Постановление суда № 140832906, 22.10.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/15882/26

Провадження №: 2/755/12234/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"22" жовтня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЙТЦ ІНСТРУМЕНТИ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду міста Києва 30.04.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЙТЦ ІНСТРУМЕНТИ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка 05.10.2026 передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

У відповідності до вимог частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, судом витребувана інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, яка отримана головуючим суддею 19.10.2026.

Як убачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд: зобов`язати ОСОБА_2 повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕЙТЦ ІНСТРУМЕНТИ УКРАЇНА» майно, а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy S8, 64Gb, Midnight Blak, IMEIL: НОМЕР_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ЛЕЙТЦ ІНСТРУМЕНТИ УКРАЇНА» з квітня 2017 року та останніми роками обіймав посаду керівника відділу продажу «Центр». Для виконання посадових обов`язків відповідачу, серед іншого майна, було передано у користування майно, що належить возивачу на праві власності, а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy S8, 64 Gb, Midnight Black, IMEI: НОМЕР_1 , що підтверджується актом від 21.08.2019. 20.04.2026 трудовий договір із відповідачем було розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Копію наказу про звільнення було надіслано відповідачу належним чином: поштовим зв`язком (Укрпошта) та на всі відомі адреси електронної пошти. Відповідно до ст. 47 КЗпП України та сталої практики трудових відносин, у день звільнення працівник зобов`язаний повернути роботодавцю все майно, що було йому довірено для роботи. 21.04.2026 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу про повернення майна на всі відомі адреси електронної пошти. Станом на дату подання позову відповідач майно не повернув, на вимоги не відреагував та продовжує незаконно утримувати власність позивача.

У позові позивач посилаючись на положення ч.1 ст. 1212 ЦК України (Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала), зазначає, що з моменту звільнення відповідача (20.04.2026) правова підстава для використання ним майна позивача відпала. Згідно з обов`язками працівника, він був зобов`язаний повернути все майно роботодавця в останній день роботи. Станом на сьогодні відповідач утримує майно незаконно, що згідно зі ст. 387 ЦК України дає власнику право на його віндикацію (витребування). Судова практика Верховного Суду (зокрема постанови у справах № 927/876/17, № 910/9555/16) підтверджує, що власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави. Оскільки мобільний телефон фактично перебуває у відповідача, але юридична підстава для цього відсутня, вимога про повернення є цілком законною та обґрунтованою.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Так, відповідно до частини 1 статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Так, позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді. Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства. Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права. Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. За результатами розгляду справи по суті ухвалюється відповідне судове рішення.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

В той же час, звертаючись до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач просить суд зобов`язати відповідача вчини певні дії - повернути позивачу майно, з огляду на що убачається суперечність у вимогах заявлених позивачем, тобто у предметі позову, із його обґрунтуванням, тобто підставами позову.

За таких обставин, ураховуючи наведене, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до норм чинного цивільного законодавства, обравши належний спосіб захисту у розрізі заявлених вимог з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, про що подати до суду позовну заяву у новій редакції.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом встановлено, що в розрізі заявлених позовних вимог, а саме щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру та, відповідно, сплачений судовий збір як з вимог немайнового характеру в розмірі 3 328 грн, що відповідає ставкам судового збору встановлених абз. 1 пп.2 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».

Натомість, з урахуванням вимог позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, така вимога є майновою, та з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві має бути визначена ціна позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

З огляду на викладене, у разі якщо на виконання вимог даної ухвали, позивачем буде подана позовна заява у новій редакції із вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, останньому слід визначити ціну позову виходячи із вартості майна, що витребовується, та сплати судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абз. 1 пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».

У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб: 3 028 гривень.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок - №UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

За таких обставин, суддя доходить висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЙТЦ ІНСТРУМЕНТИ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без руху.

Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж п`ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Суддя: