Решение № 140830186, 22.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2026Справа № 910/10388/26за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос"

про стягнення 195570,88 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (далі-відповідач) про стягнення 195570,88 грн, з яких 151486,40 грн збитки, завдані внаслідок не реєстрації податкових накладних, 3 % річних у розмірі 9308,10 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 34776,38 грн

Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу збитків, в зв`язку з недотриманням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10388/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.08.2026 була отримана відповідачем 24.08.2026 в його електронному кабінеті.

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.06.2022 року між Акціонерним товариством "Укртранснафта" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літос" (підрядник) укладено Договір на надання послуг з поточного ремонту об`єкта з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника (з авансом проти надання банківської гарантії повернення авансового платежу) №22/431, відповідно до пунктів 1.1 якого за результатами проведеної процедури закупівлі (Заявка на закупівлю № 7789 від 21.06.2022) Замовник доручає, а Підрядник забезпечує, відповідно до дефектного акта і умов цього Договору, надання послуг: «Поточний ремонт будівлі насосної станції зрошення ЛВДС «Кременчук», 39749, Полтавська обл., Кременчуцький район, с. П`ятихатки, вул. Світанкова, 1» (Інженерні та будівельні роботи, код 45220000-5 за ДК 021:2015), надалі - Роботи.

Відповідно до п. 2.1. Договору договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 2) і становить: без ПДВ - 921559,45 грн. (дев`ятсот двадцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 45 копійок), ПДВ - 184311,89 грн. Разом з ПДВ - 110587l,34 грн. (один мільйон сто п`ять тисяч вісімсот сімдесят одна гривня 34 копійки).

Пунктом 9.13. Договору визначено, що підрядник зобов`язаний компенсувати Замовнику збитки, заподіяні порушенням порядку складання і подання податкової накладної, розрахунку коригування до неї у випадках, якщо в результаті цих порушень контролюючі органи зменшують податковий кредит Замовника за такими податковими накладними, донараховують Замовнику податки, збори, обов`язкові платежі, застосовують до нього штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства за цими господарськими операціями з Підрядником шляхом складання податкового повідомлення-рішення, акта перевірки або іншим шляхом. Підрядник зобов`язаний компенсувати Замовнику збитки в сумі, сплачених Замовником у результаті неправомірних дій Підрядника штрафних (фінансових) санкцій. Сума цих збитків виплачується Підрядником Замовнику на підставі відповідних підтвердних документів протягом 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання таких документів шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Замовника, реквізити якого зазначено в цьому Договорі.

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до « 31» грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. За взаємною згодою Сторін цей Договір укладений в електронній формі відповідно до умов Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». (п. 14.1., 17.6 Договору).

В процесі виконання умов Договору Сторонами були підписані наступні акти:

- № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2022 року, підписаний 20.09.2022, на суму 190101,01 грн (в т.ч. ПДВ 31683,50 грн);

- № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2022 року, підписаний 17.10.2022, на суму 436758,01 грн (в т.ч. ПДВ 72793,00 грн);

- № 3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень-2 2022 року, підписаний 27.10.2022, на суму 282059,40 грн (в т.ч. ПДВ 47009,90 грн).

Відповідно до пункту 2.4 Договору платежі за обсяги виконаних робіт здійснюються Замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (Додаток № 4 до Договору) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрати (Додаток № 5 до Договору) на підставі отриманого рахунку (ів) (рахунку(ів)-фактури).

Як зазначає позивач у позовній заяві Акціонерне товариство "Укртранснафта" на виконання вимог пункту 2.4 Договору в десятиденний термін здійснило оплату вказаних вище послуг на загальну суму 908918,42 (дев`ятсот вісім тисяч дев`ятсот вісімнадцять грн. 42 коп.)

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як зазначає позивач, Відповідач в порушення підпунктів 7.1.11 - 7.1.12 пункту 7.11 Договору не виконав свого обов`язку з належної та своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ 151486,40 грн., що стало підставою для звернення з відповідною позовною заявою до Господарського суду міста Києва.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 14.04.2026 № 04-03/11/2428-26, в якій просив перерахувати суму збитків та втрати від інфляції, та 3% річних. Докази направлення долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, грошові кошти не сплатив.

Відповідач правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У пункті 187.1 ПК України (тут і надалі в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Літос" повинно було зареєструвати податкові накладні: по акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2022 року - не пізніше 15 жовтня 2022 року; по актам № 2 та № 3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2022 року - не пізніше 15 листопада 2022 року.

За змістом п. 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 3219 (далі - Закон № 3219) встановлено, що тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім окремих строків, визначених цим пунктом.

Крім того, пунктом 102.9 статті 102 розділу ІІ ПК України, який діяв до 01 серпня 2023 року, було передбачено, що у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного, надзвичайного стану в Україні, зупинявся перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПК України.

З огляду на зазначене, на період з 24 лютого 2022 року до 01 серпня 2023 року перебіг строків, визначених ПК України, призупинявся.

Починаючи з 01 серпня 2023 року, перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, поновлено.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд. V цього Кодексу.

За змістом пп."а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до абз 1 п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно абзаців 3-5 п. 198.6 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Строк на включення до податкового кредиту сум ПДВ (за зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, у тому числі складеними до введення воєнного стану на території України), встановлений пунктом 198.6 та пунктом 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, починаючи з 01 серпня 2023 року, продовжується на ту кількість днів, протягом яких платник податку мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, які припадають на період, починаючи з дати введення воєнного стану на території України і до 01 серпня 2023 року. Перебіг строків для формування податкового кредиту (365 календарних днів з дати складання податкової накладної) відновлюється з 01 серпня 2023 року.

Виходячи із п. 201.10 ст. 201 ПК України, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем надано позивачу послуги за Договором на суму 908918,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 151486,40 грн.).

Проте, податкові накладні до вище зазначених актів відповідачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не зареєстровано.

Отже, передбачене пунктом 198.6 статті 198 ПК України право використати податковий кредит для зменшення податкового зобов`язання АТ «Укртранснафта» втратило по податкових накладних на суму ПДВ 151486,40 грн з 01.08.2024.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Судом встановлено, що відповідач всупереч положень ст. 201 ПК України реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 151486,40 грн не здійснив, що позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 151486,40 грн.

Відтак, хоча обов`язок постачальника зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Таким чином, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, а саме має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 9308,10 грн за період з 01.08.2024 по 18.08.2026 та втрати від інфляції у сумі 34776,38 грн за період з серпня 2024 по липень 2026.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним а суму 3% річних у розмірі 9308,10 грн та втрат від інфляції у розмірі 34776,38 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд задовольняє позовні вимоги в межах даної справи.

Судовий збір відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, буд. 13, ідентифікаційний код 31174467) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, ідентифікаційний код 31570412) суму збитків у розмірі 151486 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста вісімдесят шість) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 9308 (дев`ять тисяч триста вісім) грн 10 коп., втрати від інфляції у розмірі 34776 (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят шість) грн 38 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко