Постановление суда № 140832240, 14.10.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа №766/12763/26

Провадження №2/488/3833/26

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

14.10.26 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Щеглова Я.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2026 до Корабельного районного суду м. Миколаєва за підсудністю з Херсонського міського суду Херсонської області надійшла позовна заява ТОВ «Коллект центр» про стягнення з ОСОБА_1 36 064,47 грн. заборгованості за кредитним договором, 2662,40 грн. витрати за сплату судового збору та 13 000,00 грн. витрати на правову допомогу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку про необхідність залишити її без руху з таких підстав.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддею було зроблено запит щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та 12.10.2026 отримано відповідь № 3435487, із якої вбачається, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що належить за територіальною підсудністю до Корабельного районного суду міста Миколаєва. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Таким чином, з наведеного вбачається, що зареєстрованим місцем проживання, відповідно до ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеної особи є адреса, зазначена в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд враховує імперативні положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» як спеціального закону. Ця правова позиція відображена і у постанові Верховного Суду від 29 липня 2019 у справі №409/2636/17.

Позовна заява подана через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.

Відповідно до частини 1 статті 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

У частині 7 статті 43 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету у паперовій формі листом з описом вкладення.

Однак, до позовної заяви долучено копію опису вкладення до поштового відправлення, направленого ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний опис вкладення не можна вважати належним доказом направлення копії позовної заяви відповідачу, яка має статус ВПО і правильною адресою проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_3 .

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.

У рішенні від 14 грудня 2011року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Частинами 1, 2 статті 185 України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Встановлена невідповідність позовної заяви вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, позбавляє суд можливості призначити її до розгляду.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху.

Протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, представнику позивача необхідно усунути вказані в ній недоліки позовної заяви.

У разі невиконання вимог ухвали у зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Щеглова