Решение № 140832839, 22.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/11793/26

Справа №754/11957/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 11 460,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором № 05.10.2025-100000365 від 05.10.2025 у загальному розмірі 11 460,00 грн, яка складається з 3 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 4 650,00 грн заборгованості за сумою відсотків, 810,00 грн заборгованості за комісіями (з яких 270,00 грн - комісія за надання кредиту та 540,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості) та 3 000,00 грн відсотків за статтею 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2025 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та Відповідачем у формі електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" було укладено договір про споживчий кредит № 05.10.2025-100000365. За умовами вказаного договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 3 000,00 грн на строк 217 днів з датою повернення до 09.05.2026 зі сплатою фіксованої процентної ставки "Стандарт" у розмірі 1,00% за кожен день користування протягом перших 3 чергових періодів та фіксованої процентної ставки "Економ" у розмірі 0,50% за кожен день користування протягом наступних чергових періодів. Також договором було передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 270,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 270,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим (всього 540,00 грн).

Зобов`язання з надання кредитних коштів у сумі 3 000,00 грн Позивач виконав у повному обсязі 05.10.2025 шляхом їх перерахування у безготівковій формі на банківський рахунок Відповідача з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу 5232-44xx-xxxx-4944 через платіжну систему VPS "Фінансовий світ" / ТОВ ФК "Контрактовий дім" (EasyPay, квитанція до платіжної інструкції від 05.10.2025 № 20366-1391-292744893).

За твердженням Позивача, Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання та у встановлений строком до 09.05.2026 термін не повернув суму отриманого кредиту, не сплатив нараховані проценти за користування ним та комісії. Обґрунтовуючи вимогу про стягнення відсотків за статтею 625 ЦК України у сумі 3 000,00 грн, Позивач зазначає, що пункт 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 (набрав чинності 24.01.2024), а тому кредиторам за договорами, укладеними після 24.01.2024, дозволено здійснювати нарахування за прострочення зобов`язань. Позивач стверджує, що Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним законом, який має перевагу над загальними нормами Цивільного кодексу України (принцип lex specialis derogat generali та рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020).

За розрахунком Позивача станом на 26.05.2026 заборгованість Відповідача становить 11 460,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 650,00 грн - заборгованість за процентами; 810,00 грн - заборгованість за комісіями; 3 000,00 грн - відсотки, нараховані за статтею 625 ЦК України.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на пересилання документів відповідачу в сумі 112,98 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, до якого матеріали позовної заяви та процесуальні документи суду були успішно доставлені 04.07.2026, що підтверджується повідомленнями про доставку документів.. День отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення та процесуальних документів до електронного кабінету особи є належним врученням та повідомленням про розгляд справи (стаття 190, пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Суд додатково надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі на електронну пошту Відповідача teamofteam550@gmail.com, що вказана в позовній заяві та кредитному договорі, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи.

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом у вигляді графіка платежів зазначається у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

05.10.2025 о 09:20 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", було укладено електронний кредитний договір № 05.10.2025-100000365. Договір сформовано на основі Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 05.10.2025, Заявки від 05.10.2025 та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Позичальник акцептував оферту та підписав її шляхом введення одноразового ідентифікатора E848, отриманого в смс-повідомленні на свій фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , а Кредитодавець підписав договір кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ОСОБА_2 .

Перед укладенням Договору Кредитодавець здійснив ідентифікацію та верифікацію Відповідача за допомогою Системи BankID НБУ через АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (код ЄДРПОУ 21133352).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Одноразовий ідентифікатор E848 був сформований інформаційно-комунікаційною системою Позивача та надісланий в смс-повідомленні 05.10.2025 о 09:20 на верифікований фінансовий номер мобільного телефону Відповідача НОМЕР_1 , який Відповідач вказав під час реєстрації та ідентифікації в особистому кабінеті.

Введення вказаної алфавітно-цифрової послідовності у спеціальне поле на вебсторінці Позивача фактично прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи та свідчить про безумовне прийняття (акцептування) умов оферти (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2026 року у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 04.02.2026 року у справі № 758/14925/23).

За умовами Заявки та Акцепту до кредитного договору № 05.10.2025-100000365 від 05.10.2025 Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 3 000,00 грн на строк 217 днів з датою повернення 09.05.2026. Процентна ставка "Стандарт" була встановлена як фіксована незмінна у розмірі 1,00% за 1 день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів користування (93 дні), а процентна ставка "Економ" - як фіксована незмінна у розмірі 0,50% за 1 день користування кредитом протягом наступних чергових періодів (124 дні). Денна процентна ставка склала 0,72%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3 095,67%, а загальні витрати за кредитом - 4 703,08 грн. Договором також було передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 270,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 270,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим (всього 540,00 грн). Графік платежів передбачав сплату чергових платежів періодами та остаточне повернення суми кредиту 3 000,00 грн датою повернення 09.05.2026.

05.10.2025 Кредитодавець направив Позичальнику Підтвердження кредитного договору № 05.10.2025-100000365 та здійснив перерахування кредитних коштів у сумі 3 000,00 грн на банківський рахунок Позичальника з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу 5232-44xx-xxxx-4944 через платіжну систему VPS "Фінансовий світ" / ТОВ ФК "Контрактовий дім" (EasyPay, квитанція до платіжної інструкції від 05.10.2025 № 20366-1391-292744893).

У період з 05.10.2025 по 09.05.2026 Позичальник користувався наданими кредитними коштами за договором № 05.10.2025-100000365. У визначений договором термін 09.05.2026 сума основного боргу у розмірі 3 000,00 грн та нараховані проценти у розмірі 4 650,00 грн повернуті не були, у зв`язку з чим у Позичальника виникло зобов`язання з їх погашення перед Кредитодавцем.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 415/160/17, від 20.11.2024 у справі № 243/7840/15, від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

У пунктах 15.15, 15.16 постанови від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на висновки постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів за відсутності доказів протилежного вважається доведеним (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Суд, ураховуючи принцип змагальності, бере до уваги відсутність будь-яких заперечень щодо вказаних обставин зі сторони Відповідача. Відповідач не заперечував проти факту укладення договору та отримання коштів, не надав суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, не посилався на те, що його персональні дані були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, не спростував, що банківська картка, на яку зараховано кредитні кошти, та номер телефону, використаний для підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, належать йому (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26)).

Суд звертає увагу, що факт надання коштів і укладення договору встановлюється як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів. Відповідач не надав банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, клопотання про витребування доказів не заявляв, не посилався на неправомірне використання його персональних даних, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів, доходить висновку, що факт укладення договору та видачі коштів є доведеним.

Перевіряючи порядок нарахування процентів за користування кредитом та розрахунок заборгованості за процентами у розмірі 4 650,00 грн, наданий Позивачем, Суд виходить з такого.

22.11.2023 прийнято Закон України № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 17 та внесено зміни до частини п`яти статті 8 цього Закону.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25)).

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 % (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25)).

Суд встановив, що Договір № 05.10.2025-100000365 про надання коштів на умовах споживчого кредиту було укладено 05.10.2025, тобто у період дії третього етапу (після завершення 240-денного перехідного періоду).

У зв`язку з цим за період користування кредитом з 05.10.2025 по 09.05.2026 (217 днів) визначені Договором розміри процентних ставок: 1,00% за кожен день користування протягом перших 3 чергових періодів (93 дні) та 0,50% за кожен день користування протягом наступних періодів (124 дні) - відповідали вимогам закону та не перевищували встановлений імперативний ліміт 1,0% на день для договорів, укладених на третьому етапі.

У період з 05.10.2025 по 09.05.2026 Кредитодавець здійснював щоденне нарахування процентів за користування кредитом за договором № 05.10.2025-100000365 за встановленими договором ставками 1,00% та 0,50% на день від суми кредиту 3 000,00 грн. За перші 93 дні сума нарахованих процентів склала 2 790,00 грн (3 000,00 грн x 1,00% x 93 дні). За наступні 124 дні сума нарахованих процентів склала 1 860,00 грн (3 000,00 грн x 0,50% x 124 дні), а загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом склала 4 650,00 грн. Після закінчення встановленого договором 217-денного строку кредитування 09.05.2026, починаючи з 10.05.2026, Кредитодавець припинив подальше нарахування процентів за користування кредитом, що підтверджується Розрахунком заборгованості за договором № 05.10.2025-100000365 від 05.10.2025 станом на 26.05.2026.

Нарахована Позивачем сума процентів у розмірі 4 650,00 грн є обґрунтованою та повністю відповідає законодавчим обмеженням.

Розглядаючи вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості за комісіями у загальному розмірі 810,00 грн (зокрема 270,00 грн - комісія за надання кредиту та 540,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості), Суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до пунктів 8 та 9 Заявки до Кредитного договору № 05.10.2025-100000365 від 05.10.2025 Позивач визначив до сплати Відповідачем комісію за надання кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, що становить 270,00 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 270,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, на загальну суму 540,00 грн. Як на підставу нарахування комісії за обслуговування Позивач посилається на організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, надання можливості здійснювати платежі онлайн та відновлювати пароль.

Загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21), постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (постанова Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21)). Крім того, підставність оцінки судом нікчемності умов кредитного договору визначається безпосередньо положеннями ЦК України, а саме абзацом другим частини п`ятої статті 216, згідно з яким суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (пункт 58 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Отже, встановивши, що позивач не надав суду доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальниці та за які кредитодавець встановив комісію, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісіями (пункти 52, 53 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23),

У постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 Верховний Суд, розглядаючи справу, де предметом спору була недійсність окремих пунктів договору споживчого кредиту від 12.12.2021, укладеного з ТОВ "Мілоан", зокрема щодо умов про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту (в тому числі й пункт 1.5.1 договору), зробив висновок, що такі умови договору є нікчемними, оскільки не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів. Положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

З огляду на викладене, ураховуючи те, що Позивач не надав доказів того, що включені до розрахунку комісія за надання кредиту (270,00 грн) та комісія за обслуговування кредитної заборгованості (540,00 грн) являють собою оплату окремих самостійних послуг, які надавалися Відповідачу та замовлялися ним, відповідні умови кредитного договору є нікчемними в силу закону, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 270,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 540,00 грн слід відмовити.

Оцінюючи вимоги Позивача про стягнення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 3 000,00 грн, Суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Позивач обґрунтовує правомірність нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України тим, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" було виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, а Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою.

Суд відхиляє ці доводи Позивача, оскільки спеціальні норми мають пріоритет над загальними у разі конкуренції згідно з принципом lex specialis derogat generali. Тобто у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону.

Водночас у даному випадку відсутнє протиріччя між нормами ЦК України та Закону України "Про споживче кредитування".

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є спеціальною нормою (lex specialis), яка регулює конкретне питання - цивільно-правову відповідальність боржника перед кредитодавцями (банками та іншими фінансовими установами) саме в особливий період (під час воєнного стану). Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Виключення Законом № 3498-IX пункту 6-1 із Закону України "Про споживче кредитування" лише вилучило дублюючу норму зі спеціального галузевого закону. Проте це жодним чином не скасувало і не обмежило дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який є чинним та поширюється на всі кредитні правовідносини за участю банків та небанківських фінансових установ.

Наведене узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду про те, що на час дії воєнного стану законодавець звільнив позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а нараховані суми відповідальності підлягають списанню в силу закону (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2025 у справі № 727/1788/23 (провадження № 61-3512св24); постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2026 у справі № 465/1735/23 (провадження № 61-4833св26)).

Отже, враховуючи, що прострочення зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем відсотків за статтею 625 ЦК України в сумі 3 000,00 грн є безпідставним, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша статті 526 ЦК України).

Позивач довів факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів, порушення Відповідачем умов цього договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Натомість Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку в частині тіла кредиту та процентів, а також не надав свій власний контррозрахунок заборгованості.

Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, та визнав його обґрунтованим у частині стягнення тіла кредиту -3 000,00 грн та процентів - 4 650,00 грн, що сукупно становить 7 650,00 грн.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вирішив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 7 650,00 грн, а у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісіями у розмірі 810,00 грн та відсотків за статтею 625 ЦК України у розмірі 3 000,00 грн - слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 11 460,00 грн. Позов задоволено на суму 7 650,00 грн, що становить 66,75% від ціни позову. Судовий збір у розмірі 1 777,15 грн (2 662,40 х 66,75%) підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Щодо поштових витрат Позивача у розмірі 112,98 грн суд зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 43 та частини сьомої статті 177 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи через електронний кабінет учасник справи направляє такі документи в електронній формі з використанням ЄСІКС до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Суд встановив, що Відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, до якого матеріали позовної заяви та процесуальні документи суду були успішно доставлені 04.07.2026, що підтверджується повідомленнями про доставку документів.

Ураховуючи наявність у Відповідача зареєстрованого електронного кабінету, Позивач мав можливість виконати свій процесуальний обов`язок щодо надсилання документів Відповідачу в електронній формі через підсистему "Електронний суд" без понесення витрат на поштове пересилання у паперовій формі, тому у їх відшкодуванні за рахунок Відповідача слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість за Кредитним договором № 05.10.2025-100000365 від 05.10.2025 у загальній сумі 7 650,00 грн, що включає: 3 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 4 650,00 грн заборгованості за сумою відсотків, а також судовий збір у розмірі 1 777,15 грн. Загальна сума стягнення становить 9 427,15 грн.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення заборгованості за комісіями у розмірі 810,00 грн, відсотків, нарахованих за статтею 625 ЦК України, у розмірі 3 000,00 грн, судового збору в сумі 885,25 грн та витрат на поштове пересилання у розмірі 112,98 грн) - відмовити.

Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А, код ЄДРПОУ 37356833, IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у м. Києві).

Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 22.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО