Решение № 140830852, 21.10.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1661/26

2/134/952/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 жовтня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-252278734 від 23 січня 2024 року у розмірі 56 776,16 грн, судовий збір в розмірі 3 328,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-252278734.

Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов`язаний надати 50 994,39 грн, а клієнт повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Строк кредитування становить 72 місяці з 23 січня 2024 року, процентна ставка є фіксованою та становить 36,00 % річних, дата сплати щомісячного ануїтетного платежу 23 числа кожного місяця. Факт надання кредитних коштів банком відповідачу підтверджується копією витягу з виписки по рахунку. Таким чином, банк виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором. Проте, всупереч умовам договору відповідач припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно з умовами договору.

20 лютого 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передав за плату, а ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» прийняв, належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору про відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20.02.2024 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги і за Кредитним договором № 014-RO-82-252278734 від 23 січня 2024 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 . Станом на дату відступлення 17.12.2024 року заборгованість за кредитним договором складала 56 776,16 грн, з яких: 49 603,55 грн - сума заборгованості за кредитом, 7 172,61 грн - сума заборгованості за процентами. Після відступлення права вимоги, позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» направив відповідачу досудову вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Проте, станом на дату подачі позову вказана досудова вимога відповідачем ОСОБА_1 не виконана.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-252278734 від 23 січня 2024 року в сумі 56 776,16 грн, судові витрати: судовий збір в сумі 3328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку із неявкою відповідача.

Сторони в судове засідання, призначене на 21 жовтня 2026 року, не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує, розгляд справи просить здійснювати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, на адресу, яка вказана у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, причини неявки суду не повідомив відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлявся шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, які повернулися до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до вимог пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.

Враховуючи зазначені обставини суд ухвалою від 21 жовтня 2026 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статей 76-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, судом встановлено, що 23 січня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-252278734.

Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов`язаний надати 50 994,39 грн, а клієнт повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Строк кредитування становить 72 місяці з 23 січня 2024 року, процентна ставка є фіксованою та становить 36,00 % річних, дата сплати щомісячного ануїтетного платежу 23 числа кожного місяця. Факт надання кредитних коштів банком відповідачу підтверджується випискою з рахунку. Таким чином, банк виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором. Проте, всупереч умовам договору відповідач припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно з умовами договору.

Заява, додаток до заяви від 23 січня 2024 року був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 543593) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .

На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за цим договором позивачем до матеріалів справи долучено виписку з рахунку відповідача, яка містить отримання відповідачем кредитних коштів, відомості про подальший рух коштів за рахунком, зокрема про здійснення погашення кредитної заборгованості, сплату процентів за користування кредитом та окремих платежів протягом періоду користування кредитом.

Як вбачається із виписки по рахунку відповідач востаннє раз здійснював плату по договору 23 серпня 2024 року.

Згідно Договору дата повернення кредиту 23 січня 2030 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 17 грудня 2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 56 776,16 грн, з яких 49 603,55 грн - сума заборгованості за кредитом, 7 172,61 грн - сума заборгованості за процентами.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Щодо переходу до нового кредитора прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Так, судом встановлено, що 20 лютого 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 114/2-67-F. Згідно з листом від 16 грудня 2024 року первісний кредитор повідомив нового кредитора про сформований портфель заборгованості, до якого увійшло 830 кредитів, та визначив запланованою датою відступлення 17 грудня 2024 року. Відповідно до платіжної інструкції від 17 грудня 2024 року новий кредитор сплатив вартість портфеля заборгованості. Згідно з реєстром боржників від 19 грудня 2024 року до нового кредитора перейшло право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 014-RO-82-252278734 від 23 січня 2024 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників від 19 грудня 2024 року до Договору про відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги і за Кредитним договором № 014-RO-82-252278734 від 23 січня 2024 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 . Станом на дату відступлення заборгованість за зазначеним кредитним договором складала 56 776,16 грн, з яких: 49 603,55 грн - сума заборгованості за кредитом, 7 172,61 грн - сума заборгованості за процентами.

Вищезазначені докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до нього, суд визнає достатніми та обґрунтованими, та дійшов висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання за Кредитним договором № 014-RO-82-252278734 від 23 січня 2024 року.

Відповідно до п. 2.6.1. Договору Банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди Клієнта відступити свої права вимоги за Кредитом, будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином на умовах Договору (пункт 3.7. Статті 3 Розділу 6 Правил). У разі невиконання Клієнтом своїх зобов`язань за Кредитом, Банк має право здійснювати заходи щодо врегулювання простроченої заборгованості Клієнта, у тому числі залучати колекторську компанію. Банк повідомляє Клієнта про відступлення права вимоги за Заявою-Договором новому кредитору або про залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості за Кредитом протягом десяти робочих днів з дня відступлення або залучення колекторської компанії з дотриманням вимог щодо змісту такого повідомлення та у будь-який спосіб, визначений законодавством України.

Позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, у якій визначив строк для виконання зобов`язання 30 календарних днів із дня її направлення. Згідно зі змістом вимоги, у разі непогашення заборгованості в цей строк кредитодавець вважатиме строк повернення кредиту таким, що настав достроково на тридцять перший день. З огляду на дату направлення вимоги та дату звернення до суду визначений у вимозі строк сплив до подання позову. Отже, на момент звернення до суду строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив.

Як вбачається із наданих доказів відповідач суттєво порушив умови Договору та несвоєчасно, а саме в порушення Графіку щомісячних платежів не сплачував кошти по кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування. Згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, однак останній належним чином не відреагував та зобов`язань за вище згаданим договором кредиту не виконав.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимога або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

У разі прострочення повернення відповідної частини кредиту (якщо договором передбачено повернення кредиту частинами) позичальник зобов`язаний на вимогу кредитодавця повернути кредит у цілому та сплатити нараховані проценти.

Зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-252278734 від 23 січня 2024 року, зробленого первісним кредитором, слідує, що проценти за користування кредитом були нараховані у відповідності до умов кредитного договору (36,00%): відповідно до п. 3, п.п.33 Договору.

Водночас, відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за процентами становить 7 172,61 грн. Суд перевірив зазначений розрахунок у межах заявлених позовних вимог та встановив, що заявлена до стягнення сума процентів не перевищує розміру процентів, які могли бути нараховані відповідно до умов договору за погоджений сторонами строк кредитування.

Як вбачається позивач, отримавши право вимоги до відповідача проценти за користування кредитом не нараховував.

Враховуючи положення частини першої статті 13 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню, суму процентів у розмірі 7 172,61 грн.

Отже, як вбачається із наведеного між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача та зазначена сума підлягає стягненню із відповідача оскільки останнім порушено умови Договору: не сплачено тіло кредиту, яке підлягає сплаті, та підлягають проценти, нараховані за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, включаючи період автопролонгації. Відповідачем не доведено протилежного.

Всупереч вищезгаданим нормам цивільного законодавства та умовам Кредитного договору відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо повернення, сплати кредиту, та нарахованих інших платежів, у тому числі процентів, не дотримався, тим самим порушив істотні умови Кредитного договору.

Оцінивши надані докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд встановив, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо внесення платежів, новий кредитор реалізував передбачене договором і частиною другою статті 1050 ЦК України право вимагати дострокового повернення кредиту, а строк виконання відповідної вимоги сплив до звернення з позовом. Розмір заборгованості підтверджується випискою за рахунком та довідкою-розрахунком. За відсутності доказів погашення боргу або спростування наведеного розрахунку позовні вимоги в межах доведеної суми підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. та судового збору в розмірі 3 328,00 грн сплаченого за подання позовної заяви.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» надано копію Договору № 26/11/2025 про надання правничої допомоги від 26 листопада 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» та Адвокатським бюро «Титаренко Лігал Груп»; Замовлення № 2229 від 16 липня 2026 року до Договору № 26/11/2025 про надання правничої допомоги від 26 листопада 2025 року; Акт виконання робіт (наданих послуг) від 16 липня 2026 року до Замовлення № 2229 до Договору № 26/11/2025 про надання правничої допомоги від 26 листопада 2025 року, відповідно до якого Адвокатським бюро «Титаренко Лігал Груп» надано послуги з надання правничої допомоги на суму 7500 грн; платіжну інструкцію № 1884 від 20 липня 2025 року; копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/2971 від 22 лютого 2022 року.

Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, типовість позовів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 гривень, який є завищеним, тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс», підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 4000 грн, саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторін.

Згідно з платіжною інструкцією № 1734 від 20.07.2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі 3328,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені, відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути: витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3328 грн.

Керуючись ст. ст. 7681, 89, 133, 137, 141, 263265, 280289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708) заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-252278734 від 23 січня 2024 року у розмірі 56 776 (п`ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708) судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс», 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, код ЄДРПОУ 39508708.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя