачених, зокрема, частини четвертої статті 481 Митного кодексу України, лише внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, за умови повідомлення митного органу про настання вказаних обставин, що випливає зі змісту пункту 5 розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657.

Позивач, хоч і посилався у позовній заяві на статтю 460 МК України, однак не навів та не надав суду доказів на підтвердження існування обставин, визначених вказано нормою, а також доказів повідомлення митного органу про настання цих обставин.

Згідно з ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд критично ставиться до пояснень позивача щодо наявності в діях відповідача численних порушень під час розгляду справи про порушення митних правил та винесення відповідної постанови з огляду на таке.

Як зазначає позивач у позовній заяві, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно нього за порушення митних правил є неналежним доказом, адже підписаний не уповноваженою на те особою.

З протоколу про порушення митних правил №0872/UA100000/2025 встановлено, що його склав та підписав державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Спеціалізований» Київської митниці ОСОБА_3 , який також власним підписом засвідчив акт прийому-передачі матеріалів справи про порушення митних правил №0872/UA100000/2025. Позивач переконаний, що підписи у даних двох документах належать різним особам, у зв`язку з чим подав до Київської митниці клопотання про ініціювання службової перевірки з даного приводу. На що у державного інспектора ОСОБА_3 були відібрані пояснення з даного питання, в яких останній зазначив, що використовує у своїй діяльності два підписи, які не є ідентичними, та на відтворення яких впливає час, місце та обставини їх відтворення на документах.

Зважаючи на викладене, суд не може в межах даної адміністративної справи встановлювати належність підпису тій, чи іншій посадовій особі, її ідентичність, адже дане питання виходить за межі позовних вимог. Натомість суд, дослідивши та оцінивши наявні матеріали справи, може дійти висновку, що вищевказаний протокол про порушення митних правил складений та підписаний відповідно до вимог чинного законодавства, а тому є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі.

Крім цього, слід зазначити, що відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови не було порушень вимог митного законодавства, оскільки позивачу була надана можливість ознайомитись з матеріалами справи про порушення ним митних правил, його було запрошено для складання протоколу про порушення митних правил, неодноразово запрошувалось для надання пояснень в ході розгляду справи про порушення митних правил, за клопотанням останнього розгляд справи неодноразово відкладався, та за результатом якого була винесена оскаржувана постанова, копія якої була направлена позивачу, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, митницею забезпечено ОСОБА_1 реальну можливість реалізувати його процесуальні права під час розгляду справи про порушення митних правил, останній був обізнаний про розгляд митної справи щодо нього, та за період декількох місяців, протягом яких розгляд справи переносився внаслідок його неявки, мав реальну можливість з`явитися для дачі пояснень.

Отже, за встановлених обставин позивач перевищив строк тимчасового вивезення товару більше ніж на 20 днів, оскільки був обізнаний про крайній строк їх вивезення, що підтверджується матеріалами справи, а тому в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 481 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, в тому числі, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.

Оцінивши зібрані у справі докази та пояснення сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена на підставі та в межах повноважень наданих митному органу, у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-245, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Букіна