Решение № 140832026, 22.10.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЧернівціСправа № 926/3612/25 (727/9258/26)

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутка В.В., при секретарі судового засідання Кушлак Л.Л., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Венера Фінанс, м.Київ

до ОСОБА_1 , м. Чернівці

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 15241,60 грн

в межах справи за заявою ОСОБА_1 , м. Чернівці

про неплатоспроможність

представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 06.05.2026 призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Бурму С.В.

02.09.2026 до Господарського суду Чернівецької області від Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали цивільної справи №727/9258/26.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.09.2026 постановлено справу №727/9258/26 прийняти до свого провадження у межах справи № 926/3612/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.09.2026. Запропоновано сторонам надати відзив на позовну заяву та відповідь на відзив.

Ухвалою від 23.09.2026 відкладено розгляд справи на 20.10.2026.

У судове засідання 20.10.2026 сторони не з`явилися, хоча повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання. У прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду в його електронний кабінет від 23.09.2026.

Станом на дату розгляду справи, заява ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс з грошовими вимогами до боржниці у справі №926/3612/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та заяви і клопотання у справі №926/3612/25 (727/9258/26) до господарського суду не надходили.

У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами Господарського процесуального кодексу України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.

У встановлений судом строк від відповідача відзив на позов не надійшов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.04.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 281186, відповідно до умов якого, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За змістом п.п. 1.2., 1.3. договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 17.07.2025. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту з розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

У додатку № 1 до вищевказаного договору сторони узгодили графік розрахунків та загальну вартість кредиту.

Даний Договір підписаний сторонами за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

На підтвердження видачі кредитором кредитних коштів надано інформаційну довідку ТОВ ПрофітГід, відповідно до якої 19.04.2025 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 8 000,00 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 15241,60 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн; заборгованість за відсотками в розмірі 5241,60 грн та заборгованість за комісією в сумі 2000,00 грн.

В подальшому, 19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» (далі- Клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (надалі Фактор) укладено договір факторингу № 19122025/1, у відповідності до якого ТОВ «Клай Інвест» передало (відступило) ТОВ «ФК «Венера Фінанс» належні йому права вимоги до боржників.

Так, згідно із п. 4.1 вищевказаного договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної у додатку № 1 до цього договору.

Так, з витягу із Реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «Клай Інвест» ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 281126 від 19.04.2025.

Відповідно до платіжних інструкцій від 22.01.2026 №212, від 18.02.2026 № 236, від 19.12.2025 № 183 ТОВ «Клай Інвест» отримано 2000000,00 грн за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025.

Однак, відповідачка умови кредитного договору належним чином не виконала, доказів на спростування доводів позивача або доказів на підтвердження оплати заборгованості суду не надала, суму позики не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «ФК «Венера Фінанс» з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за договором № 281186 від 19.04.2025 у загальному розмірі 15241,60 грн, з яких:

- 8000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту,

- 5241,60 грн прострочена заборгованість за відсотками;

- 2000,00 грн прострочена заборгованість за комісією.

Необхідно також зазначити, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 та від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18).

Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 долучила до заяви список кредиторів, у якому серед кредиторів зазначено також ТОВ «Клай Інвест», вказано суму заборгованості 13241,60 грн, підставу виникнення заборгованості договір про надання фінансового кредиту № 281186 від 19.04.2025, що узгоджується з підставами заявленого позову та позовними вимогами.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору про надання фінансового кредиту № 281186 від 19.04.2025.

Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "електронний підпис KL6615". Вказане підтверджується довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 виданою ТОВ «Клай Інвест» 19.04.2025.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля - ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій, серед іншого, зазначено, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений).

Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання відповідачем кредиту за договором № 281186 від 19.04.2025 в сумі 8 000, 00 гривень.

Належних доказів того, що відповідач здійснював погашення тіла кредиту за вищевказаним договором, матеріали справи не містять.

Відповідачем не спростовано розмір заборгованості, визначений позивачем за тілом кредиту.

В ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

В договорі про надання фінансового кредиту № 281186 від 19.04.2025 сторони погодили загальну суму кредиту - 8 000,00 грн.; фіксовану стандартну процентну ставку за кредитом - 0,72 % (процентів) на добу. Також сторони погодили графік платежів, який містить інформацію щодо дат, сум погашення кредиту, процентів, комісії та розміру загальних платежів.

Відповідач доказів сплати процентів, неправильності їх нарахування або припинення відповідного зобов`язання суду не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 5241,60 грн є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в сумі 2000,00 грн.

Так, п. 1.4 кредитного договору № 281186 від 19.04.2025 передбачено сплату позичальником за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення 25 % від суми фінансового кредиту.

Із виписки з особового рахунку вбачається наявність заборгованості позичальника по комісії в сумі 2 000, 00 гривень.

За змістом п. 2.7. договору, комісія одноразова винагорода, що сплачується клієнтом за підготовку, організацію та надання товариством фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п.1.4 цього договору.

Позивачем належним чином обставина стягнення заборгованості в сумі 2000,00 грн доведена, відповідачем не спростована, відтак підлягає задоволенню.

Разом з тим, з урахуванням укладеного 19.12.2025 між ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс договору факторингу №19122025/1, ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 281186 від 19.04.2025.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, договору факторингу, а також ст.ст. 509, 1054 Цивільного кодексу України, відповідачка зобов`язання за вказаними договорами своєчасно та у повному обсязі не виконала.

Суд відзначає, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс, набувши статусу нового кредитора у договорі про надання фінансового кредиту № 281186 від 19.04.2025 отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в неї заборгованості за вказаним договором.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з неї заборгованості у загальному розмірі 15241,60 грн, з яких: 8000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5241,60 грн прострочена заборгованість за відсотками; 2000,00 грн прострочена заборгованість за комісією - правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано суду наступні докази:

- договір про надання правової допомоги від 09/04/2026, укладений між ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс (клієнт) та Адвокатським бюро "Пархомчук та партнери";

- акт про отримання правової допомоги від 27.07.2026;

- платіжна інструкція №4736 від 27.07.2026 про оплату за правничу допомогу в сумі 15500,00 грн;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю видане адвокату Пархомчук С.В. серія КС №8096/10 від 18.07.2019;

- довіреність від 09.04.2026 видана ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс адвокату Пархомчуку С.В.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 09.04.2026 між ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Пархомчук та партнери" укладено договір про надання правової допомоги.

Пунктом 1.1. Договору погоджено, що Клієнт доручає, а Адвокат Адвокатського бюро приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 3.1., п. 3.3. Договору, вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється у розмірі 3000 гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.

У подальшому, 27.07.2026 сторонами складений та підписаний Акт про отримання правової допомоги, за умовами якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв правовому допомогу, а саме:

1) зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ Фінансова компанія Венера Фінанс та відповідачем в рамках кредитного договору №281126 від 19.04.2025 (кількість годин 0,5 годин, загальна сума 1 500,00 грн.);

2) складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики (кількість годин - 3 години, загальна сума 9000,00 грн.);

3) інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи (кількість годин 1,5 година, загальна сума 4 500,00 грн.).

4) канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції загальна сума 500,00 грн.

Загальна вартість 15500,00 грн без ПДВ.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідач, у свою чергу, жодних клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу не заявляв.

В той же час, як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд враховує, що дана справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, обсяг і складність складеного позову не є занадто значними, участі у судових засіданнях представник позивача не брав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 500,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг. При цьому судом прийнято до уваги, що позов є шаблонним, який пред`являється Адвокатським бюро (адвокатом Пархомчуком С.В.) в інтересах клієнта до численних боржників. Крім того, на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу об`єктивно вказує те, що їх розмір становить 101,70 % від ціни позову.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення процесуального законодавства з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00 грн. В решті витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів виконання ним зобов`язань за кредитним договором та доказів, які підтверджують своєчасне та повне повернення отриманого від позивача кредиту, а також доказів, які підтверджують неможливість своєчасного та повного повернення ним отриманої суми кредиту, а тому дії відповідача щодо несвоєчасного повернення позивачу отриманих коштів є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Мензак Тетяни Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Венера Фінанс (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872, НОМЕР_2 в АТ КОМІНБАНК, МФО 322540) заборгованість в сумі 15241,60 грн, судовий збір в сумі 2056,16 грн та витрати на правову допомогу в сумі 8500,00 грн.

3. В задоволенні решти суми витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2026.

Суддя В.В.Дутка