Решение № 140830569, 21.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Справа № 914/2659/25(914/429/26)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди АГРО +» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а, ЄДРПОУ 45592813)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АНАСКО ПЛЮС», (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Вашингтона, буд. 1, ЄДРПОУ 42716047)

про стягнення 166 920,18грн заборгованості

в межах провадження у справі №914/2659/25

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю СТОРЕ КОМ (81300, Львівська область, Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Грушевського, буд. 6; ЄДРПОУ 40447151)

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813)

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю СТОРЕ КОМ про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813).

У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813) ініціюючий кредитор просить призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича.

Арбітражним керуючим Кобельником Олегом Сергійовичем подано заяву-згоду з додатками на призначення його розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО +.

Ухвалою суду від 29.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СТОРЕ КОМ про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + прийнято до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 10.09.2025.

Ухвалою суду від 10.09.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО +, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СТОРЕ КОМ до Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + у розмірі 1 108 224,00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО +, введено процедуру розпорядження майном строком на сто сімдесят календарних днів, призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича. Попереднє засідання суду призначено на 05.11.2025. Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813) у встановленому законодавством порядку.

Хід розгляду справи викладено в відповідних ухвалах суду.

Постановою суду від 21.01.2026 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813); припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813) арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 473 від 12.03.2013; адреса: вул. Котика, 7, офіс 401, м.Львів, 79014, РНОКПП НОМЕР_1 ); визнано банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813); відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813); призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813) арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 473 від 12.03.2013; адреса: вул. Котика, 7, офіс 401, м. Львів, 79014, РНОКПП НОМЕР_1 ). Оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДИ АГРО + (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а; ЄДРПОУ 45592813) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

12.02.2026 через підсистему Електронний суд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Броди АГРО + в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а, ЄДРПОУ 45592813) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АНАСКО ПЛЮС, (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Вашингтона, буд. 1, ЄДРПОУ 42716047) про стягнення 166 920,18 грн заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Броди АГРО + в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича (80242, Львівська область, Шептицький р-н, с. Кустин, вул. Піскова, буд. 1а, ЄДРПОУ 45592813) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АНАСКО ПЛЮС, (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Вашингтона, буд. 1, ЄДРПОУ 42716047) про стягнення 166 920,18 грн заборгованості, прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/2659/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Броди Агро +.

В судове засідання від 22.04.2026 року представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

В судове засідання від 03.06.2026 року сторони не з`явилися. Відповідачем вимог ухвали суду не виконано.

В судове засідання від 26.08.2026 року сторони не з`явилися. Відповідачем повторно вимог ухвали суду не виконано.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 26.10.2026, розгляд справи відкладено на 21.10.2026.

У судове засідання призначене на 21.10.2026 сторони не з`явилися, вимог ухвали суду не виконали, причин неявки суду не повідомили.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 21.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, під час ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю Броди Агро + ліквідатор встановив перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн з призначенням платежу згідно договору №1 від 31.12.2024 щодо організації співпраці.

Водночас ліквідатор зазначив, що під час здійснення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю Броди Агро + не було виявлено документів, які б підтверджували реальне здійснення відповідних господарських операцій. Зокрема, у розпорядженні ліквідатора відсутні зазначені договори, первинні документи та інші докази їх виконання, а колишнє керівництво товариства факту здійснення таких операцій не підтвердило.

Направлену відповідачу вимогу за вх. №02-34/235 від 21.11.2025 про повернення коштів останній залишив без відповіді, підтвердних документів не надав, спірну суму не повернув та будь-яких пояснень щодо підстав її отримання не повідомив.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся із позовом у цій справі, посилаючись на те, що кошти у розмірі 150 000,00 грн, у розумінні ст. 1212 ЦК України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем, оскільки у ліквідатора відсутні докази укладання між сторонами цивільно - правового договору. Ліквідатор просить стягнути з відповідача 150 000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, 4 980,82 грн 3% річних, 11 939,36 грн втрат від інфляції.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно з ч. 1-3 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст. 1212 ЦК України підлягають застосуванню лише за відсутності між сторонами належної правової підстави для набуття або збереження майна. Якщо між сторонами існують договірні або інші зобов`язальні правовідносини, які врегульовують спірні майнові відносини, положення глави 83 ЦК України не застосовуються.

Подібні правові висновки щодо застосування положень ст. 1212 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20, від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20 та від 17.04.2024 у справі №127/12240/22.

Водночас застосування наведених правових висновків у кожній конкретній справі потребує встановлення характеру спірних правовідносин та належної оцінки доказів, які підтверджують або спростовують існування між сторонами відповідної правової підстави для перерахування спірних коштів.

Судом встановлено, що спірні грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу із зазначенням призначення платежів як оплата за договором №1 від 31.12.2024 щодо організації співпраці.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт відсутності у ліквідатора письмового договору або первинної бухгалтерської документації не може автоматично свідчити про відсутність між сторонами правовідносин та бути безумовною підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України, оскільки суд у кожному конкретному випадку повинен установити дійсний характер спірних правовідносин та надати оцінку усім доказам у їх сукупності.

Зазначення у платіжному документі призначення платежу та посилання на певний договір підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі та саме по собі не звільняє суд від обов`язку встановити дійсний характер спірних правовідносин, а також перевірити наявність чи відсутність достатньої правової підстави для набуття майна.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ст. 1212 ЦК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство викладений у постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі №926/2853-б/24(926/2908/25).

Визначальним є встановлення саме відсутності достатньої правової підстави для набуття майна, а не лише констатація відсутності у матеріалах справи окремих первинних документів.

Відповідно до статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У цій справі факт перерахування Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди АГРО +» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АНАСКО ПЛЮС» грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн є встановленим та сторонами не заперечується. Водночас суд зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами іншої обов`язкової умови виникнення кондикційного зобов`язання - відсутності правової підстави для одержання відповідачем зазначених коштів.

Як вбачається з банківської виписки, наданої самим позивачем на підтвердження заявлених вимог, спірні платежі здійснювалися не як помилкове перерахування коштів або платіж без визначеного призначення, а як оплата з посиланням на конкретний договір.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що зазначене у платіжних документах призначення платежів було помилковим, не відповідало волевиявленню платника або було внесено безпідставно. Позивач також не довів, що відповідні договори не укладалися, були визнані недійсними, розірвані чи припинили свою дію, а також що підстава для перерахування коштів згодом відпала.

Сама лише відсутність у ліквідатора документації банкрута, зокрема, примірників договорів, актів наданих послуг або інших первинних документів, не є достатнім доказом того, що господарські операції між сторонами фактично не здійснювалися. Відсутність певних документів, переданих ліквідатору товариством, не є тотожною відсутності між сторонами відповідних правовідносин і не спростовує змісту платіжних документів, у яких безпосередньо зазначено правову та господарську мету перерахування коштів.

Посилання ліквідатора на те, що колишнє керівництво боржника не підтвердило здійснення відповідних господарських операцій, також не може вважатися належним доказом відсутності правової підстави для платежів, оскільки матеріали справи не містять документально оформлених пояснень колишніх посадових осіб товариства, результатів перевірки бухгалтерського та податкового обліку чи інших доказів, які б достовірно спростовували зазначене у банківських виписках призначення платежів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 застосувала доктрину venirecontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, з одного боку, позивач усвідомлено здійснював перерахування грошових коштів із чітким визначенням у реквізиті призначення платежу - з прямим посиланням на договір. Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки, затвердженої постановою Правління Національний банк України від 21.01.2004 № 22, саме платник визначає зміст призначення платежу та несе відповідальність за зазначені в ньому відомості. Банк здійснює лише формальну перевірку за зовнішніми ознаками. Отже, призначення платежів є результатом вільного волевиявлення платника, яке відображає його правову позицію щодо підстав здійснення оплати.

Така поведінка позивача об`єктивно сформувала у відповідача обґрунтоване очікування правомірності отримання коштів як плати за договором. Відповідач приймав платежі як договірні, що відповідає критеріям добросовісності та чесної ділової практики, про які йдеться, зокрема, у Принципах європейського приватного права.

Натомість подальше звернення позивача з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів прямо суперечить його ж попередній поведінці, зафіксованій у платіжних документах. Така зміна правової позиції без об`єктивних і виправданих підстав порушує принцип добросовісності та заборону діяти всупереч власним попереднім діям.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зміна керівника позивача на ліквідатора не може слугувати виправданням або легітимацією такої суперечливої поведінки. Юридична особа зберігає свою правосуб`єктність, а дії її органів управління, вчинені раніше, є діями самої юридичної особи. Допущення протилежного підривало б принцип правової визначеності та стабільності цивільного обороту.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить, що позивач, який спочатку визнавав договірний характер платежів шляхом їх цільового призначення, а згодом заявив вимоги про повернення цих самих сум як безпідставно збережених, діє непослідовно та недобросовісно, що є неприпустимим у світлі доктрини venire contra factum proprium.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується набуття відповідачем коштів за рахунок позивача, однак не підтверджується відсутність достатньої правової підстави для такого набуття. Недоведеність хоча б одного з обов`язкових елементів кондикційного зобов`язання виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірні грошові кошти були отримані відповідачем не безпідставно, а в межах правовідносин, які позивач сам визнавав своїми діями, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір у розмірі, відповідно до норм ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди АГРО +» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АНАСКО ПЛЮС» про стягнення 166 920,18 грн заборгованості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 22.10.2026.

Суддя Чорній Л.З.