Решение № 140829145, 16.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2399/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 310; ідентифікаційний код 00186520)

до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237)

про стягнення суми недостачі продукції у розмірі 5 638,88 грн

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 30.06.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", як замовником укладено Публічний договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00186520/2020-0001.

09.05.2025 відповідно до залізничної накладної № 47871827 Приватним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний завод» зі станції Діївка Придніпровської залізниці на адресу Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» у залізничному вагоні № 56121841 відправлено вантаж - дріб`язок коксовий фр. 0-10 мм у кількості 68 150 кг.

При комісійному переважуванні вантажу у вагоні № 56121841 виявлено нестачу дріб`язку коксового у кількості 2 350 кг. Даний факт підтверджений складеним комерційним актом № 466001/6 від 18.05.2025.

Недостача вантажу - дріб`язку коксового у кількості 2 350 кг у вагоні № 56121841 зафіксована комерційним актом № 466001/6 від 18.05.2025, в якому зазначено про порушення маркування вантажу й наявність поглиблень. Враховуючи те, що вантаж прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічно-справному вагоні, що зафіксовано у комерційному акті, встановлені комерційним актом порушення маркування і поглиблення у навантаженні, свідчать про його втрату під час перевезення, тому саме Акціонерне товариство «Українська залізниця» є відповідальним за його втрату.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що позивач безпідставно зазначає про фіксацію у комерційному акті про порушення маркування вантажу, оскільки це не випливає зі змісту розділу Д комерційного акта. Так, представниками залізниці та представником одержувача зазначено, що при огляді виявлено навантаження у вагоні вище бортів 100 мм шапкою, вантаж маркований двома повздовжними V смугами, над першим люком наявне поглиблення довжиною 60 см, шириною 60 см, глибиною 50 см, маркування не порушене, окрім поглиблення. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу не було. З моменту прибуття і до зважування вагон з вантажем перебував під охороною ВВО служби економічної безпеки Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів". Вагон технічно справний.

Тобто, фактично з комерційного акту не слідує відповідальності залізниці. Більш того, виявлене поглиблення довжиною 60 см, шириною 60 см, глибиною 50 см за жодних підстав не може відповідати встановленій нестачі вантажу в кількості 2350 кг.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

01.05.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення суми недостачі продукції у розмірі 5 638,88 грн, а саме позивач просить суд:

- прийняти позовну заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" та відповідності до ст.ст. 12, 247 Господарського процесуального кодексу України визнати справу малозначною та розглянути її в порядку спрощеного позовного провадження;

- стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" суми недостачі продукції у розмірі 5 638,88 грн;

- стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 справу №904/2399/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

05.05.2026 ухвалою господарського суду позовну заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми недостачі продукції у розмірі 5 638,88 грн - залишено без руху.

11.05.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №22791/26 від 11.05.2026) про усунення недоліків.

18.05.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

01.06.2026 до господарського суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив (вх. суду №216838/26 від 01.06.2026) на позовну заяву.

05.06.2026 до господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь (вх. суду №27783/26 від 05.06.2026) на відзив.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського

суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/2399/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що при комісійному переважуванні вантажу у вагоні № 56121841 виявлено нестачу дріб`язку коксового у кількості 2 350 кг, про що складено комерційний акт № 466001/6 від 18.05.2025, в якому зазначено про порушення маркування вантажу й наявність поглиблень. Враховуючи те, що вантаж прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічно-справному вагоні, що зафіксовано у комерційному акті, встановлені комерційним актом порушення маркування і поглиблення у навантаженні, на думку позивача, свідчать про його втрату під час перевезення, тому саме Акціонерне товариство «Українська залізниця» є відповідальним за його втрату.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт відправлення вантажу у вагоні №56121841 відповідно до залізничної накладної №47871827, зокрема, вид вантажу та його кількість;

(2) Факт складання комерційного акту, у якому зафіксовано недостачу;

(3) Наявність підстав для стягнення недостачі у заявленому розмірі.

1. Щодо відправлення вантажу у вагоні №56121841 відповідно до залізничної накладної №47871827, зокрема, вид вантажу та його кількість;

Як вбачається, між Акціонерним товариством «Українська залізниця», як перевізником, та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", як замовником, укладено Публічний Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00186520/2020-0001 від 30.06.2020 (надалі договір № 45-00186520/2020-0001) (а.с. 11-37).

Відповідно до пункту 1.1 договору № 45-00186520/2020-0001 предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до залізничної накладної від 09.05.2025 №47871827 (а.с. 38) Приватним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний завод», як відправником, зі станції Діївка Придніпровської залізниці на адресу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" , як одержувача, у залізничному вагоні № 56121841 відправлено вантаж дріб`язок коксовий фр. 0-10 мм у кількості 68 150 кг.

2. Щодо складання комерційного акту, у якому зафіксовано недостачу.

14.05.2025 на станції Нікополь Придніпровської залізниці вагон № 56121841 виданий Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" згідно зі статтями 52, 129 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту від 18.05.2025 № 466001/6 (а.с. 39-40), у якому зафіксовані ознаки незбережного перевезення, такі як наявність поглиблень слідів розкрадання вантажу з порушенням маркування вантажу.

Так, відповідно до вказаного комерційного акту на підставі акту загальної форми станції Нікополь № 5382 від 14.05.2025 проведено комісійну видачу вагону відправки № 56121841 Діївка-Нікополь у присутності начальника станції Нікополь Гавриленко А.Г., заступника начальника станції Нікополь ОСОБА_1 , агента комерційного ОСОБА_2 при зважуванні брутто на вагонних вагах Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" № 110 100-тонних вагах перевірених органами Держстандарту 08.08.2024, виявлено брутто - 88 550 кг, нетто - 65 500 кг.

17.05.2025 після вивантаження проведено тарування даного вагону у присутності начальника станції Нікополь ОСОБА_3 , заступника начальника станції Нікополь ОСОБА_1 , агента комерційного Імбри М.О. при зважуванні тари на вагонних вагах АТ НЗФ № 110 100-тонних вагах повірених органами Держстандарту 08.08.2024 виявлено тару по документу - 23050 кг, після тарування 22 750 кг., при цьому нетто складає 65 800 кг., що менше документу на 2 350 кг.

Відповідно до продовження розділу «Д» комерційного акту зазначено: навантаження у вагоні, по документу, вище за рівень бортів, шапка 200 мм, вантаж вологий, вантаж маркований двома повздовжніми V-смугами. При огляді виявлено навантаження у вагоні вище бортів 100 мм шапкою, вантаж маркований двома повздовжніми V-смугами, над першим люком наявне поглиблення довжиною 60 см, шириною 60 см, глибиною 50 см, маркування не порушене, окрім поглиблення. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу не було. З моменту прибуття і до завантаження вагон з вантажем перебував під охороною ВВО служби безпеки Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів". Вагон технічно справний.

Отже, при комісійному переважуванні вантажу у вагоні № 56121841 виявлено нестачу дріб`язку коксового у кількості 2350 кг. Даний факт підтверджений складеним комерційним актом № 466001/6 від 18.05.2025.

3. Наявність підстав для стягнення недостачі у заявленому розмірі.

Як вбачається, Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» на підставі додаткової угоди № 12 (Специфікація № 11) від 29.04.2025 до договору поставки № 2402532 від 23.12.2024 (а.с. 41) виставило Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" рахунок № ДМ300022994 від 08.05.2025 на передоплату за товар: дрібняк коксовий (клас крупності 0-10 мм) по ТУ У 23.1-00190443-011:2011 на суму 4 390 135,20 грн, з урахуванням ПДВ (а.с. 42).

На підставі вказаного рахунку Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» було здійснено сплату за дрібняк коксовий на суму 3 459 329,02 грн, з урахуванням ПДВ, відповідно до платіжної інструкції № 282082 від 08.05.2025 (а.с. 43).

Відповідно до залізничної накладної № 47871827 відвантажено вантаж дріб`язок коксовий у залізничному вагоні № 56121841 у кількості 68 150 кг.

З комерційного акту № 466001/6 від 18.05.2025 вбачається, що загальна кількість недостачі вантажу у вагоні № 56121841 складає 2 350 кг.

Згідно з рахунком-фактурою Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» № ДМ300001144 від 14.05.2025 (а.с. 44) вартість вантажу складає - 8 129,88 грн, без врахування ПДВ за 1 тонну.

Відповідно до комерційного акту недостача в сухій вазі складає: 2350 кг (недостача) - 17,4 % (волога, яка зазначена в рахунку-фактурі № ДМ300002272 від 13.08.2025) = 1 941,10 кг (недостача в сухій вазі). Норма нестачі природної втрати складає: 68150 кг (вага нетто згідно залізничної накладної № 47871827) х 2% (норма природної втрати) = 1 363 кг. Недостача в сухій вазі та з врахуванням норми природної втрати: 1941,10 кг (недостача в сухій вазі) - 1363 кг (норма природної втрати) = Розрахунок: 578 кг (недостача в сухій вазі та врахуванням норми природної втрати) x 8 129,88 грн. без ПДВ (вартість вантажу згідно рахунку-фактури № ДМ300001144 від 14.05.2025 року)/1000 = 4 699,07 грн. без ПДВ. 4 699,07 грн. (сума недостачі без ПДВ) + 939,81 грн. (ПДВ 20 %) = 5 638,88 грн. Вартість недостачі вантажу складає: 5 638,88 грн.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (частина 1 статті 924 Цивільного кодексу України).

Абзаци 2, 3 частини 1 статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут) визначають, що: вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Відповідно до пп. 8 статті 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Правила оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, визначають порядок оформлення перевізних документів, форми бланків перевізних документів та їх зміст.

На кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) (пункт 1.1 Правил оформлення перевізних документів).

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни (пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами (пункт 129 Статуту).

Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 затверджено Правила складання актів (стаття 129 Статуту) (далі - Правила складання актів).

При перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми (пункт 1 Правил складання актів).

Комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин (пункт 2 Правил складання актів).

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала (пункту 3 Правил складання актів).

Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів.

Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів (пункту 8 Правил складання актів).

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (пункт 10 Правил складання актів).

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (частини 1-3 статті 314 Господарського кодексу України на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 23 Закону України від "Про залізничний транспорт" перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (пункт 110 Статуту).

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за недостачу - у розмірі дійсної вартості. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (пункту 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (пункту 115 Статуту).

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, при перевезенні вантажів у вологому стані.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підставі свого внутрішнього переконання.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Документами, які підтверджують вартість втраченого вантажу є, зокрема, рахунок-фактура відправника Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» №ДМ300001144 від 14.05.2025 (а.с.44), відповідно до якого вартість 1 тонни дрібняка коксового (клас крупності 0-10 мм) складає 8 129,88 грн, без ПДВ; відсоток вологи 17,4. Вказаний рахунок окрім іншого містить також посилання на номер вагону: 56121841 та залізничну накладну №47871827.

Судом встановлено, що з урахуванням норми недостачі 2% маси, зазначеної у перевізних документах, сума недостачі складає:

Недостача в сухій вазі:

2 350 кг (недостача вантажу у вагоні №56121841 відповідно до комерційного акту після переваження) - 17,4% (відсоток вологи, зазначений у рахунку-фактурі №ДМ300001144 від 14.05.2025 та залізничній накладній №47871827) = 1 941,10 кг

Норма недостачі природної втрати:

68 150 кг (вага нетто згідно з залізничною накладною №47871827) х 2% (норма природної втрати) = 1 363 кг

Недостача в сухій вазі з урахуванням норми природної втрати:

1 941,10 кг (недостача в сухій вазі) - 1 363 кг (норма природної втрати) = 578 кг

578 кг (недостача в сухій вазі з урахуванням норми природної втрати) х 8 129,88 грн, без ПДВ (вартість вантажу згідно з рахунком-фактурою №ДМ300001144 від 14.05.2025) / 1000 = 4 699,07 грн, без ПДВ

ПДВ (20%) = 4 699,07 грн х 20% = 939,81 грн

4 699,07 грн + 939,81 грн (ПДВ) = 5 638,88 грн, з урахуванням ПДВ.

Отже, сума недостачі складає 5 638,88 грн, з урахуванням ПДВ.

Судом здійснено перевірку розрахунку суми позову (а.с. 4), виконаного позивачем, за результатами якої суд приходить до висновку про його обґрунтованість.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що в даному випадку відповідач є лише перевізником та не зобов`язаний здійснювати перевірку у розумінні статті 24 Статуту Залізниць України та з комерційного акту не слідує відповідальності залізниці з огляду на таке.

Згiдно зi статтею 924 Цивільного кодексу України, статтями 114 i 115 Статуту залізниць, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.

Згідно з пунктом 6 загальних положень Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна є одночасно договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Накладною № 47871827 підтверджується укладення між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» і АТ «Укрзалізниця» договору перевезення коксової продукції на користь АТ «Нікопольський завод феросплавів». Маса вантажу визначена відправником на електронних вагах. Правильність внесення відомостей до накладної підтверджена підписом представника відправника та представника перевізника.

На станції відправлення вантаж прийнятий АТ «Укрзалізниця» без зауважень. У залізничній накладній № 47871827 як вантажовідправником, так і залізницею, під час завантаження і після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень щодо непридатності вагонів (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу у вагонах відкритого типу.

Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження. Згідно статті 26 Закону України Про залізничний транспорт обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (природної втрати) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2% маси, зазначеної в перевізному документі.

14 травня 2025 року на станції Нікополь Придніпровської залізниці вагон № 56121841, виданий позивачу згідно зі статтями 52, 129 Статуту залізниць України - зі складанням комерційного акту, у якому зафіксовані ознаки незбереженого перевезення, такі як наявність поглиблень слідів розкрадання вантажу з порушенням маркування вантажу.

Недостача вантажу - дріб`язку коксового у кількості 2 350 кг у вагоні № 56121841 зафіксовано комерційним актом № 466001/6 від 18.05.2025 року, в якому зазначено про порушення маркування вантажу й наявність поглиблень. При комісійному переважуванні вантажу у вагоні № 56121841 виявлено нестачу дріб`язку коксового у кількості 2 350 кг.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що виявлене поглиблення довжиною 60 см, шириною 60 см, глибиною 50 см за жодних підстав не може відповідати встановленій нестачі вантажу в кількості 2350 кг.

На підставі акту загальної форми станції Нікополь № 5382 від 14.05.2025 проведено комісійну видачу вагону відправки № 47871827 Діївка-Нікополь у присутності начальника станції Нікополь ОСОБА_3 , заступника начальника станції Нікополь ОСОБА_1 , агента комерційного ОСОБА_2 при зважуванні брутто на вагонних вагах АТ НЗФ № 110 100-тонних вагах перевірених органами Держстандарту 08.08.2024, виявлено брутто - 88 550 кг, нетто 65 500 кг.

17.05.2025 після вивантаження проведено тарування даного вагону у присутності начальника станції Нікополь ОСОБА_3 , заступника начальника станції Нікополь ОСОБА_1 , агента комерційного ОСОБА_2 при зважуванні тари на вагонних вагах АТ НЗФ № 110 100-тонних вагах повірених органами Держстандарту 08.08.2024 виявлено тара по документу 23050 кг, після тарування 22 750 кг., при цьому нетто складає 65 800 кг., що менше документу на 2 350 кг.

Отже, саме після прибуття вагону зафіксовані ознаки незбереженого перевезення вантажу, такі як наявність поглиблень слідів розкрадання вантажу з порушенням маркування вантажу, а також виявлено невідповідність масі, яка зазначена у залізничній накладній при зважуванні, що підтверджує саме недостачу вантажу.

Крім того, комерційний акт № 466001/6 від 18.05.2025 року складений у відповідності до пункту 10 Правил складання актів та підписаний представниками відповідача на станції Нікополь Придніпровської залізниці. Комерційний акт підписаний представниками відповідача без жодних зауважень.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми недостачі продукції у розмірі 5 638,88 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також слід зазначити, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

V. Висновки Суду

Відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд відповідно до свого внутрішнього переконання дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними, ніж доводи, наведені відповідачем.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми недостачі продукції у розмірі 5 638,88 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 310; ідентифікаційний код 00186520) 5 638,88 грн (п`ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок) - суми недостачі продукції та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.10.2026

Суддя Т.В. Іванова