Решение № 140830201, 22.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2026Справа № 910/7753/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (вул.Вінницька, буд.14/39, м.Київ, 03151; ідентифікаційний код 24308300)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Премікс Інвест» (вул.Підлісна, буд.1, оф.8, м.Київ, 03164; ідентифікаційний код 41712990)

про стягнення 2 495 068,98 грн

За участі представників:

позивача: Жданова Г.С.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Премікс Інвест» про стягнення 2 495 068,98 грн, з яких 1 740 000,00 грн авансу, 176 621,92 грн 3% річних та 578 447,06 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 01-03/2020-2 від 01.03.2020 позивач відмовився від цього договору, надіславши відповідачу відповідне повідомлення. У зв`язку з відмовою позивача від договору у відповідача відпала правова підстава для утримання коштів, сплачених в якості авансу.

25.06.2026 від позивача надійшла заява про дотримання строків позовної давності та їх поновлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

02.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.08.2026 та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

29.07.2026 від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 заяву позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції було задоволено.

У підготовче засідання 03.08.2026 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 24.08.2026.

У підготовче засідання 24.08.2026 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 07.09.2026, визнано явку представника позивача у підготовче засідання обов`язковою та роз`яснено позивачу наслідки неявки за викликом суду. Крім того позивачу встановлено строк до 31.08.2026 для надання письмових пояснень щодо розбіжностей в поданих ним доказах.

У підготовче засідання 07.09.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні 07.09.2026 представник позивача надав пояснення щодо розбіжностей в поданих ним доказах, зазначивши про допущену описку в номері поштового відправлення, у зв`язку з чим судом встановлено позивачу строк для усунення виявлених розбіжностей, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2026 відповідача було повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.10.2026.

14.09.2026 та 16.09.2026 від позивача надійшли заява про долучення доказу та додаткові пояснення до неї, відповідно до яких позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази на підтвердження повідомлення позивачем відповідача про відмову від договору та пред`явлення вимоги про повернення коштів, у яких раніше судом було виявлено розбіжності.

У судове засідання 22.10.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача.

У судовому засіданні 22.10.2026 судом було долучено до матеріалів справи докази, подані позивачем 14.09.2026 та 16.09.2026, оскільки вони не є новими доказами, а були подані на заміну доказів, долучених до позовної заяви, що були подані помилково.

Представник позивач у судовому засіданні надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.10.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2020 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Премікс Інвест» (субпідрядник) було укладено договір підряду № 01-03/2020-2 (далі - Договір), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а субпідрядник зобов`язується за завданням замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, а саме: коригування внутрішніх інженерних мереж для житлового будинку в м.Бориспіль по вул.Ватутіна, 97 (згідно проекту 6726-4) 3-4 секції (згідно дефектного акта) багатоповерхового будинку за адресою: вул.Ватутіна,97 у м.Бориспіль, визначеному у пункті 2.2 даного Договору; замовник зобов`язується прийняти і оплатити роботи на умовах, визначених цим Договором.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.5 Договору передбачено, що субпідрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт з моменту укладання даного Договору. Строк виконання робіт субпідрядником: 31.12.2022. Датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що ціна даного Договору є твердою та складає 2 376 839,90 грн.

Відповідно до пункту 4.3 Договору розрахунки здійснюються в безготівковій формі за рахунок коштів замовника. Замовник здійснює сплату авансового платежу за цим Договором в розмірі 70% від загальної вартості робіт.

У підпункті 6.1.2 пункту 6.1 Договору визначено право замовника ініціювати внесення змін у Договір або відмовитися від Договору в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків за наявності істотних порушень субпідрядником умов Договору, зокрема у разі прострочення виконання робіт згідно з графіком більш ніж на 60 днів (істотними, крім того, визнаються порушення, внаслідок яких можна дійти висновку, що роботи, які виконуються, не будуть виконані належним чином, а результати роботи не зможуть використовуватися відповідно до вимог Договору та мети, яку при укладенні Договору ставив замовник).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 12.1 Договору).

Відповідно до пункту 14.4 Договору дія Договору може бути припинена: за згодою сторін, повним виконанням сторонами своїх зобов`язань за даним Договором, з інших підстави, передбачених чинним законодавством України.

Платіжними інструкціями № 5270 від 01.06.2021 на суму 1 000 000,00 грн, № 5432 від 23.06.2021 на суму 200 000,00 грн, № 5446 від 25.06.2021 на суму 100 000,00 грн, № 5497 від 30.06.2021 на суму 100 000,00 грн, № 5562 від 05.07.2021 на суму 100 000,00 грн, № 6088 від 23.09.2021 на суму 80 000,00 грн, № 6302 від 22.10.2021 на суму 100 000,00 грн, № 6354 від 27.10.2021 на суму 50 000,00 грн, № 6864 від 12.01.2022 на суму 10 000,00 грн позивачем було перераховано на рахунок відповідача аванс у сумі 1 740 000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, роботи відповідачем не були виконані, у зв`язку з чим позивач 22.05.2026 направив відповідачу лист-претензію про повідомлення про відмову від договору та повернення коштів від 19.05.2026, у якому повідомив про свою відмову від Договору на підставі пункту 14.4 Договору та частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України й просив повернути 1 750 000,00 грн попередньої оплати протягом 7 календарних днів з моменту отримання цього листа-претензії.

Вказаний лист-претензію від 19.05.2026 позивачем було направлено рекомендованим листом з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення, квитанцією № 2076291 та касовим чеком про оплату послуг із пересилання оператора поштового зв`язку - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поштова служба «Е-Пост».

Відповідно до інформації щодо стану доставки відправлення № 2076291 вказане поштове відправлення 08.07.2026 було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а також враховуючи, що лист-претензію направлено за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної дії.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Враховуючи те, що відповідач не повернув авансові платежі у зв`язку з відмовою позивача від Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 1 740 000,00 грн авансу, 176 621,92 грн 3% річних та 578 447,06 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Глава 61 Цивільного кодексу України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 цього Кодексу можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених Кодексом.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Договір підряду є одним із цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору з боку підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов`язань підрядником.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду в односторонньому порядку настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19.

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16).

Як встановлено судом, позивач відмовився від Договору у зв`язку з невиконанням відповідачем робіт за Договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України).

У пункті 3.2 Договору сторони визначили термін виконання робіт - 31.12.2022.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем робіт за Договором як у встановлений у ньому строк, так і поза його межами.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Обставини справи свідчать про те, що відповідач не приступив до виконання свого зобов`язання, що у свою чергу породжує право позивача відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Договір підряду може бути розірваний внаслідок односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому до предмета судового дослідження у справі входить, зокрема, чи мала місце одностороння відмова замовника від договору та чи був повідомлений підрядник про цю відмову (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 918/271/18, від 21.10.2019 у справі № 916/3009/17).

Судом встановлено, що позивач 19.05.2026 направив відповідачу лист-претензію про повідомлення про відмову від договору та повернення коштів, у якому повідомив про свою відмову від Договору на підставі пункту 14.4 Договору та частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України й просив повернути 1 750 000,00 грн попередньої оплати протягом 7 календарних днів з моменту отримання цього листа-претензії.

Вказаний лист-претензію від 19.05.2026 позивачем було направлено за адресу зареєстрованого місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення, квитанцією № 2076291 та касовим чеком про оплату послуг із пересилання оператора поштового зв`язку - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поштова служба «Е-Пост».

Відповідно до інформації щодо стану доставки відправлення № 2076291 вказане поштове відправлення 08.07.2026 було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Оскільки поштове відправлення № 2076291 було направлено відповідачу за належною адресою, то саме відповідач був зобов`язаний забезпечити отримання відповідного поштового відправлення, а тому неотримання кореспонденціїї відповідачем зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою відповідача.

Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач належним чином повідомив відповідача про свою відмову від Договору й Договір є розірваним у зв`язку з односторонньою відмовою від нього позивача.

Суд встановив перерахування позивачем в якості попередньої оплати робіт на рахунок відповідача грошових коштів в загальній сумі 1 740 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 5270 від 01.06.2021 на суму 1 000 000,00 грн, № 5432 від 23.06.2021 на суму 200 000,00 грн, № 5446 від 25.06.2021 на суму 100 000,00 грн, № 5497 від 30.06.2021 на суму 100 000,00 грн, № 5562 від 05.07.2021 на суму 100 000,00 грн, № 6088 від 23.09.2021 на суму 80 000,00 грн, № 6302 від 22.10.2021 на суму 100 000,00 грн, № 6354 від 27.10.2021 на суму 50 000,00 грн, № 6864 від 12.01.2022 на суму 10 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначила, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Відмова від прийняття виконання та, відповідно, припинення зобов`язання, належать до правових наслідків порушення зобов`язання в розумінні статті 611 Цивільного кодексу України.

За змістом частин 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Відтак, оскільки позивач надіслав відповідачу лист-претензію від 19.05.2026 з вимогою повернути попередню оплату, це засвідчує реалізацію ним своїми конклюдентними діями однієї з наданої йому правомочностей - його волевиявлення відмовитися від прийняття простроченого виконання за договором. З цього моменту у відповідача припинився обов`язок виконати передбачені Договором роботи (що виключає нарахування неустойки за прострочення виконання) та виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти в сумі 1 740 000,00 грн.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/1186/23.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не спростував невиконання ним своїх зобов`язань за Договором і внаслідок прострочення відповідача позивач відмовився від Договору, позовна вимога про стягнення з відповідача авансу за невиконані роботи в розмірі 1 740 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 176 621,92 грн 3% річних та 578 447,06 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із відмовою від договору, виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (авансу), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.01.2023 по 19.05.2026, тобто починаючи з наступного дня після закінчення встановленого Договором строку виконання робіт до дня повідомлення про відмову від договору.

Однак суд зауважує, що обов`язок відповідача повернути попередню оплату не встановлений Договором і він не виникає автоматично після закінчення строку виконання робіт, а пов`язаний із вимогою позивача.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У листі-претензії про повідомлення про відмову від договору та повернення коштів від 19.05.2026 позивач встановив відповідачу строк для повернення коштів протягом 7 календарних днів з моменту отримання цього листа-претензії.

Як встановлено судом, поштове відправлення № 2076291 із листом-претензією від 19.05.2026 було направлено відповідачу 22.05.2026 та 08.07.2026 було повернуто позивачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Отож лише після цієї дати почався перебіг строку (7 календарних днів з моменту отримання листа-претензії), зі спливом якого настає прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення авансових платежів.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 922/1778/24.

Оскільки позивач нарахував 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 19.05.2026, а обов`язок відповідача на повернення грошових коштів виник лише через 7 днів від дня пред`явлення вимоги, то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо заяви позивача про дотримання строків позовної давності та їх поновлення суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (статті 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Оскільки при розгляді цієї справи відповідач не заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відповідне питання не досліджує.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 740 000,00 грн авансу.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 20 880,00 грн - на відповідача, в розмірі 9 060,83 грн - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Премікс Інвест» (вул.Підлісна, буд.1, оф.8, м.Київ, 03164; ідентифікаційний код 41712990) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (вул.Вінницька, буд.14/39, м.Київ, 03151; ідентифікаційний код 24308300) аванс в розмірі 1 740 000 (один мільйон сімсот сорок тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 880 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.10.2026.

Суддя Т.П. Капцова