Решение № 140830501, 21.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Справа № 914/2464/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН»

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»

про: стягнення 89 682,32 грн.

без виклику учасників,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення 89 682,32 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

25.08.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№23921/26).

28.08.2026р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№24284/26).

03.09.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№24877/26).

У період з 05.10.2026р. до 09.10.2026р., суддя Король М.Р. перебувала на навчанні в Національній школі суддів України.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» набуває право вимоги до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», як до роботодавця, на той момент, винної особи у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 18.09.2025р.

Відповідач проти позову заперечив, звертає увагу суду на розбіжність у документах щодо часу дорожньо-транспортної пригоди: постанова суду та протокол про адміністративне правопорушення зазначають час 11:30, тоді як картка ДТП Національної поліції час 08:30.

Як вказує відповідач, долучена до позову ремонтна калькуляція №G-47797 від 06.10.2025р. визначає вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 525 D» у розмірі 128 117,60 грн без ПДВ (153 741,12 грн з урахуванням ПДВ). Натомість, до стягнення заявлено лише 89 682,32 грн суму, яка не відповідає жодному з підсумкових показників самої калькуляції та жодним чином не обґрунтована в тексті позовної заяви.

У матеріалах справи відсутні докази фактичного здійснення ремонту транспортного засобу «BMW 525 D» на суму 89 682,32 грн чи будь-яку іншу суму: платіжна інструкція №250044 від 03.11.2025р. підтверджує перерахування коштів безпосередньо потерпілому ОСОБА_1 , а не оплату станції технічного обслуговування за фактично виконані роботи. Отже, за твердженням відповідача, розмір шкоди позивачем не доведено.

Сума 89 682,32 грн визначена виключно Актом про врегулювання страхового випадку, укладеним між позивачем та потерпілим ОСОБА_1 , а відповідач стороною цього Акта не був і до його погодження не залучався. Звертає увагу суду, що долучений до матеріалів справи позивачем цей акт не може бути доказом оскільки він містить дефекти, зокрема, не містить дати складання та не містить підпису представника ТДВ СК «ГАРДІАН».

На думку відповідача, самого факту трудових відносин недостатньо необхідно довести, що в момент буксирування 18.09.2025р. ОСОБА_2 виконував конкретне службове завдання відповідача. Зазначено, що наказ відповідача від 24.02.2025р. № ОД-241 та додаток до нього підтверджують лише факт закріплення транспортного засобу «ЗІЛ 131» за ОСОБА_2 , але не є трудовим договором і не підтверджують наявності конкретного дорученого завдання (подорожнього листа, наряду) на виконання буксирування саме у відповідну дату та час. Зазначення в картці ДТП статусу ОСОБА_2 як «водія юридичної особи» є службовою відміткою за словами учасника ДТП при оформленні матеріалів Національною поліцією, а не документом, що підтверджує зміст і межі трудових відносин чи конкретне службове завдання.

Позивач в свою чергу вказує, що відповідач, заперечуючи проти суми майнового відшкодування, виявлених пошкоджень саме з вищевказаних підстав, не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування визначеної вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна, клопотань про призначення експертизи з приводу того, що встановлена вартість матеріального збитку суперечить дійсності, відповідач не заявляв. Більш того, доказів в обґрунтування того, що сума страхового відшкодування, яка сплачена позивачем не відповідає розміру спричинених збитків, є завищеною та відповідно є необґрунтованою, відповідачем також не надано та матеріалами справи не підтверджено.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Як зазначається в позовній заяві, 18.09.2025р. о 11:30 год., ОСОБА_2 на вул. Грінченка, 2а у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки «ЗІЛ 131», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи буксирування на жорсткому зчепленні транспортного засобу марки «ГАЗ 5201», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не переконався у справності технічного стану кріплення, що у процесі руху відбулося пошкодження (злам) жорсткого кріплення, внаслідок чого буксируваний транспортний засіб самовільно здійснив некерований наїзд на автомобіль марки «BMW 525 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 07 жовтня 2025 року у справі №466/8903/25, водія транспортного засобу «ГАЗ 5201», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

На момент дорожньо - транспортної пригоди, цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу «ЗІЛ 131», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН» полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №226630091.

Власник пошкодженого автомобіля «BMW 525 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 звернувся до ТДВ «СК «ГАРДІАН» із повідомленням про настання страхової події від 20.09.2025 року та заявою про виплату страхового відшкодування від 07.10.2025р. року. Дана заява була розглянута, пошкодження автомобіля «BMW 525 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 визнано страховим випадком, у зв`язку з чим, на підставі: Акта огляду транспортного засобу 30.09.2025 року; Ремонтної калькуляції № G-47797 від 06.10.2025 року; Страхового акта № G-47797 -1, ТДВ «СК «ГАРДІАН» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 89 682 грн. 32 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №250044 від 03.11.2025 року.

Відповідно до наказу від 24.02.2025 року №ОД-241 та Додатку №1 (список водіїв, трактористів, екскаваторників, що закріплені за автотракторною технікою ЛМКП «Львівводоканал» встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб марки «ЗІЛ 131», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 було закріплено за ОСОБА_2 .

Згідно відповіді від НПУ, транспортний засіб марки «ЗІЛ 131», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належав ЛМКП «Львівводоканал».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність була застрахована відповідачем за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладено 21.01.2025р.

Відповідно до ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Закон України №3720-IХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

У даній справі страховий випадок оформлений страховою компанією, нею ж визначено розмір майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП та прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування, добровільно проведено його виплату у відповідності до своїх обов`язків за приписами Закону.

Позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту, вартість якого підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

Сума 89 682,32 грн визначена Актом про врегулювання страхового випадку, cкладеним між позивачем та потерпілим ОСОБА_1 .

Матеріалами справи встановлено, що ТДВ «СК «ГАРДІАН» було перераховано на розрахунковий рахунок потерпілої сторони грошові кошти в межах ліміту по полісу №226630091.

Позивач, у даному випадку, скористався своїм правом та звернувся до відповідача, як власника транспортного засобу та роботодавця, з позовом про стягнення суми в порядку регресу, з огляду на таке.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до приписів ст.ст. 1187 та 1172 ЦК України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Досліджуючи підставність звернення позивача із позовними вимогами у даній справі, суд враховує, що аналіз вищенаведених норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

За приписами ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням того, що згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року у справі № 466/8903/25 дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок того, що водій транспортного засобу «ЗІЛ 131», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , - ОСОБА_2 , здійснюючи буксирування на жорсткому зчепленні транспортного засобу марки «ГАЗ 5201», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не переконався у справності технічного стану кріплення, що у процесі руху відбулося пошкодження (злам) жорсткого кріплення, внаслідок чого буксируваний транспортний засіб самовільно здійснив некерований наїзд на автомобіль марки «BMW 525 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та враховуючи факт того, що водій транспортного засобу ЗІЛ 131», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , - ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ЛМКП «Львівводоканал», то саме відповідач повинен відшкодувати ТДВ «СК «ГАРДІАН» суму сплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до п.п. «г», п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №3720-IX, страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону №3720-IX, вимоги, передбачені частинами першою і другою цієї статті, встановлюються у розмірі суми страхової (регламентної) виплати та фактичних витрат, понесених страховиком (МТСБУ) у зв`язку з її здійсненням. У разі, якщо виплату здійснено страховиком потерпілої особи відповідно до статті 19 цього Закону, право вимоги з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, належить страховику відповідальної особи (МТСБУ) і визначається у розмірі суми страхової виплати, здійсненої страховиком потерпілої особи, та витрат, понесених такими страховиками у зв`язку з її здійсненням.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі № 914/820/17 зробив висновок, що з аналізу ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Жодних доказів на спростування обставини наявності трудових/службових правовідносин з винуватцем ДТП та виконання останнім трудових (службових) обов`язків, а також доказів на спростовування обґрунтованості визначеного позивачем розміру шкоди відповідачем не було надано.

Отже, в зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набуває право вимоги до відповідача, як до роботодавця винної особи у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 18.09.2025р.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 89 682,32 грн. підлягають до задоволення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, відповідач, на якого покладається тягар доведення справності транспортного засобу, на момент вчинення ДТП, жодних доказів не надав.

У матеріалах справи відсутні інші докази, зокрема, висновки експертизи, які б спростували обставини справи.

Калькуляція вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, складена за результатами технічного огляду з використанням комп`ютерної програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва Audatex Німеччина.

Заперечення відповідача не підтверджені будь-якими доказами, а є його припущеннями.

Суд зауважує, що відповідач, як безпосередній учасник ДТП, яка сталася саме з його вини, не був позбавлений можливості звернутися до страховика з метою огляду пошкодженого ТЗ, бути присутнім при його огляді, замовити висновок експерта.

Відповідач висновку експерта, на спростування наданих позивачем доказів, не надав, про призначення відповідної судової експертизи не клопотав.

Також, відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК, для спростування розміру страхового відшкодування та порядку його визначення.

З моменту ДТП (18.09.2025р.) до моменту звернення позивача до суду (03.08.2026р.) доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії з метою, зокрема, визначення розміру завданого матеріального збитку потерпілому внаслідок ДТП, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Тобто, вся правова позиція відповідача зводиться до формальних та частково необґрунтованих зауважень, без надання будь-яких доказів, наприклад, власної фото чи відео фіксації пошкоджень автомобіля (в тому числі із нагрудної камери патрульного), чи контррозрахунку, якщо він вважає його невірно визначеним.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №260195 від 27.03.2026р. на суму 3 328,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Водночас, за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З аналізу вищезазначених норм законодавства суд слідує, що понижуючий коефіцієнт 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронному вигляді застосовується імперативно.

Враховуючи викладене, судом враховуються, також, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 16.11.2022р. у справі № 916/228/22.

Таким чином, враховуючи подання до суду позовної заяви в електронній формі, на боржника слід покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн (3 328 х 0,8). Відтак, 665,60 грн судового збору є надмірно сплаченими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 665,60 гривень підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 665,60 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (адреса: 79017, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код 03348471) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» (адреса: 01032, Україна, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 96; ідентифікаційний код 35417298) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 89 682,32 грн. та 2 662,40 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.